Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

1, 2, 3, 4

.pdf
Скачиваний:
293
Добавлен:
01.03.2016
Размер:
2.08 Mб
Скачать

z0,02 = Φ1(0,48)= 2,055.

Отже,

18ln C +100

= 2,055; ln C 1,2944;

C 3,649.

 

 

 

 

60

 

 

x 10

 

0,9

 

 

Якщо x =10,9 ,

то

=

=1,5 не належить критичній об-

0,6

 

ласті і гіпотеза H0

 

0,6

 

 

приймається.

 

 

Приклад 2. Із нормально розподіленої сукупності, дисперсія якої дорівнює σ02 , зроблено вибірку обсягом n. Побудувати критерій для перевірки гіпотези H0: a = a0 при H1: −∞ < a < ∞. Знайти закон розподілу статистичної характеристики гіпотези.

Розв’язання. Гіпотеза H1 не буде простою, тому не можна за-

стосувати нерівність Неймана — Пірсона. Побудуємо критерій, що ґрунтується на відношенні функцій правдоподібності:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

max L(x1, x2 ,..., xn ,

 

 

)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

θ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

λ =

θ ω

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

max L(x

, x ,..., x ,

 

)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

θ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

θ Ω

1

2

 

 

n

 

 

 

 

Параметр

 

 

= (a;σ02 ), при цьому дисперсія відома. Згідно з гі-

 

θ

потезою

 

 

H : a = a ,

і тому простір ω

 

являє собою точку (a ;σ2 ) і

 

 

0

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

0

його розмірність дорівнює нулю. Простір

одновимірний і за-

дається

 

 

прямою

σ2 = σ02. Якщо

 

 

 

 

)=

θ

ω,

max L(x1, x2 ,..., xn ,

θ

 

 

 

 

 

1

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

i=1(xi a0 )2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2σ02

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

σ0n (2π)

n

e

 

 

 

. Якщо θ Ω, то для визначення максимуму

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

функції правдоподібності потрібно знайти оцінки для параметрів,

за яких він виконується. Для цього складемо і розв’яжемо рів-

 

ln L(x1, x2 ,..., xn ,

 

)= 0.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

няння

θ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

n

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

= (xi

a)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2σ2

 

 

 

 

L(x1, x2 ,..., xn. , θ)=

 

n

 

e

 

,

 

 

 

 

 

 

n

 

 

0 i

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(2π)

 

 

(σ02 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

1

 

(x a)2 ;

 

 

ln L(x , x ,..., x , θ)= n ln σ

n ln 2π−

 

 

1 2

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

i

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i=1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

2σ02

 

 

 

 

ln L(x , x

 

,..., x

 

 

,

 

)

 

 

1

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

n

 

 

 

 

 

 

θ

 

 

 

(x a)

 

 

 

 

)

 

 

 

 

 

 

1

2

 

 

n

 

 

 

 

=

 

 

= 0; a

=

 

x

= x.

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

σ02

i=1

 

 

i

 

 

 

 

 

 

 

 

n i=1

i

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

151

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

n

(xi

x )2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тоді

max L(x1, x2 ,..., xn , θ)=

 

 

 

 

 

e

2σ02

i=1

 

 

i

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

θ Ω

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

σ0n (2π)2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

a0 )2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(xi

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

σ02

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

λ =

e

2

i=1

 

 

 

 

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

n

x )2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(xi

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2σ02

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

e

 

i=1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

n

 

 

 

n

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

2

 

 

 

 

2

2

2

 

 

 

 

 

 

 

 

(xi a0 )

 

(xi

x )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

xi 2a0

xi +na0 xi

+2 x xi n(x )

 

 

 

 

 

σ02

 

 

 

 

 

 

 

2σ

02

 

 

 

= e

2

 

i=1

 

 

 

i=1

 

 

 

 

= e

 

 

 

i=1

 

 

i=1

 

 

