Сторони, і за виконанням іншими учасниками міжнародних договорів їх зобов'я­зань.

Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України здійснює Міністерство закордонних справ України. На вимогу органів, що застосовують міжнародні договори України, Міністерство закордонних справ України повинно надати офіційну інформацію стосовно питань, що виникають у зв'язку з виконан­ням міжнародного договору України. У разі неналежного виконання зобов'язань, взятих на себе за міжнародними договорами Українською Стороною, Міністерст­во закордонних справ України інформує про це Президента України або Уряд України для вжиття необхідних заходів.

Дія міжнародних договорів України на території України. Відповідно до ст. 17 названого Закону укладені і належним чином ратифіковані міжнародні дого­вори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавст­ва. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі за­кону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. У випадках, коли для виконання міжнародного договору України необхідно ухвалення закону України чи постанови Верховної Ради України, указу Президента України, постанови Уря­ду України, заінтересовані міністерства, інші центральні органи державної вико­навчої влади України, Уряд Автономної Республіки Крим за погодженням з Міні­стерством юстиції України у встановленому порядку подають пропозиції про при­йняття відповідного акта.

Опублікування міжнародних договорів України. Договори, що набрали чинності для України, - ратифіковані договори і договори, затвердження, прийнят­тя або приєднання до яких здійснено на підставі рішень відповідно Верховної Ра­ди України або Президента України, договори, що набрали чинності з моменту підписання їх Президентом України, публікуються у "Відомостях Верховної Ради України", в газеті Верховної Ради України та у "Зібранні діючих міжнародних до­говорів України". Договори, що набрали чинності для України, міжнародні дого­вори, що не потребують ратифікації, затвердження, прийняття або приєднання відповідно Верховною Радою України або Президентом України, а також догово­ри, прийняття або приєднання до яких було здійснено на підставі рішень Уряду України, публікуються у "Зібранні постанов Уряду України" та в газеті Уряду України.

Реєстрація міжнародних договорів, що набрали чинності для України, здійс­нюється Міністерством закордонних справ України у Секретаріаті Організації Об'­єднаних Націй та у відповідних органах інших міжнародних організацій.

5. Поняття і форми "удосконалення" законодавства

65. 184

Проблема удосконалення законодавства виникла не сьогодні. Ще Ф. Бекон піднімав цю проблему. Він так розумів її: "Якщо закони, нагромаджуючись один на другий, виросли у величезні томи або якщо вони так змішалися і переплуталися

Загальна теорія держави і права

між собою, що необхідно розглянути їх заново і звести до розумного і зручного толу, іо ця робота має бути виконана передовсім". А далі: "Для такого роду очи­щень закону або створення нових дігест слід виконати наступні п'ять речей. По-мерше, необхідно відкинути застарілі закони, яких Юстиніан назвав старинними казками. Потім необхідно, розглянувши всі антиномії, залишити найбільш розумні «акони, суперечливі ж знищити. По-третє, розглянувши гомонойомії, тобто зако­ни, які мають однаковий смисл і по-суті які лише повторюють одне й те ж, зберег-і и лише ті з них, які найбільш повно і досконало виражають думку. По-четверте, якщо які-небудь із законів не дають чітких визначень, а лише ставлять питання, залишаючи їх невирішеними, то їх також необхідно виключити із зводу. По-п'яте, необхідно скоротити і стиснути тексти законів, які занадто багатослівні і розши­рені". Слова Ф.Бекона звучать нині з особливою актуальністю.

Разом з тим, дослідження проблеми удосконалення законодавства в Україні лише розпочинаються. Вже згадуваний вітчизняний учений Погорєлов Є.В. у ди­сертаційному дослідженні визначає, що удосконалення законодавства - це діяль­ність компетентних органів держави по підтримці якісного стану законодавства (якості його змісту і форми) у відповідності з потребами розвитку суспільних від­носин, яка спрямована на забезпечення ефективності правового регулювання. По­казниками якісного стану законодавства при цьому вважаються: а) його ціліс­ність; б) точність; в) визначеність; г) узгодженість; д) повнота; є) стабільність; є) динамізм; ж) доступність; з) оглядовість. Російський вчений Горобець В.Д. удо­сконалення законодавства розуміє як складову частину правової реформи, при цьому дає таке визначення: удосконалення законодавства - це процес, який забез­печує постійну відповідність юридичних норм суспільним відносинам, що реально формуються^ шляхом своєчасного видання необхідних правових актів, які за зміс­том формок) вираження відповідають об'єктивним потребам суспільства, що роз­вивається.

В юридичній літературі визначаються й інші критерії досконалості норматив­но-правового акту: а) усі закріплені правовим актом норми права володіють влас­тивостями нормативності, формальної визначеності і загальнообов'язковості, не містять прогалин і протиріч; б) нормативно-правовий акт передбачає дієвий юри­дичний механізм, який забезпечує реальну дію його норм; в) текст нормативно-правового акту підготовлено у відповідністю з вимогами мовної граматики, він чі­тко, логічно й зрозуміло викладає норми права.

В країнах Європейського Союзу використовуються такі критерії якості нор­мативних документів:

185

норми для користувача: ясність, простота та доступність для громадян;

концептуальні норми: пристосовуваність та взаємозв'язок з іншими нор­мативними актами та міжнародними нормами;

юридичні норми: структура, логіка, чітке редагування та термінологія, мо­жливість дії, що позбавлена будь-якої двозначності;

норми ефективності: пристосовуваність до чітко окреслених проблем та до реалістичних ситуацій;

Гпава21. Система законодавства

економічні та аналітичні норми: співвідношення "вартість-переваги" і сі співвідношення "вартість-ефективність"; передбачуваний вплив на підприємства, конкурентноздатність та обміни;

норми впровадження в дію: здійсненність та легкість виконання, сприй­няття населенням та наявність необхідних засобів.

Погорєлов Є. В. у своєму дисертаційному дослідженні визначає такі форми удосконалення законодавства:

обговорення проектів нормативно-правових актів;

узгодження проектів нормативно-правових актів;

експертизу нормопроектів;

підписання законів Президентом України;

державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів відпо­відними органами юстиції;

новелізацію та ревізію чинних нормативно-правових актів;

скасування незаконних чинних нормативно-правових актів;

офіційне нормативне тлумачення чинних нормативно-правових актів;

припинення чинності неконституційних та незаконних нормативно-правових актів судовими рішеннями;

систематизацію нормативно-правових актів, в тому числі, і їх коди­фікацію.