Розділ 1. Теоретично-методологічні основи дослідження емоційної регуляції особистості
1.1. Роль емоцій в житті людини
У психології під емоціями розуміють психічні процеси, які протікають у формі переживань і відображають особистісну значимість і оцінку зовнішніх та внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини. Відповідно, найбільш суттєвою характеристикою емоцій являється їх суб’єктивність.
В цілому емоційне життя характеризується неперервністю, потенційною усвідомленістю емоцій, їх виразністю та можливістю керувати ними.
Емоції – це досить складні психічні явища. До найбільш значимих емоцій прийнято відносити наступні типи емоційних переживань: афекти, власне емоції, почуття, настрої, емоційний стрес.
Афектами називають інтенсивні, бурно протікаючі та короткочасні емоційні спалахи. Прикладом афекту може бути сильний гнів, глибоке горе, відчай, бурна радість. Дана емоційна реакція повністю захоплює психіку людини, поєднує головний подразник зі всіма суміжними та формує єдиний афективний комплекс, який зумовлює єдину реакцію на ситуацію в цілому. Одна із головних особливостей афектів заклечається в тому, що ця емоційна реакція нав’язує людині необхідність виконувати яку-небудь дію, але при цьому у людини втрачається відчуття реальності [16].
Наступну групу емоційних явищ складають власне емоції. Емоції відрізняються від афектів тривалістю. Якщо афекти носять в основному короткотривалий характер, то емоції – це найбільш тривалі стани. Другою відмінною рисою емоцій являється те, що вони представляють собою реакцію не тільки на поточні події, але і на ті, що відбувались у минулому або передбачаються у майбутньому. Виділяються основні фундаментальні емоції: радість, подив, гнів, страх, сором, презирство, відраза, страждання.
Почуття – це ще один вид емоційних станів. Головна відмінність емоцій та почуттів заключається в тому, що емоції, як правило носять характер орієнтувальної реакції тобто носять первинну інформацію з приводу задоволення або незадоволення потреби, тому часто вони бувають недостатньо усвідомленими та невизначеними. Почуття, навпаки, в більшості випадків предметні та конкретні. Ще одна відмінність емоцій та почуттів: емоції більшою мірою пов’язані з біологічними процесами, а почуття – з соціальною сферою; емоції пов’язані зі сферою несвідомого, а почуття – із сферою свідомого. Почуття – ще більш довготривалі, ніж емоції психічні стани, мають чітко виражений предметний характер. Вони відображають стійке відношення до реальних або уявних об’єктів. Особливу форму переживань представляють віщі почуття. В залежності від предметної сфери, до якої вони відносяться почуття поділяються на моральні, естетичні та інтелектуальні.
Тривалі емоції називаються настроями. Під настроями розуміють загальний емоційний стан особистості, що виражається в усіх її проявах. Дві основні риси характеризують настрій на відміну від інших емоційних утворень. Якщо окремі емоції предметні, то настрій не предметний, а особистісний - це по-перше, а, по-друге, він не спеціальне переживання, що відноситься до якоїсь певної події, а розмитий, загальний стан. У виникненні настроїв беруть участь багато факторів. Чуттєву основу його часто утворюють органічне самопочуття, тонус життєдіяльності організму та різні органічні відчуття, що виходять від внутрішніх органів. Однак це лише чуттєвий фон, настрій залежить в більшій мірі від тих взаємовідносин, що складаються між людиною та оточуючим середовищем [16].
Особливу форму переживань, близьких за своїми психологічними характеристиками до афекту, але за тривалістю наближених до настрою, представляють стресові стани (від англ. Stress - тиск, напруга), або емоційний стрес. Емоційний стрес виникає в ситуаціях небезпеки, образи, сорому, загрози тощо. Далеко не завжди досягається інтенсивність афекту, стан людини при стресі характеризується дезорганізацією поведінки та мовлення, що проявляється в одних випадках в безладній активності, а в інших - в пасивності, бездіяльності в ситуаціях, що потребують прийняття рішення. Разом з тим, коли стрес виявляється незначним, він може сприяти мобілізації сил, активізації діяльності.
Завдяки емоціям людина усвідомлює свої потреби та предмети, на які вони направлені. Друга загальна риса емоцій – це їх участь в реалізації потреб та досягненні поставлених цілей. Оскільки будь-яка емоція позитивна або негативна, людина може судити про досягнення мети. Так, позитивна емоція завжди пов’язана з отриманням бажаного результату, а негативна, навпаки, з невдачею в досягненні цілі. Таким чином, можна зробити висновок про те, що емоції безпосередньо пов’язані з регуляцією діяльності людини [16].
Американський психолог Н.В. Вітт приділяла питанню емоційної регуляції особливу увагу. Дане поняття вона розглядала в двох планах – свідомому та несвідомому. Перший являється результатом проявлення стабільного емоційного ставлення до об’єктів і відображає індивідуальні особливості управління самим суб’єктом, які викликаються раніше пережитими та актуальними емоційними станами. Несвідомий план емоційної регуляції обумовлений первинною пристрасністю людини та її актуальними емоційними станами. Він знаходить безпосереднє вираження в емоційній забарвленості процесу діяльності [2].
Російський психолог Е.П. Ільїн стверджує, що не варто говорити про емоційну регуляцію, як самостійний вид управління діяльністю [6]. К. Ізард підкреслює, що емоційна система рідко функціонує незалежно від інших систем. Деякі емоції або комплекси емоцій практично завжди проявляються у взаємодії з перцептивною, когнітивною та руховою системами. Ефективне функціонування особистості залежить від того, наскільки збалансована та інтегрована діяльність різних систем [5].