 

i=1

 

i=1

 

 

=

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

na0 2a0

xi +2 x xi n(x )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= e

 

 

 

2σ2

 

 

 

=

 

 

 

 

=

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

i 1

 

 

 

 

i 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

З урахуванням того, що xi = nx , вираз перетворюється до ви-

i=1

гляду:

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

2

 

 

n

 

2

 

 

 

x a

 

2

 

 

 

 

 

(na02 2a0 nx +n(x )

)

 

(x a0 )

 

1

 

 

0

n

 

 

 

 

 

 

 

 

λ = e 2

σ

02

 

 

 

 

 

 

= e 2σ02

 

 

= e

2

 

σ0

 

.

Вибіркова функція V = X a0

 

n

розподілена нормально з ну-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

σ0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

льовим математичним сподіванням і одиничною дисперсією. То-

ді її квадрат має розподіл

χ 2

з одним ступенем волі, а отже,

λ = e

1

U , де f (u)=

1

 

u12 eu2 , u > 0 .

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

π2

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Знайдемо закон розподілу для λ. Очевидно, що функція моно-

тонно спадна — показникова функція з від’ємним показником

степеня. Використаємо формулу

f1(λ)= f (ψ(λ))

 

 

 

 

,

де u = ψ(λ)

 

 

 

ψ

(λ)

 

обернена функція. Розв’яжемо рівняння λ = e

1

U відносно u:

2

 

 

 

 

u = ψ(λ)= −2ln λ;

u

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= − λ ;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (λ) =

1

 

 

1

ln λ 2

 

1

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

(2ln λ)

2 e

 

 

=

 

 

 

(ln λ)

2 , 0

< λ ≤1.

 

1

 

 

 

 

 

 

1

π2

 

 

 

 

λ

 

π

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ураховуючи те, що λ є монотонною функцією випадкової величини, яка розподілена за законом χ2 з одним ступенем волі, для визначення критичної області λ можна використати цей розподіл. Нехай, наприклад, a0 =16, σ02 = 4, x =17, α = 0,05 i n =16.

152

Виконаємо обчислення для перевірки гіпотези H0 . Виконаємо обчислення для перевірки гіпотези H0 . Знайдемо реалізацію ви-

 

 

 

 

1

1716

4

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

. Для визначення межі критичної

біркової функції λ = e

2

2

 

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

e

 

 

 

 

 

 

 

 

області λα виведемо відповідне співвідношення:

 

 

 

 

 

 

 

 

1

U

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P(λ < λα )= P e

 

 

 

< λα

= P

U > uα = α.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

За таблицями розподілу

 

χ 2

з одним ступенем волі при α =

= 0,05 знаходимо, що 2uα

= 3,8. До критичної області належать

значення 0 < λ < e1,9. Реалізація вибіркової функції λ =

1

 

не на-

e

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

лежить критичній області, тому гіпотеза H0 приймається.

 

Приклад 3. Із

сукупності

зі

щільністю

розподілу

f (x)=

= 2

e

x2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2σ2

, x > 0

зроблено вибірку обсягом n. Побудувати кри-

2πσ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

при

 

 

 

Знайти

терій для перевірки гіпотези

H0: σ2 = σ02

H1: σ2 > 0.

закон розподілу для випадкової величини — аргументу λ.

 

Розв’язання. Гіпотеза H1 складна, тому для її перевірки побу-

дуємо критерій, що ґрунтується на відношенні функцій правдоподібності:

max L(x1, x2 ,..., xn , θ) λ = mθ axω L(x1, x2 ,..., xn , θ).

θ Ω

Параметр θ = σ2 . Згідно з гіпотезою, яка перевіряється: σ2 = σ02 ,

тому ω має нульову розмірність. Тоді згідно з гіпотезою H1 прос-

тір має розмірність, яка дорівнює одиниці. Знайдемо максимальні значення функцій правдоподібності. Якщо справджується

гіпотеза H0 , то

 

 

 

 

 

 

1

 

n

 

1

 

 

 

 

i=1 xi2

max L(x1, x2 ,..., xn , θ)=

 

 

e

2σ

02

 

 

 

 

 

.

