Лекція 18

Тема. Основні правила прийому палив на судах та його зберігання.

Мета лекції: Дати поняття про правила прийому палив на судах, необхідний запас палива на судах, відстоювання, фільтрація, сепарація палива.

Матеріал лекції сприяє формуванню наступних компетенцій: загально-наукові компетентності КЗН-4 (Базові знання фундаментальних наук в обсязі, необхідному для освоєння загально-професійних дисциплін); Інструментальні компетентності КІ-5 (Усне і письмове спілкування рідною мовою); Системні компетентності (застосувати свої знання на практиці) КС-1

В процесі вивчення теми: «Основні правила прийому палив на судах та його зберігання» курсант повинен отримати:

Знання, про:

• основні правила прийому палив для судових дизелів;

• яким повинен бути запас палива на судні;

• який рівень палива в цистерні вважається мінімально допустимим;

• як відбувається:

• відстоювання палива;

• фільтрація палива;

• сепарація палива;

План лекції.

1. Основні правила прийому палив для судових дизелів;

2. Яким повинен бути запас палива на судні;

3. Який рівень палива в цистерні вважається мінімально допустимим;

4. Як відбувається: відстоювання палива, фільтрація палива, сепарація палива.

5. Контроль параметрів паливної системи під час роботи дизеля.

Основні правила прийому палив для судових дизелів.

Прийом палива (бункеровка) повинна проводитись в відповідності з правилами експлуатації судових технічних засобів і конструкцій із дотриманням заходів протипожежної безпеки. Інструкції завод-виробників дизелів потребують, щоб відповідність палива, яке беруть на судно стандарту було підтверджено сертифікатом (паспортом) і контрольним аналізом проби, взятої із принятого палива, при цьому перевіряється в’язкість палива, температура його загорання і вміст механічних домішок і води. Якщо паливо приймають в іноземному порту, то керуються не тільки призначенням палива, відповідності його марки, а головним чином вимогами, які повинно задовольняти це паливо безпосередньо до конкретного дизеля.

Для зменшення часу бункеровки необхідно зменшити в’язкість важкого палива, а для цього необхідно його підігріти. Згідно Правилам Регістра РФ температура підігріву високов’язкого палива в відкритих системах повинна бути на 15 К нижче температури його спалаху.

Температуру підігріву вибирають з урахуванням перш за все забезпечення заданої бункеровки судна. Для отримання суміші із мало в’язкого палива і високов’язкого температуру підігріву останнього необхідно підтримувати на 15 К нижче температури спалаху мало в’язкого палива.

Яким повинен бути запас палива на судні?

Запас палива на судні складається із основної кількості, достатньої для здійснення всього рейсу і аварійного запаса. Вмістимість цистерн основного запаса визначають в залежності від автономності плавання даного судна. Кількість палива, розміщеного в танках без подвійного дна повинно складати не менше двохдобової необхідності. Вмістимість цистерн аварійного запаса складає до 20% основного запасу і цистерни аварійного запасу повинні бути на судах невизначеного району плавання, їх розміщують поза між донного простору.

Якщо дизель працює на важкому паливі, то кількість дизельного палива для роботи в пусковий період і на маневрах, а також на випадок несправності пристрою для підігріву важкого палива, складає до 20% загального запасу палива для дизеля на даному судні.

Які вимоги Регістра РФ до паливних систем судових дизельних установок?

В відповідності з вимогами регістра РФ установки, які працюють на важкому паливі, мають дві системи: систему високо або середньо - в’язкого палива для головного двигуна. В таких установках для використання важкого палива за паливопідкачуючими насосами (перед дизелями) встановлюють підігрівач. Впродовж всього трубопроводу важкого палива прокладають паровий трубопровід-супутник, поміщений в загальну ізоляцію з основним трубопроводом. Перед фільтрами важке паливо підігрівається. Вмістимість цистерн важкого палива повинна забезпечувати роботу протягом 12 годин. При використанні дизельного палива цей час може бути зменшений до 8 годин.

В складі установки повинно бути по дві цистерни на кожний вид палива.

Паливо від витратних цистерн до паливного насосу високого тиску підводиться паливопідкачуючими насосами, подача яких повинна перевищувати фактичні витрати палива в 2-3 рази.

Тиск насосів приймають 0,2-0,4 мПа. В складі системи повинен бути резервний паливо-підкачуючий електронасос, який використовується також для передпускової прокачки палива.

Перед подачею в цистерни паливо очищується в сепараторах. В’язкість палива при сепаруванні підтримується не більше 45 мм²/с для чого його підігрівають. В установках, які працюють на дизельному паливі, передбачається два сепаратора, а при використанні важкого палива – два, три або чотири, деякі з них резервні. Пропускну здатність сепараторів визначають з умов необхідності очищення добового використання палива за 8-12 годин, що відповідає трьох або двократному годинному використанню палива (в залежності від йог якості).

