Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

логістика-шпори

.docx
Скачиваний:
275
Добавлен:
29.02.2016
Размер:
109.77 Кб
Скачать

1.Види логістики

В сучасних умовах розрізняють два рівні логістики: 1 макрологістика, завданням якої є розгляд глобальних проблем управління матеріальними та інформаційними процесами, та 2 мікрологістика, яка вивчає локальні проблеми управління матеріальними та інформаційними потоками на внутрішньо - заводському рівні.

Макрологістика охоплює міжгалузеві процеси, тобто логістичні процеси між різноманітними фірмами, транспортом, посередниками зі складування та зберігання. Може охоплювати процеси, пов’язані з виробництвом, транспортуванням, наданням різних видів послуг.

Мікрологістика — внутрішньовиробнича логістика, що пов’язана з нормальним функціонуванням конкретної фірми.

Слід розрізняти логістику: а) як господарський процес; б) як функцію управління; в) як науку.

Мікрологістика, в свою чергу, поділяється на три види:

1) логістика, пов’язана із заготівлею чи закупівлею товарів (заготівельна логістика);

2) виробнича логістика;

3) логістика, що спеціалізується на реалізації продукції (розподільча логістика).

2.Основні логістичні концепції.

1. Реалізація принципу системного підходу. Тобто оптимізація матеріального потоку може відбуватися як у межах всього підприємства, так і його окремих підрозділів.

2. Відмова від випуску універсального технологічного та піднімально-транспортного устаткування та використання обладнання, яке відповідало б конкретним завданням та умовам.

3. Розвиток дрібносерійного виробництва, як вимагає ринок.

4. Гуманізація технологічних процесів, створення належних умов праці.

5. Підрахунок логістичних витрат протягом усього логістичного ланцюга.

6. Розвиток сервісу на сучасному рівні.

7. Спроможність логістичних систем до адаптації в умовах ринку.

3.Суть та особливості кожної концепції.

Точно в строк (just in time) – означає, що резервні запаси, що створюються на стиках процесів, різко скорочуються (використовуються тільки ті, що необхідні в даний момент часу)

Логістика доданої вартості – будь-яка логістична операція додає вартість продукції або послузі.

Концепція інтегрованої логістики – інтеграція матеріальних, інформаційних і фінансових потоків на базі спільної інформаційно-комп’ютерної платформи.

Концепція управління ланцюгами поставок (Supply Chain Management) – інтегрування логістичних бізнес-процесів від поставників до кінцевого споживача.

4.Концепція інтегрованої логістики.

Концепція інтегрованої логістики – інтеграція матеріальних, інформаційних і фінансових потоків на базі спільної інформаційно-комп’ютерної платформи.

5.Поняття екологічної логістики.

Основна задача екологічної логістики в забезпеченні руху матеріалу при будь-яких виробничих процесах аж до його перетворення на товарний продукт і відходи з подальшим проведенням відходів до утилізації або безпечного зберігання в навколишньому середовищі.

Екологічна логістика також забезпечує збір і сортування відходів, що утворюються при споживанні товарних продуктів, їх транспортуванні, утилізації або безпечному зберіганні в навколишньому середовищі.

В роботі Чорток Ю.В. запропоновано та теоретично обґрунтовано трактування поняття «екологічна логістика» як підсистеми управління матеріальними та супутніми потоками від первинного джерела до кінцевого споживача, що забезпечує мінімізацію екодеструктивного впливу на довкілля.

6.Поняття матеріального потоку та параметри що його характеризують.

Матеріальний потік - готова продукція, сировина, комплектуючі, що знаходяться в стані руху (завантаження, транспортування, розвантаження, переробка, виробництво).

Потоки поділяються на внутрішні і зовнішні, вхідні, вихідні, реверсивні, одноасортиментні (виробничі) і багатоасортиментні (торгові), габаритні характеристики (об’єм, вага), за фізико-хімічними властивостями (сипучі, наливні, поштучні), непрервні (газ, нафта) і дискретні за часом.

Якщо продукція не знаходиться в стані руху, то вона переходить на певний час в запас.

7.Логістичні операції та функції з матеріальними, інформаційними, фінансовими та сервісними потоками

Фінансовий потік - це спрямований рух фінансових ресурсів, пов'язане з матеріальними, інформаційними та іншими потоками як в рамках логістичної системи, так і поза нею.

Основною метою фінансового обслуговування матеріальних потоків в логістиці є забезпечення їх руху фінансовими ресурсами в необхідних обсягах, в потрібні терміни та з використанням найбільш ефективних джерел фінансування.

Чим більше логістична система, тим більш численні і розгалужені в ній логістичні ланцюжки і тим складніше схеми руху фінансових потоків. У сучасних умовах ускладнення виробничих, транспортних і розподільчих систем процес управління фінансами додатково ускладнюється. Актуальними стають структурування потоків, визначення їх характеристик, факторів впливу, прозорості.

До характеристик фінансового потоку відносяться обсяг, вартість, час і напрям.

Обсяг потоку вказується в її документарному, електронному або будь - якому іншому супроводі в грошових одиницях.

Вартість потоку визначають витратами на його організацію.

Час, як і напрямок фінансового потоку, визначають по відношенню до організуючим його підприємству. Розрізняють вхідні та вихідні потоки. Наприклад, передоплата - вхідний потік, а оплата поставок - вихідний потік.

Для фінансових операцій визначають такі параметри, як рентабельність і прибутковість, що показують, наскільки ефективні дії на потоки.

Інформаційні потік - потік повідомлень в усній, документної (паперовій та електронній) та інших формах, відповідний матеріального або сервісного потоку в даній логістичній системі, і призначений в основному для реалізації керуючих функцій.Інформаційні потоки діляться на внутрішні і зовнішні (відповідно обертаються всередині логістичної системи або між логістичною системою і зовнішнім середовищем).

По виду носіїв інформації найбільш поширеними є потоки на паперових носіях (документи), а при використанні комп'ютерних технологій - на магнітних носіях, у вигляді електронних програм і т.п. За час виникнення і періодичності використання, інформаційні потоки бувають регулярні, періодичні, оперативні, on line, off line. За ступенем відкритості та рівнем значущості інформаційні потоки бувають відкриті, закриті, комерційні, секретні (конфіденційні), прості, рекомендовані.

За способом передачі даних:-кур'єр,-пошта,-телефон,-телеграф,-радіо,-телебачення,

-електронна пошта,-факс,-телекомунікаційні мережі.

Сервісні потоки - потоки послуг, що генеруються логістичної системою в цілому або її підсистемою (ланкою, елементом) з метою задоволення зовнішніх або внутрішніх споживачів організації бізнесу.

Сервісні послуги можуть надаватися, наприклад, одними фірмами-учасницями логістичної системи іншим в процесі просування логістичних потоків виробника до споживача. Тут доречно поговорити про так званих «трьох сторін» в логістиці.

Для фірм-виробників або торговельних компаній ці сторони слудующие:

1-а сторона - поставщики матеріального ресурсу або готової продукції

2-я сторона - споживачі готової продукції

Третя сторона - логістичні посередники

У зарубіжній практиці навіть з'явився спеціальний термін Third Party Logistics (3 PL) - «третя сторона в логістиці» або логістичний посередник. Основними логістичними посередниками (третьою стороною), для фірм-виробника або торгової компанії є наприклад, перевізники, експедитори, вантажні термінали. Допоміжні логістичні посередники - це страхові та охоронні підприємства, митні брокери, сюрвейєра, банки та інші фінансові установи, які здійснюють розрахунки за логістичні функції / операції, підприємства інформаційно-комп'ютерного сервісу і ін

Незважаючи на важливість сервісу, що надається ефективні способи оцінки його якості до сих пір відсутні, що пояснюється рядом особливостей сервісу в порівнянні з характеристиками матеріального потоку. Такими особливостями (характеристиками сервісних потоків) є:

-Невідчутність сервісу. Полягає в складності для постачальників сервісу пояснити і специфікувати сервіс, а також труднощами оцінити його з боку покупця.

-Покупець часто бере пряму участь у виробництві послуг.

-Сервіс - діяльність (процес) і тому не може бути протестований раніше, ніж покупець його купить.

-Сервіс часто складається з системи дрібніших (субсервісних) послуг, причому покупець оцінює ці субсервісние послуги.

-Якість і привабливість сервісу залежать від здатності покупця оцінити його в підсумку (у загальному плані).

Зазначені характеристики та особливості сервісних потоків грають важливу роль в логістичному процесі, зокрема у сфері дистрибуції товарів. Дуже важливо враховувати той факт, що якість сервісу в логістиці проявляється в той момент, коли постачальник сервісу і покупець зустрічаються «обличчям до обличчя».

8.Систематичний підхід у логістиці.

Системний аналіз передбачає послідовний перехід від загального до часткового, коли в основі аналізу лежить конкретна кінцева мета, для досягнення якої створюється система.

При системному підході кожна система може бути представлена інтегрованим цілим навіть тоді, коли вона складається з окремих роз'єднаних підсистем.

Об'єкт є системою, що складаються з закономірно структурованих і функціонально організованих елементів.