 

n

 

 

 

θ ω

 

 

 

 

 

 

 

 

σ0n (2π)2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

153

 

 

 

 

 

 

 

 

Оцінка для σ2 , за якої

досягається

максимум

 

функції

правдоподібності, якщо

θ Ω,

 

визначається

 

із

 

 

рівняння

ln L(x , x ,..., x , σ2 )

= 0.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 2

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

∂σ2

 

 

 

 

 

 

 

 

n ln 2π− 1

xi2 ;

 

 

 

 

ln L(x1 , x2 ,..., xn , σ2 )= n ln σ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

ln L(x1 , x2 ,..., xn , σ2 )

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

2σ2

i=1

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

1

 

n

2

)2

 

1

 

n

2

 

 

 

 

 

= −

 

 

 

+

 

 

 

xi

= 0; σ

=

 

xi .

 

 

∂σ2

 

 

2σ2

2σ4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i=1

 

 

 

 

 

 

n i=1

Підставимо здобуту оцінку у функцію правдоподібності:

 

 

 

max L(x1 ,x

2 ,..., xn , σ2 )=

 

 

 

 

 

 

 

 

2n

 

 

 

 

 

 

 

 

e

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

σ2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

n

2

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(2π)2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

X i

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n i=1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тоді

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

X 2

 

 

 

n

1

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

2σo2 i =1 i

 

 

 

2

2

 

2

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

n

 

 

 

(2π)2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

e

 

 

 

 

 

 

X i

 

 

e

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

X 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

e 2

1 n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n i=1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

2

 

 

2σ02 i =1 i

λ =

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

X i

 

 

 

e

 

.

 

 

 

 

(2π)2

(σo2 )

2

 

2n

 

 

 

 

 

 

σ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0 n i=1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

n

 

nU

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

e

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо позначимо U =

X i2 ,

то λ =

 

 

 

U 2 e 2σ02

,

тобто статис-

 

 

 

0n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n i=1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

σ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

тична характеристика гіпотези, яка перевіряється, є функцією випадкової змінної U. Щоб знайти закон розподілу, розглянемо її

особливості. Змінна U є середнім арифметичним суми квадратів n незалежних однаково розподілених випадкових величин. Знайти закон розподілу U можна буде, якщо під час підсумовування діставатимемо випадкові величини з однотипним законом розподілу, тобто закон розподілу суми квадратів буде стійким. Схема розв’язування задачі буде такою:

1)знайдемо закон розподілу X 2;

2)знайдемо характеристичну функцію g X 2 (t);

n

3) знайдемо характеристичну функцію для X i2 ;

i=1

4) дослідимо здобуту характеристичну функцію і визначимо, чи буде закон розподілу стійким;

154

5)визначимо закон розподілу суми квадратів;

6)знайдемо закон розподілу U.

Виконуємо дії згідно з наведеною схемою. Позначимо Y = X 2 , функція монотонно зростає в області зміни X. Знайдемо щільність розподілу для Y згідно з формулою:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f1(y)= f (ψ(y))ψ (y),

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де ψ(y)= x =

 

 

 

 

1

y ; f1(y)= σ

2

 

 

y

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2π e

 

 

 

2 y =

 

 

 

 

 

 

 

 

y; ψ (y)= 2

 

 

2σ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

1

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

e

2σ2

, y > 0.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

σ 2π

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Знайдемо характеристичну функцію для Y:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

1

 

 

y

 

 

 

 

 

1

 

y

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

it

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

=

 

 

 

dy

=

 

 

2 e

gY (t)= MeitY =

eity f1(y)dy

σ

 

eity y

2 e

2

σ

 

σ

2π

y

 

2σ

 

dy.