Основний запас палива розміщують в міжнародних і бортових цистернах. Передбачається розміщення добового запаса палива поза подвійним дном. Важке паливо в запасних цистернах підігрівається до 313-323 К паром тиском 0,2-0,3 мПа, який проходить через змійовики. Перекачка палива з однієї цистерни в іншу, подача його в відстані цистерни і видача на палубу відбувається насосами, яких повинно бути не менше двох.

Під мінімально допустимим рівнем палива в витратній цистерні розуміється такий, при якому забезпечується безперервна робота всіх споживачів на протязі не менше 1 години.

Відстоювання палива полягає в осадженні на дні відстійних цистерн механічних домішок і води, які містяться в паливі. Ефективність відстоювання різко збільшується при підігріві відстояних цистерн паром.

Якщо паливо підігрівають постійно, то важке паливо відстоюється за 8-24 години. Відстій із цистерни періодично спускають в цистерну брудного палива, ємкість якого становить 70-200 л.

Основний недолік очищення палива відстоюванням – низька продуктивність.

Фільтрація палива – полягає в видалені з палива механічних домішок при пропусканні його через різні фільтри в процесі експлуатації фільтрів здійснюється контроль за чистотою фільтруючого елемента, систематичне видалення частинок з фільтра або заміна фільтруючих елементів. В паливних системах дизелів застосовують фільтри грубої і тонкої очистки. Роботу фільтра контролюють по показникам манометрів, встановлених перед фільтром і за ним, цей контроль спрощується, якщо замість двох манометрів встановлюється один – диференціальний, який показує перепад тиску в фільтрі. На чистому фільтрі перепад тиску складає 0,02-0,04 мПа, на брудному 0,08-0,1 мПа.

Чистити фільтр необхідно, коли перепад тиску перевищив допустиме значення. При подачі палива в очищений фільтр необхідно тримати відкритим повітряний кран на кришці корпуса фільтра до тих пір, поки через цей кран не піде паливо без бульбашків повітря.

Що таке сепарація палива?

Сепарація –найбільш розповсюджений спосіб очищення палива від різних домішок і води. Удосконалення засобів сепарації визвано бажанням забезпечити роботу дизелів на важких паливах.

Основним засобом очищення палива і масел є центр обіжні сепаратори. Сепаратори можуть бути настроєні на режим роботи, при якому із палива видаляється вода і механічні домішки (пурифікація) або на такий режим, коли видаляються лише механічні домішки (класифікація).

Видалення із палива механічних домішок і води відбувається в барабані сепаратора. Забруднений нафтопродукт, який постійно поступає в барабан має обертальний рух. Під дією центр обіжної сили, яка в тарільчатих сепараторах перевищує в 4000-8000 раз силу тяжіння, вода і механічні домішки, які мають більшу густину, ніж паливо, відкидаються до стінки барабана, а очищений нафтопродукт – ближче до осі обертання. Протікаючи між тарілками барабана, він відводиться через кільцевий отвір в верхній частині барабана.

По методу очищення барабана від забруднень розрізняють сепаратори самочищуючи і з ручною очисткою. Самоочищуючі сепаратори діляться на сепаратори з періодичною очисткою барабана від шлаку і з безпосередньою очисткою. На більшості суден встановлені сепаратори з періодичною очисткою барабана від шлика, з них найбільше розповсюдження отримали самоочищуючи сепаратори фірм «Ла-валь» (Швеція), «Вестфалія» (ФРГ), «Титан» (Данія) і ін.

Які параметри паливної системи необхідно контролювати під час роботи дизеля?

Під час роботи дизеля контролюють: температуру палива в відстійних і витратних цистернах, перед сепараторами і перед паливними високого тиску, тиск палива до і після фільтрів, а також після паливопідкачуючого насоса, в’язкість палива перед паливним насосом високого тиску, рівень палива в відстойних і витратних цистернах і якість його очищення в сепараторі.

Під контролем повинен знаходитись і рівень палива в заповнених і пустих цистернах. Опорожнення цистерн до оголення нагрівальних змійовиків заборонено.

В штормових умовах не рекомендується використовувати більше 2/3, палива, яке є в витратній цистерні, тому що може відбутися не тільки оголення змійовиків підігрівача, але й захват повітря в магістраль топливо-підкачуючого насоса, а це може привести до пропусків спалахів в окремих циліндрах дизеля і навіть його вимушеній зупинці.

Які особливості експлуатації дизелів при використанні важких палив в системах , де не передбачається застосування дизельного палива.

При використанні тільки важких палив необхідна більш складна систем паливо підготовки.