Системний підхід є систематизацію, об'єднання предметів або знань про них шляхом встановлення суттєвих зв'язків між ними. При такому синтезі необхідна далекоглядність, уміння пов'язувати близькі цілі з далекими, технічні та економічні чинники з екологічними і соціальними.

9.Застосування принципів системного підходу передбачає:

послідовне просування етапами створення системи, що означає дослідження системи спочатку на макрорівні у взаємовідносинах з навколишнім середовищем, а потім на мікро рівні, тобто всередині своєї структури;

узгодження інформаційних, надійнісних, ресурсних та інших характеристик проектованої системи;

відсутність конфліктів між цілями окремих елементів системи відсутність конфліктів між цілями окремих елементів системи і цілями всієї системи.

10.Застосування системного аналізу в логістиці дозволяє:

визначити та впорядкувати елементи, цілі, параметри, завдання і ресурси системи, визначити її структуру;

виявити внутрішні властивості системи, що визначають її поведінку;

виділити і класифікувати зв'язки між елементами та підсистемами системи;

виявити невирішені проблеми, вузькі місця, фактори невизначеності, що впливають на функціонування, та визначити можливі заходи;

11.Застосування системного аналізу в логістиці відходів дозволяє:

формалізувати слабоструктуровані проблеми, розкрити їх зміст та можливі наслідки;

виділити перелік і вказати доцільну послідовність виконання завдань функціонування окремих елементів логістичної системи;

розробити моделі, що характеризують вищеозначену проблему з усіх основних сторін і дозволяють аналізувати можливі варіанти дій тощо.

47.Інформаційна логістика - організовує потік даних, що супроводжують матеріальний потік, і є тією істотною ланкою підприємства, яка зв’язує постачання, виробництво, збут.

Завдання: забезпечення наповнення інформаційної системи управління, надання кожному рівню ієрархії управління необхідної інформації належної якості і в необхідні терміни.

Основні характеристики інформаційного потку:

-Інформаційні потоки характеризують якісними і кількісними показниками.

-До числа основних якісних характеристик ІП відносяться: джерело виникнення; векторна спрямованість; пункт обробки; пункт зберігання.

Серед основних кількісних характеристик ІП:

-об’єм інформаційного потоку;

-швидкість передачі інформації;

-швидкість обробки інформації;

-час проходження інформаційного потоку.

Кількісні показники ІП:

-Для візуальних документів, які представлені у вигляді кіноматеріалів, об’єм ІП може вимірюватися довжиною відзнятої кіноплівки (м), кількістю відзнятих кадрів.

-Якщо для забезпечення ІП використовується ЕОМ, об’єм інформації вимірюється байтами.

-Швидкість передачі і швидкість обробки інформації визначається об’ємом відповідного ІП, що передається або оброблюється в одиницю часу.

-Час проходження інформаційного потоку характеризує період часу існування ІП в цілому або в тій чи іншій його формі.

Інформаційні логістичні системи поділяються на:

1.Функціональну, до якові входить:

- Реалізація необхідних обсягів доставки продукції в потрібне місце і у встановлені терміни;

- Забезпечення необхідної якості продукції;

- Підтримка на належному рівні запасів.

2.Забезпечувальну, до якої відноситься:

- Технічне забезпечення;

- Інформаційне забезпечення;

- Математичне забезпечення.

Інформаційні логістичні системи поділяються на три рівні:

1 рівень – робоче місце, де здійснюється логістична операція

2 рівень – ділянка, цех, склад, де розміщуються робочі місця і відбувається транспортування вантажів.

3 рівень – система транспорту та переміщення вантажів, яка охоплює ланцюг подій від відвантаження сировина до постачання готової продукції

+ Планова ІС - вищий рівень управління для підготовки і ухвалення стратегічних рішень.

+ Диспозитивна або диспетчерська ІС – для управління складом, цехом.

+ Виконавська або оперативна система – створюються для оперативного управління матеріальними потоками, контролю виконання планів, управління переміщенням вантажів.

Екологічна складова:

Екологічний вплив: Електромагнітне випромінювання при передачі інформації технічними засобами зв’язку.

Шляхи зниження шкідливого екологічного впливу:

Комп’ютериза-ція та автоматизація процесів обміну інформацією; Оптимізація витрат на покупку інформації; Поліпшення інформаційного забезпечення.

48.Управління запасами - це матеріальні цінності, що очікують виробничого або приватного використання, форма існування матеріального потоку, яка має місце у визначений час у визначеному місці.

Види запасів:

Матеріальні - сировина, матеріали, комплектуючі, готова продукція, які знаходяться в черзі до виробничого процесу або особистого споживання.

Виробничі – призначені забезпечити безперебійність виробничого процесу.

Товарні – запаси готової продукції у підприємства-виробника, запаси на шляху проходження товару від постачальника до споживача, тобто на підприємствах оптової і роздрібної торгівлі.

Поточні – необхідні для забезпечення безперебійної роботи в інтервалі між двома постачаннями.

Підготовчі запаси – виділяються із виробничих для забезпечення безперебійної роботи в період, необхідний для підготовки матеріалів ля використання.

Гарантовані (страхові) запаси – для забезпечення роботи підприємства на випадок можливих перебоїв у процесі постачання або коливань в обсязі виробництва.

Сезонні запаси – обумовлені сезонними коливаннями в обсязі виробництва і споживання

Функції запасів:

географічна спеціалізація може реалізовуватися шляхом створення розподільчих центрів (як сировини, так і готової продукції) з метою забезпечення повнішої комплектації вантажних відправлень, більш короткі терміни виконання заявок.

консолідація ресурсів реалізується шляхом накопичення запасів на кожній стадії виробничого процесу, а також в процесі доставки товарів клієнту, забезпечення ефективності за рахунок транспортування економічно вигідними партіями і мінімізації тарифів, надання більш повного асортименту товарів, страхування підприємства від невизначеності.

врівноважує попит і пропозицію - між попитом і пропозицією може існувати розрив у часі;

захист від невизначеності – створення страхових і буферних запасів з метою згладити випадкову нерівномірність використання запасів.

Система регулювання запасів:

Система з фіксованим розміром замовлення;

Система з фіксованою періодичність замовлення.

Стратегії управління запасами:

Стратегія найбільшої обачності. Розмір необхідного запасу визначається як добуток максимального споживання запасів протягом одного дня на найбільшу тривалість періоду постачання, яке мало місце по виданим підприємством замовленням.

Стратегія додаткового резерву. Гарантія потреб забезпечується за рахунок створення додаткового резерву матеріальних ресурсів.

Стратегія відсотка від попиту. Визначається на основі аналізу частоти попиту на матеріальні запаси за наслідками роботи протягом одного дня.

49.Сервіс у сфері логістики - робота по наданню послуг, тобто по задоволенню чиїх-небудь потреб.

Групи робіт логістичного сервісу:

  • передпродажні, роботи за визначенням політики підприємства у сфері надання послуг і формування логістичного обслуговування;

  • роботи по наданню логістичних послуг, що здійснюються в процесі продажу товарів (надання інформації про проходження вантажу, упаковка, підбір асортименту тощо);

  • післяпродажний логістичний сервіс, що включає гарантійне обслуговування, розгляд претензій, обмін.

50.Суть і завдання транспортної логістики

Зміна місцезнаходження товарно-матеріальних цінностей за допомогою транспортних засобів називається транспортуванням вантажів.

Розрізняють зовнішнє (у логістичних каналах постачання-збуту) і внутрішнє (внутрішньовиробниче) транспортування

51.Задачі транспортної логістики:

-Створення транспортних систем.

-Спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту.

-Забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу.

-Вибір способу транспортування і транспортного засобу.

-Визначення раціональних маршрутів

70 Організація логістичного управління: механізм управління матеріальними потоками

Служби, що реалізують функції логістики:

Служба маркетингу здійснює дослідження ринку і формує інформацію про попит.

Служба матеріально-технічного постачання здійснює закупівля матеріальних ресурсів доведення їх до споживачів всередині підприємства.

Планово-економічна служба формує плани виробництва продукції.

Виробничі підрозділи здійснюють виготовлення продукції.

Транспортна служба організує переміщення вантажів.

Складське господарство забезпечує зберігання і видачу матеріальних ресурсів.

Служба збуту і фінансовий відділ організують реалізацію продукції зовнішнім споживачам.

Типи управлінських структур, що здійснюють координацію роботи:

Лінійно-штабна – покликана координувати, об’єднувати і контролювати всі роботи по організації руху товару, які виконують підрозділи підприємства.

Лінійно-організаційна – керівник руху товару безпосередньо керує реалізацією всіх функцій логістичної системи.

71 Управління матеріальними потоками: діагностика як функція управління матеріальними потоками

Діагностика спрямована на встановлення і вивчення ознак, оцінку внутрішнього стану управління матеріальними потоками і виявлення проблем ефективного функціонування і розвитку системи управління, а також формування шляхів їх рішення.

Основні фази діагностики:

експрес-діагностика і виявлення ознак проблем;

формування і діагноз проблеми;

вибір варіантів рішення проблеми;

реалізація рішень.

