Зміст Вступ ……………………………………………………………………………… 2-3

Розділ 1. Історичний розвиток визначення національного доходу……………………………………………………………………………… 4-13

1.1. Джерела виникнення системи національних рахунків………………………4-5

1.2. Перші спроби розрахунків макроекономічних показників в Англії……………………………………………………………………………… 5-8

1.3. Баланс народного господарства………………………………………………8-13

Розділ 2. Розрахунок показників національного доходу в Україні…………………………………………………………………………… 14-18

2.1. Суть і джерела виробництва національного доходу, його форми………………………………………………………………………………14-17

2.2. Фактори зростання національного доходу……………………………… 17-18

Розділ 3. Розподіл і використання національного доходу ……………… ……19-23

3.1. Розподіл, перерозподіл і використання національного доходу……………19-21

3.2. Сімейні доходи і структура використання їх …………………………… 21-23

Розділ 4. Проблеми зростання і перерозподілу національного доходу України…………………………………………………………………………… 24-27

Висновки…………………………………………………………………………… 28

Список використаної літератури……………………………………………………29

Вступ

Результатом праці мільйонів робітників, селян та інтелігенції є певна сукупність створених матеріальних і духовних благ. Залежно від типу суспільства відбувається розподіл працюючих у сферах і галузях народного господарства, створюється різна кількість матеріальних і нематеріальних благ. Тип суспільства визначає також основні принципи розподілу, перерозподілу, обміну і споживання створених благ. Ступінь вивченості теми в науковій літературі: показник суспільного багатства як національного вперше був визначений у XVII ст. У. Петті як сума нагромаджених матеріальних цінностей. Подальші спроби статистичного дослідження національного багатства належать до XIX ст., а з 1853 р. його виміри стають темою міжнародних статистичних конгресів. Марксистська економічна школа обґрунтувала необхідність обчислення сукупного суспільного продукту (ССП) як основного показника розвитку національної економіки. Протягом кількох десятиліть у нашій країні домінувало марксистське уявлення, що продуктивною є тільки праця зайнятих усфері матеріального виробництва і що тільки така праця створює ССП. Інші ж сфери економіки – сфера послуг, духовне виробництво, управління – були віднесені до невиробничої сфери, а праця вних визначалася як непродуктивна, котра не створює ССП. Вважалося також, що працівники невиробничої сфери тільки споживають ССП.

Такі якісні характеристики продуктивної та непродуктивної праці були природними для економіки ХVІІ-ХІХ ст., оскільки сфера послуг перебувала в зародковому стані. Однак таке трактування не відповідає реаліям сучасної економіки з розвинутою сферою послуг.

Переважна більшість сучасних економістів відстоюють позицію, що будь-яка суспільно корисна праця є продуктивною працею, оскільки створює національне багацтво безпосередньо або опосередково, а також сприяє підвищенню добробуту людей. Отже національний продукт створюється в усіх галузях та сферах економічної діяльності.

Таким чином, практична значимість вказаних проблем і об’єктивна необхідність вивчення розрахунку показника національного доходу в Україні зумовила актуальність теми дослідження даної курсової роботи, мету і завдання, предмет та об’єкт дослідження.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступають проблеми вивчення економіки України з точки зору визначення і розрахунку її основних макроекономічних показників.

Предметом дослідження даної курсової роботи є національний дохід, його розрахунок і використання.

Метою роботи є дослідження національного доходу, його розрахунку і використання в умовах ринку.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

1. Розкрити історичний розвиток визначення національного доходу;

2. Дослідити розрахунок показників національного доходу в Україні;

3. Охарактеризувати використання національного доходу;

4. Показати проблеми зростання і перерозподілу національного доходу України.

В цій курсовій роботі найбільш складними і дискусійними були питання щодо історичного розвитку визначення національного доходу.

Розділ 1. Історичний розвиток визначення національного доходу

1.1. ДЖЕРЕЛА ВИНИКНЕННЯ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ

Як стверджував колишній глава Центрального бюро статистики Голландії Д. Дерксен, автором термінів «національні рахунки», «національне рахівництво» (national book-keeping) є голландський статистик Ед Ван Кліфф, який 1941 року опублікував в голландському щомісячному журналі «De Economist» дві статті з побудованими ним таблицями національних рахунків для Голландії за 1938 рік. Проте Друга світова війна припинила практичні та наукові зв’язки європейських економістів. Нині вже важко сказати, хто в дійсності є винахідником системи національних рахунків, бо ті самі ідеї і приблизно в той самий час виникали в багатьох країнах, але через зрозумілі причини не ставали надбанням широкого загалу. Французькі статистики, наприклад, впевнені, що перші національні рахунки були побудовані у Франції Р. Фроманом.

Відомо також, що 1941 року в Англії Джеймс Мід і Річард Стоун розробили власну систему національних рахунків як наслідок глибокого вивчення національного доходу Англії. Цю роботу обидва винахідники вели в міністерстві фінансів з самого початку війни з ініціативи і за консультації Кейнса. Приблизно в той самий період (середина 30-х рр.) В.Леонтьєв почав роботу над своєю системою показників взаємозв’язку економіки, але у формі таблиць «витрати — випуск», в основу яких покладено ідею шахової таблиці з подвійним входом (double entry). Не завадить нагадати, що 1926 року було опубліковано баланс народного господарства СРСР за 1923/24 рік — перший у економіко-статистичній літературі баланс країни в цілому. Окрім того, було побудовано баланси за 1928, 1929 і 1930 роки, щоправда їх не публікували у відкритій пресі. Як бачимо, національні рахунки (у тій чи іншій формі) виникли майже одночасно і незалежно у багатьох країнах. Поширення кейнсіанства значно сприяло цьому. До того ж, Друга світова війна з її мобілізацією максимуму ресурсів, необхідністю глибокого осмислення галузевих взаємозв’язків в економіці втягнутих у війну країн примусила уряди не тільки скрупульозно обчислювати національний дохід, поглибити та поліпшити статистичну базу, а й зробити наступний крок — створити систему національних рахунків, що розкриває й деталізує всі внутрішні зв’язки національного господарства. Отже, історично і логічно національні рахунки були розвитком і поглибленням обчислення національного доходу, який вже на початку Другої світової війни робили у формі детальної таблиці, побудованої на солідній статистичній базі. Часто економісти, працюючи над проблемами національного доходу, самі відчували, що потрібно вийти за рамки обчислення цього одиничного показника і розкрити його зв’язки з іншими макроекономічними показниками, тобто національне рахівництво «народилося» з обчислення національного доходу. Але, все ж такі ідея побудови системи національних рахунків і здійснення цієї ідеї стало видатним досягненням економічної статистики та економічної науки взагалі.