12. Суспільство як соціальна система

Суспільство є складною соціальною системою, структурно організованою цілісністю, яку утворюють різні елементи, компоненти, підрозділи. У свою чергу вони теж мають певний рівень організованості й упорядкованості власної структури. Це дає підстави стверджувати, що соціальна структура суспільства є комплексним, багатомірним утворенням.

Соціальна структура суспільства — ієрархічно упорядкована сукупність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об'єднаних стійкими зв'язками і відносинами.

Мала соціальна група — нечисленна за складом соціальна група, учасники якої об'єднані спільною діяльністю і перебувають у безпосередньому стійкому особистому спілкуванні, що є основою для виникнення як емоційних стосунків, так і особливих групових цінностей і норм поведінки.

Велика соціальна група — численна за складом група людей, об'єднаних для спільної діяльності, але взаємодія між якими формальніша.

Такі елементи суспільства, як соціальні інститути, що дають змогу створити міцну і стійку систему відносин між людьми у складному суспільному середовищі, сформувати соціальний порядок, необхідний для задоволення об'єктивних потреб щодо безпеки, збереження умов матеріального життя, соціальних благ, цінностей культури тощо.

Соціальний інститут (лат. institutum — організація, лад) — відносно стійка модель поведінки людей і організацій, що історично склалася у певній сфері життєдіяльності суспільства.

Інституціалізація — процес виникнення і становлення соціальних інститутів як ключових структурних елементів суспільства.

13. Періодизація історії розвитку соціологічної думки. Коротка характеристика періодів.

0 ЕТАП ПРОТОСОЦІОЛОГІЯ - це прасоціологія, ретроспективна соціологія - передісторія соціологічного знання.

ПРОТОСОЦІОЛОГІЯ вивчає факти, здогадки, гіпотези, ідеї, концепції, емпіричні соціальні обстеження минулого, пов'язані з аналізом чи описом соціальних явищ, процесів, тенденцій, які безпосередньо належать до предметної сфери сучасної соціології.

o Стародавній світ

(до V ст.);

o Епоха Середньовіччя

(V ст. - сер. XVІІ ст.);

o Новий час

(сер. XVII - поч. ХІХ ст.).

І ЕТАП ПОЧАТКОВИЙ (поч. ХІХ ст. - до кінця ХІХ ст.)

v Поява кантівської програми перебудови наук про суспільство на "позитивних", емпірично обґрунтованих засадах.

v Інтенсивно розвиваються емпіричні соціологічні дослідження, однак між ними і соціологічними теоріями суспільства ще відсутній будь-який систематичний зв'язок.

v Домінуючим методологічним напрямом виступає позитивізм, натуралізм (еволюціонізм, органіцизм, соціал-дарвінізм, географічна, расово-антропологічна школи).

v Набуває поширення марксистська соціальна теорія та теорії соціологічного психологізму.

ІІ ЕТАП КЛАСИЧНА СОЦІОЛОГІЯ (кінець ХІХ ст. - до кінця 20-х рр. XX ст.)

v Криза натуралістичної соціології.

v Інтерес до проблем соціальної дії і взаємодії.

v Розробка методів "розуміючої соціології" та концепції соціології особистості.

v Поєднуються проблематика загальносоціо-

v логічної теорії та емпіричної соціології (Е. Дюркгейм, М. Вебер).

v Інституціоналізація соціології як академічної дисципліни.

ІІІ ЕТАП СУЧАСНА СОЦІОЛОГІЯ (кінець 20-х - 70 рр. XX ст.)

v Формування основних сучасних теоретичних напрямків.

v Інтенсивна галузева диференціація соціології.

v Вдосконалення методів дослідження.

v Лідер-соціологія США.

v З кінця 50-х рр. соціологічна думка європейських країн відновлює свої позиції.

v Інтенсивне поширення соціології в Латинській Америці та в країнах Сходу.

IV ЕТАП НОВІТНІЙ ПЕРІОД (з 70 р. XX ст. до нашого часу)

v Інтерналізація.v Академізація.v Експертизація.v Фактографізація.v Соціологізація інших наук.v Диференціація.