72 Ознаки системи управління матеріальними потоками

Відособленість – характеризує розподіл завдань і функцій управління матеріальними потоками між підрозділами підприємства.

Відвертість – указує на зв’язність логістичної системи із зовнішнім середовищем, її орієнтацію на пошук можливостей рішення виникаючих проблем в зовнішньому середовищі.

Стабільність або змінність стану і поведінки логістичної системи в часі характеризує наявність механізму адаптації до вимог середовища.

Характер структури системи управління матеріальними потоками указує на ступінь її складності, формалізації і централізації.

Вид структури – характеризує особливості просторового стану і переважаючого механізму координації діяльності, наприклад, лінійна або функціональна структура.

Наявність проблеми характеризується ознаками

Зовнішні - Характеризують ситуацію, пов’язану з можливістю підвищення ефективності ЛС внаслідок прогресивних змін, що відбулися в зовнішньому середовищі і на які немає готових рецептів

Внутрішні - Визначають ситуацію, при якій рішення, що реалізується ЛС, не дають очікуваного результату, внаслідок низької ефективності прийнятої схеми управління матеріальними потоками.

Показники підсистем управління матеріальними потоками:цільові,структурні,економічні,

якісні.

73 Етапи вибору рішення оптимального варіанту:

Встановлення можливості повного або часткового рішення проблеми.

Формування варіантів рішення.

Порівняння запропонованих варіантів і оцінка з погляду обраних критеріїв.

Вибір варіанта рішення проблеми і перевірка отриманого стану.

74Управління матеріальними потоками: методи оптимізації матеріальних потоків. ABC-аналіз (Activity Based Costing)

АВС-аналіз дозволяє:

Виділити найбільш істотні напрями діяльності.

Направити ділову активність в сферу підвищеної економічної значущості і одночасно знизити витрати в інших сферах за рахунок усунення зайвих функцій і видів робіт.

Підвищити ефективність організаційних і управлінських рішень завдяки їх цільової орієнтації.

Чиники АВС-аналізу:

  • Кількість і вартість придбаних матеріалів по окремих позиціях і групах.

  • Кількість і вартість витрачених матеріалів по окремих позиціях і групах.

  • Оплати по цих рахунках.

  • Кількість постачальників і розміри їх обороту.

  • Кількість і вартість окремих матеріалів в рамках вартісного аналізу.

Для проведення АВС-аналізу необхідно:

  • Встановити вартість кожного найменування матеріалу

  • Розташувати матеріали відповідно зменшення витрат

  • Знаходимо суми даних по кількості та витратам на матеріали і побудувати діаграму.

  • Розбити матеріали на групи в залежності від їх питомої ваги в загальних витратах.

Матеріали класу А

Нечислені, але найважливіші матеріали, на які доводиться велика частина грошових коштів (близько 75%), вкладених в запаси.

  • Ретельно визначаються розміри і моменти видачі замовлень.

  • Величина витрат на видачу і оформлення замовлень, зберігання матеріалів переглядаються кожного разу при розміщенні чергового замовлення.

  • Встановлюється суворий контроль і регулювання запасів, а також контроль за розрахунком періоду випередження.

  • Матеріали класу В

  • Належать до другорядних і вимагають меншої уваги. З придбанням їх зв’язано 20% грошових коштів

  • Визначаються економічні розміри і момент видачі повторного замовлення. Здійснюється звичайний контроль і збір інформації про запаси, що дозволяє своєчасно виявити основні зміни у використанні матеріальних запасів

Матеріали класу С

Складають значну частину в номенклатурі використовуваних матеріалів, але недорогі, на них доводиться найменша частина вкладень в запаси 5%.

Ніяких розрахунків не проводиться. Розмір повторного замовлення встановлюється так, щоб постачання здійснюється протягом 1-2 років. Поповнення запасів реєструється, але поточний облік не ведеться. Перевірка проводиться 1 раз на рік.

83 Системна модель логічного забезпечення поводження з відходами на макрорівні

Вхідними параметрами процесу поводження з відходами є процеси утворення відході, які характеризуються показниками посилення стану довкілля. Функція входу полягає в забезпеченні системи матеріалом (масою утворених відходів), енергією (енергетичний потенціал утворених відходів), інформацією (дані про хімічний, морфологічний, фізичний стан відходів, про їх негативний вплив на навколишне середовище тощо), які поступають в процес.

84 Вихід є результатом процесу і може бути визначений як призначення для досягнення якого системні об’єкти об’єднані разом. Вихідними параметрами процесу поводження з відходами є показники стану довкілля.

Процес поводження з відходами переводить вхід у вихід. Здатність даного процесу мінімізувати негативний вплив відходів на навколишне середовище є властивістю даного процесу.

Призначенням зворотнього зв’язку в системі є зміна процесу з метою зближення показників стану довкілля із заданими показниками.

Структурний аналіз системи поводження з відходами дозволив виділити підсистеми  збирання,  перевезення,   зберігання, оброблення,утилізація,  видалення,  знешкодження  і захоронення. Окремою підсистемою можна виділити управління цими процесами та  нагляд  за  місцями видалення.

Зовнішні чинники впливу на досліджуваний системний об’єкт враховують технічні, інституційні, фінансові, законодавчі та освітньо-інформаційні аспекти впливу на процес поводження з відходами. Технічний аспект розглядає розвиток технічних систем, таких як збирання відходів, переробка/захоронення. Інституційний фокусується на інституційних та організаційних аспектах поводження з відходами. Фінансова складова зосереджується на фінансових та аспектах платоспроможності населення у сфері поводження з відходами. Законодавчий розвиток розглядає регулятивні та законодавчі аспекти в сфері поводження з відходами. Освітня та інформаційна складова спрямовані на розбудову поінформованості населення.

Метою оптимальної організації логістики відходів є мінімізація витрат з урахуванням відповідних витратних складових і процесів, відповідно до чинних законодавчих норм.

Цілі, які ставляться перед суб’єктами рециклінгу, є складними для реалізації, і їх досягнення вимагає співпраці між учасниками процесу поводження з відходами і відповідної координації дій.

Фахівці в сфері логістики вважають, що для реалізації рециклінгу відходів на підприємстві необхідно вирішувати декілька питань, а саме: як здатність продукту до неодноразового використання може збільшити його вартість; які необхідно створити нові канали в мережі поставок, розподілі і оборотного руху матеріалів; і, нарешті, як рециклінг буде впливати на вибір матеріалів для пакування продукту

12Логістичні системи та принципи їх утворення.

Логістична система - це складна організаційно завершена (структурована) економічна система, що складається з елементів, ланок, взаємозалежних у єдиному процесі управління матеріальними і супутніми їм потоками.

Логістична система складається з декількох підсистем, що виконує логістичні функції і має розвинуті зв’язки з зовнішнім середовищем, тобто з ринком. До основних підсистем логістичної системи відносять: Закупівля, Склади, Запаси, Транспорт, Виробництво, Розподіл, Збут, Інформація, Кадри.

Закупівля – виділена підсистема, що забезпечує логістичну систему необхідним матеріальним потоком у вигляді сировини, матеріалів тощо, безпосередньо з першоджерела.

Склад є підсистемою, що представлена складськими площами у вигляді будівель, споруд, площадок, а також технічними засобами для переміщення і переробки матеріалопотоку в “складському просторі”. Запаси є своєрідним показником живучості ЛС. Це «кров» логістичної системи. Наявність запасу гарантує системі високу адаптивність до ринкової ситуації, що змінюється, але й у той же час запаси є однією з витратних складових ЛС. Економічність ЛС залежить від економічно обґрунтованої оптимальної величини запасу.

Транспорт зв'язує визначені елементи ЛС (закупівлю, склади, запаси, виробництво, розподіл, збут) транспортним процесом, забезпечуючи одночасно безперебійність і своєчасність її функціонування.

Виробництво забезпечує трансформацію (переробку) матеріального потоку, що надходить, у затребувану ринком продукцію з мінімальними витратами і заданою якістю.

Розподіл — це підсистема, що забезпечує вибуття матеріального потоку з підсистеми виробництва і надходження його через логістичні канали і ланцюги з мінімальними витратами до місць можливого споживання.

Збут — підсистема, інтегрована з маркетингом. Основне призначення — своєчасна реалізація готової продукції споживачам із супутним логістичним сервісом у потрібному місці та у визначений час.

Інформація - точніше інформаційна підсистема, виступає однією з основних підсистем, що забезпечують масштабну діяльність ЛС. Дана підсистема забезпечує інформаційний зв'язок між усіма підсистемами ЛС і одночасно виконує функцію управління і контролю.

Кадри — важливий елемент логістичної системи, задіяний на виконанні всіх логістичних операцій і забезпечує цілеспрямовану діяльність останньої.

13.Специфічні властивості логістичної системи:

Стохастичність: виконуваної логістичної функції: ця властивість обумовлена використанням запасів для виготовлен­ня готового продукту, який потребує ринок у конкретний час, заданої кількості і т. д.; багатофункціональність: у логістичні системі реалізуються функції планування, організації, обліку, контролю і ін.;

адаптивність: ця властивість описується пристосуванням до вимог ринку; інерційність: логістична система, маючи так називаний «заділ», не може призупинити свою діяльність відразу.