Система повинна бути обладнана гомогенізатором, подвоєним повно поточним фільтром з паровим підігрівом, віскозиметром, паливо витратомір, трубопроводом рециркуляції з редукційним клапаном підтримки постійного тиску палива перед паливним насосом високого тиску. Паливні трубопроводи повинні мати супутниковий обігрів і теплову ізоляцію Сепарацію важких палив треба здійснювати в дві стадії: пурифікація і кларифікація в режимі 25-30 % номінальної продуктивності кожного сепаратора. Рекомендується додаткова фільтрація з відсівом частинок розміром до 5 мкм, а також хімічна обробка важких палив для очищення від сажі.

Використання теплотехнічних приладів контролю паливних витратомірів, газоаналізаторів, апаратури для оцінювання технічного стану дизеля і контролю регулювання паливопоставляючої апаратури також підвищує економічність і тривалий час роботи судових дизелів, які працюють на важкому паливі.

Для судових дизелів повинні використовуватись тільки ті сорта палив і масла, характеристики яких відповідають вимогам заводських інструкцій та експлуатацій. Судна з потужністю головної силової установки більше 370 кВт повинні мати переносну експрес-лабораторію для проведення аналізів палива і масел. Останні судна повинні мати відповідні швидкодіючі індикатори.

Прийом палива і масел без сертифікатів категорично заборонено. Термін давності лабораторного аналізу на паливо і масло не повинен перевищувати 6 місяців.

При прийомці палива і масла треба дотримуватися всіх заходів по попередженню забруднення навколишнього середовища у відповідності з вимогами міжнародної конвенції по попередженню забруднення моря нафтою і інших нормативних документів, які діють в даній області.

В залежності від типа дизеля, наявності відповідної системи паливо підготовки і результатів випробування дизелів рекомендується застосовувати слідуючи види палива:

1. для мало оборотних дизелів (200 об/хв.) малов’язкі палива типа дизельних дистилятних (ГОСТ 305-82), середньов’язкі палива типа ДТ високов’язкі палива типа ДМ (ГОСТ 1667-68), мазут флотський Ф-5 і Ф-12 (ГОСТ 10585-75);

2. для середньо оборотних дизелів (до 500 об/хв) – малов’язкі палива типа дизельних дистилятних (ГОСТ 1667-68);

3. для високооборотних дизелів (більше 500 об/хв.) тільки малов’язкі палива типа дизельних дистилятних (ГОСТ 305-82)

4. для всіх дизелів – газотурбінне паливо (ГОСТ 10433-75).

Забороняється використовувати в судових дизелях палив, які не пройшли очищення від механічних домішок і води, засобами, які є на судах.

Введення присадок в паливо повинно здійснюватись на нафтопереробних заводах, а також безпосередньо на судах. В цьому випадку на судні необхідно мати окрему тару або цистерну для присадок. Присадки покращують процес горіння, сповільнюють корозію стальних деталей, зменшують нагароутворення.

Змащувальні масла.

Марка змащувальних масел для дизеля вказується в умовах або в заводській інструкції по експлуатації. Для змащування підшипників турбокомпресорів в залежності від в’язкості, застосовуються турбінні масла Т22, Т30, Т46, а також масла турбінні з присадками:ТП-22, ТП-30, ТП-46. Ці присадки покращують антиокислювальні, деземульгуючі, протикорозійні і антипінні властивості. Турбінне масло ТП-30 містить протизношуючу присадку.

При використанні імпортних масел необхідно користуватись таблицею взаємозаміни вітчизняних і закордонних сортів. При відсутності для доливання моторного масла експлуатація судових дизелів допускається на сумішах моторних масел.

Прийомка і зберігання палив і масел.

Контроль за прийомкою палив і масел і оформлення документації покладається особисто на старшого механіка. Прийомкою палива і масел від берегової нафтобази (або від судна-бункеровщика) повинен керувати механік в чий заклад входить ця система бо по дорученню старшого механіка –вахтенний механік. Основним документом для контролю прийнятого палива і масла є накладна нафтобази (судно-бункеровщика), яка повинна бути скріплена підписами представника нафтобази (судна-бункеровщика) і механіка, який прийняв паливо і масло. Копія накладної і паспорт (сертифікат) на прийняття палива і масла повинні надаватись старшим механіком в МСС (або аналогічні служби, спеціалісту) судновласника. Основним звітним документом Основним звітним документом при використанні горюче-мастильних матеріалів є форма 2 ГСМ.

Перед прийомкою необхідно отримати сертифікат на паливо і масло і перевірити відповідність його характеристик вказаним в заводській інструкції.

Чистка паливних масляних танків і цистерн повинна проводитися не менше одного разу на рік.