Очевидно, що емоційні реакції є супутником як мотиваційного процесу так і процесу довільного управління. Однак для того, щоб зрозуміти, яке місце займають емоційні явища в управлінні поведінкою та діяльністю людини необхідно, по-перше, враховувати, якою своєю стороною (суб’єктивною, фізіологічною або експресивною) вони приймають участь в цьому управлінні і, по-друге, на якій стадії управління (на стадії мотивації, ініціації, мобілізації, оцінки результатів) відбувається їх втручання. Цим визначаються і різні функції емоцій [17].
Емоції відіграють надзвичайно важливу роль в житті людини. Так, сьогодні ніхто не заперечує зв'язок емоцій з особливостями життєдіяльності організму. Добре відомо, що під впливом емоцій змінюється діяльність органів кровоносної, дихальної, травної систем, залоз внутрішньої секреції та ін. Надмірна інтенсивність та тривалість переживань може викликати порушення в організмі. Наприклад, при емоційних переживаннях змінюється кровообіг: прискорюється або уповільнюється серцебиття, змінюється тонус кровоносних судин, підвищується або знижується кров’яний тиск і т.д. В результаті при одних емоційних переживаннях людина червоніє, при інших – блідніє.
Під впливом негативних емоційних станів у людини може відбуватись формування передумов до розвитку різноманітних захворювань. І навпаки, існує велика кількість прикладів, коли під впливом емоційного стану прискорюється процес одужання. Невипадково прийнято вважати, що слово також лікує. При цьому мається на увазі перш за все вербальний вплив психотерапевта на емоційний стан клієнта. В цьому проявляється регуляторна функція емоцій та почуттів.
Крім цього, емоції та почуття задіяні також у регуляції поведінки людини в цілому. Це стало можливим завдяки тому, що емоції та почуття людини мають довгу історію філогенетичного розвитку, в ході якого вони почали виконувати специфічні функції, властиві тільки для них. Перш за все до таких функцій слід віднести відображальну функцію, яка виражається в узагальненій оцінці подій. Завдяки тому, що емоції охоплюють весь організм вони дозволяють визначити корисність і шкідливість факторів, що впливають на нього та відповідно реагувати.
Емоційна оцінка подій може формуватись не лише на основі власного досвіду, але і в результаті співпереживань, які виникають в процесі спілкування з іншими людьми, в тому числі через сприйняття творів мистецтва, засобів масової інформації та ін. Завдяки відображальній функції емоцій та почуттів людина може орієнтуватися в оточуючій дійсності, оцінювати предмети та явища з точки зору їх бажаності, тобто емоції відіграють ще й сигнальну функцію. Переживання, що виникають сигналізують людину про те, як проходить у неї процес задоволення потреб, які перешкоди вона зустрічає на своєму шляху, на що потрібно звернути увагу в першу чергу і т.д.
Регуляторна функція емоцій особливо яскраво проявляється при конкуренції мотивів, в результаті якої визначається домінуюча потреба. Так, можливе виникнення суперечностей між природним для людини інстинктом самозбереженням та соціальною потребою слідувати визначеній етичній нормі, що реалізується в боротьбі між страхом та повинністю, страхом та направляє діяльність людину в ту або іншу сторону.
Існує також комунікативна функція емоцій. Мімічні та пантомімічні рухи дозволяють людині передавати свої переживання іншим людям, інформувати їх про своє відношення до предметів та явищ оточуючої дійсності. Міміка, жести, пости, зміна інтонації являються «мовою почуттів людини».
Оціночна функція емоцій безпосередньо пов’язана зі стимулюючою. С.Л. Рубінштейн вказував «…емоції заключають в собі бажання, стремління, направлене до предмета або від нього» [16]. Таким чином, емоції та почуття сприяють визначенню напрямку пошуку, в результаті якого досягається задоволення потреби, що виникла або вирішується певна проблема.
Наступна, специфічно людська функція емоцій полягає в тому, що почуття приймають безпосередню участь у навчанні, тобто виконують підкріплюючу функцію. Значимі події, які викликають сильну емоційну реакцію, запам’ятовуються швидше та на довше. В даному випадку емоції впливають на характер мотивації людини по відношенню до виконуваної нею діяльності.
Емоції, виконуючи функції оцінки, переживання і мотивації, детермінують всю життєдіяльність організму, виступають регулятором процесів пізнання, спілкування, мотивації діяльності тощо. Так, К. Ізард в своїй теорії диференціальних емоцій визнає за ними функцію детермінантів поведінки в широкому діапазоні. Він розглядає емоції як особистісні процеси, що надають смисл і значення людському існуванню, відіграють значну роль у здійсненні різних видів діяльності (ігровій, навчальній, трудовій), визначально впливаючи на формування способів її організації [5].
Отже, функції емоцій зводяться до модифікації енергетичних ресурсів організму, формуванню тенденції до підтримування чи, навпаки, усунення контакту з фактором, що так чи інакше впливає на індивіда, а також організації специфічних форм поведінки, що відповідають якісним особливостям фактора, що впливає. У випадку невдалих, небажаних, тобто негативних емоцій, що виникають в результаті незадоволення потреб людини, мозкові структури емоційної сфери перезбуджуються, утворюючи, таким чином, емоційну напругу, що нерідко призводить до порушення компенсаторних механізмів вищої нервової діяльності.
Жити без емоцій взагалі неможливо. Навіть неприємні переживання стають інколи більш бажаними ніж відсутність переживаннь взагалі. Отже, особливості емоційної сфери відіграють величезну роль не тільки в організації поведінки людини, але й в її життєдіяльності в цілому.