14.Зв'язки логістичних систем:

зовнішні — це зв'язки, що характеризуються відносинами логістичної системи з постачальниками і клієнтами, тобто з ринком;

внутрішні — це зв'язки, що характеризують відносини усередині логістичної системи між її підсистемами. Зовнішні і внутрішні зв'язки логістичної системи містять у собі транспортні й інформаційні зв'язки.

У залежності від типу логістичної системи зовнішні зв'язки містять у собі ще і товарно-грошові відносини, що відбивають зв'язок між окремими системами.

15.Класифікація логістичних систем.

Класифікація логістичних систем:

макрологістична система — це система управління матеріальним потоком, що охоплює різні організації, що знаходяться і функціонують у реальному масштабі часу в різних регіонах країни або на міждержавному чи трансконтинентальному рівнях (іншими словами — дані системи формуються на рівні держави, міждержавних, міжреспубліканських, міжобласних зв'язків);

мезологістична система — це система інтегрованого управління матеріальним потоком, що охоплює різні організації, що функціонують в одній галузі і, як правило, на позиціях партнерства.

мікрологістична система — це система управління матеріальним потоком, організована в межах однієї організації. До мікрологістичних систем можна віднести різні підприємства, фірми, компанії, а також окремі підрозділи останніх.

У залежності від схеми організації руху матеріального потоку розрізняють наступні види логістичних систем:

З прямими зв'язками. У даній логістичній системі матеріаль­ний потік проходить від первинного джерела сировини через закупівлю до виробника і далі до кінцевого споживача без участі посередників.

Ешелоновані. У системі такого виду матеріальний потік проходить від першоджерела сировини до виробника або від виробника до (Кінцевого споживача тільки через посередника)

Гнучкі. У цих системах рух матеріального потоку може здійс­нюватися як за участю посередника, так і без нього.

16.Екологічна складова логістичних систем

17.Межі логістичної системи

-Фізична межа логістичної системи визначається фактично територією, на якій дислокуються (розташовані) усі її підсистеми.

Розміри фізичної межі логістичної системи залежать в основному від виду, асортименту й обсягу матеріального потоку, що проходить через останню, не виключаючи і процес трансформації сиро­вини, матеріалів усередині самої системи.

-Ринкова межа логістичної системи визначається охопленням території на яку «іде» матеріальний потік для споживання ринком споживачів, що сформувався на визначений момент часу. Іншими словами, ринкова межа окреслюється тією географією, де логістична система буде мати переваги перед конкурентами у просуванні свого продукту.

18.Логістична операція

Це особлива сукупність дій, що спрямована на перетворення логістичних потоків у відповідності з конкретною задачею та спільною метою їх управління.

19.Приклади логістичних операцій (ЛО)

З матеріальними потоками:

-завантаження,

-транспортування,

-розвантаження,

-складування,

-комплектація,

-упаковка.

З інформаційними потоками:

-збір інформації,

-передача інформації,

-обробка інформації,

-збереження інформації тощо.

20.Логістичний канал — це мережа робочих взаємозв’язків, котрі забезпечують оптимальний рух та розміщення запасів. Довжина каналу визначається кількістю проміжних рівнів.

21.ПОНЯТТЯ ПРО ЛОГІСТИЧНИЙ ЛАНЦЮЖОК

Логістичний ланцюжок (logistical chain) — це лінійно упорядкована чисельність фізичних чи юридичних осіб (виробників, посередників, складів тощо), які виконують логістичні операції, спрямовані на доведення зовнішнього матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої чи до кінцевого споживача. Здебільшого логістичний ланцюжок об’єднує виробника та споживача, хоч нерідко він має досить складну структуру

22.Організаційна побудова логістичних ланцюжків може бути різноманітною і залежить від:

1) розмірів підприємств;2) масштабів їх діяльності; 3) концепції управління;

4) матеріаломісткості; 5) галузі економіки.

На організаційну побудову мають вплив такі групи проблем:

а) межі сфери компетенції логістичних концепцій чи логістичних ланцюжків в організаційній структурі підприємства та фірми; б) матеріальний та функціональний поділ сфери логістики;

в) централізована чи децентралізована форма організації управління матеріально-технічним забезпеченням фірми.

35.Правила пріоритетів у виконання замовлення:

Критерії вибору:

  • середній час завершення роботи (відношення суми потоків часу виконання робіт до загального числа робіт);

  • середній час робіт в системі (відношення потоків часу до загального часу процесу);

  • середнє дожидання виконання роботи (відношення загального запізнення роботи до загального числа робіт).

36.Системи управління матеріальними потоками:

Виштовхуюча система управління

Прогнозування розміру запасів, сировини, матеріалів, деталей для кожної ланки логістичного ланцюга. Предмети праці переміщаються з однієї ланки на іншу незалежно від його готовності до обробки і потреби в цих деталях, тобто без наявності відповідного замовлення.

Витягаюча система управління

Припускає збереження мінімального рівня запасів на кожному етапі виробництва і руху замовлення від подальшої ділянки до попередньої.

План-графік складається тільки для ділянки споживача. Ділянка-виробник працює відповідно замовленню.

Організація матеріальних потоків:

Просторова структура ЛС зумовлює порядок виконання операцій по перетворенню матеріальних потоків у часі.

Форма організації руху матеріальних потоків – сукупність технічних засобів, яка створює можливість потоків матеріалів, розташування виробничих ділянок і складів по відношенню до неї, виражене системою зв’язків.

Використовують форми – накопичувальна, транспортно-накопичувальна і нульового запасу.

37.Система управління матеріальними потоками:

MRB – планування потреби в матеріалах

DRP – планування розподілу ресурсів

JIT – управління матеріальними та інформаційними ресурсами за принципом “точно вчасно”

KANBAN інформаційне забезпечення оперативного управління матеріальними потоками за принципом “точно вчасно”

OPT оптимізована технологія виробництва

Екологічна складова:

Екологічний вплив: збільшення об'єму використання виробничих ресурсів, додаткова емісія в атмосферу забруднюючих речовин, використання земельних ділянок для розміщення виробничих об’єктів та складування відходів виробництва, підвищення шуму та вібрації на прилеглій території, забруднення водних ресурсів, електромагнітне та випромінювання.

Шляхи зниження шкідливого екологічного впливу: Оптимізація використання ресурсів, Оптимізація розміщення виробничих об’єктів, Впровадження ресурсозберігаючих технологій, Автоматизація виробництва, Використання безвідходних технологій.

38.Логістика розподілу - це комплекс взаємозв’язаних функцій, які реалізуються в процесі розподілу матеріального потоку між різними оптовими покупцями, тобто в процесі оптових продажів товарів.

Мета: забезпечення доставки потрібних товарів в потрібне місце, в потрібний час і з мінімальними витратами.

Канали розподілу товарів:

Канал розподілу – це сукупність організацій або окремих осіб, які беруть на себе право власності на конкретний товар на шляху від виробника до споживача.

Мають різну структуру, що характеризуються кількістю рівнів (нульовий рівень, однорівневий, дворівневий, трьохрівневий).

Логістичний канал– впорядкована безліч різних посередників, що здійснюють доведення матеріального потоку від конкретного виробника до споживача

39.Структура каналів розподілу:

По кількості торгових точок:

  • Канали інтенсивного розподілу – віднсяться до великої кількості торгових точок, що дозволяють інтенсивно наповнювати ринок (наприклад, товарами повсякденного попиту),

  • Канали селективного розподілу – відносяться до невеликої кількості торгових точок, що розраховано на обслуговування особливих потреб спеціального сегменту ринку (наприклад, золото, дорогоцінності).

  • Пряма дистриб’юцsя – поставки виробником безпосередньо (в торгові точки) споживачам.

  • Непряма - поставки через (систему) посредників.

40.Логістичний ланцюжок (logistical chain) — це лінійно упорядкована чисельність фізичних чи юридичних осіб (виробників, посередників, складів тощо), які виконують логістичні операції, спрямовані на доведення зовнішнього матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої чи до кінцевого споживача. Здебільшого логістичний ланцюжок об’єднує виробника та споживача, хоч нерідко він має досить складну структуру.

У логістичних ланцюжках виділяють такі основні компоненти: зовнішню логістику (власне виробництво), внутрішню (внутрішньовиробничу) логістику, збут продукції та сервісне обслуговування споживачів чи замовників.

Задачі:

Інтегроване управління рухом товарів від виробничих або дистриб’ютерних компаній до кінцевих (або проміжних) споживачів (B2B, B2C)

52.Вибір виду транспорту

Порівняльна характеристика основних видів транспорту

Залізничний:

Переваги: Висока провізна і пропускна здатність.

Висока регулярність перевезень.

Відносно низькі тарифи.

Значні знижки для транзитних відправлень.

Висока швидкість доставки вантажів на великі відстані.

Недоліки: Обмежене число перевізників.

Великі капітальні вкладення у виробничо-технічну базу.

Висока матеріалоємність і енергоємність перевезень.

Низька доступність до кінцевих точок продажів.

Недостатньо висока зберігаємість вантажів

Автомобільний:

Переваги: Висока доступність.

Можливість доставки вантажу «від дверей до дверей»

Висока маневреність

Висока швидкість доставки

Можливість відправлення вантажу малими партіями

Недоліки: Низька продуктивність

Залежність від погодинних і дорожніх умов

Відносно висока собівартість перевезень на великі відстані

Недостатня екологічна чистота

Повітряний:

Переваги: Найвища швидкість доставки вантажів

Висока схоронність вантажу

Найбільш короткі маршрути перевезень

Недоліки: Висока собівартість перевезень

Висока капіталоємність

Залежність від погодних умов

Недостатня географічна доступність

Водний:

Переваги: Дешевий вид транспорту

Більша перевізна здатність

Не вимагає капітальних вкладень у будівництво транспортних шляхів

Недоліки: Відсутність регулярності

Обмеженість застосування

Невелика швидкість доставки

Трубопровідний:

Переваги: Найдешевший вид транспорту

Достатня пропускна здатність

Значна швидкість прокачування вантажів

Недоліки: Обмеженість у застосуванні

На вибір транспорту впливає: Час доставки; Частота відправлень вантажу; Надійність дотримання графіка доставки; Здатність перевозити різні вантажі;

Здатність доставити вантаж в будь-яку точку території;

Вартість перевезення.

53.Організація внутрішніх перевезень

Вантажопотік – це обсяг перевезень і вантажів в певному напрямі або через даний пункт за певний проміжок часу

  • Зовнішні вантажопотоки характеризують обсяг вантажів (вантажні потоки прибуття), що прибувають на підприємство, і обсяг вантажів, що відправляються (вантажні потоки відправлення).

  • Внутрішні вантажопотоки – це кількість вантажів, переміщуваних між підрозділами підприємства.

Вантажообіг – основний економічний показник продукції транспорту, що характеризує сумарну вагу вантажів, перевезених на підприємстві за розрахунковий період.

54.Зовнішні перевезення

Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюються залізницями, пароплавствами, портами ( пристанями), автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами, якщо це передбачено їх статутами (ст.6 ЗУ “Про транспорт”).

55.Міський вантажний транспорт включає:

  • вантажний автомобільний транспорт загального призначення і спеціалізований, такий, що виконує основний об'єм вантажних перевезень в містах;

  • вантажний автотранспорт таксомотора, який обслуговує індивідуальні вантажні перевезення населення;

  • вантажний електротранспорт тощо.

  • залежно від об'ємної маси, що визначає коефіцієнт використання вантажопідйомності автомобіля, вантажі підрозділяють на чотири класи, що мають свої коефіцієнти використання вантажопідйомності.

56.Організація централізованих перевезень передбачає:

- укладання договорів з вантажовласниками;

-розробку раціональних маршрутів перевезень і графіків роботи рухомого составу; - складання оперативних планів перевезень;

- визначення видів транспортних засобів та їх кількості;

- організацію транспортно-експедиційного обслуговування.

66.Аналіз результатів обстеження пасажиропотоків

У цьому розділі необхідно розкрити такі питання:

-поняття про пасажиропотоки, мета їх обстеження, характеристика методів обстеження;

-потужність пасажиропотоків, їх зміна, вплив потужності пасажиропотоку на вибір транспортного засобу;

-вказати метод дослідження пасажиропотоків у курсовому проекті.

Рисунок 1.1. Схема методів дослідження пасажиропотоків

67.Визначення і обґрунтування необхідної кількості транспортних засобів

В цьому підрозділі необхідно охарактеризувати:

-вплив типу і місткості автобуса на рівень та якість транспортного обслуговування, ефек­тивність використання транспортних засобів, на перевезення великих і малих пасажиропотоків;

-залежність типу і місткості автобуса від потужності пасажиропотоку в години "пік", нерівномірності пасажиропотоків, нерівномірностей обсягу перевезень, допустимих інтервалів руху, протяжності маршруту, умов руху, середньої довжини перегону, пропускної спроможності вулиць;

-вплив типу і місткості автобуса на повне, якісне, своєчасне задоволення потреб населення в перевезеннях, на отримання максимально можливих доходів від перевезень при найменших експлуатаційних затратах;

-вплив типу і місткості автобуса на екологію навколишнього середовища.

При виборі типу необхідно враховувати вид перевезень, трасу маршруту, вид і норми витрат палива, швидкість руху, комфортність поїздки, продуктивність транспортного засобу та його вартість.

Вибір типу автобуса проводимо за максимальною потужністю пасажиропотоку в години «пік» відповідно до нормативних рекомендацій.

68.Обґрунтування техніко - експлуатаційних показників використання транспортних засобів на маршруті:

Довжина маршруту, км

Нульовий пробіг, км

Кількість зупинок

Середня довжина поїздки, км

Коефіцієнт випуску парку

Коефіцієнт використання пасажиромісткості

Час роботи маршруту, год

Скорегований час на маршруті, год

Час рейсу, хв.

Час простою на проміжних зупинках, хв.

Час простою на кінцевій зупинці, хв.

Коефіцієнт змінності пасажирів

Коефіцієнт нерівномірності пасажиропотоків за годинами доби

Середня технічна швидкість, км/год

Технічна швидкість для нульового пробігу, км/год

Номінальна пасажиромісткість, пас

Обсяг перевезень за добу , пас

Собівартість транспортної продукції буває двох видів : собівартість доставки і собівартість перевезень. В роботі пропонується розрахунок собівартості перевезень.

Собівартість перевезень – це вартісне вираження експлуатаційних витрат , які спрямовані на виконання одиниці транспортної продукції, а саме:

-фонд оплати праці;

-відрахування на соціальні заходи;

-паливо для автомобілів;

- мастильні та інші експлуатаційні матеріали;

-технічне обслуговування та поточний ремонт транспортних засобів;

-спрацювання і ремонт автомобільних шин;

-амортизаційні відрахування на повне відновлення транспортних засобів;

-накладні витрати.

75 XYZ-аналіз

Припускає оцінку значущості залежно від частоти споживання

До класу X належать матеріали, попит на які має постійний характер або схильний до випадкових незначних коливань, тому піддається прогнозуванню з високою точністю. Питома вага таких матеріалів 50-55%.

До класу Y належать матеріали, споживання яких здійснюється періодично або має характер падаючої або висхідної тенденції. Їх прогнозування можливо з середнім ступенем точності. Їх питома вага в загальній номенклатурі складає близько 30%.

До класу Z належать матеріали, для яких не можна виявити яко\-небудь закономірності споживання, тому прогнозувати їх витрати неможливо (вони складають 15% загальної номенклатури)

Для проведення XYZ-аналізу необхідно:

  • Встановити середні витрати кожного виду матеріалу з урахуванням коливання потреби в них за періодами.

  • Розрахувати коефіцієнт варіації по кожній номенклатурній позиції.

  • Розташувати матеріали по мірі зменшення коефіцієнту варіації.

  • Підсумувати дані про кількість матеріалів відповідно до зростання коефіцієнтів варіації і нанести їх на схему.

  • Розробити матеріали на групи залежно від варіації попиту.

  • Визначення і оптимізація логістичних витрат: класифікація логістичних витрат

76 Витрати, що пов’язані з організацією матеріальних потоків на підприємстві:

експлуатація заводських складів різного призначення;

формування і зміст запасів;

організація внутрішньовиробничих перевезень;

підбір товарів для відправки і їх упаковка;

  • оформлення документації.

77Витрати, що пов’язані із здійсненням процесів реалізації продукції:

  • витрати на перевезення продукції споживачу;

  • витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи;

  • витрати, що пов’язані із знаходженням товару в дорозі;

  • витрати, що пов’язані із страхуванням вантажів;

  • витрати по формуванню і змісту запасів у збутових і торгівельно-закупівельних організаціях;

  • “витрати дефіциту”;

  • витрати, що пов’язані із транспортно-експедиторськими функціями;

  • адміністративні витрати;

  • вантажні збори та інші витрати.

78Визначення і оптимізація логістичних витрат: способи визначення витрат

Витрати, що пов’язані з транспортуванням включають:

  • заробітну платню робочих, що зайняті виконанням конкретних робіт;

  • нарахування на заробітну плату;

  • амортизаційні відрахування по будівлям, спорудам, устаткуванню;

  • витрати на ремонт будівель, споруд і устаткування;

  • витрати на енергію і паливо;

  • витрати на запобіжні матеріали;

  • витрати, що пов’язані з експлуатацією устаткування;

  • накладні витрати.

Визначення і оптимізація логістичних витрат: оптимізація процесів логістики

Критерїї оптимізації логістичних процесів:

  • прибуток підприємства,

  • мінімум приведених сукупних витрат,

  • ефективність руху товарів.

