- •1.Соціологія як наука. О.Конт про соціологію як науку.
- •2.Соціальна мобільність, її основні принципи та канали.
- •3.Основні стратифікаційні тенденції в українському суспільстві на сучасному етапі.
- •4. Технократичні концепції суспільного розвитку
- •5. Предмет,методи та специфіка соціології як науки.
- •6. Теорія цивілізацій (Дж.Гейблерд.Ален Турен,Жан Фурастье..)
- •7. Особистість у системі соціальних відносин. Соціальний статус та соціальні ролі особистості.
- •8. Синергетика - концепція альтернативного розвитку суспільства.
- •9. Структура та функції соціологічної системи знань.
- •10. Соціалізація:сутність,агенти,етапи.
- •11. Розвиток соціологічної науки та освіти в Україні.
- •12. Суспільство як соціальна система
- •13. Періодизація історії розвитку соціологічної думки. Коротка характеристика періодів.
- •14. Соціальні інститути та соціальні організації.Характеристика процесу інституалізації.
- •15. Девіантна поведінка людини,її природа та основні причини.
- •16. Характеристика основних теоретичних концепцій соціалізації (Дж.Мід,з.Фройд,ч.Кулі,ж.Піаже).
- •17. Позитивістський напрям розвитку соціологічної теорії середини XIX-початку xх ст.
- •18. Порівняльна характеристика аграрного,індустріального та постіндустріальних типів суспільства.
- •19. Психологічний напрям розвитку соціологічної теорії кінця XIX- початку XX ст.
- •20. Сім’я як соціальний інститут. Історико-соціологічні типи і форми шлюбно-сімейних відносин.
- •21. Соціологічна теорія к.Маркса.
- •22. Перспективи і тенденції розвитку шлюбно - сімейних відносин.
- •23. Соціологічна теорія м.Вебера.
- •24. Освіта як соціальний інститут.
- •25. Соціологічна теорія е.Дюркгейма.
- •26. Спостереження та експеримент в прикладній соціології:сутність,вимоги до проведення.
- •27. Теорії соціальної дії м.Вебера т.Парсона.
- •28. Основні системи соціальної стратифікації.
- •29. Основні напрямки розвитку соціологічної науки на сучасному етапі.
- •30. Сучасні теорії соціальної взаємодії.
- •31. Нові парадигми сучасного соціологічного теоретизування:постмодернізм та гендерні дослідження.
- •32. Головні механізми соціальної взаємодії.
- •33. Суспільство як соціальна система(соціальний підхід до пояснення соціальних явищ і процесів).
- •34. Основні види та етапи проведення соціологічних досліджень.
18. Порівняльна характеристика аграрного,індустріального та постіндустріальних типів суспільства.
Традиційне суспільство (до індустріальне) — це най триваліша із трьох стадій, її історія нараховує тисячі років. Більшість своєї історії людство провело саме у традиційному суспільстві. Це суспільство з аграрним укладом, мало динамічними соціальними структурами та із заснованим на традиції способом соціокультурної регуляції. У традиційному суспільстві головним виробником є не людина, а природа. Переважає натуральне господарство — абсолютна більшість населення (понад 90 %) зайнята у сільському господарстві; застосовуються прості технології, а відтак — поділ праці є нескладним. Цьому суспільству властива інерційність, низьке сприйняття нововведень. Якщо користуватися марксистською термінологією, традиційне суспільство — це первіснообщинне, рабовласницьке, феодальне суспільство.
Індустріальному суспільству властиве машинне виробництво, національна система господарювання, вільний ринок.Освоюються нові джерела енергії: якщо раніше людство використовувало в основному енергію м'язів, рідше — води і вітру, то з початком промислової революції починають використовувати енергію пари, а пізніше — дизельні двигуни, двигуни внутрішнього згорання, електроенергію. В індустріальному суспільстві на задній план відійшло завдання, яке було головним для традиційного суспільства — нагодувати людей і забезпечити їх найнеобхіднішими для життя речами. Тепер всього-на-всього 5—10 % людей, зайнятих у сільському господарстві, виробляють продуктів достатньо для усього суспільства.
Індустріалізація приводить до посиленого зростання міст, зміцнюється національна ліберально-демократична держава, розвивається промисловість, освіта, сфера обслуговування. З'являються нові спеціалізовані суспільні статуси ("робітник", "інженер", "залізничник" та ін.), зникають станові перегородки — уже не благородне походження чи сімейні зв'язки є підставою для визначення місця людини в суспільній ієрархії, а її особисті дії. У традиційному суспільстві дворянин, який збіднів, залишався дворянином, а багатий купець все одно був особою "неблагородною". В індустріальному ж суспільстві кожен завойовує свій статус особистими заслугами — капіталіст, який збанкрутував, капіталістом уже не є, а вчорашній чистильник черевиків може стати власником великої фірми і зайняти високе становище в суспільстві. Зростає соціальна мобільність, відбувається вирівнювання людських можливостей, внаслідок загальної доступності освіти.
Постіндустріальне суспільство. У зв'язку зі зростанням ваги знань та інформації, наука перетворюється на безпосередню виробничу силу суспільства — все зростаючу частину доходів передові країни отримують не від продажу промислової продукції, а від торгівлі новими технологіями і наукоємною та інформаційною продукцією (як-от: кіно, телепрограми, комп'ютерні програми тощо). Як зауважив Деніелл Белл, "постіндустріальне суспільство не заміщує індустріальне, так само як індустріальне суспільство не ліквідовує аграрний сектор економіки". Але людина у постіндустріальному суспільстві уже перестає бути "людиною економічною". Домінантними для неї стають нові, "пост матеріалістичні" цінності