Обумовлені (комбінаторні) зміни, які відбувались лише при пев­них умовах:

а) наголошене е > і, о > й, якщо в наступному складі стояли і, ī, u:

гр. esti — герм, ist,лат. tornus — ст. в. н. iurnen, ст, a. turnian, tyrnan

б) вплив приголосних.

Під впливом групи «сонорний + приголосний» відбувалось звуження попереднього голосного: лат. ventus - гот. winds; ст. ісл. vindr, ст. a, wind; lat.- centum - гот. hund - ст. a. hund ст. ісл. hundrað.

в) і-перегласовка (умлаут), тобто змінювання артикуляції голосного під впливом наступних голосних переднього ряду і, j: гот. domjan - ст. ісл. dǿma, (судити), ст. a. deman (ō > ǿ,ē); гот. *musiz - ст. Ісл. mўss (миша) - ст. a. mys (ū > ў); гот. katils - ст. ісл. ketell (миска) - ст. a. cetel (a > е).

г) u-перегласовка (back-mutation): гот. magus - ст. ісл. mogr (a > о), triggws - tryggr (і>у)

герм. *herut - ст. a. heorot (ст. в. н. hiruz) (е > ео), гот. silubr- ст. a. siolufr (і > iо)

д) a-перегласовка: лат. снск. vir-a - vir - ст. ісл. verr, гот. wair,ст. a. wer (i > е)

Чергування голосних

Чергу­вання голосних кореня слова без змін приголосних (аблаут) є засобом граматичного вираження, оскільки зміна голосного виражає певну зміну граматичної форми залежно від потреб мови як засобу спілкування.

Найбільш поширеним індоєвропейським є чергування ряду е — о, в якому маємо:

а) якісний аблаут, тобто чергування голосних при зміні їх артикуляції: рос. веду — водить, гр. trepo — tropos (повертаюсь — поворот);

б) кількісний аблаут, тобто чергування голосних при зміні їх довготи: лат. sēdeo — sedi (е — е) (сиджу—сів).

Кількісний аблаут має три ступені відповідно до дов­готи голосного:

І. найвищий ступінь — ē, ō: рос, беру, лат. sēdr.

2. середній ступінь — е, о: рос. сбор, лат. sedeō.

3. нульовий ступінь — короткий голосний випадає: рос, брать (при сбор), гр. ptesthai (аорист інфін.) (при petesthai — літати).

У германських мовах чергування голосних полягає го­ловним чином у зміні е, і -а: нім. geben — gab, гот. itan — atjan, англ. sing — sang тощо.

Аблаут в усіх германських мовах служить головним засобом утворення основних форм сильних дієслів.

 3. Фонетична система давньоанглійської мови

Фонетична система давньоанглійської мови загалом відбиває особливості звуків германських мов та основні фонетичні процеси, серед яких помітна дія законів Грімма та Вернера. Оскільки в давньоанглійській мові фонетичні процеси мають деякі суттєві особливості, вони розглядаються у порівнянні відносно готської мови.

Давньоанглійські голосні відрязнялись довготою та місцем артикуляції. Типово германською особливістю є неможливість вживання довгих голосних у закритому складі.

ДА	Гот	Опис / позиція / вимова	Приклади
a	a	Короткий задньоязичний / в основному у відкритому складі, коли в наступному є задньоязичний голосний / Англ. cup	macian (to make),habban(to have)
ā	ai	Довний задньоязичний / у будь-якому складі / Англ. star	stān(a stone),hātan(to call)
æ	a	Короткий задньоязичний / в основному у закритому складі, або у відкритому, коли в наступному є передньоязичний голосний / Англ. bad	dæg(a day), wæter (water)
æ`	ē,ā	Довний задньоязичний / як гот. ē зустрічається лише в окрмеих дієслівних формах, як ā є результатом умлауту / Нім. zählen	stælon(stolen), hæ'lan (to cure)
e	i, ai, a	Короткий передньоязичний / як гот. і зустрічається в інфінітиві, в інших випадках є результатом умлауту / Англ. bed	sengean(to sing)
ē	ō	Довгий передньоязичний / є результатом умлауту ō / Нім. Meer	dēman(to judge)
i	i, ie	Короткий передньоязичний / інколи нестабільний; нестабільний чергується з ie та y / Англ.still	bindan(to bind),niht- nyht (a night)
ī	ie	Довгий передньоязичний / інколи нестабільний; переходить в ý / Англ. steal	wrītan(to write), hī- hў(they)
o	u, au	Короткий задньоязичний / Англ. cost	coren(chosen)
ō	o	Довгий задньоязичний / Англ. store	scōc(divided)
u	u, au	Короткий задньоязичний / вживається, тільки якщо у наступному складі є інший задньоязичний / Англ. book	curon(they chose)
ū	ū	Довгий задньоязичний / Англ. stool	lūcan(to look)
y	u	Короткий передньоязичний / результат умлауту u / Нім.fünf	gylden(golden)
ў	ū	Довгий передньоязичний / результат умлауту ū / Нім.glühen	mўs(mice)
å	o	Специфічний короткий звук перед назальними приголосними у закритому складі *	monn(a man)

