збавлення свободи чи накладення грошового штрафу). Відновлювані ж санкції спрямовані на інше - на відновлення порушеного правопорядку (наприклад, при­мусові стягнення боргів)Х

^Санкції поділяються також на абсолютно визначені, відносно визначені, аль­тернативні й кумулятивні. Абсолютно визначеною в теорії називається санкція, котра має чітко сформульоване вираження і не може бути змінена державним ор­ганом, який її застосовує. Відносно визначеною є санкція, в якій встановлені верх­ня і нижня межа, в рамках яких правозастосовний орган сам встановлює її точний розмір. Альтернативні санкції фактично містять у собі дві або кілька санкцій, а право вибору одної з них належить правозастосовному органу. Нарешті кумуляти­вною є така санкція, що включає до себе кілька санкцій різного роду, і правозасто­совний орган вправі об'єднати їх при визначенні міри юридичної відповідальності правопорушнику. \

3. Класифікація правових норм

Класифікація норм права має пізнавальне й практичне значення. Без неї право неможливо не лише грунтовно пізнавати, а й вірно реалізувати чи застосовувати його норми.

Правові норми класифікуються за різними критеріями:

194

за органами, котрі вправі видавати правову норму (норми, прийняті пар­ламентом, главою держави, урядом, міністерством, місцевими органами);

за предметом (і методом) регулювання вони поділяються на норми мате-ріа .оного і норми процесуального права. Норми матеріального права регулюють права і обов'язки суб'єктів правовідносин, а процесуальні норми - лише порядок діяльності, компетентних державних органів у процесі застосування права, а та­кож так звані "процесуальні" права і обов'язки учасників процесу: обвинувачува­ного, підсудного, свідків, адвоката, прокурора тощо). Процесуальні норми фор­мують кілька окремих галузей права - кримінально-процесуальне право, цивільне процесуальне - але присутні й у інших галузях;

за характером правила поведінки, встановлюваного диспозицією, норми вони поділяються на імперативні (когентні) та диспозитивні. Імперативними є такі норми, які встановлюють правило поведінки в категоричній формі. Воля учасників правовідносин не може впливати на його зміст. Диспозитивні норми встановлю­ють правило поведінки, котре діє, оскільки учасники угодою між собою не визна­чать іншого правила своєї поведінки;

за сферою дії виділяються норми загальної дії, норми обмеженої дії та ло­кальні норми. Норми загальної дії поширюються на всіх суб'єктів в рамках усієї території держави. Норми обмеженої дії мають чинність, обмежену територіаль­ними, суб'єктами, часовими параметрами. Локальні норми діють лише в рамках окремих державних, громадських чи приватних структур і сформульовані, як пра­вило, у внутрішньоорганіздційних підзаконних актах.

за соціальним призначенням і місцем у правовій системі норми права мо­жна класифікувати на: