2.3 Організація оптової торгівлі на ринку «Барабашово»

На ринку багатий асортимент різних товарів,таких як:

-Одяг та аксесуари (майданчика «Нове століття» і «Лужники», включаючи два гіпермаркети): чоловічий і жіночий одяг, взуття та аксесуари, постільна та спідня білизна, купальні костюми, ділові костюми, спортивний одяг та аксесуари, сумки, головні убори, весільні вбрання та аксесуари, косметика, канцтовари, предмети декору.

-Товари для будівництва та ремонту (майданчик в районі вул. Якіра та Є. Стасовой, включаючи кілька великих магазинів): шпалери, світильники, керамічна плитка, пластик, гіпсокартон, інші оздоблювальні матеріали та суміші, мийки, ванни, змішувачі, труби, сантехнічна фурнітура , столярні вироби, столярна і будівельна фурнітура.

-Товари для дому (майданчик між вул. Якіра та Проспектній): посуд і столові прилади, електроніка, електротехніка, побутова хімія, товари для кухні, домашній текстиль, санітарно-гігієнічні товари, садово-городні товари, товари для рибалок і туризму.

-Господарські товари (район вул. Проспектній і Е. Стасовой): ручний і електроінструмент, бензопили, генератори, бетономішалки, культиватори, тачки, поливальний інструмент, садовий інструмент, кабелі, світлотехніка, електрофурнітура, троси, металовироби.

-Товари для дітей (нова майданчик вздовж вул. Ак. Павлова): м'які і розвиваючі іграшки, коляски, дитячі велосипеди, дитячий одяг, товари для мам.

-Тканини і фурнітура (тильна частина «Нового століття» у бік вул.Барабашова): тканини, нитки, пряжа, швейна фурнітура, елементи декору, штори та гардини, швейні машини і аксесуари.

-Велотоварів (вздовж вул. Є. Стасовой): вітчизняні та імпортні велосипеди, Велопокришка, велодеталі і запчастини, навісне велооборудованіе, світлотехніка.

-Автомобілі та авто-мото товари (вздовж пр. 50-річчя ВЛКСМ): старі автомобілі і мототехніка, автозапчастини, шини, масла, акумулятори, автоскла, сигналізації, автоакустика, автоелектрика, елементи інтер'єру, екстер'єру та автотюнінгу, запчастини для мототехніки.

3.Рекомендації щодо збільшення продажу на ринку

Рекламне дослідження ринку має починатися з дослідження цілей передбачених заходів, тому що саме цим зумовлюється весь подальший хід досліджень: збирання інформації, її обробка, опрацювання рекомендацій. Неправильна або неефективна постановка цілей призводить до невиправданих втрат коштів і часу. Розробка цілей — це основний аспект будь-якої дії у рекламному менеджменті. Без визначеної мети неможливо керувати процесом прийняття рішень у галузі рекламної діяльності та контролювати його. Мета — це те, що об’єднує рекламодавця, діловода рекламної агенції та творчу групу, що розробляє рекламне звернення. Цілями рекламної кампанії визначається також методика координації роботи таких груп, як укладачі рекламних звернень, спеціалісти засобів масової інформації та посередники по закупівлі місця для рекламного звернення в засобах масової інформації, а також спеціалісти з досліджень та аналізу ефективності рекламного бізнесу. Найважливішою функцією планування цілей є забезпечення спеціалістів з прийняття рішень критеріями визначення ефективності рекламних заходів за оперативного управління рекламою, а також при оцінюванні ефективності рекламної кампанії. Тобто визначення цілей передбачає фіксування фактичного стану справ (поінформованість про торгову марку, частку на ринку) на початку рекламної кампанії і після закінчення її. Порівнювання результатів дає змогу визначити ефект, який отримала фірма від рекламної кампанії. Принципи опрацювання цілей реклами пройшли у своєму розвитку кілька етапів. На першому етапі основним критерієм ефективності рекламної кампанії було зростання продажу товарів і зростання частки продукту фірми на ринку збуту. Це, на перший погляд, дуже проста, зручна та приваблива мета, оскільки основними показниками успіху є рекламний дохід і рекламний прибуток. Рекламний дохід — це збільшення внаслідок рекламування обсягів збуту (продажу) продукту, а рекламний прибуток — це різниця між рекламним доходом і витратами на рекламу. На жаль, цей спосіб має занадто багато недоліків: 1. Реклама — це лише одна з багатьох складових, що впливають на обсяги продажу продукту. До інших складових належать ціна, окремі атрибути продукту, умови сервісу, упаковка, потреби та смаки споживачів, які постійно змінюються. Дуже важливим чинником є законодавство. Виокремити з усіх цих складових тільки дані про конкретний вплив реклами як такої на збут даного товару (виробу, послуги, ідеї) практично неможливо навіть із допомогою сучасної обчислювальної техніки. 2. Наявний так званий ефект зміщення дії реклами, тобто зростання продажу продукту може відбуватись без рекламної кампанії (що можна було спостерігати в колишньому Радянському Союзі). 3. Найчастіше спрацьовує ефект уповільненої дії рекламного звернення, тобто витрати на рекламу не збігаються з часом, коли починається збільшення продажу. 4. Якщо рекламодавець послідовно проводить кілька рекламних кампаній для одного продукту або одну для багатьох груп продуктів паралельно, то вони «накладаються» одна на одну і дані щодо їхньої ефективності не можуть бути точно обраховані. Справа ускладнюється тим, що навіть найефективніша рекламна кампанія далеко не завжди веде до негайного і відчутного зростання обсягу продажу товару. Зарубіжні спеціалісти стверджують, що вплив рекламної кампанії може виявитися навіть через кілька років. Тому необхідно протягом тривалого часу після проведення рекламної кампанії очікувати та підраховувати її результати. Ось чому цілі, які виходять зі збільшення обсягу продажу товару, є не дуже ефективними. Проте показники обсягу продажу та отриманого у зв’язку з цим прибутку можна брати за основу для вибору товарів, що рекламуються безпосередньо у торгівлі (реклама на місці продажу та ін.). Для того щоб правильно визначити, що саме треба купити і в якій кількості, а також як рекламувати товари, працівники торгівлі мають проаналізувати: задоволений попит; незадоволений попит; потенційні можливості продажу. Аналіз задоволеного попиту базується на даних звітів про продаж товарів за добу, тиждень, місяць, рік (за наростаючим підсумком), на аналізі товарів підвищеного попиту, індивідуальних покупок і претензій покупців до асортименту товарів, що є у магазині (торговельній точці).

Аналіз індивідуальних покупок передбачає використання даних касового апарата, що дає змогу відповісти на такі питання: скільки покупців зробили покупки за день; скільки одиниць найменувань товарів було придбано одним покупцем; скільки купівель у вартісному вимірі припадає на одного покупця.

Аналіз незадоволеного попиту передбачає розробку та ведення таких документів: звіт про товарні залишки; звіт про товари, що не мають попиту; книги незадоволеного попиту. Звіт про стан товарних залишків ведеться за кожну добу (на початок і кінець робочого дня), а також за місяць, квартал, рік. Дані звіту дозволяють визначити просування товарів за добу, місяць, квартал, рік у цілому, виявити ті товари, які зовсім не просуваються. Звіти про неходові товари складаються із визначеною періодичністю (один раз на тиждень, місяць) і враховують ту продукцію, яка не мала просування за визначений для аналізу період (місяць, квартал, рік).

Аналіз потенційного продажу також ведеться, восновному, з використанням даних книги незадоволеного попиту, де вказуються причини відмови покупцям у товарі, до якого вони виявили інтерес. Аналіз передбачає також підрахунок співвідношення покупців і просто відвідувачів. Кількість відвідувачів визначається вибірково по днях з урахуванням часу відвідування. Аналіз потенційного продажу має також містити аналітичні дані про кількість покупок на одного відвідувача або одного покупця у різні періоди року та доби. Проведені дослідження даватимуть змогу: визначати інтенсивність продажу до і після проведення рекламних заходів; урахувати інтенсивність проведення самих рекламних заходів (реклама залучає занадто велику кількість відвідувачів, що призводить до появи черг, — необхідно зменшити періодичність подачі рекламного звернення в засобах масової інформації; помітного збільшення кількості відвідувачів не виявлено — треба провести допоміжні заходи або змінити ідеологію рекламної кампанії); за значного збільшення кількості покупок у розрахунку на одного покупця, коли з’являються ускладнення із задоволенням попиту, необхідно передбачити розширення торгівлі цими товарами і зменшити рекламні заходи (доки не можна буде задовольнити попит). Зроблені висновки дають змогу визначити ефективність рекламних заходів з формули:

Такі підрахунки можна провести за певний час стосовно кількості покупок на одного покупця (відвідувача), відмовлень від покупки з різних причин, кількості ходового товару за окремими номенклатурними групами тощо. У середині ХХ століття великого поширення набула концепція поведінки фірм на ринках збуту (або поведінки людини на ринках споживачів), яка базувалася на теорії етапів життєвого циклу фірми, продукту (групи продуктів), сім’ї, окремої людини. Життєвий цикл товару в сучасному розумінні включає етап виведення товару на ринок, етап зростання, етап зрілості та етап занепаду (деякі дослідники додають іще нульовий етап — етап досліджень та розробки і останній — витиснення товару з ринку). Найчастіше життєвий цикл товару визначають як процес розвитку продажу товару та отримання прибутку. Цей процес складається з чотирьох етапів: упровадження на ринок, зростання продажу, зрілість та занепад. Розвиток продажу та отримання прибутку за концепцією життєвого циклу товару є метою комерційної діяльності фірми (поряд з іншими), а метою досліджень є визначення етапу життєвого циклу фірми, її продукту та її поведінки на ринку збуту даної групи товару. Поведінка на ринках збуту є похідною від етапу життєвого циклу товару. У підручниках з економіки, як правило, наводяться плавні (класичні) криві, що відображують життєвий цикл товару. Однак на практиці такі графіки можуть мати вигляд кривої з повторним циклом (в результаті заходів стимулювання збуту, проведених на етапі спадання збуту товару), гребінчастої кривої (послідовний ряд циклів визначається відкриттям нових характеристик товару, способів його використання, розширенням сфери використання товару тощо). Можливі також зовсім нетипові варіанти кривої життєвого циклу товару (стиль, мода, фетиш, класичний бум тощо). Етап упровадження товару на ринки — це розповсюдження товару та одержання його торгівлею. Етап зростання — це збільшення продажу товару в період, коли приклад тих, хто купив товар ще на етапі впровадження, починають наслідувати пересічні громадяни. Етап зрілості — період, що настає з насиченням ринку товарами та сповільненням темпів зростання збуту. Етап занепаду — спадання збуту товару, що настає після проходження ним усіх попередніх етапів. Досвід країн з розвинутою економікою доводить, що кожному етапу життєвого циклу має відповідати н алежна реакція фірми (табл. 4.3).

Отже, аналіз продажу, витрат, прибутку та інших показників має дати відповідь, на якому етапі життєвого циклу знаходиться товар (товарна група) та яку необхідно рекомендувати лінію поведінки на ринках збуту. Знаючи класичні рекомендації щодо поведінки фірм на окремих етапах життєвого циклу товару, дослідник конкретизує їх у вигляді бізнес-плану, бюджету та інших документів (наприклад, стратегії поведінки фірми на ринках збуту наступного року тощо). Цілі рекламування, що виходять з етапів життєвого циклу товару, завжди тісно пов’язані із загальними цілями фірми, цілями її маркетингу, цінової політики й політики товаропросування.

Завершальною стадією комерційної діяльності оптових торговельних підприємств є продаж товарів.Вона визначає ефективність їхньої роботи, а від її організації залежить своєчасність та безперервність забезпечення клієнтів товарами.

Реалізація товарів, як і купівля їх, здійснюється на підставі укладених договорів поставки, купівлі-продажу тощо, з оформленням супровідних документів (накладна, товарно-транспортна накладна, залізнична накладна, рахунок-фактура, рахунок тощо).

Підприємства оптової торгівлі, як правило, реалізують товари з оптових баз, товарних складів, складів-холодильників, складів-магазинів.

Однак у практичній діяльності постачальники можуть відвантажувати товари покупцям, минаючи склади і бази оптово-тор­гівельного підприємства. Такий вид продажу називають реалізацією товарів транзитом за участю оптового підприємства в розрахунках за товари як з постачальниками, так і з покупцями. Реалізація транзитом значно прискорює просування товарів до спожи­вачів і знижує витрати оптовика, пов’язані з придбанням (транспортні, вантажно-розвантажувальні, витрати на складування, зберігання тощо) і продажем.

Визначаючи форми оптового продажу, підприємства оптової торгівлі мають спиратися на результати маркетингових дослід­жень стосовно можливостей покупців купувати великі партії товару, їхніх фінансових ресурсів, здатності до зберігання великої кількості товару та швидкого використання його.

Маркетингова діяльність стає провідною темою для сучасних підприємств оптової торгівлі. Головною метою їх є надання допомоги постачальникам і клієнтам у розробленні ефективних мар­кетингових програм.

Оптовик, зорієнтований на надання маркетингових послуг, розробляє й реалізує маркетингові рішення, які вможливлюють підвищення ефективності маркетингової діяльності всіх суб’єктів товарного ринку. Маркетингові рішення оптових підприємств передусім стосуються вибору цільового ринку, формування товар­ного асортименту та комплексу послуг, ціноутворення, стимулювання збуту і вибору місця розташування підприємства.

Оптовому підприємству доцільно визначити свій цільовий ринок замість намагань обслужити одразу всіх можливих клієнтів. Обравши свій цільовий ринок, оптовик дістає змогу вивчати особ­ливості клієнтів і відповідно до цього організувати обслуговування. Для визначення цільового ринку використовують різноманітні ознаки, наприклад: характер споживання товарів; розмір магазинів; асортиментний профіль, професійних споживачів певних асортиментних груп тощо.

У межах цільової групи оптовик може визначити найвигідніших для себе клієнтів, розробляти для них привабливі пропозиції й встановити з ними більш тісні та довірчі відносини. Він може запропонувати таким клієнтам систему автоматизованої видачі повторних замовлень, організувати курси для навчання персоналу й консультаційну службу. Для менш вигідних для нього клієнтів оптовик може встановлювати жорсткіші умови, підвищені обсяги мінімальних замовлень або надбавки до ціни за замовлення невеликого обсягу.

Важливим є рішення оптового підприємства щодо товарного асортименту й комплексу послуг, які запропонуватимуться клієнтам. Це рішення, з одного боку, має забезпечити максимально повний асортимент товарів і постійно підтримувати достатній товарний запас для негайної поставки їх, а з іншого — одержання максимального прибутку. З урахуванням конкретних умов оптовик приймає рішення щодо кількості й переліку асортиментних груп, які йому економічно вигідно продавати, та стосовно доцільного рівня товарних запасів. Водночас оптовик вирішує, який комплекс послуг буде найпривабливішим для клієнтів, а від яких послуг варто відмовитися. Головне — сформувати такий комплекс послуг, який суттєво збільшить споживчу цінність товару й задовільнить індивідуальні потреби кожного клієнта.

Суттєвий вплив на процес продажу справляє цінова політика оптовика. Для покриття своїх витрат підприємство оптової торгів­лі встановлює торгівельну націнку до первинної вартості товару. Вона включає також і прибуток оптовика. Тому оптові підприємства мають використовувати нові підходи до ціноутворення. Диверсифікація послуг, оптимальне поєднання товару та послуги сприяють скороченню витрат та раціоналізації процесів торгівлі й створюють умови для зниження цін та підвищення рівня обслуговування. Перспективним стає ціноутворення, здійснюване на засадах розрахунків собівартості за видами діяльності, коли клієнт платить за товар і кожну надану послугу, що збільшує його цінність, виходячи з грошового еквівалента виконуваної функції. Це вможливить перехід від простого продажу товару до задоволення потреб клієнта із оптимальним поєднанням товару та послуги, тобто так званим інтегрованим товаром.

Більшості підприємствам оптової торгівлі доводиться вирішувати питання стимулювання продажу товарів. Адже, незважаючи на формування ринкових відносин і появу конкурентів, використання ними реклами на сферу торгівлі, стимулювання продажу, пропаганди й методів особистого продажу й досі мають випадковий характер. Практично не використовується техніка особистого продажу, оскільки оптовики розглядають продажу як переговори одного постачальника з одним клієнтом, а не як колективні зусилля із забезпечення продаж основним клієнтам, зміцнення відносин із цими клієнтами й забезпечення їхніх потреб у товарах та послугах.

Суттєвим маркетинговим рішенням оптових підприємств є застосування нових методів і засобів діяльності з приймання замов­лень від покупців та організації товароруху. Одним із таких напрямів є використання персональних комп’ютерів для приймання й оброблення замовлень та управління операціями продажу.

Таким чином, оптовий продаж товарів є однією з провідних комерційних функцій оптових підприємств. Зміст роботи з оптового продажу товарів охоплює виконання таких операцій:

встановлення комерційних зв’язків із покупцями товарів;

організація та технологія оптового продажу товарів;

надання різноманітних послуг клієнтам;

організація обліку та виконання договорів із покупцями;

рекламно-інформаційна діяльність.

Найліпшою формою організації комерційних зв’язків оптового підприємства з покупцями є договори поставки, купівлі-про­дажу. Вони укладаються, як правило, з постійними клієнтами в разі доволі великих обсягів продажу. Ініціатива встановлення комерційних зв’язків належить оптовому підприємству, яке нап­равляє своїм постійним клієнтам комерційну пропозицію (оферту), в якій вказано асортимент товарів в укрупненій номенклатурі, діапазон цін, загальні умови поставки, видовий склад супутніх послуг, умови розрахунків тощо. Комерційна пропозиція є підставою для підписання угоди або оформлення замовлення на поставку товарів покупцем.

У договорі поставки вказують: назву сторін, предмет договору: асортимент, строки й кількість поставки товарів, ціна за одиницю та вартість товару, порядок поставки, якість та комплектність товарів, майнову відповідальність сторін. У договорах перед­бачається порядок і терміни виконання замовлень на поточне завезення товарів, відповідальність як оптового підприємства за кожен випадок порушення договірних зобов’язань, так і покупця за неподання або несвоєчасне подання замовлення на відпуск товару.

Договір може містити зобов’язання оптовика з надання транспортно-експедиторських послуг, порядок та умови відпуску товарів, надання додаткових послуг, розрахунків тощо.

Оптове торговельне підприємство здійснює продаж товарів своїм клієнтам на підставі їхніх замовлень. Покупцями товарів, які пропонує оптовик, є підприємства роздрібної торгівлі, промислові підприємства, громадські організації та установи, інші підприємст­ва оптової торгівлі. Замовлення на поставку товару містить розгор­нутий (специфікований) асортимент товарів, ціну, кількість, якість та конкретні терміни поставки. Після підготовки замовлення на поставку товарів, покупець залишає у себе копію, а оригінал направляє на адресу підприємства оптової торгівлі. Спосіб передання замовлення залежить від терміновості його виконання та вимог, що їх висуває замовник стосовно виконання замовлення.

Після отримання замовлення покупця оптове підприємство приймає його до виконання, намагаючись максимально повно задовольнити потреби замовника.

У процесі узгодження замовлення клієнт може попросити в оптового підприємства кредит під товар. Оптовик оцінює платоспро­можність клієнта на підставі інформації, отриманої від власної бухгалтерії та місцевих фінансових установ. Оцінка платоспро­можності впливає на рішення щодо можливої величини кредиту. Строк кредиту визначають у замовленні, він може коливатися від кількох днів до одного-двох місяців з моменту оформлення рахунку. У вітчизняній практиці цей кредит має форму відтермінування оплати купленого товару. Уразі прийняття до виконання кожного нового замовлення клієнта необхідно обов’язково перевірити всі розрахункові та бухгалтерські документи. Така форма перевірки дає змогу правильно оцінити умови кредитування покупця, сприяє поліпшенню фінансового становища оптового підприємства, запобігає виникненню безнадійних боргів.

Після перевірки замовлення відповідальними працівниками оптового підприємства його передають на склад для виконання. Виконання замовлення передбачає: комплектування його товарами із відповідним фасуванням, підсортуванням тощо; упакування, доставку.

Методами продажу товарів зі складів оптового підприємства є:

особисте відбирання товарів покупцем;

продаж за письмовими й телефонними замовленнями;

шляхом посилкових операцій.

Сутність методу продажу шляхом особистого відбирання полягає в тому, що покупець самостійно відбирає необхідні товари на складі оптового підприємства і формує партію продажу.

Такий метод застосовують, головним чином, у разі продажу товарів складного асортименту, а також нових та маловідомих товарів. Він дає змогу покупцеві ознайомиться з наявними на скла­ді товарами за всіма асортиментними позиціями.

Система особистого відбирання товарів робить взаємини між працівниками оптового підприємства та покупцями більш оперативними й конкретними.

Перевагою цього методу є й те, що він уможливлює визначення ставлення покупця до асортименту товарів, їхньої якості, зовнішнього оформлення, а також тенденцій у змінах попиту, врахування побажань і зауважень клієнта при оформленні замов­лення.

Разом із тим цей метод продажу вимагає чіткого й уважного обс­луговування покупців персоналом оптового підприємства. Продавець має глибоко знати характеристики товару та кваліфіковано відпо­відати на запитання клієнта стосовно технічних й експлуатаційних особливостей товару, його якості, гарантій безпеки та надійності, умов поставки тощо і максимально повно задовольнити його інтерес.

Оптові торговельні підприємства, які мають постійних покупців, домовляються з ними про здійснення попередніх замовлень на наступну продажу по телефону. Завчасне приймання замовлень по телефону заощаджує час клієнтів і сприяє більш якісному, своєчасному та ефективному виконанню замовлень.

Деякі оптовики вдосконалили цей метод і самі в чітко визначені дні телефонують до своїх постійних клієнтів, і передусім до тих, хто перебуває поблизу основних маршрутів обслуговування. Такий зв’язок із постійними клієнтами значною мірою сприяє оптимізації комерційної роботи з оптового продажу товарів.

Безпосередню передачу замовлення з рук до рук здійснюють багато покупців через власних працівників, методом кур’єрсь­кого зв’язку. Вона свідчить про терміновість замовлення та впевненість замовника щодо можливості оптовика виконати всі умови клієнта. За надійної організації технологічного процесу виконання таких замовлень здійснюють у присутності представника замовника, обов’язковою вимогою є наявність у нього відповідно оформленого доручення. Таку форму найчастіше застосовують під час продажу товарів виробничо-технічного призначення, коли вимогою є поставка в найстисліший термін.

Поштово-посилкову форму оптового продажу застосовують лише для покупців, які перебувають на значних відстанях від скла­дів оптовика, а оптовий продаж ведуть дрібнооптовими партіями товарів. Ця форма оптового продажу дістала поширення в торгівлі дорогоцінними металами, коштовностями тощо.

Незалежно від форми оптового продажу актуальною залишається організація регулярного і чіткого обліку торговельних операцій за кожною товарною позицією та замовником. Важливим тут є застосування сучасної комп’ютерної техніки, що забезпечує безперервний облік продажу товарів в асортименті за кожним покупцем. Одночасно відстежується зміна товарних запасівна складах оптовика в асортиментному розрізі, що сприяє чіткому та повному виконанню замовлень.

Успішний оптовий продаж товарів неможливий без широкого і повного інформування покупців стосовно асортименту товарів, появи нових товарів, без реклами й стимулювання продажу.

Найзручнішими й доступнішими для ознайомлення й відбирання товарів є демонстраційні зали або асортиментні кабінети, створювані на підприємствах оптової торгівлі.

У демонстраційних залах проводять випробування нових товарів, демонструють їх роботу. Вони слугують місцем проведення торговельних переговорів та укладання комерційних угод. Для роботи в демонстраційних залах запрошують представників товаровиробників, які не лише ознайомлюють клієнтів зі зразками своєї продукції, а й проводять навчання торговельних працівників оптового підприємства.

Однією з головних вимог до організації демонстраційних залів та асортиментних кабінетів є правильне розташування товарів у вистав­ковому залі. На найвидніших і найдоступніших місцях розміщують зразки нових товарів та виробів, які освоює промисловість.

Діяльність демонстраційних залів та асортиментних кабінетів забезпечують торговельні працівники оптового підприємства. Вони розміщують зразки товарів, консультують покупців з питань якості й асортименту товарів, оформлюють замовлення на поставку продукції, беруть участь у підготовці пропозицій щодо розширення асортименту товарів та поліпшення якості їх.

Організація демонстраційних залів та асортиментних кабінетів є ефективним засобом реклами не тільки нових товарів, а й самого оптового підприємства, його можливостей з обслуговування клієнтів.

Іншим важливим засобом ознайомлення замовників із можливостями оптового підприємства й асортиментом пропонованих товарів є використання каталогів товарів і різноманітних проспек­тів, прайсів.

До каталогів товарів включають також товари, що не підлягають збереженню на складі оптового підприємства, але можуть бути поставлені на вимогу покупця. Каталоги широко використовують торговельні працівники в процесі формування замовлень споживачів і здійснення торговельних операцій. Для деяких підприємств оптової торгівлі каталог є єдиним засобом пропозиції товару.

Проспекти містять інформацію про властивості, технічні характеристики, конструктивні особливості, призначення, гарантійне обслуговування товару, способи його використання та дог­ляду за ним.

В останні роки поширеним засобом інформування потенційних покупців стало — розміщення реклами оптових підприємств в електронних засобах масової інформації, зокрема на ВЕБ-сторін­ках інформаційної мережі Інтернет.

Широке інформування споживачів стосовно споживчих властивостей, якісних особливостей, умов використання й утилізації, гарантій безпеки та надійності, інших характеристик товару має надзвичайно велике значення для розширення кола клієнтів та швидкої реалізації товарних запасів. Ефективна реклама товарів сприяє розширенню ринку продаж та збільшенню обсягу їх. Вона дає змогу включати в обіг взаємозамінні товари, переключати попит з одних товарів на інші, що сприяє оптимізації товарних запасів у системі «оптове підприємство — покупець».

ВИСНОВОК  Сфера оптової торгівлі складається з безлічі організацій, що займаються переміщенням товарів і послуг з місць їх виробництва до місць використання.  Оптова торгівля включає в себе будь-яку діяльність з продажу товарів або послуг тим, хто купує їх з метою перепродажу або професійного використання. Оптові торговці допомагають виробникам ефективно доставляти товари безлічі роздрібних торгових підприємств і промисловим споживачам в будь-якій частині країни. Оптовики виконують багато різних функцій, включаючи діяльність по збуту та стимулювання, закупівлі і формування товарного асортименту, розбивку великих партій товару на дрібні, складування, транспортування, фінансування, прийняття ризику, надання інформації про ринок і послуг з управління та консультаційних послуг. Усіх оптовиків можна розділити на чотири групи. Оптовики-купці, набувають право власності на товар. Їх можна додатково поділити на оптових торговців з повним циклом обслуговування (торговці оптом, дистриб'ютори товарів промислового призначення) і оптових торговців з обмеженим циклом обслуговування (оптовики, які торгують за готівковий розрахунок без доставки товару, оптовики-комівояжери, оптовики-організатори, оптовики-консигнанти, сільськогосподарські виробничі кооперативи і оптовики-посилторговци). Агенти і брокери не набувають права власності на товар, а отримують комісійну винагороду за сприяння купівлі-продажу. Оптові відділення і контори виробників - це підрозділи фірм, які не є підприємствами оптової торгівлі, підрозділи, створені для того, щоб обходитися без залучення послуг професійних оптовиків. До числа різних спеціалізованих оптовиків ставляться оптовики-скупники сільгоспродуктів, оптові нафтобази і оптовики-аукціоністи. Оптова торгівля - самостійна галузь економіки. Прогресивно мислячі оптові торговці постійно пристосовують свої послуги до конкретних потреб цільових споживачів і вишукують шляхи та способи скорочення витрат ведення справ. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Гаджинский А. Практикум по логистике. 4-е издание / А. Гаджинский. – М. : Дашков и К., 2007. – 260 с.

2.Локтєва Е.М. Основи комерційної діяльності. Практикум. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 382с.

3.Балабанова Л.В., Германчук А.М. Комерційна діяльність: маркетинг і логістика. Навчальний посібник. – Київ: вид. Професіонал, 2004. - 285 с.

4.Виноградська А.М. Комерційне підприємництво: сучасний стан, стратегії розвитку. Монографія. К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 807с.

5.Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 19 лютого 1997 р. //Урядовий кур'єр. – 1997.- 15 травня.

6.Про захист прав споживачів: Закон України(Нова редакція). Урядовий кур’єр. - 2005.-01 грудня.

7. Мальська М.П. Міжнародний туризм і сфера послуг : Підручник / М.П. Мальська, Н.В. Антонюк, Н.М. Ганич. – К. : Знання, 2008. – 661 с.

8.Абчук В.А. Комерция: Учебник. – СПб: Изд-во Михайлова В.А., 2008. – 475с.

9.Аникин Б.А. Логистика: ученик /Б.А. Аникин. –М. :ИНФРА, 2006.-365 с.

10. Журнал «Вісник КНТЕУ»;

11. Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні » від 22.03.2012 № 4618-VI.//Відомості Верховної Ради України. - 20112.