* У письмових пам’ятках не відображений, натомість, у даній позиції наявні варіанти mann / monn.

У порівнянні з готською мовою, давньоанглійська мала значно менше дифтонгів (4 довгих та 4 коротких). Два суто давньоанглійські дифтонги складались із двох довгих компонентів:

ēā– (гот.au),зустрічався в іменних та дієслівних частинах мови :bēām, cēās (he chose)

ēō – (гот.iu):у діалектах мав форму īō:cēōsan(to choose)

Одним з головних фонологічних та морфологічних засобів у германських мовах був аблаут (the Ablaut), чергування голосного в основі слова, який використовувався для розрізнення дієслівних форм. Подібна “внутрішня флексія” притаманна й сучасній англійській мові, наприклад, sing, sang, sung, songпостають різними формами кореняs-ng. У давньоанглійській мові аблаут призводив як до утворення дієслівних форм (rīsan - rās - rison - risen(to rise) у I класі сильних дієслів;bēodan - bēad - budon - bodenу II класі), так і виступав засобом словотвору для іменників:faran(to go, to travel) →fōr(a trip).

Основними фонетичними процесами, що викликали зміни у якості артикуляції голосних і їх дифтонгізацію у давньоанглійській мові, були:

1. Переломлення (Breaking)

æ > eaперед сполученням "r+приг.", "l+приг.", "h+приг.", а також перед останнімh:ærm > earm, æld > eald, æhta > eahta, sæh > seah

e > eoперед "r+final", "lc, lh, h+final", а також перед останнімh:

herte > heorte, melcan > meolcan, selh > seolh, feh > feoh

2. Палаталізація (Palatalization)

Під впливом g, c, sc перед голосними на початку слова:

e > ie (gefan > giefan)

æ > ea (cæster > ceaster)

æ' > éa (gæ'fon > géafon)

a > ea (scacan > sceacan)

o > eo (scort > sceort)

З іншої точки зору, палаталізація (пом’якшення) стосується не голосних, а самих приголосних, унаслідок чого у зазначеній позицій g, c, scперетворились на [g'], [k'], [sk'], і саме це явище марковано м’яким голосним після них.

3. Умлаут (i-mutation)На ранній стадії розвитку мови змінився спосіб артикуляції всіх голосних крім і та е на більш передній під впливомi(j) у наступному складі.

a > e (framian > fremman)

æ > e (tælian > tellan)

ā > æ' (lārian>læ'ran)

o > e (ofstian > efstan)

ō > ē (dōmian > dēman)

u > y (fullian > fyllan)

ū > ў (cūþian > cўþan)

ea > ie (earmiþu > iermþu)

ēa > íe (gelēafian > gelīefan)

eo > ie (afeorrian > afierran, afyrran)

ēo > íe (getréowi > getríewe, getríve)

4. Задньоязична перегласовка (Back Mutation)

Голосний набував більш задньої артикуляції перед r, l; p, b, f, m:

i > io (hira > heora)

e > eo (herot > heorot)

a > ea (saru > searu)

5. Стягнення (Contraction)голосних при випадінніh, що призводило до утворення дифтонга, а пізніше – довгого голосного:

ah+ гол. >eah+ гол. > ēa, (slahan > sleahan > slēan)

eh,ih + гол. > ēo(sehan > seohan > sēon)

oh+ гол. > ō - (fōhan > fōn, hōhan > hōn)

Давньоанглійські приголосні (за способом артикуляції):

Лабіальні проривні (Labials)	p, b, f, v
Зубні (Dentals)	d, t, s, þ (Englishthin), ð (Englishthis)
Піднебінні (Velars)	c[k], g, h
Сонорні плавні (Liquids)	r, l
Сонорні назальні (Nasals)	n, m

G або Z вимовлявся трьома шляхами:

1. як англійський [g] у слові gift- перед приголосними абоa, o, u( задньоязичними голосними):gōd(a god).

