5.Методологічні основи безпеки життєдіяльності. Системний підхід у безпеці життєдіяльності

• ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати їх вид, ви­значати просторові та часові координати, величину та імовірність їх прояву;

• визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що породжують­ся джерелами цих небезпек;

• прогнозувати можливість впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини, а вражаючих факторів на безпеку системи «людина-життєве середовище»;

• використовувати нормативно-правову базу захисту особистості та навколишнього середовища, прав особи на працю, медичне забезпечення, захист у надзвичайних ситуаціях тощо;

• розробляти заходи на застосовувати засоби захисту від дії небезпеч­них, шкідливих та вражаючих факторів;

• запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникнення приймати адекватні рішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію;

• використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілактичні та освітньо-виховні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середовищі;

• планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життя та діяльності у системі «людина – життєве середовище».

4. Аксіома про потенційну небезпеку діяльності.

-Людська практика дає основу для твердження про те, що будь-яка діяльність потенційно небезпечна.

- Ні в одному виді діяльності неможливо досягти абсолютної безпеки.

- Отже, можна сформулювати такий висновок: будь-яка діяльність потенційно небезпечна. Це твердження має аксіоматичний характер.

- Дана аксіома має виняткове методологічне та евристичне значення.

Человек должен быть свободен от страха и нужды

Организация Объединенных Наций признает два основных компонента безопасности личности: «защита от неожиданных и пагубных нарушений нашего повседневного образа жизни», (известная как «свобода от страха») и «защита от постоянных угроз голода, болезней, преступлений и подавления» (известная как «свобода от нужды»).

Нельзя защитить мир от войн, если люди не будут в безопасности у себя дома, на своих рабочих местах, в повседневной жизни. ООН (ПРООН)^ разработала всеобъемлющую Концепцию безопасности человека, которая состоит из семи основных категорий (компонентов):

 экономическая безопасность;

 продовольственная безопасность;

 безопасность для здоровья;

 экологическая безопасность;

 личная безопасность;

 социальная безопасность;

 общественная, культурная и социальная безопасность;

 политическая безопасность.

В реальной жизни все эти категории тесно взаимосвязаны.

В концепциях и доктринах многих государств придерживаются несколько иной классификации компонентов безопасности. Отдельные специалисты по безопасности выделяют такие ее элементы или категории как, например, «духовная безопасность», «государст­вен­ная безопасность», «военно-политическая безопас­ность», «инфор­ма­ционная безопасность», «коммерческая безопасность», «научно-техническая безопасность», «деловая безопасность», «безопасность труда», «пожарная безопасномть» и др. Однако, все эти элементы, с достаточной степенью обоснованности, можно отнести к какой-либо категории безопасности ООН.