 

 

 

 

 

 

0

 

 

2π 0

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

Для обчислення інтеграла зробимо заміну змінної:

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

dz

 

 

 

 

 

z = y

 

 

 

it

;

dy =

 

 

 

 

 

 

 

 

;

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2σ2

 

 

 

 

 

 

 

it

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2σ2

 

 

Якщо y = 0, z = 0,

 

коли y → ∞,

 

z → ∞.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

1

 

 

gY (t)=

 

 

 

 

 

 

 

 

2 ezdz =

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

1

 

 

 

 

1

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(12σ2it)2

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

σ

2π

 

 

 

 

it

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2σ2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

z

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 e

dz

 

= π.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ураховано, що z

 

 

 

 

= Γ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

n

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нехай тепер V =

 

 

 

.

 

Характеристичну функцію

 

gV (t) знахо-

Yi

 

 

 

i=1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

дять як n-й степінь gY (t):

gV (t)=

 

 

 

 

 

 

 

. Як випливає з вира-

(1 2σ2it)

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

зу характеристичної функції, закон розподілу V стійкий. Для

визначення щільності

f (v)

 

знайдемо закон розподілу для суми

двох величин V2 = Y1 +Y2 , потім для суми трьох величин і за ре-

зультатами визначимо закон розподілу для суми n величин. Закон розподілу V2 знайдемо за формулою, яка визначає закон розпо-

ділу суми двох незалежних невід’ємних випадкових величин:

155

f2 (v)=

v

(y1 )f (v y1 )dy1

 

v

 

1

 

 

1

 

 

y1

 

 

1

 

 

 

(v

y1 )

1

(vy1 )

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f

=

 

 

 

y1

 

2 e 2σ

 

 

 

 

 

 

2 e

2σ

σ

 

2π

 

 

 

 

 

σ

 

2π

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

v

 

 

v

 

1

(v y

)

1

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

v

 

v

 

 

dy

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

 

e

 

 

2σ

 

 

y

2

 

2 dy

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

e

2

σ

 

 

 

1

 

 

 

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2πσ2

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

1

 

 

 

 

1

 

 

2πσ2

 

 

 

 

 

 

 

y v y2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dy

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

v

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 y

 

v

v

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

e

2σ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

=

 

 

 

 

e

2

σ

 

 

 

arcsin

 

 

1

 

 

 

 

=

 

 

 

e

2πσ2

 

 

 

v

2

 

 

 

 

 

 

v 2

2πσ2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2σ2

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dy1 =

v

2σ2 .

За законами розподілу Y i V2 не можна встановити закон

розподілу суми n доданків. Тому знайдемо закон розподілу суми трьох величин V3 =V2 +Y.

v

f3 (v)= 0σ

 

1

=

2σ3 2π e

1

 

y

1

e

y

1

 

e

(vy )

 

 

 

 

2σ2

 

 

 

2σ2

dy

=

 

 

2

 

 

 

2π

 

2σ2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v

 

v

1

 

 

 

 

1

 

 

1

 

v

 

 

2

 

 

 

 

 

2

 

2σ

2 dy =

 

 

 

.

 

 

y

 

 

σ3

 

2π

v 2 e 2

σ

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Випишемо тепер закони розподілу для випадків коли додаються 1, 2 і 3 випадкові величини:

f (v)= 1

 

1

v

 

 

1

 

v

 

(v)= 1

 

1

v

v

2 e

 

 

(v)=

e

 

 

 

v2 e

 

.

2σ2

; f

2

2σ2

; f

 

2σ2

 

 

1

σ 2π

 

 

 

 

 

2σ2

 

 

3

σ3

2π

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Очевидно, що у вираз щільності розподілу при додаванні n

величин входитимуть множники σ1n , e2σv 2 , vn2 1. Потрібно ще знайти деяку сталу Cn . Для цього використаємо співвідношення

 

 

 

 

 

 

 

Cn

 

n

 

 

v

 

 

 

 

 

 

v

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

fn (v)dv =1.

