1.3. Копінг-стратегії та механізми психологічного захисту як засоби емоційної регуляції
Життя сучасної людини переповнене складними ситуаціями пов’язаними з вибором адекватного способу вирішення різних життєвих труднощів, психологічних проблем та конфліктів з оточуючими, а також із врегулюванням можливих криз – від особистісних до економічних. Кожна людина стикається з необхідністю вирішення складних психологічних проблем на протязі всього життя. На сьогодні вивчення складних буденних ситуацій стало як ніколи актуальним завдяки розвитку диференціальної психології. Від того, яким засобам вирішення життєвих труднощів людина надає перевагу залежить психологічне, психосоматичне та соціальне благополуччя як окремої людини так і суспільства загалом. Оволодіння успішними засобами подолання труднощів являється надзвичайно актуальним для кожного з нас [14].
В універсальній класифікації взаємодії людини з життєвими труднощами диференціація копінг-стратегій та стратегій психологічного захисту проходить в залежності від специфіки організації зусиль відносно кінцевого результату. Стратегії подолання сфокусовані на вирішення труднощів. Захисними ж є стратегії, які відхиляються в ту чи іншу сторону від вирішення актуальної проблемної ситуації.
Вперше захисні механізми були представлені й описані З. Фрейдом, а пізніше їх спеціальне вивчення здійснила А. Фрейд [7]. Захисні механізми – це прийоми опрацювання інформації, за допомогою яких особистість захищається від внутрішнього та зовнішнього напруження. Захисні механізми дають змогу виключити реальність (заперечення), уникнути реальності (витіснення), перевизначити реальність (раціоналізація), надати реальності протилежного значення (реактивне утворення). Захисні механізми виносять внутрішні почуття особистості і приєднують їх до реалій зовнішнього світу (проекція), розщеплюють реальність на певні елементи (ізоляція), допомагають втекти від реальності (регресія) та переконструювати реальність (сублімація). Кожний механізм є перешкодою у продуктивному розумінні реальності світу та власної особистості.
Психологічний захист є переважно деструктивним, оскільки, підтримуючи звичний рівень самоповаги, механізми захисту блокують адекватну оцінку реального становища у соціальному середовищі та у власному внутрішньому світі, позбавляють людину повноти та ясності розуміння свого реального становища, перешкоджають проявам волі, мужності й відповідальності перед собою [15].
Виникнення феномену подолання пов’язане з ім’ям Ганса Гартманна та опублікованою ним в 1939 році книгою «Его-психологія та проблеми адаптації», де вперше описується поняття «вільної від конфліктів его-сфери або сфери Я». Розвиваючи ідеї З. Фрейда та визнаючи їх важливе значення, Гартманн вказує на певне обмеження традиційного психоаналітичного підходу. Дослідник відмічає неадекватність психоаналітичної теорії для аналізу загальної психології розвитку людини. Як справедливо підкреслює Гартманн, зовсім не обов’язково адаптація до зовнішніх умов або процес навчання і дорослішання є конфліктом. Взаємодія людини з реальністю, для опису якої Гартманн використовує термін «адаптація до реальності», може проходити цілком «мирним» шляхом [9].
Таким чином, відокремлення від психоаналітичної теорії і практики процесу подолання виникло у зв’язку з необхідністю опису специфіки конструктивного або незахисного способу вирішення людиною психологічних проблем. Г. Гартманн вперше вказав на необхідність доповнити вивчення захисних механізмів его дослідженням інших механізмів, «вільних від конфліктів» способів вирішення людиною внутрішніх та зовнішніх проблем.
Поняття «копінг» походить від англійського «to cope» (переборювати). У роботах німецьких авторів використовується термін «bewaltigung» (подолання). Копінг - індивідуальний спосіб взаємодії з ситуацією у відповідності з її особистісною логікою, значимістю в житті людини та її психологічними можливостями [12]. У працях вітчизняних психологів зустрічається інтерпретація поняття «копінг» як подолання (стресоподолання) або психологічного подолання стресу. Визначення поведінки подолання охоплює коло проблем, у розв'язанні яких виявляються різні концептуальні підходи та інтерпретації досліджуваного феномену. Тож розглянемо їх докладніше.
Вперше термін «копінг» з'явився у психологічній літературі у 1962 році при дослідженні Л. Мерфі способів подолання дітьми потреб, що висуваються кризами розвитку. Він зазначив, що до способів подолання відносилися активні зусилля особистості, спрямовані на подолання складної ситуації. Автор у рамках когнітивного підходу дає визначення копінгу - це «деяка спроба створити нову ситуацію: чи загрозливу, чи небезпечну, чи радісну». Отже, виходячи із цього твердження, термін «копінг» визначає прагнення індивіда вирішити певну проблему [13].
