- •1.Соціологія як наука. О.Конт про соціологію як науку.
- •2.Соціальна мобільність, її основні принципи та канали.
- •3.Основні стратифікаційні тенденції в українському суспільстві на сучасному етапі.
- •4. Технократичні концепції суспільного розвитку
- •5. Предмет,методи та специфіка соціології як науки.
- •6. Теорія цивілізацій (Дж.Гейблерд.Ален Турен,Жан Фурастье..)
- •7. Особистість у системі соціальних відносин. Соціальний статус та соціальні ролі особистості.
- •8. Синергетика - концепція альтернативного розвитку суспільства.
- •9. Структура та функції соціологічної системи знань.
- •10. Соціалізація:сутність,агенти,етапи.
- •11. Розвиток соціологічної науки та освіти в Україні.
- •12. Суспільство як соціальна система
- •13. Періодизація історії розвитку соціологічної думки. Коротка характеристика періодів.
- •14. Соціальні інститути та соціальні організації.Характеристика процесу інституалізації.
- •15. Девіантна поведінка людини,її природа та основні причини.
- •16. Характеристика основних теоретичних концепцій соціалізації (Дж.Мід,з.Фройд,ч.Кулі,ж.Піаже).
- •17. Позитивістський напрям розвитку соціологічної теорії середини XIX-початку xх ст.
- •18. Порівняльна характеристика аграрного,індустріального та постіндустріальних типів суспільства.
- •19. Психологічний напрям розвитку соціологічної теорії кінця XIX- початку XX ст.
- •20. Сім’я як соціальний інститут. Історико-соціологічні типи і форми шлюбно-сімейних відносин.
- •21. Соціологічна теорія к.Маркса.
- •22. Перспективи і тенденції розвитку шлюбно - сімейних відносин.
- •23. Соціологічна теорія м.Вебера.
- •24. Освіта як соціальний інститут.
- •25. Соціологічна теорія е.Дюркгейма.
- •26. Спостереження та експеримент в прикладній соціології:сутність,вимоги до проведення.
- •27. Теорії соціальної дії м.Вебера т.Парсона.
- •28. Основні системи соціальної стратифікації.
- •29. Основні напрямки розвитку соціологічної науки на сучасному етапі.
- •30. Сучасні теорії соціальної взаємодії.
- •31. Нові парадигми сучасного соціологічного теоретизування:постмодернізм та гендерні дослідження.
- •32. Головні механізми соціальної взаємодії.
- •33. Суспільство як соціальна система(соціальний підхід до пояснення соціальних явищ і процесів).
- •34. Основні види та етапи проведення соціологічних досліджень.
16. Характеристика основних теоретичних концепцій соціалізації (Дж.Мід,з.Фройд,ч.Кулі,ж.Піаже).
В основу кожної моделі соціалізації покладена та чи інша теорія соціалізації. Сучасний американський соціолог Н. Смелзер систематизував їх у чотири основні групи:
Теорія розвитку особистості (Ч. Кулі, Дж. Г. Мід).
Прихильники другого підходу виходять з того, що людина активно бере участь у процесі соціалізації і не лише адаптується до суспільства, а й впливає на життя, що її оточує, виявляє творчу ініціативу. Цей підхід можна визначити як суб'єкт-суб'єктний. Його основоположниками вважаються американці Чарльз Кулі і Джордж Герберт Мід.
Психоаналітичні теорії (3. Фрейд, Е. Еріксон).
Однією з розповсюджених моделей, джерела якої лежать у теорії психоаналізу 3. Фрейда, є розуміння соціалізації як розвитку особистісного контролю. Основна ідея, на якій побудована ця модель, полягає у визнанні людей ще від народження асоціальними, внаслідок уроджених агресивних інстинктів. Тому соціалізація носить конфліктний характер і вимагає не тільки особистісного, але і суспільного контролю .
Теорія розвитку пізнання (Ж. Піаже).
Ще одна, "когнітивна" модель соціалізації (Ж. Піаже, Л. Кольберг, А. Маслоу й ін.) побудована на ідеї, що поведінка особистості детермінована її знаннями, сукупність яких утворює у її свідомості образ (картину) навколишнього світу. Саме ця картина світу, а не сама реальність керує поведінкою людей. Головним аспектом соціалізації при цьому виступає процес навчання мисленню, розвитку пізнавальних, моральних і емоційних структур особистості. Згідно Ж. Піаже, когнітивна соціалізація проходить кілька стадій, кожна з яких окреслюється новими навичками, що обмежують можливості навчання людини. Діти проходять ці стадії у визначеній послідовності, хоча швидкість і результативність соціалізації у різних дітей може відрізнятися.
Теорія морального розвитку (Л. Колберг).
Дана концепція була доповнена американським психологом Л. Коль-бергом, який в основу переходу від однієї стадії соціалізації до наступної поклав не тільки результати розвитку когнітивних навичок, але і здатність до розуміння і співпереживання (емпатії) почуттям інших людей. Досягнення тих чи інших стадій не пов´язується з віком, а завершальні етапи доступні далеко не всім.
17. Позитивістський напрям розвитку соціологічної теорії середини XIX-початку xх ст.
Позитиві́зм (лат. positivus — позитивний) — парадигмальна гносео-методологічна установка, відповідно до якої позитивне знання може бути отримане як результат суто наукового (не філософського) пізнання. Програмно-сцієнтистський пафос позитивізму полягає у відмові від філософії («метафізики») як пізнавальної діяльності, що в контексті розвитку конкретно-наукового пізнання має синтетичний і прогностичний потенціал.
Перший, початковий позитивізм, представниками якого були Оґюст Конт, Джон Стюарт Мілль, Герберт Спенсер, Еміль Літтре, П'єр Лаффітт, І. Тен, Ернест Ренан та інші, склався в 19 ст. Передумовою виникнення позитивізму був стрімкий розвиток науки: математики, фізики, хімії, біології. Теоретичним джерелом позитивізму виступало Просвітництво з його вірою у всемогутність розуму. Позитивізм також суттєво опирався на емпіризм Локка та Г'юма.
Програма початкового позитивізму зводилася до таких засад:
пізнання необхідно звільнити від усякої філософської інтерпретації;
вся традиційна філософія повинна бути скасована і змінена спеціальними науками (кожна наука сама собі філософія);
у філософії необхідно прокласти третій шлях, який подолав би суперечність між матеріалізмом та ідеалізмом.
вивчення людського суспільства теж можна і потрібно проводити науковими методами.
Ці та інші положення були викладені Оґюстом Контом у роботі «Курс позитивної філософії» та Гербертом Спенсером у 10-томнику «Синтетична філософія». Оґюст Конт був засновником соціології - науки, що вивчає суспільство.