Змістовий модуль 1. Загальні положення міжнародного права

Тема 1. Поняття та особливості міжнародного права

План

1.1 Поняття та сутність міжнародного права

1.2 Джерела міжнародного права

1.3. Принципи міжнародного права

1.4 Періодизація історичного розвитку міжнародного права

1.5 Система сучасного міжнародного права

1.1 Поняття та сутність міжнародного права

Міжнародне право – це система юридичних принципів і норм, що регулюють відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародних відносин з метою забезпечення миру і співробітництва. До Другої світової війни міжнародне право акумулювало норми міжнародного публічного та приватного права. Проте, вже на початку ХХ ст. намітився процес стрімкого збільшення принципів та галузей міжнародного приватного права. Після Другої світової війни міжнародне право немовби розпалося на дві частини: міжнародне публічне право (яке зазвичай і мають на увазі, коли говорять про міжнародне право) та міжнародне приватне право (предмет якого становлять громадянські, цивільні, сімейні та трудові правовідносини, що виходять за межі однієї держави).

В найбільш узагальненому вигляді підходи до співставлення міжнародного права та права окремих держав (національного, внутрішньодержавного права) як різнопорядкових систем сформульовано у вигляді таких концепцій:

1. дуалістична – розмежування міжнародного та національного права та їх непідкоренні одне одному;

2. моністична – поєднання міжнародного та внутрішньодержавного права в єдину правову систему. При цьому, в залежності від того, який компонент системи переважає, розрізняють примат національного або міжнародного права;

3. помірного дуалізму – її прихильники, як правило, не визнають примату міжнародного права над національним.

Розвиваючись поряд із внутрішньодержавним правом та маючи подібну до нього структуру, яка включає галузі, підгалузі, інститути та норми, міжнародне право має специфічні характеристики, які зазвичай висвітлюють у контексті їх порівняння з аналогічними характеристиками національного права:

1. предмет: предметом національного законодавства є відносини між суб'єктами національного законодавства окремих держав, які обмежуються власною територією та внутрішньою компетенцією; предметом міжнародного права виступають відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права;

2. об'єкт: для національного права об'єктами правового регулювання можуть виступати будь-які блага у межах юрисдикції відповідної держави; для міжнародного права об'єктом визнаються матеріальні та нематеріальні блага (загальний мир і безпека, міждержавне співробітництво, територія), дії або утримання від дій, з приводу яких виникають міжнародні відносини;

3. суб'єктний склад: суб'єктами національного права є фізичні та юридичні особи; суб'єктами міжнародного права виступають переважно юридичні особи публічного характеру (держави, народи, нації, міжнародні міжурядові організації, державоподібні утворення);

4. спосіб створення правових норм: норми національного створюються внаслідок односторонньої державно-владної діяльності; норми міжнародного права створюються на основі угоди між незалежними суб'єктами міжнародно-правових відносин з приводу встановлення правил їх взаємної поведінки та надання цим правилам обов'язкового характеру;

5. спосіб забезпечення норм: національне право передбачає існування органів, які здійснюють правозабезпечувальну та правозастосовчу діяльність. У міжнародному праві централізовані механізми відсутні. Виконання норм міжнародного права забезпечуються самими суб'єктами і, насамперед, державами (індивідуально або у складі міжнародних організацій, відповідно виділяють 2 форми забезпечення норм міжнародного права: індивідуальну та колективну);

6. джерела права: внутрішньодержавні норми сформульовано у нормативних актах, нормативних договорах, звичаях тощо, в той час як норми міжнародного права закріплюються в угодах, міжнародних конвенціях, актах міжнародних конференцій та зустрічей, у документах міжнародних організацій.

Функції міжнародного права:

1. координуюча – з її допомогою суб'єкти міжнародного права встановлюють стандарти поведінки між собою;

2. регулятивна – норми міжнародного права покликані регулювати правовідносини, а не перешкоджати їм і не ускладнювати їх;

3. забезпечувальна – міжнародне право містить норми про відповідальність, які спонукають суб'єктів міжнародного права слідувати загальноприйнятим нормам;

4. охоронна – існують механізми, що захищають законні права та інтереси суб'єктів міжнародного права.