На думку А. Маслоу, копінг - це готовність індивіда вирішувати життєві проблеми шляхом пристосування до обставин, що передбачає сформованість вміння використовувати певні засоби для подолання стресу. В разі вибору активних форм поведінки підвищується вірогідність усунення впливу стресорів на особистість. Особливості цього вміння пов'язані з «Я-конценцією», локусом контролю, емпатією, умовами середовища. На думку вченого, копінг протиставляється експресивній поведінці [9].
Основоположниками поняття «копінг» є психологи Р. Лазарус та С. Фолькман, які визначали копінг-стратегіі «стратегіями оволодіння та врегулювання взаємовідносин з навколишнім середовищем». Р. Лазарус у своїй книзі «Психологічний стрес і процес його подолання» звернувся до копінгу для опису усвідомлених стратегій подолання стресу й інших подій, що викликають тривогу. Ці автори ввели також у наш словник такі поняття, як життєстійкість (hardiness) та стресостійкість [8].
Поняття «копінг» інтерпретується по-різному в різних психологічних школах.
Перший підхід - неопсихоаналітичний, де coping трактується в термінах динаміки Его, як один із засобів психологічного захисту, що використовується для послаблення напруги. Копінг-процеси розглядаються як его-процеси, спрямовані на продуктивну адаптацію особистості до важких ситуацій. Інакше кажучи, копінг і захист функціонують на підставі однакових его-процесів, але є різноспрямованими механізмами у вирішенні проблем. Даний підхід не є поширеним, адже його прихильники схильні ототожнювати копінг із його результатом. А. Біллінгс і Р. Моос зазначають, що копінг обумовлений стійкими якостями особистості, що дозволяють використовувати певні варіанти відповіді на стресові ситуації. Саме ці якості визначають вибір поведінки людини у стресовій ситуації. Виділяють три способи подолання стресової ситуації: оцінка ситуації (aktive-cognitive coping); втручання в ситуацію (aktive-hehavioral coping); уникання (avoidance). Також виділяють активні (конструктивна поведінка) та пасивні (неконструктивна поведінка) способи реагування на стрес [9].
Р. Лазарус і С. Фолькман розглядають копінг як динамічний процес, що визначається суб'єктивністю переживання ситуації, стадією розвитку конфлікту, зіткненням суб'єкта із зовнішнім світом. Вони позначили психологічне подолання як когнітивні і поведінкові зусилля особистості, спрямовані на зниження впливу стресу. Індивід оцінює для себе величину потенційного стресора, співставляє вимоги середовища з власною оцінкою ресурсів, якими він володіє, щоб з оптимальною ефективністю справитися з цими вимогами. Копінг-механізми визначають ступінь адаптації особистості до ситуації. Авторами зазначається, що форма поведінки в тій чи іншій ситуації залежить від особистісних характеристик індивіда та від ситуації, яка в рамках даного підходу є вирішальною. Активна форма копінг-поведінки, активне подолання є цілеспрямованим усуненням або послабленням впливу стресової ситуації. Пасивна копінг-поведінка, або пасивне подолання, передбачає використання різного арсеналу механізмів психологічного захисту, які направлені на зниження емоційної напруги, а не на зміну стресової ситуації [8].
У рамках ресурсного підходу В.А. Бодров зазначає, що джерелом розвитку психологічного стресу можуть бути зовнішні повідомлення та зовнішня інформація. Суть ресурсного підходу полягає в тому, що ефективне збереження психічного і фізичного здоров'я деякими людьми та їх адаптація до різних складних життєвих ситуацій пояснюється вдалим «розподілом ресурсів» (commerce of resources). В рамках даного підходу, широко використовується термін «ключовий ресурс» - головний засіб, що контролює та організовує розподіл інших ресурсів, тобто направляє загальний фонд ресурсів [1].
В межах ресурсного підходу дослідники розглядають широкий спектр ресурсів від середовищних (доступність інструментальної, моральної та емоційної допомоги зі сторони соціуму) до особистісних (навички та здібності індивіда). С. Хобфолл у теорії збереження ресурсів (Conservation of Resources, COR — теорія) виділяє два класи ресурсів: матеріальні та соціальні, чи пов'зані з цінностями (esteem). М. Селігманг у якості головного ресурсу подолання зі стресом виділяє оптимізм. Також в якості одного з ресурсів виділяють життєстійкість.