2. як грецьке [g], ірландське ghабо українське [г] у слові нога після задньоязичних голосних таr, l:dagas,folgian.

3. як англійське [j] у слові yellowперед передньоязичними голосними (e, i, y). У цьому випадку звук з велярного перетворюється на палатальний:giefan(to give),dæg(a day).

Приголосні підпадали наступним змінам:

1. Одзвінчення фрикативних (h, f, s, þ) в інтервокальній позиції:

wīf(a wife; глухий) -wīfes(одзвінчений);wearþ(a becoming; глухий) -weorðanto become;одзвінчений).

2. Палаталізація (у пізній староанглійській мові):

cild[kild] > [child];scip[skip] > [ship];

[g], [cg] >[dj]: bricg[bricg] > [bridj]

3. Інші зміни

Будь-який велярний приг.+ t > -ht-:sōcte > sōhte

Будь-який губний приг.+ t> -ft-:sceapt > sceaft

Будь-який зубний приг.+ t > -ss-:witte > wisse

nвипав передh, f, s, p:bronhte > brōhte, sonfte > sōfte

У період 5 –11 ст. н.е. фонетична система давньоанглійської мови зазнавала змін унаслідок контактів англосаксів з германськими племенами на території Франції, кельтськими племенами в Британії та скандинавами-вікінгами. З іншого боку, на розвиток мови вплинуло об’єднання племен англів, саксів та ютів, а тому “давньоанглійська мова” має розглядатись як динамічна система, що змінювалась історично та мала територіальні варіанти.

 Практичне заняття № 1

І. Теоретичні питання:

1. Англійська мова як германська. Група германських мов у індоєвропейській сім’ї.

2. Особливості германського вокалізму. Індо-європейські-давньогерманські відповідності голосних. Розвиток германських дифтонгів. Наголос у германських мовах.

3. Германський консонантизм. Закони Грімма та Вернера. Германський ротацизм. Позиційні зміни в артикуляції.

4. Особливості рунічного письма у германців. Германські символи в англійському алфавіті.

5. Загальні відомості про давніх германців

Костюченко Ю.П. Історія англійської мови. – К.: Вища школа, 1963. – С. 10-16; 20-39.

Иванова И.П., Чахоян Л.П., Беляева Т.М. История английского языка. – СПб. – 1999. – С.46-61.

Л. Н. Соловьева Древние германцы и их языки – Див. d:\resources\Old_english\Solovyuova.html

ІІ. Практичні завдання

1. Визначте, як вимовляються фрикативні у наступних словах: þearf, þis, cūþ, upriste, waþema, wāþ, liðend, was, sūþan, stefn, heofon, risan, Zesittan, Zeþēōd

2. Визначте, який звук віражено за допомогою літери Z: weZ, stīZel, strenZ, plōZ, slōZon, āZan, Zan, Zebētan.

3. Прочитайте наступні слова та визначте характер звуку [k], що позначений літерою c: folc, cild, cēapian, clift, scēacan.

4. Прочитайте наступні слова та визначте, до якої групи приголосних відносяться гемінанти, що входять до їхнього складу: mann, licZan, lettan, willan, þicce, læssa, steppan, sceþþu.

5. Наведіть відповідності в українській, німецькій (французькій) мові наступним словам: þū (thou), ic (I), þis (this), sittan (to sit), bēōn (to be), brōþor (brother). Поясність відповідність приголосних.

6.Поясніть співвідношення між давньоверхньонімецькими та давньоанглійськими словами:

OE	hlūd	Zrēot	hraðe	steppan	strang	Upp	strēām	brād	stræt	stræl	þrāwan
OHG	hlūt	grios	hrad	stepfen	strengi	Uf	stroum	breit	strazza	strāla	drājan
MnE	loud			to step	strong	Up	stream	broad	steet		throw

7.

