8. Договірна теорія

Авторами договірної теорії вважаються Г. Гроцій (праця "Про право війни і миру"), Т. Гоббс ("Левіафан"), Дж. Локк ("Два трактати про правління"), Ж. Ж. Руссо ("Суспільний договір"), П. Гольбах ("Природна політика").

В основі теорії - положення про те, що в період до існування держави має мі­сце природній стан людини. Ж. Ж. Руссо, наприклад, описував минуле як "золотий вік". На його думку, спочатку люди жили як звірі й жодних ознак суспільного (мо­ви, моралі, власності тощо) у них не було. Вони були рівні між собою. По мірі удосконалення навичок і знань людини, знарядь її праці формувалися суспільні відносини. Період виходу із стану дикості, коли людина стає суспільною істотою, залишаючись при цьому вільною, представлявся цим мислителем "найщасливі-шою епохою".

Після цього, відзначають у своїх праці всі вищеназвані вчені, люди змушені були укласти договір всіх з усіма заради дотримання права і загального блага. Лю­ди відмовлялися від частини своїх прав задля спокою і стабільності. Обмеживши себе в правах, вони ввели заборону робити те, що є згубним для життя. Отже, було укладено договір всіх з усіма, котрий дозволив встановити суспільний мир. Д. Ді-дро так викладає суть такого суспільного договору: "Люди швидко здогадалися, що якщо вони будуть продовжувати користуватися своєю свободою, своєю неза­лежністю і нестримно піддаватися своїй пристрасті, то становище кожної окремої людини стане більш нещасливим, ніж якби кожен жив окремо; вони усвідомили, що кожній людині треба поступитися частиною свої власної незалежності і підко­ритися волі, котра представляла би волю всього суспільства і була би, так би мо­вити, спільним центром і пунктом єднання всіх воль і всіх їх сил".

Відмовившись бути єдиним гарантом своїх природних прав і законів, люди •^ередали цю частину своїх прав державі, котра відповідно набула право видавати Уркони, в тому числі з санкціями, і застосовувати засоби примусу для реалізації 'Лих законів, а також відати стосунками з іншими державами. Це означало, що лю-*іЬ уклали суспільний договір з публічною владою. Ж. Ж. Руссо, до речі, передба-. рв, що народ має право на повстання і збройний опір владі, котра порушує умови ІЩЬого договору.

22

Загальна теорія держави і права

аЗ. Теорії походження держави 23

Необхідно відзначити, що творцями цієї теорії суспільний договір розумієть­ся не як історичний факт підписання ким-небудь якогось конкретного документу, котрий би став основою виникнення держави, а як стан суспільства, коли люди добровільно об'єдналися в державно-організаційну форму шляхом мовчазного ви­знання необхідності заснування певного об'єднуючого всіх центру.

Теорія суспільного договору має немало позитивних аргументів, які відріз­няють її від інших теорій. Досить сказати, що чим як не суспільними договорами стали конституції (правда, вже юридично оформленими договорами між народами і владами), характерні для сучасних держав.