З точки зору психодинамічного підходу реакції на кризові, складні ситуації визначають ті якості несвідомого, які в повсякденному житті не проявляються в поведінці. Н.В. Родіна ототожнює копінг-стратегії з “верхівкою айсберга” антикризової поведінки - стратегії усвідомлюються індивідом, тоді як психологічні захисні механізми (як вже зазначалося вище) відображають глибинну, несвідому лінію подолання складних ситуацій, при цьому вони являються первинними по відношенню до копінг-страгетій. Копінг розглядається як структурна «надбудова» особистості, що виникає в результаті соціалізації, внаслідок взаємодії кризових, скрутних ситуацій та несвідомих мотивів особистості [15]. З початку 90-х років вивчення копінг поведінки стає областю наукових досліджень вітчизняних учених. Науковці досліджують шляхи подолання стресових ситуацій не тільки здоровими людьми різних професій серед яких лікарі, психологи, психотерапевти, студенти, вчителі, менеджери, працівники ОВС та ін., але й людьми хворими на алкоголізм, наркоманію, неврози, тощо.
У роботі Р.К. Назирова були описані особливості копінг поведінки в поведінковій, когнітивній і емоційній сферах у хворих неврозами, лікарів-психіатрів, лікарів-інтернів і здорових людей. У результаті було встановлено, що здорові люди для подолання труднощів використовували поведінкову стратегію «співробітництво», когнітивну стратегію «активне уникнення в думках», емоційну стратегію «оптимізм». Для лікарів-психіатрів і лікарів-інтернів характерне використання поведінкової стратегії «відволікання», когнітивної стратегії «проблемний аналіз», емоційної стратегії «оптимізм» [].
Е.Н. Юрасовою були виявлені відмінності в рівні розвитку механізмів подолання у студентів-психологів і студентів-педагогів, а також їх вплив на стан нервово-психічного здоров'я, досліджено копінг поведінку здорових людей і оцінено її вплив на професійну діяльність. Виявлено, що у студентів молодших курсів переважають копінг-стратегії «співробітництво», в поведінковій сфері – «звернення за порадою», в когнітивній сфері –«проблемний аналіз», «оптимізм» - в емоційній сфері. Всі вказані стратегії є адаптивними. У студентів-педагогів старших курсів відбувалося зниження ефективності використаних стратегій, а у студентів-психологів – підвищення [].
Копінг поведінку підлітків, що виховуються в сім'ї, в дитячому будинку та підлітків з аддиктивною поведінкою досліджував Н.А. Сирота. В результаті дослідження було встановлено, що для підлітків, які виховуються в сім'ях, характерне використання активних поведінкових стратегій, направлених на вирішення проблем і пошук соціальної підтримки; для підлітків, що виховуються в дитячому будинку характерним є використання стратегії «уникання»; підлітки з аддиктивною поведінкою використовують «стратегії» пошуку соціальної підтримки [].»
У своєму дослідженні В.М. Ялтонський вивчав копінг поведінку здорових і хворих на наркоманію підлітків. Автор відзначає, що у здорових підлітків спостерігається переважання активних копінг-стратегій у стресових ситуаціях, тоді як у хворих на наркоманію підлітків переважає копінг-стратегія «уникання» [].
У своїх роботах Н.В. Родіна аналізує проблему співвідношення понять «копінг-стратегії» та «захисні механізми» на прикладі менеджерів середньої ланки. Було виявлено, що існують тісні взаємозв'язки між вибором копінг-стратегій і глибинно-психологічними особливостями особистості [].
Особливості копінг-стратегій на поведінці тренерів-викладачів досліджувала Н.Ю. Волянюк. У результаті досліджень були зроблені наступні висновки: процес подолання складається з кількох моделей копінг поведінки, успішність цього процесу залежить від домінуючої моделі; вибір копінг-стратегії залежить від рівня саморозвитку [].
Особливості копінг-стратегій у професійній діяльності працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України досліджував О.І Склень. В роботі було встановлено кореляційний зв'язок між категорією стажу та ефективною формою копінг-поведінки. На ефективність вибору копінг-стратегії також впливає комунікативна сторона особистості, до якої відноситься вміння працювати в команді, здатність встановлювати та підтримувати контакти тощо [].
