4. 1Грова та дослідницька повед1нка

Ігрова поведінка. Приклади irpoBoi' поведінки можна знай-ти у білыпості ссавщв i багатьох нижчих тварин. Так, дельфі-iiH супроводжують кораблі и гойдаються на хвилях, морські леви i тюлені шрнають у воду, дістають з морського дна камеш, шдкидають ix уверх i ловлять. 1грова діяльність спостерігаеть-ся и у птахів, особливо хижих: соколи розігрують "лови", ви-користовуючи як "здобич" соснові шишки. У свшських тварин спостерігаеться незвична ігрова поведінка, наприклад, цуценя вкладае передні лапи в хатні капці та гздить по шдлозі.

Рухи, що входять до irpoBoi поведінки, не відрізняються від тих, які зустрічаються у тварин в інглих випадках, наприклад, при полюванш, бійках, статевш i маніпуляційній активності, при галопуванш тощо. Але в ігрових ситуащях послідовність рухів часто бувае незавершеною: щелепи при укусах не стиска-ються, агресивні кидки не в повну силу. Водночас деякі рухи можуть бути значно перебільшеними порівняно з нормою. Це особливо помітно при стрибках тварин.

У деяких видів тварин грі передув особливий сигнал, який вказуе на специфічний характер ціеі поведінки, наприклад, припадания на груди i передні лапи у собак i котів, "ігрова міміка" у макак-резусів. Тгрова поведшка може викликатися різноманітними подразниками. У вищих тварин гру може по-чати доросла тварина.

Чинники, які контролюють ігрову поведінку, ще повшстю не з'ясовані. Тснують дві точки зору на ігрову діяльність тва­рин, які були висунуті ще в XIX сторіччі Г. Спенсером та К. Гроссом.

На думку Спенсера, ігрова актившсть тварин е витрачан-ням neeno'i "надлишковоь енерги", сурогатом "природного" ви-користання енерги в "справжшх діях". ігрова діяльність нага "реакци в порожнечГ', коли шстинктивні рухи виконуються за відсутності ключових подразників. Проте ця концепщя не може пояснити конкретних функщй гри в житті тварин, хоча и виявляе значения ендогенноі (внутрішньоі) мотиваці'і для іг-ровоі поведінки.

3 погляду Гросса, ігрова поведінка виконуе суто функщо-нальну роль i е "тренуванням" молодоі тварини в особливо важливих сферах життедіяльності, своерідною "практикою" для доросло1 поведшки. Гра дозволяе молодш тварині без особ­ливого ризику засвогги життево важливі дп, тому що в цих умовах помилки ще не мають згубних наслідків, осшльки в грі можливе вдосконалення природ жених форм поведшки. Ці по­гляди подшяють бшышсть сучасних дослідників.

ігрова актившсть, що здшснюеться на природжешй шстин-ктивнш основі, сприяе розвитку i збагаченню шстинктивних KOMnoneumie поведшки i містить елементи різних видів навчання. Поряд з цим, гра виконуе дуже важливу пізнавальну роль, особливо завдяки притаманним ш компонентам навчання і дослідницької поведшки. Ця функщя гри полягае у накопиченні знач-ного індивідуального досвіду, який запасаеться на майбутне. У процесі гри молода тварина одержуе різномаютну шформа-цію про властивості та якості предметов навколишнього середо-вища. Це дозволяе конкретизувати и доповнювати накопиче-ний в процесі еволюци видовии досвщ стосовно до певних умов життя особини.

Дослщницька поведінка. Дослідницька поведінка полягае у прагненні тварин пересуватися i аналізувати навколишне сере-довище за відсутності явних мотивів голоду, спраги, статевого V _; потягу.

Розрізняють декілька видів дослідницькоі' поведшки:

1)opieнтовну реакцгю, яка полягае у змші полож;ення та оріентацп/ органів чуття для найкращого сприймання подразника;

2)власне дослгдницъку поведтку, яка пов'язана з переміщеннями тварини;\

3)\мантуляцшно-досл1дницьку поведшку, коли тварина не тільки-' ]переміщуеться, але якимось чином впливае на навколишне се-редовище, наприклад, маншулюе оточуючими ц предметами.

У дослідницькій поведінці велику роль відіграе новизна под-разників. Наприклад, в одному з дослідів щурів тричі на день вміщували у Т-подібний лабіринт, де в кінці кожного з відга-лу»сень знаходився порожнш ящик, стшки якого були розма-

льовані зображеннями різних геометричних фігур (квадратів, трикутнишв тощо). В одному ящику фігури були завнсди одна-ков1, а в шшому — кожний раз змшювалися. Виявилося, що щури проводили значно бшыпе часу в тому ящику, де фігури постійно змшювалися.

Велику роль у дослідницькій поведшці відіграе страх, ось чому тварини здебілыного, хоча и не завжди, уникають нових и незвичних подразників. При цьому в поведшц,і тварин si-штовхуються дві протилежні тенденцп — побоювання нового i водночас тяга до нього. Така ж тенденщя характерна и для лю^ дини.

У мавп можна виробити різні шструменталъні навички, ви-користовуючи як гпдкршлення нові подразники. Наприклад, тварина натискатиме на важшь у відповідъ на певний сигнал, якщо нагородою для неі' буде можливість визирнути з клітки крізъ маленьке вгконце. Слід відзначити, що мавпи взагапі люб-лять зазирати у двері різних кімнат, ця реакщя залежить від того, що мавпа бачить у шмнаті. Так, мавпа рщко відкривае двері у порожню юмнату i значно частіше зазирае туди, де на стшах зображені фрукти, або у ту кімнату, де рухаеться irpain-ковий похзд. Ще частіше мавпи відчиняють двері кімнати, де знаходиться шша мавпа. Мавпи люблять дивитися кінофільми i телепрограми про мавп, особливо кольорові.

Дослідницька поведшка (допитливість) у людини доповню-еться намаганням тзнати властивості та закономірності навко-лишнього свггу.

13