Цілі оптимізації:

  • Максимізація прибутку;

  • Мінімізація логістичних витрат;

  • Підтримка рівня обслуговування;

  • Забезпечення термінів постачань

82 Властивості логістичної системи поводження з відходами

Цілісність і подрібненість. У макрологістиці елементами (підсистемами) логістичних систем поводження з відходами є: господар (постачальник) відходів (структура, яка утворює відходи в результаті своєї діяльності), транспорт (перевізник відходів), покупець (структура, яка приймає відходи на зберігання, утилізацію чи вторинну переробку); в мікрологістиці – утворення відходів, утилізація або рециклінг, поводження з відходами (зберігання, переробка, утилізація тощо).

Зв’язок. У макрологістичних системах елементи (постачальник, транспорт і покупець) пов'язані товарогрошовими відносинами. Форма зв'язку – договір. У мікрологістичних системах, тобто всередині підприємств, відходоутворення, утилізація і збут пов'язані внутрішньовиробничими відносинами.

Організація. У макрологістиці це структура господарських зв'язків. У мікрологістиці - організаційна побудова системи поводження з відходами підприємства.

Інтегративні властивості. Побудовані відповідно до принципів логістики системи забезпечують реалізацію заходів поводження з відходами (запобігання утворенню  відходів,   їх   збирання,   перевезення,   зберігання, оброблення, утилізацію,  видалення,  знешкодження  і захоронення,включаючи  контроль  за  цими  операціями  та  нагляд  за  місцями видалення) з урахуванням вимог збереження навколишнього природного середовища, в потрібній кількості, в потрібний час, в потрібному місці, з мінімальними витратами.

85 Основні функції логістики відходів включають:

організація збору відходів окремих підприємств або виробничих відділень;

організація перевезення відходів;

організація зберігання відходів, а при необхідності – їх обробка;

організація процесу рециклінгу відходів;

управління процесом рециклінгу відходів;

організація знищення, знешкодження і захоронення відходів, які не підлягають утилізації;

контроль впливу відходів на навколишнє середовище і здоров’я людини і пов’язані з ними процеси управління.

Логістична система, як правило, складається із декількох підсистем і має розвинуті зв’язки з зовнішнім середовищем.

Мета логістичної системи рециклінгу відходів – утилізація відходів з максимізацію ресурсозбереження при мінімізації забруднення навколишнього середовища при обмеженнях, що визначаються нормами природоохоронного законодавства України та міжнародних договорів.

Основні матеріальні потоки ЛС рециклінгу відходів включають рух повернених відходів, тобто відходів, які перероблюються або повторно використовуються, в результаті чого може бути одержаний додатковий прибуток; рух відходів, які утилізуються з одержанням нових видів продукції; рух відходів, що не придатні до утилізації.

Аналіз цілей функціонування ЛС та її підсистем логістики поводження з відходами на макрорівні дозволив сформувати системну модель логістичного забезпечення поводження з відходами на макрорівні.

Системна модель логістичного забезпечення поводження з відходами на макрорівні

Задачею зовнішнього рівня є організація управління логістичного процесу, контроль впливу відходів на навколишнє середовище і здоров’я людини і пов’язані з логістичною діяльністю процеси управління. Зовнішніми підсистемами ЛС є підсистема управління процесом, підсистема узгодження цілей та підсистема обслуговування споживачів.

Задачею внутрішньої підсистеми є безпосередня організація логістики поводження з відходами. Внутрішні підсистеми ЛС рециклінгу відходів можуть бути представлені у вигляді двох складових:

перша - від утворення відходів до їх транспортування;

друга , залежності від процедури поводження з відходами, включає підсистеми знешкодження відходів, захоронення, переробки, видалення та утилізації відходів.

Логістичні підсистеми системи рециклінгу відходів транспортного підприємства

Проведені дослідження дозволили запропонувати наступні етапи формування системи рециклінгу відходів автотранспортного підприємства на основі логістичного підходу:

1) вибір стратегії формування системи поводження з відходами здійснюється на основі аналізу навколишнього середовища та техніко-економічного аналізу діяльності, яка повинна враховувати основні цілі та задачі підприємства;

2) реалізація логістичних підходів в систему рециклінгу відходів на основі вибраних підсистем;

3) оцінка логістичного потенціалу в системі рециклінгу відходів підприємства;

4) здійснення організаційних змін в структурі управління підприємства;

5) інвентаризація обсягів відходів на кожному етапі виробничого циклу для забезпечення безперебійного виробничого процесу, мінімізації витрат та підвищення якості обслуговування транспортних засобів та мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище;

6) оцінку ефективності функціонування системи рециклінгу відходів з врахуванням логістичних витрат.

24. Цілі і завдання управління

1. Забезпечення еколого-економічної безпеки і ефективності логістичної діяльності

2. Ідентифікація та оцінка негативного екологічного впливу логістичної діяльності

3. Визначення вимог екологічної політики і ступеня відповідності їм

4. Розробка цільових функцій еколого-економічної політики та програми дій по їх досягненню

25. Методи та інструменти управління

Для методів еколого-орієнтованого логістичного управління характерні:

— використання стратегій, спрямованих на просторову і наскрізну оптимізацію логістичної системи та її елементів,

-відповідно до цільових функцій еколого-економічної ефективності діяльності;

— застосування системи стандартів і нормативів, системи територіальних обмежень екологічної спрямованості (інструментів державного регулювання);

— зростаюче значення екологічної культури та освіти населення;

— об'єднання комерційних, державних та суспільних інтересів.

26. Основними інструментами реалізації еколого-орієнтованої логістичної діяльності виступають:

— скорочення

— екологічний менеджмент і аудит;

— підвищення рівня екологічної культури і освіти персоналу;

— різні форми взаємодії підприємницьких, державних та громадських структур у вирішенні екологічних проблем.

27.Об'єкти управління

Ресурсно-енергетичні потоки логістичної системи :

— визначення основних ресурсних потоків;

— визначення основних джерел і причин утворення відходів;

— аналіз можливості повторного використання відходів, що утворяться;

— формування «зворотного» ресурсного потоку;

— аналіз ресурсно-енергетичної ефективності логістичної діяльності

Інформаційні потоки логістичної системи: — аналіз екологічних характеристик при виборі сировини, матеріалів та обладнання;

— врахування вимог екологічної та інноваційної політики;

— розробка ефективних механізмів обігу інформації екологічного характеру всередині і поза логістичної системи;

— удосконалення системи звітності, що відображає еколого-економічні результати логістичної діяльності (екологічний баланс, екологічний облік і аудит);

Системи фізичного розподілу матеріальних потоків:

— оцінка впливу систем розподілу матеріальних потоків на навколишнє середовище (основних причин, джерел і напрямів впливу);

— аналіз та оптимізація методів і засобів транспортування і складування сировини, готової продукції і відходів з точки зору екодеструктивного впливу;

— аналіз еколого-економічної ефективності методів і засобів транспортування і складування.

Еколого-орієнтоване логістичне управління повинне забезпечувати екологічну безпеку і екозбалансованість виробництва.

Основними критеріями економічної ефективності логістичної діяльності виступають показники витрат та розподілу коштів на різних стадіях технологічного циклу логістики, а також організації та гнучкості систем розподілу за такими параметрами, як час, точність і надійність доставки.

Оцінюються і системи складування, способи транспортування.

28.Закупівельна логістика - це процес забезпечення підприємств матеріальними ресурсами, розміщення ресурсів на складах підприємства, їх зберігання і видачі у виробництво.

Мета – задоволення потреб виробництва в матеріалах з максимально можливою економічною ефективністю.

Завдання:

-додержання термінів закупівлі сировини, матеріалів, комплектуючих;

-забезпечення кількості постачань в їх потребах;

-дотримання вимог виробництва до якості сировини, матеріалів та комплектуючих.

Функції:

-формування стратегії придбання матеріальних ресурсів та прогнозування потреби в них;

-одержання та оцінка пропозицій від потенціальних постачальників;

-вибір постачальників;

-визначення потреб в матеріальних ресурсах і розрахунки кількості матеріалів і виробів, що замовляються;

-узгодження ціни ресурсів та укладання угод на постачання;

-контроль за термінами постачання матеріалів;

-вхідний контроль якості матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, комплектуючих), що надходять до підрозділів;

-підтримка на нормативному рівні запасів матеріальних ресурсів на складах підприємства.

29.Процес придбання матеріалів включає перелік робіт:

1. Складання заявок.

2. Аналіз заявок.

3. Вибір постачальників.

4. Розміщення замовлення.

5. Контроль за виконанням замовлення.

30.Співвідношення різних видів потреб у матеріалах:

Види потреб у сировині та матеріалах поділяється на:

1.Потреби в залежності від характеру виконуваної функції:

Первинна потреба: у матеріалах визначається ринковим способом;

Вторинна потреба: потреба у матеріалах для виробництва виробів, що складають первинну потребу;

Третинна потреба : потреба у допоміжних матеріалах;

2.Потреба в залежності від обліку наявних запасів матеріалів:

Брутто-потреба: первинна, вторинна, третинна потреба на плановий період

Нетто-потреба = брутто-потреба - наявний складський запас

31.Класифікація методів визначення потреб:

Метод визначення потреб в свою чергу поділяється на три методи: 1. Детерміновані методи розрахунку:

  • Аналітичний метод

  • Синтетичний метод

2. Стохастичні методи розрахунку:

  • Апроксимація середніх значень

  • Метод експоненціального згладжування

  • Регресійний аналіз

3. Суб’єктивна оцінка

  • Оцінка за аналогією

  • Оцінка за інтуіцією

32.Екологічна складова:

При логістики закупівель відбувається екологічний вплив, при якому відбувається збільшення об’єму твердих відходів у процесі зберігання матеріальних ресурсів контакт людей з екологічно небезпечними інгредієнтами при обробці та затарюванні вантажів.