У спробах створити струнку класифікацію копінгів дослідники виділяють кілька рівнів узагальненості того, що робить індивід, щоб подолати стрес: копінгові дії, копінг-стратегії, копінгові стилі, копінг-поведінку []. Копінгові дії (те, що індивід відчуває, думає або робить) часто групуються в копінг-стратегії - засоби управління стресовим фактором, що виникають як відповідь особистості на сприйняту загрозу. Стратегії, у свою чергу, групуються в копінгові стилі. Іноді терміни «копінгові дії» та «копінг-стратегії» використовуються як тотожні, водночас копінгові стилі відносяться до дій чи стратегій, які послідовно використовуються індивідом, щоб подолати стрес. Отже, для подолання стресу кожна людина використовує власні стратегії (копінг-стратегії) на основі особистісного досвіду та психологічних резервів - копінг-ресурсів - відносно стабільних характеристик людей та стресу, що сприяють розвитку засобів його подолання []. Копінг-поведінка - індивідуальний спосіб дій людини у скрутній ситуації відповідно до значущості цієї ситуації для її життя. Реалізується за допомогою застосування різних копінг-стратегій на основі ресурсів особистості (Я-концепція; інтернальний локус контролю; ресурси когнітивної сфери; афіляція; емпатія; позиція людини по відношенню до життя, смерті, любові, віри; духовність; ціннісна мотиваційна структура особистості) і ресурсів середовища (оточення, в якому живе людина, а також її уміння находити, приймати і подавати соціальну підтримку).
Дослідження копінг-стратегій поки що досить розрізнені. Тому майже кожен новий дослідник при вивченні проблематики стратегій подолання стресу пропонує свою власну класифікацію. При цьому, щоб як-небудь систематизувати існуючі підходи до копінг-стратегій, уже докладаються зусилля з класифікації самих класифікацій.
Результати аналізу сучасних наукових підходів свідчать, що психічне і фізичне самопочуття залежить від вибору індивідом копінг-стратегії у момент зіткнення з психотравмуючою ситуацією.
Використання активних поведінкових стратегій подолання стресу і відносно низька сприйнятливість до стресових ситуацій сприяють поліпшенню самопочуття. А до його погіршення і наростання негативної симптоматики призводять намагання уникнути проблеми і застосування пасивних стратегій, спрямованих не на вирішення проблеми, а на зменшення емоційної напруги.
Більшість дослідників копінг-стратегій поділяють їх на активні та пасивні. До активних стратегій відносять стратегію «вирішення проблем», як базову копінг-стратегію. Вона містить усі варіанти поведінки людини, спрямовані на вирішення проблемної чи стресової ситуації, а також стратегію «пошук соціальної підтримки», спрямовану на одержання соціальної підтримки від середовища. Пасивна копінг-поведінка забезпечує використання варіантів поведінки, що містять базову копінг-стратегію «уникання», водночас необхідно враховувати, як свідчать результати деяких досліджень, що певні форми уникання можуть мати й активний характер.
У цілому до базових копінг-стратегій науковці та практики відносять стратегії “вирішення проблем”, “пошук соціальної підтримки” й “уникання” і наділяють їх такими характеристиками:
1. Стратегія вирішення проблем - це активна поведінкова стратегія, застосовуючи яку людина прагне використовувати особистісні ресурси для пошуку можливих способів ефективного вирішення проблеми.
2. Стратегія пошуку соціальної підтримки - це активна поведінкова стратегія, застосовуючи яку людина для ефективного вирішення проблеми звертається по допомогу і підтримку до оточуючого її середовища: сім'ї, друзів.
3. Стратегія уникання - це поведінкова стратегія, застосовуючи яку, людина прагне уникнути контакту з оточуючим світом, витісняє необхідність розв'язання проблеми.
До способів уникання можна віднести відхід у хворобу, активізацію вживання алкоголю, наркотиків, варіантом активного способу уникання - суїцид. Стратегія уникання - одна з провідних поведінкових стратегій, яка сприяє формуванню дезадаптивної, псевдодолаючої поведінки. Використання цієї стратегії обумовлене недостатнім рівнем особистісних копінг-ресурсів і навичок активного розв'язання життєвих проблем. Стратегія уникання може носити адекватний або неадекватний характер залежно від конкретної стресової ситуації, віку і стану ресурсної системи індивіда.
Найбільш ефективним є ситуативне використання всіх трьох поведінкових стратегій. У деяких випадках людина може самостійно подолати труднощі, що виникли, в інших випадках їй потрібна підтримка оточуючих, у третіх - вона може просто уникнути зіткнення з проблемною ситуацією, наперед оцінивши негативні наслідки такого зіткнення.
Ще одним з видів класифікації копінг-стратегій є розподіл їх на конструктивні та неконструктивні . А.А. Налчаджян поділяє копінг-стратегії на три види: перетворення або повне подолання проблемної ситуації; пристосування до існуючих обставин шляхом “вростання” в середовище; уникнення травмуючих ситуацій. Вважається, що дві перші форми поведінки виступають як більш конструктивна стратегія подолання, остання - як менш конструктивна [].
