- •2. Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими формами такими як фізична, хімічна, енергетична, хвильова тощо.
- •Система «людина-життєве середовище»
- •Рівні системи «людина - життєве середовище»
- •5.Методологічні основи безпеки життєдіяльності. Системний підхід у безпеці життєдіяльності
- •4. Аксіома про потенційну небезпеку діяльності.
- •Человек должен быть свободен от страха и нужды
- •Методологічні основи безпеки життєдіяльності. Системний підхід у безпеці життєдіяльності
Методологічні основи безпеки життєдіяльності. Системний підхід у безпеці життєдіяльності
• ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати їх вид, визначати просторові та часові координати, величину та імовірність їх прояву;
• визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що породжуються джерелами цих небезпек;
• прогнозувати можливість впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини, а вражаючих факторів на безпеку системи «людина-життєве середовище»;
• використовувати нормативно-правову базу захисту особистості та навколишнього середовища, прав особи на працю, медичне забезпечення, захист у надзвичайних ситуаціях тощо;
• розробляти заходи на застосовувати засоби захисту від дії небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів;
• запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникнення приймати адекватні рішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію;
• використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілактичні та освітньо-виховні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середовищі;
• планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життя та діяльності у системі «людина – життєве середовище».
5. Номенклатура – система назв, термінів, уживаних у якій-небудь галузі науки, техніки. У теорії БЖД доцільно виділити кілька рівнів номенклатури: загальну, локальну, галузеву, місцеву (для окремих об’єктів) та ін.
Корисність номенклатур полягає в тому, що вони містять повний перелік потенційних небезпек і полегшують процес ідентифікації.
Таксономія – наука про класифікацію і систематизацію складних явищ, понять, об’єктів. Оскільки небезпека є поняттям ієрархічним, що має багато ознак, систематизація їх виконує важливу роль в організації наукового знання в області безпеки діяльності, дозволяє глибше пізнати природу небезпеки. Термін «таксономія» запропонував швейцарський ботанік О. Декандоль у 1813 р.
За походженням розрізняють наступні типи небезпек: природні (кліматичні, грунт, геоморфологічні, біотичні), техногенні (технічні, санітарно-гігієнічні, організаційні, психофізіологічні), антропогенні, екологічні, соціальні (державно-правові, етно-соціальні, інформаційні, психологічні), біологічні.
За характером впливу на людину небезпеки можна розділити на 5 груп: механічні, фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.
За часом прояву негативних наслідків небезпеки поділяються на імпульсивні і кумулятивні.
За локалізацією небезпеки бувають: зв’язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом.
За завданим збитком: соціальні, технічні, екологічні, економічні.
Сфери прояву небезпек: побутова, спортивна, шляхово-транспортна, виробнича, військова та ін.
Ідентифікація небезпек. Під ідентифікацією розуміють процес виявлення і встановлення кількісних, тимчасових, просторових та інших характеристик, необхідних і достатніх для розробки профілактичних і оперативних заходів, спрямованих на забезпечення життєдіяльності.
У процесі ідентифікації виявляються: номенклатура небезпек, імовірність їхнього прояву, просторова локалізація (координати), можливий збиток та інші параметри, необхідні для розв’язання конкретної задачі.
Головне в ідентифікації – встановлення можливих причин прояву небезпеки. Цілком ідентифікувати небезпеки дуже важко. Наприклад, причини деяких аварій і катастроф залишаються нез’ясованими довгі роки або назавжди.
Можна говорити про різний ступінь ідентифікації: більш-менш повної, наближеної, орієнтовної і т.п.
Причини і наслідки. Умови, при яких реалізуються потенційні небезпеки, називаються причинами.
Іншими словами, причини характеризують сукупність обставин, завдяки яким небезпеки виявляються і викликають ті або інші небажані наслідки, збиток.
Форми збитку, або небажані наслідки, різноманітні: травми різного ступеня важкості, захворювання, шкода навколишньому середовищу та ін.
Небезпека, причини, наслідки є основними характеристиками таких подій, як нещасний випадок, надзвичайна ситуація, пожежа і т.д.
Тріада «небезпека – причини – небажані наслідки» – це логічний процес розвитку, що реалізує потенційну небезпеку в реальний збиток (наслідок). Як правило, цей процес включає кілька причин, тобто є поліфакторним. Та сама небезпека може реалізуватися в небажану подію через різні причини.
В основі профілактики нещасних випадків, власне кажучи, лежить пошук причин. Умови реалізації небезпек. Для реалізації небезпеки необхідні три умови: 1. Реальне існування небезпечного фактора.
Квантифікація небезпек - введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.