Україні; 5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування; 6) наявність законних джерел існування' У нас питання натуралізації вирішується указом Президента України, а в США~- рішенням федерального районного суду;
Г4) через повернення громадянства, котре від натуралізації відрізняється одним - спрощеною процедурою^У такий спосіб отримати громадянство можуть, звичайно, лише особи, котрі його раніше вже мали;
\ 5) через оптацію, за якої населенням території, котра переходить від однієї держави до іншої, робиться вибір між громадянствами цих двох держав.]
Припиняється громадянство також по різному. Демократичні держави не знають такого способу як позбавлення громадянства. Колишній Радянський Союз та інші комуністичні держави таку практику мали. В СРСР Указом Президії Верховної Ради позбавили громадянства не одного дисидента.
^РКрім добровільного виходу з громадянства, в Україні та деяких інших країнах є можливою втрата громадянства в певних випадках (невстановлення за кордоном протягом певного строку зв'язку з консульською установою, здобуття громадянства неправомірним шляхом, вступ громадянина до державної чи військової служби
іншої держави)!
[Статус іноземців і осіб без громадянства у всіх країнах відрізняється від статусу громадян даної держави. Як правило, вони позбавлені лише деяких політичних прав і обов'язків (виборчого права, служби в збройних силах, права на державну службу). В Україні, правда, іноземцям також заборонено бути суб'єктом права власності на земельні ділянкиї Відзначимо також, в розвинутих демократичних країнах має місце тенденція до розширення політичних прав іноземців - в деяких із них іноземці вже наділені виборчим правом у ході місцевих виборів.
4. Економічна і фінансова система держави
Очевидно, що \сучасна держава не може функціонувати без фінансово-економічної системи. Під останньою розуміється організаційно-правовий механізм створення матеріальних цінностей у суспільстві, а також акумуляції фінансових ресурсів з метою утримання державних інституцій та вирішення загальносуспільних проблемУТЇодаткова система, поряд з першими джерелами права, стали атрибутами найбільш ранніх державних утворень.
^"Еко^ішічні і фінансові системи держав XX століття можна класифікувати на
два основні види:
а) командна економіка - держава монополізує економічне життя країни, управляє ним за допомогою директивних методів, приватна власність заборонена і всяка господарська ініціатива переслідується.
б) ринкова економіка - економічне життя функціонує на основі ринкових відносин і множинності форм власності]^
\ Один із наведених різновидів економіки залежить від державного режиму далеко чне прямо. Якщо демократії завжди базуються на ринкових економічних від-
30Загальна теорія держави і права
носинах, то недемократичні режими можуть функціонувати в умовах і ринку (фашистська Німеччина, до прикладу), і директивного плану (СРСР). /
і Загалом економічна система сучасної демократичної держави характеризу-єтьсяТгакими ознаками:
головна рушійна сила економіки - це підприємницька ініціатива (іншими словами бажання людей заробити);
ринкові закони (закон попиту і пропозиції тощо) - основа самоврегульо-ваності економіки;
г 3) держава втручається в економічне життя лише опосередковано і виключ-
\ но з допомогою правових методів;
1 4) держава забезпечує розвиток і правовий захист усіх форм власності;
держава обмежує монополізм і стимулює конкуренцію;
економіка має соціально спрямований характер. |
Фінансова система сучасної держави забезпечує державні доходи і видатки і складається з двох елементів: бюджетної та податкової систем.
\"* Серед основних принципів фінансової системи можна виділити такі: Т) державІнЖ"" бюджет "затверджується" парламентом через прийняття ! спеціального закону, а розробляється і виконується урядом;
податки і збори можуть встановлюватися лише законом;
податки здійснюють не лише фіскальну (наповнюють казну), а й стимулюючу функцію;
податкове законодавство виступає стабільним і зрозумілим населенню.*
' .У перехідних державах, до яких належить і Україна, економічна система ха-Цмистеризується як ринковими ознаками, так і ознаками колишньої командної еко-Тіоміки (високий ступінь монополізації, можливість неправового втручання з боку державних органів, висока частка крупних підприємств тощо).