Цікавою є класифікація копінгу, яку запропонували американський дослідник Ч. Карвер та ін. На їх думку, найбільш адаптивними копінг-стратегіями є ті, які безпосередньо спрямовані на вирішення проблемної ситуації. До таких копінг-стратегій автори віднесли наступні: активний копінг - активні дії з усунення джерела стрессу; планування - планування своїх дій відносно проблемної ситуації, що склалася; пошук активної соціальної підтримки - пошук допомоги, поради у свого соціального оточення; позитивне тлумачення та зростання - оцінка ситуації з погляду її позитивних сторін і ставлення до неї як до одного з епізодів свого життєвого досвіду; прийняття - визнання реальності ситуації.
Інший блок копінг-стратегій, на думку цих авторів, також може сприяти адаптації людини у стресовій ситуації, проте він не пов'язаний з активним копінгом. До них відносять: пошук емоційної соціальної підтримки - пошук співчуття та розуміння від оточуючих; придушення конкуруючої діяльності - зниження активності відносно інших справ і проблем і повне зосередження на джерелі стрессу; заборона - очікування сприятливіших умов для вирішення ситуації.
Третю групу копінг-стратегій складають ті, що не відносяться до адаптивних стратегій, проте, в деяких випадках, допомагають людині адаптуватися до стресової ситуації і подолати її. Це: фокусування на емоціях і їх вираженні - емоційне реагування у проблемній ситуації; заперечення - заперечення стресової події; ментальне відчуження - психологічне відвернення від джерела стресу через розваги, мрії, сон та ін; поведінкове відчуження - відмова від вирішення ситуації.
Р. Лазарус та С. Фолькман виділяють три основні критерії, на основі яких відбувається класифакація копінг-стратегій:
1. Емоційний/проблемний: емоційно-фокусований копінг - направлений на врегулювання емоційної реакції; проблемно-фокусований - направлений на те, щоб справитися з проблемою або змінити ситуацію, яка викликала стрес.
2. Когнітивний/поведінковий: «прихований» внутрішній копінг - когнітивне вирішення проблеми, метою якої є зміна неприємної ситуації, що викликає стрес; «відкритий» поведінковий копінг - орієнтований на поведінкові дії, коли використовуються копінг-стратегії, які спостерігалися у поведінці.
3. Успішний/неуспішний: успішний копінг - використовуються конструктивні стратегії, що приводять зрештою до подолання важкої ситуації, що викликала стресс; неуспішний копінг - використовуються неконструктивні стратегії, що перешкоджають подоланню важкої ситуації.
Передбачається, що кожна стратегія копінгу, яка використовується людиною, може бути оцінена за всіма трьома критеріями хоча б тому, що людина, яка опинилася у важкій ситуації, може використовувати як одну, так і декілька стратегій подолання.
На основі даної класифікації автори запропонували класифікацію, яка передбачає вісім видів ситуаційно-специфічних копінг- стратегій - конфронтація, планомірне вирішення проблеми, самоконтроль, пошук соціальної підтримки, позитивна переоцінка, прийняття відповідальності, дистанціювання, відхід-уникання.
У свою чергу Р. Лазарус розрізняє три основних типи стратегії подолання складної ситуації: механізми захисту Его; пряма дія - напад або втеча, що супроводжується гнівом або страхом; опанування («копінг») без афекту, коли реальна загроза відсутня, але потенційно існує [];
Копінг-поведінка безпосередньо пов’язана з емоційною сферою особистості, адже переважання тих чи інших емоцій обумовлює вибір відповідного типу реагування на життєві труднощі. Емоційна сфера виступає важливим компонентом емоційно-орієнтованого подолання. В той же час якість емоційної регуляції особистості впливає на можливість використання раціонального, проблемно-орієнованого копінгу.
Отже, емоції відіграють важливу роль у взаємодії людини зі світом. Вони створюють складний, суперечливий вплив на процес розв’язання життєвих труднощів. Емоційні засоби вирішення складних ситуацій мають як захисний характер, так і характер подолання. Під копінг-стратегіями ми будемо розуміти засоби управління стресовим фактором, які використовує індивід для відповіді на сприйняту ним загрозу. Поняття об'єднує емоційні, когнітивні та поведінкові стратегії, які використовує індивід для того, щоб подолати вимоги сьогодення. Також, можна припустити, що існує взаємозв'язок між тими особистісними конструктами, за допомогою яких людина формує своє ставлення до життєвих труднощів, і тим, яку стратегію поведінки при стресі вона вибирає. Досліджені копінг-стратегії в цілому можна об'єднати у три загальні групи - стратегії вирішення проблем, пошуку соціальної підтримки та уникання проблеми.