33.Виробнича логістика:

Об’єкт – внутрішньовиробничі логістичні системи: промислові підприємства; оптові підприємства, що мають складські споруди; вантажні станції тощо.

Розглядають на макро та мікрорівні.

На макрорівні є джерелом матеріальних потоків.

На мікрорівні: організація закупівель; робота складів;

транспортно-складська; управління рухом матеріалів у виробництві; організація збуту продукції.

34.Функції управління матеріальними потоками:

Координація дій учасників логістичного процесу.

Організація матеріальних потоків у виробництві.

Планування матеріальних потоків.

Контроль за ходом процесу руху товару в межах внутрішньо - виробничої логістичної системи.

Регулювання ходу виконання робіт.

Задачі:

1.Визначення співвідношення потужності виробництва і пропускної здатності складів. (Кількість воріт, механізація і площа складів, персонал)

2.Визначення габаритних розмірів упаковки і створення единої сквозної вантажної одиниці.

3. Сінхронізація процесів закупівельної, транспортної і виробничої логістики.

4.Сінхронізація роботи складів сировини, буферних виробництв і складів готової продукції.

5.Оптимізація складських і транспортних витрат. Зовнішні і внутрішні вантажопотоки. (Розташування складів сировини, виробничих площ і складів готової продукції в одному приміщенні. Використання конвейєрів).

41.Cучасні тенденції в дистриб’юції:

  • широкий асортимент товарів,

  • мінімізація запасів (часті поставки дрібними партіями),

  • незалежний попит ускладнює управління запасами,

  • підвищені вимоги споживачів до гнучкості поставок і якості логістики,

  • розгалужена мережа складів, максимально наближена до кінцевого споживача,

  • значина кількість посредницьких структур.

42.Типи систем розподілу:

  • Корпоративна – виробництво і розподіл об’єднані в рамках одного власника дистриб’ютерській мережі.

  • Вертикальна – один із членів дистриб’ютерської мережі є власником всіх інших ланцюгів.

  • Договірна – група незалежних компаній, зв’язана договірними відношеннями і координує свою діяльність для досягнення найкращих комерційних результатів.

43.Форми доведення товару до споживача:

  • Прямі зв’язки по системі “від дверей до дверей” – форма доставки товару від постачальника до споживача, минаючи склади та сховища.

  • Використання послуг оптових посередників.

44.Логістичні посредники:

Основні: перевізники, експедитори, склади.

Допоміжні: страхові компанії, митні брокери, охоронні фірми, банки, IT компанії.

45.Екологічна складова:

Екологічний вплив:

Збільшення об’єму твердих відходів у процесі реалізації, висипання, витікання, випаровування вантажів через неякісну упаковку, шумове та вібраційне забруднення, забруднення атмосфери та водних ресурсів.

Шляхи зниження шкідливого екологічного впливу:

Зниження запасів ресурсів, Підвищення безпеки праці

Оптимізація поставок, Використання екологічно чистих видів транспорту.

46.Склади в логістиці

Склад – це будівлі і споруди, оснащені спеціальним технологічним устаткуванням, для здійснення операцій прийому, зберігання, розміщення і розподілу товарів, що поступили на них.

Призначення складу – концентрація запасів, їх зберігання і забезпечення безперебійного і ритмічного постачання замовлень споживачів.

Роль складування

Негативна:

Збільшення вартості товару за рахунок витрат за змістом запасів на складах (виконання складських операцій, оренда складу, поточні витрати).

Позитивна:

Забезпечується вирівнювання виробництва.

Створюються необхідні технічні і організаційні умови для комплектації вантажів, концентрації і розподілу запасів.

Види складів:

-Склади підприємств – виробників

-Склади споживачів продукції

-Склади збутових організацій

-Склади посередницьких організацій (перш за все транспортних)

Класифікація складів:

1.По функціональному призначенню:

- Склади перевалки в транспортних вузлах

- Склади зберігання для відповідного функціонування виробництва

- Склади функціонування для специфічних вимог клієнтів

- Склади збереження для збереження і захисту виробів

- Спеціальні склади

2.За конструктивними характеристиками:

- Закриті

- Напівзакриті

- Відкриті

3.За специфікою та номенклатурою матеріалів:

- Універсальні

- Спеціалізовані

4. За ступенем механізації складських організацій:

- Немеханізовані

- Механізовані

- Автоматизовані

- Автоматичні

5. А, B, C,D

Процес складування:

розвантаження і приймання вантажів; розміщення для зберігання; комплектація і відвантаження товарів; внутрішньо складське транспортування вантажів.

Форми складування:

-Придбання складів у власність.

-Використання складів загального користування.

-Централізована система складування.

Серед напрямів екологізації процесу складування потрібно відзначити наступні:

-врахування ізоляційних властивостей під час будування або реконструювання складських приміщень та розподільчих центрів, застосування термобіологічних матеріалів;

-використання принципово нових газів системами штучного клімату, які не мають шкідливого впливу на озоновий шар;

-оптимізація енергоспоживання (використання освітлювальних приладів на основі світлодіодів дозволить зберегти кількість та силу світіння, споживаючи в декілька разів менше енергії, ніж звичайні люмінісцентні лампи);

-вдосконалення вантажно-розвантажувальних робіт за допомогою встановлення стрічкових ліній та використання сучасних кар;

-впровадження методів виробничої системи «Тойота» (ТPS-Toyota Production System) для організації складського господарства, в тому числі використання більш екологічного пакувального матеріалу та організація процесу його повернення і переробки.

57.Надання послуг здійснюється на основі державних контрактів і договорів

Основні транспортні договори визначають головну сферу взаємовідносин транспортних організацій та клієнтури – договори перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, буксирування тощо).

Допоміжні транспортні договори сприяють нормальній організації перевезень, експедиції, на експлуатацію під’їзних колій, подачу та прибирання вагонів тощо).

58.Планування перевезень:

Техніко-економічне планування – полягає в складанні календарних річних або квартальних планів перевезень. Ці плани включають виробничу програму або план перевезень, вантажооббіг, об’єм навантажувально-розвантажувальних робіт, необхідну кількість транспортних засобів і механізмів, чисельність транспортних робочих та інші дані, що характеризують роботу транспорту в календарний період.

Календарні плани перевезень складаються на коротші періоди: зміну, добу, місяць. Охоплюють навантажувально-розвантажувальні роботи, ремонт транспортних засобів і шляхів сполучення. Основний документ – розклад руху транспортних засобів.

Основні схеми –

“один до одного”,

“один до багатьох”,

“декілька до багатьох»

Диспетчерування

59.Маршрутизація перевезень є найбільш досконалим способом організації матеріалопотоків, вантажів з підприємств оптової торгівлі, який здійснює суттєвий вплив на прискорення обороту автомобіля при раціональному і ефективному його використанні.

Для перевезення вантажів використовують маятникові та кільцеві маршрути.

При маятниковому маршруті транспортний засіб здійснює перевезення вантажів між двома певними пунктами.

При послідовному обслуговуванні транспортним засобом циклу декількох пунктів відправлення і отримання вантажів застосовується кільцевий маршрут.

Створення маршрутів дозволяє підвищити продуктивність авто при одночасному зниженні кількості рухомого складу, точно визначити обсяг перевезень вантажів з постачально-збутових підприємств, кількість автомобілів, що здійснюють ці перевезення, сприяє скороченню простоїв авто під навантаженням і розвантаженням, ефективному використанню рухомого складу і вивільненню із сфер обігу значних матеріальних ресурсів споживачів.

60.Термінальні перевезення

Перевезення вантажів, що організовуються і здійснюються через термінали. Організуються транспортно-експедиційними фірмами, що використовують спеціальні термінали і термінальні комплекси.

Вантажний термінал – спеціальний комплекс організаційно взаємопов’язаних споруд, персоналу і технічних пристроїв,призначених для виконання логістичних операцій, пов’язаних з прийомом, навантаженням-розвантаженням, зберіганням, сортуванням, вантажопереробкою різних партій вантажів, а також комерційно-інформаційним обслуговуванням вантажоодержувачів, перевізників і інших логістичних посередників.

Функції терміналів:

Маркетингові дослідження ринку транспортно-логістичного сервісу;

Оформлення договорів з клієнтами, прийом і обробка заявок;

Збір і розвезення вантажів;

Короткострокове зберігання;

Консолідація, розукрупнення, сортування, комплектація і інші операції вантажопереробки;

Інформаційно-компьютерна підтримка сервісних послуг терміналу.