 

 

v2

1e 2

σ2 dv =1.

Зробимо заміну змінної: z =

;

 

σn

2σ2

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

то також

 

 

dv = 2σ2 dz;

якщо v = 0, то і z = 0; коли v → ∞,

z → ∞.

Cn

n

1(σ2 )

n

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

n

 

n

 

 

 

 

22

2

1

2σ2

z 2

 

1ezdz =1.

Інтеграл

z 2 1ezdz = Γ

,

 

тому

 

 

 

σn

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

0

2

 

 

 

Cn =

 

1

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Γ

22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

156

 

 

 

 

 

 

 

Остаточно маємо fn (v)=

 

 

1

 

 

 

n

1e

v

 

 

 

 

v

 

2σ2

, v > 0.

 

 

 

 

2

 

n

n

 

 

22

n

 

 

 

Γ

 

σ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

Очевидно, що формулу задовольняють значення n = 1, 2, 3. За

методом математичної індукції можна показати, що формула справджується для всіх натуральних значень n.

Як відомо

U =

V

.

Знайдемо

закон

 

розподілу

для U як

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

монотонної функції V.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

n

1

nu

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2σ2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (u)= n

 

 

 

 

(nu)

 

e

 

n =

v = ψ(u)= nu; ψ (u)= n;

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

22 σ

Γ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

n

 

 

nu

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n2

 

 

1e

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

 

 

u

 

2σ2

,

 

u > 0.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

22 σ

Γ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Закон розподілу відомий, тому можна вирішувати питання про прийняття чи відхилення гіпотези, яка перевіряється, згідно із заданим рівнем значущості.

Приклад 4. Під час перевірки діаметрів 17 установочних кілець було здобуто такі числові характеристики: x =12,075 мм і

s2 = 0,065 мм2. Вважаючи, що розмір, який контролюється,

має

нормальний закон розподілу, перевірити гіпотезу H0: a =12

мм

при H1: a 12 мм, якщо α = 0,05.

 

Розв’язання. Статистичною характеристикою гіпотези є

вибіркова

функція

Z =

X a0

n 1, яка

 

розподілена

за

зако-

ном Стьюдента з

 

S

 

 

 

 

Згідно

 

з

вигля-

n – 1 ступенями волі.

 

дом альтернативної гіпотези, критична

область

двостороння

(рис. 5.2).

 

 

 

 

 

 

 

α

 

 

 

 

 

Межа

критичної

області

zα = F

1

 

 

1

(10,025)=

 

1

= F

 

= F 1(0,975)= 2,12.

 

 

 

2

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

157

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f(z)

 

 

 

 

G α z

О

z

G

Z

 

 

 

 

 

 

2

 

 

α

 

 

 

 

2

 

 

 

Рис. 5.2

 

 

 

 

 

 

 

 

Межу відшукували за таблицями функції розподілу Стью-

дента при 16 ступенях волі. Обчислимо реалізацію вибіркової

функції: z = 12,075 12

16 1,177. Реалізація вибіркової функції не

0,065

 

 

 

 

 

належить до критичної області, і гіпотеза H0 приймається.

Приклад 5. Із нормально розподіленої сукупності зроблено

вибірку обсягом n = 15. За рівня значущості α = 0,02 перевірити

гіпотезу H : σ2 =12 при альтернативній гіпотезі H : σ2 =10, якщо

0

 

 

 

1

 

s2 =11.

 

 

 

 

 

Розв’язання. Статистичною характеристикою гіпотези є вибір-

кова функція U = nS 2 ,

розподілена за законом

χ2

з n – 1 сту-

σ2

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

(рис. 5.3).