On þў ylcan Zēre worhte se foresprecena here Zeweorc bē LycZan twentiZ mila būfan LundenbўriZ. Þā þæs on sumera fōron micel dæl þāra burZware ond ēāc ōþres folces þæt hīe Zedydon æt þāra Deniscan Zeweorce, ond þær wurdon Zeflīēmde, and sume fēower cyninZes þeZnas ofslēānne. (The Parker Chronicle).

A.D. 896. This same year wrought the aforesaid army a work by the Lea, twenty miles above the city of London. Then in the summer of this year, went a large party of the citizens and also of other folk, and made an attack on the work of the Danes; but they were there routed, and some four of the king's thanes were slain.

Прочитайте давньоанглійський текст. Визначте:

1. де в тексті вжито літери рунічного алфавіту

2. який звук віражено за допомогою літери Z в словах Zēre, twentiZ, Zeweorc, burZware?

3. який звук віражено за допомогою літери c в словах micel, Zeweorc, cyninZes, ēāc?

4. який звук віражено за допомогою літери þ в словах þā, þў, þæt, þār, ōþres?

як вимовляється літера f в слові būfan? Чому?

 Практичне заняття № 2

I. Теоретичні питання:

1. Окресліть основні підходи до періодизації історії англійської мови.

2. Поясніть сутність позиційних та комбінаторних змін давньоанглійських голосних і наведіть приклади:

а) переломлення, б) палаталізації, в) палатального умлауту д) велярного умлауту

2. Поясніть сутність явища стягнення. Наведіть приклади.

3. Поясніть походження довгих та коротких дифтонгів у давньоанглійській мові

Костюченко Ю.П. Історія англійської мови. – К.: Вища школа, 1963. – С. 53-58; 64-92.

Иванова И.П., Чахоян Л.П., Беляева Т.М. История английского языка. – СПб. – 1999. – С.61-90.

II. Практичні завдання:

1.

Syððan hē underZeat þæt eall folc him tō ZeboZen wæs, þā bēād hē þæt man sceolde his here mettian and horsian; and hē ða wende syððan sūðweard mid fulre fyrde, and betæhte þā scipu and þā Zislas Cnute his suna (Two of Anglo-Saxon Chronicles Parallel)

(З технічних причин знак довготи ставиться під літерою æ).

When he understood that all that folk had submitted, he ordered that they should supply his army with food and horses; and then he went southwards with all his army, and put his son Cnut in trust of the ships and the hostages.

1) Знайдіть короткі дифтонги. Поясніть, у результаті яких комбінаторних змін вони виникли. Визначте позиційний показник та первісний голосний.

2) Поясніть генезу слова fyrd (army), якщо відомо, що вихідною формою була *færd, а показник відмінювання i.

3) Порівняйте однокореневі слова та визначте структуру слова:

underZietan (to undestand)- Zietan (to get), betæcan (to show) – tæcan (to teach), mettian (to supply with food) – mēte (food), horsian (to provide with horses) – hors (horse), sūðweard (southward) – sūð (south).

2. Виявіть явище палаталізації чи велярного умлауту у наведених давньоанглійських словах. Відновіть спільногерманську форму (без фонетичних змін, що трапились у давньоангшлійський період):

sceaþa (harm), scearu (cutting), wiota (a wise man), searo (device, skill), seofon (seven), sweostor (sister), tōZeanes (against), þeostru (darkness), weoruld (world), sceacan (to shake), cearu (care), Ziefu (gift), Zeolu (yellow), Ziefan (to give), Zieldan (to yield), Zeat (gate), Zēār (year), Zēāfon (they gave), Zieman (to take care of), sceort (short).

3. Прочитайте та перекладіть запропонований текст:

Словник: 1) роздруківка або файл d:\resources\Old_english\dictionary.doc

2) d:\resources\Old_english\wendere.mdb

Sē wudu is ēāstlanZ and westlanZ hund twelftiZes mila lanZ oþþe lenZgra and þreftiZes mila brād. Sēō ēā þe wē ær ymbe spræcon liþ ūt of þām welda. (The Paker Chronicle)

 4. Граматична будова давньоанглійської мови