61.Технологічний процес термінального транспортування має етапи:

Завезення вантажіа на термінал і розвезення їх з терміналу

Вантажопереробка на терміналі

Лінійне перевезення вантажів між терміналами відправлення і призначення

62.Транспортні тарифи включають:

плату, що стягається за перевезення вантажів

Збори за додаткові операції, пов’язані з перевезенням вантажів

Правила розрахунку платні і зборів

Транспортні тарифи це форма ціни на послуги транспорту

Їх складання забезпечує

Транспортному підприємству – відшкодування експлуатаційних витрат і можливість отримання прибутку.

Покупцю транспортних послуг – можливість покриття транспортних витрат

Види тарифів на автомобільному транспорті:

Відрядні на перевезення вантажів

Погодинне користування вантажним автомобілем

За перегонку рухомого складу

договірні

63.Інтермодальні перевезення

Змішаними або інтермодальними перевезеннями називають перевезення декількома видами транспорту по єдиному перевізному документу з передачею вантажів у пунктах перевалки одним видом транспорту іншому без участі власника вантажу.

Види інтермодальних перевезень

Змішане окреме перевезення здійснюється зазвичай двома видами транспорту (морський – автомобільний, автомобільний – залізничий тощо).

Змішане пряме перевезення власник вантажу заключає договір з першим перевізником, який діє від себе і від імені наступного перевізника

Використання інтермодальних перевезень дозволяє перевізникам:

1. економити час на перевезення

2. підвищувати якість обслуговування споживачів

3. зменшувати транспортні витрати на доставку вантажів клієнтам

64.«Карбоновий слід» – це умовне поняття, що відображає викиди CO2 кожною конкретною людиною в результаті її повсякденної діяльності. (ниче нет по нем больше).

65.Аналіз існуючої організації перевезень та пропозиції щодо її удосконалення

У цьому підрозділі необхідно проаналізувати існуючу організацію перевезень пасажирів, виявити недоліки; розробити і впровадити заходи щодо підвищення ефективності використання ТЗ, покращання якості та безпеки транспортного обслуговування, скорочення транспортних витрат, підвищення рентабельності перевезень.

До таких пропозицій можна віднести:

-постійне вивчення та дослідження пасажиропотоків, аналіз характеру їх змін;

-обґрунтований вибір типу і місткості ТЗ, раціональний розподіл їх за маршрутами відповідно до потужності та змін пасажиропотоків;

-нормування швидкостей руху та встановлення оптимального часу оборотного рейсу;

-обґрунтований вибір та оптимальне розміщення зупинок;

-визначення доцільних режимів руху та режимів роботи автобусів;

-складання раціональних маршрутних розкладів, максимально враховуючих зміни пасажиропотоків за годинами, днями, сезонами за допомогою ЕОМ;

-вибір раціональних форм організації праці водіїв;

-покращання збору готівки за рахунок впровадження новітніх систем сплати за проїзд;

-збільшення загальної протяжності годин "пік" до 3-4 годин;

-розосередження часу початку та закінчення роботи підприємств за годинами;

-скорочення нульових пробігів;

-зменшення затрат часу на підхід пасажира до зупинки та від місця висадки з транспортного засобу до місця призначення;

-зменшення затрат часу пасажира на поїздку;

-зменшення часу очікування поїздки;

-зменшення наповнення салонів транспортних засобів;

-підвищення швидкостей руху при повному забезпеченні безпеки перевезень;

-підвищення культури обслуговування;

-вдосконалення системи управління рухом за рахунок впровадження новітніх технічних засобів зв’язку;

-впровадження новітніх технологій в перевізний процес;

-створення рівних умов для роботи перевізникам різних форм власності;

-контроль за тривалістю-роботи та відпочинку водіїв;

-жорсткий контроль за технічним станом ТЗ (особливо неорганізованих перевізників);

-контроль за дотриманням вимог сертифікації, ліцензування, конкурсу щодо забезпечення якості, культури та безпеки перевезень;

-контроль за виконанням законодавства про автотранспорт перевізниками різних форм власності.

79 Виробничо-технічна база автотранспорту має значний вплив на забруднення довкілля

-через технічний стан парку автомобілів, що обслуговується на виробничо-технічній базі

-через викиди шкідливих речовин і відходи, що утворюються під час технологічних процесів технічного обслуговування та поточного ремонту автомобілів

Основними відходами автотранспорту є

гумові відходи (автомобільні шини), кузови автомобілів (сталь), пластмаси (обшивка салону), спрацьований електроліт і свинцевий шлам акумуляторів, люмінесцентні лампи, деревина, спрацьовані фільтри, відходи азбесту, стічні води, розчинники, нафтопродукти, суспензії, тощо.

80 Забруднення довкілля від виробничо-експлуатаційної діяльності автотранспорту включає (в % до маси):

додаткові забруднення під час руху автомобілів у результаті незадовільного технічного стану, спричиненого невідповідністю (розміри, обладнання, технологія) виробничо-технічної бази розмірам і складу парку (56,7%);

відходи і викиди в результаті недосконалості технології обслуговування і ремонту, збереження, пуску (9,9%);

відходи від мийки (мул, шлам, грунт, нафтопродукти) (4,5%);

втрати нафтопродуктів при заправці (6,4%);

відбраковані шини (6,2%);

кузовні деталі (4,2%);

відбраковані акумуляторні батареї (2,1%).

Організація системи обліку відходів на транспортному підприємстві передбачає розробку та затвердження документації, розробку процедур поточного обліку і звітності поводження з відходами, передбачає професійну підготовку осіб для роботи з небезпечними відходами на підприємстві.

Основна процедура первинного обліку складається з інвентаризації джерел утворення відходів, інвентаризації об’єктів розміщення відходів, інвентаризації знешкодження і використання відходів; поточний облік відходів.

81 Основними документами, які передбачає система є:

розробка та затвердження розпорядчих документів з питань розподілу функцій і відповідальності за діяльність в області поводження з відходами, включаючи облік та контроль;

розробка та затвердження документації підприємства по обліку в області поводження з відходами, включаючи розробку нормативів утворення відходів та лімітів їх розміщення;

отримання паспортів на небезпечні відходи; реєстрація об’єктів розміщення відходів в державному реєстрі об’єктів розміщення відходів;

отримання документів на дозвіл транспортування та розміщення відходів;

підготовка, оформлення і підписання договорів на прийом–передачу відходів з метою їх розміщення та повторного використання.

Існуючі системи поводження з відходами автотранспортних підприємств включають організацію збирання і переробки  відходів, враховуючи  здачу відходів на вторинну сировину, передачу токсичних відходів на переробку чи захоронення, вивіз відходів на полігони і, найчастіше, не передбачають використання відходів як вторинних матеріальних ресурсів.

Питання логістики рециклінгу відходів підприємств транспортної галузі включають аналіз руху відходів від утворення в будь-яких виробничих процесах до перетворення в товарний продукт чи наступну утилізацію або безпечне зберігання в навколишньому середовищі.

Знання основних властивостей і характеристик вихідного продукту допомагають раціонально організувати процес його логістики після споживання.

Застосування логістичного підходу дозволить побудувати оптимальну систему переробки відходів та використання їх як вторинних матеріальних ресурсів.

За рахунок переробки відходів та використання їх як вторинних матеріальних ресурсів можна вирішити ряд таких важливих задач як

  • економія сировини,

  • запобігання забруднення водойм, ґрунту і повітряного басейну,

  • збільшення обсягів виробництва деталей і виробів,

  • освоєння випуску нових для підприємств товарів, використання відходів для будівництва доріг тощо

Метою оптимальної організації логістики відходів є мінімізація витрат з урахуванням відповідних витратних складових і процесів, відповідно до чинних законодавчих норм.

Цілі, які ставляться перед суб’єктами рециклінгу, є складними для реалізації, і їх досягнення вимагає співпраці між учасниками процесу поводження з відходами і відповідної координації дій.

Фахівці в сфері логістики вважають, що для реалізації рециклінгу відходів на підприємстві необхідно вирішувати декілька питань, а саме: як здатність продукту до неодноразового використання може збільшити його вартість; які необхідно створити нові канали в мережі поставок, розподілі і оборотного руху матеріалів; і, нарешті, як рециклінг буде впливати на вибір матеріалів для пакування продукту

Логістична система поводження з відходами складається з різних підсистем і має розвинуті зв'язки з зовнішнім середовищем.

Впровадження логістичного забезпечення поводження з  відходами включає в себе аналіз руху відходів від утворення в будь-яких виробничих процесах до перетворення в товарний продукт чи наступну утилізацію або безпечне зберігання в навколишньому середовищі.

Важливий принцип системного управління поводження з відходами - всі технології і заходи, включаючи заходи по скороченню кількості відходів, їх переробку, спалювання, захоронення, повинні розроблятися в комплексі, доповнюючи один одного.

Логістика поводження з відходами формується також під впливом таких факторів: обсягу генерації відходів; базових професійних уявлень; пануючих технологічних концепцій; нормативно-правової бази; ставлення держави; ставлення суспільства та його фінансових можливостей