пенямиволі. Критичнаобластьлівостороння, бо σ2

< σ2

 

 

 

1

0

 

f(u)

 

 

 

 

 

О

 

u(1 – α)

 

u

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 5.3

 

 

 

 

 

158

 

 

 

 

Межу критичної області знаходимо за таблицями розподілу χ2: uα = χ2 (1−α)= χ2 (0,98) при 14 ступенях волі. u0,02 =15,4. Реалі-

зація вибіркової функції u = 151211 =13,75.

Значення функції належить критичній області, отже, гіпотеза H0 відхиляється на користь альтернативної гіпотези H1.

Приклад 6. На підприємстві розроблено два методи виготовлення виробів. Для перевірки цих методів на матеріалоємність зібрані дані про витрати сировини на одиницю продукції у процесі роботи обома методами. Витрати сировини за застосування першого методу становили: 2,0; 2,7; 2,5; 2,9; 2,3; 2,6; а другого — 2,5; 3,2; 3,5; 3,8; 3,5. Вважаючи, що розподіл у сукупностях нормальний і дисперсії у сукупностях

однакові, перевірити гіпотезу H0: δ0 = 0, при H1: δ0 0,

α = 0,05.

 

 

 

 

1

 

2

−δ0

 

 

Розв’язання. Для вибіркової функції

Z =

X

X

,

n S2

+ n S2

 

1

 

 

 

 

+

1

 

 

1 1

2 2

 

 

 

 

 

 

 

n1+n2

 

 

 

 

n1

 

n2

яка розподілена за законом Стьюдента з n1 + n2 2 ступенями волі

потрібно знайти критичну область (вона двостороння) і знайти фактичну реалізацію. Знайдемо числові характеристики вибіркових сукупностей:

x1 = 16 (2 + 2,7 + 2,5 + 2,9 + 2,3 + 2,6)= 2,5; s12 = 16 (0,25 +0,04 + 0,16 +0,04 +0,01)= 121 . x2 = 15 (2,5 +3,2 +3,5 +3,8 +3,5)= 3,3;

s22 = 15 (0,64 +0,01+0,04 +0,25 +0,04)= 25049 .

За таблицями розподілу Стьюдента для 9 ступенів волі знаходимо zα = F 1(0,975)2,26.

2

159

Обчислимо значення статистичної характеристики:

z =

2,5

3,3

 

 

≈ −3,258.

+0,98 1

 

1

0,5

+

 

6 +5

 

5

 

2 6

 

 

Отже, значення характеристики належить критичній області, і гіпотеза H0 відхиляється.

Приклад 7. У прикладі 6 передбачалось, що дисперсії сукупностей однакові. Перевіримо цю гіпотезу при α = 0,05 , якщо

s12 = 121 , s22 = 25049 .

Розв’язання.

 

 

Знайдемо

реалізацію вибіркової

функції

 

 

 

n2

 

S22

 

5

 

 

 

49

 

 

 

 

 

 

 

 

n2 1

 

 

 

 

 

F =

 

 

=

5 1

250

 

2,45.

Згідно з таблицями розподілу Фі-

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

S 2

6

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n 1

 

 

 

6 1

12

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

і при 4 і 5 ступенях волі fα = 5,19.

Значення

шера при α = 0,05

 

 

 

вибіркової функції не потрапило у критичну область, і гіпотеза про рівність дисперсій приймається.

Приклад 8. Досліджується вплив чотирьох різних типів покриття на питому провідність телевізійних трубок. Результати спостережень наведено в таблиці:

Перший тип

Другий тип

Третій тип

Четвертий тип

 

 

 

 

56

64

45

42

 

 

 

 

55

61

46

39

 

 

 

 

62

50

45

45

 

 

 

 

59

55

39

43

 

 

 

 

60

56

43

41

 

 

 

 

Перевіряється гіпотеза H0 : a1 = a2 = a3 = a4 за рівня значущості

α = 0,05.

Розв’язання. Статистичною характеристикою гіпотези буде вибіркова функція

160

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]