в. Способи виникнення, реорганізації і припинення сучасних
держав
V
\іірактика двох останніх століть засвідчує високу динаміку державних утворень і навіть минуле десятиліття - тому підтвердження. У 1900 р. в світі було ■сього 55 незалежних держав, в тому числі 13 імперій. Проте вже в 1950 р. кількість держав збільшилася до 80. Станом на 2000 р. на земній кулі існувало 192 держави, тобто за півстоліття їх кількість збільшилася майже у два з половиною ;]рзиУ Найвищий ступінь динаміки державотворчих (та державоприпиняючих) Процесів спостерігався у 60-і роки, коли мав місце пік процесу деколонізації, та в №-і роки минулого століття, коли розпалися всі колишні соціалістичні федерації ИСРСР? Югославія, Чехословаччина).
Нг (Узагальнюючи всю різноманітність такого досвіду, можна виділити основні ЩШрсоби виникнення де^жав^о ню^алежать такі:
Г 1) об'єднання двох чи кількох держав і виникнення на їх спільній території ШНІєї нової держави. Саме в такий спосіб утворилися Ащщю-Угорщина (1867р.),
ЩШа4. Поняття держави та її характеристики ЗІ
СРСР (1922 р.), Союзна Республіка Югославія (1992 р.), Боснія та Герцеговина
?1995 р.);
розділення (дезінтеграція) однієї держави й утворення на її території кількох нових держав. У 1991 р. після розпаду СРСР на його колишній території утворилося 15 нових держав;
відокремлення (сепарація) від функціонуючої держави частини її території й утворення на ній нової держави. На наших очах у такий спосіб намагаються ствердитись як держави: Чечня в Росії, Абхазія в Грузії, Квебек у Канаді тощо.
внаслідок процесу деколонізації, ліквідації колоніальних імдерій (британської, португальської, французької, Австро-Угорської тощо). Суть цього способу виникнення полягає в тому, що колоніальне адміністративне утворення імперії внаслідок національно-визвольного руху перетворюється в суверенну державу -наприклад, Ангола, Мозамбік, Алжир, Зімбабве тощо. Всього 123 держави отримали незалежність у такий спосіб, але різними методами - мирними чи насильницькими.
Реорганізація держави означає таке кардинальне її перетворення, зокрема структурна зміна державного механізму, його функцій, яке дозволяє говорити про фактичне створення в ході цього процесу нової держави з переходом до неї прав і обов'язків зруйнованої держави. Очевидно, що такі перетворення порушують режим законності старої держави. У цьому смислі будь-яка революція є незаконною зміною державного ладу, тобто "державним переворотом". Проте не всякий державний переворот є революцією. Думається, різниця, між цими двома формами реорганізації держави полягає зовсім не в ступені участі в них народних мас, про що неодноразово стверджувалось у спеціальній літературі радянських часів.
V 3 правової точки зору кожна революція мала наслідком відновлення чи повернення суверенних прав народу, утвердження прав людини і громадянина, права як соціальної цінності, що конкретно проявлялося в проведенні в найкоротші терміни виборів до парламенту.\Це характерно для всіх революцій (крім комуністичних) - Англійської XVII ст., Французької XVIII ст., Лютневої 1917 р. в Росії, врешті - для революцій 1989-1990 рр. у Східній Європі. З огляду на такий підхід народ має невід'ємне право на опір тиранії, тобто на революцію в разі, коли його суверенні права узурповані державоюДДержавний переворот нерідко започатковує зворотній процес. Достатньо прикладу більшовицького перевороту жовтня 1917 р. у Росії. Відзначимо, що державний переворот (узурпація влади) може проявлятися у різних формах: непроведення виборів, передбачених законом, інше перевищення владних повноважень, визначених законом, або ж насильницьке захоплення влади в країні у випадку, коли його суб'єктом перевороту виступає не сама влада!
ТСпособи припинення сучасних держав, і це природно, випливають із способів їх утворення:
держава припиняє функціонування через приєднання її до іншої держави. Саме в такий спосіб перестала існувати НДР у 1990 р.;
держава припиняє функціонування через її розпад на окремі державні утворення (СРСР у 1991 р. розпався на 15 незалежних держав, Чехословаччина у 1993 р. розпалася на Чехію та Словаччину);
32 Загальна теорія держави і права
дві або кілька держав перестають існувати через їх об'єднання в одну нову державу (у 1992 р. це сталося з Сербією і Чорногорією).
внаслідок тривалої окупації з боку іншої держави. }