Лекція №2. Поведінка тварин: механізми і основні типи

План.

1. Механізми поведінки тварин

2. Угруповання тварин. Переваги групового способу життя

3. Види поведінки тварин

1. МЕХАНІЗМИ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН

У тварини є три джерела пізнання:

1). Досвід предків, який успадковується

2). Приклад батьків чи інших дорослих тварин того ж виду

3). Власний досвід

1. Вроджена і набута поведінка

Яку ж поведінку слід вважати вродженою (інстинктивною), а яку — набутою як наслідок індивідуального досвіду та научіння? На думку німецького зоолога Г. Циглера (1914), поведінкова реакція вважається інстинктивною, якщо вона:

• успадковується, тобто належить до природжених властивостей виду або раси;

• не вимагає попереднього научіння;

• виконується практично однаково всіма особинами даного виду або раси;

• властива тілесній організації тварини, тобто пов'язана з нормальним функціонуванням її органів;

• пристосована до натуральних умов життя виду, включаю­чи сезонні зміни умов життя.

Набута поведінкова реакція характеризується тим, що вона:

• виникає в процесі індивідуального життя, тобто базується на досвіді;

• вимагає попереднього научіння;

• хоча й залежить від будови організму, але не обумовлена нею;

• виконується різними тваринами у різний спосіб на під­ ставі попереднього досвіду, вражень тощо;

"Інстинкт — це сукупність рухових актів та складних форм поведінки, властивих тварині даного виду, котра вини­кає у відповідь на подразнення із зовнішнього чи внутріш­нього середовищ організму і відбувається на тлі високої збуд­ливості нервових центрів, пов'язаних із здійсненням актів". Ця підвищена збудливість є результатом певних змін в не­рвовій та ендокринній системах організму та змін у процесі обміну речовин.

Ознака інстинктів:

1. Одна з найважливіших ознак інстинкту — його дивовижна стабільність у кожного виду тварин.

2. Інстинктивні дії різних тварин одного виду не повторюють одна одну абсолютно точно .

3. Інстинктивна поведінка має певну пластичність. В екстремальних же умовах є шанси виживання завдяки резервній пластичності інстинктивної поведінки у вигляді мо­дифікації.

Сталість, ригідність інстинктивних компонентів поведінки необхідні для забезпечення збереження і неухильного виконання і найважливіших функцій незалежно від випадкових змін умов середовища, до яких може потрапити певний представник виду. У вроджених компонентах поведінки зберігається результат— усього еволюційного шляху, пройденого видом. Це квінтесен­ція видового досвіду, найцінніше з того що надбано в ході філогенезу для виживання особи і продовження роду.

І ці пере­дані від покоління до покоління узагальнені і генетичне фіксо­вані програми дій не повинні і не можуть легко змінюватися під впливом випадкових, несуттєвих і непостійних зовнішніх впли­вів.

У решті випадків реалізація вродженої програми поведінки в конкретних умовах індивідуального розвитку тварини забез­печується процесами научіння, тобто індивідуального присто­сування вродженої, видотипової поведінки до часткових змін умов середовища.

2. Зовнішні та внутрішні Чинники інстинктивної поведінки. Пластичність інстинктивної поведінки

Тривалий час вважали, що інстинктивні дії визначаються внутрішніми, причому загадковими причинами, в той час як індивідуальне научіння залежить від зовнішніх стимулів. Яки­ми ж є сучасні уявлення про мотивацію, рушійні сили інстин­ктивної поведінки і поведінки взагалі? Звернімося спочатку до тих внутрішніх чинників, що дають перший поштовх до будь-якого поведінкового акту.

Внутрішні чинники інстинктивної поведінки

Внутрішнє середовище тваринного організму безупинно оновлюється, але, незважаючи на постійні процеси асиміляції і дисиміляції, це середовище залишається постійним за своїми фізіологічними показниками. Стабільність внутрішнього се­редовища — необхідна умова для життєдіяльності організму. Тільки за цієї умови можуть здійснюватися необхідні біохімічні і фізіологічні процеси. Будь-які, навіть незначні відхилення від норми приводять у рух фізіологічні механізми саморегуляції, в результаті чого ці порушення усуваються.

Таке постійне відновленні внутрішньої рівноваги -- основа життєздатності організмів.

Отже, першопричиною й основою мотивації поведін­ки є більш-менш значні і тривалі відхилення від нормального рівня фізіологічних функцій, порушення внутрішніх ритмів, що забезпечують життєдіяльність організму. Ці зрушення вира­жаються в появі потреб, на задоволення яких і спрямована по­ведінка.

Зовнішні чинники інстинктивної поведінки

Інстинктивні рухи зазвичай заблоковані спеціальною системою так званих "вроджених пускових механізмів", які ре­агують лише на цілком певну "пускову" ситуацію. І щойно тва­рина опиняється в такій ситуації, відповідний вроджений пус­ковий механізм забезпечує її розпізнавання, після чого настає розгальмовування, зняття "блокування".

Характерною особливістю вроджених пускових механізмів є вибірковість реагування на зовнішні стимули: вони відзиваються лише на цілком певні комбінації подразників, які можуть викликати біологічно доцільну реакцію.

Отже, завдяки природженим пусковим механізмам внутріш­ня мотивація поведінки отримує "вихід назовні", тобто ство­рюється можливість без індивідуального досвіду в біологічно значущих ситуаціях реагувати так, щоб це сприяло збережен­ню особини і виду.

Зовнішні подразники, що створюють у сукупності пускову ситуацію, називаються релізерами, або ключовими подразника­ми, на які тварини реагують природженими, видотиповими формами поведінки, тобто певними інстинктивними рухами.

Спільною властивістю всіх релізерів є те,

1. що вони являють собою специфічні еле­ментарні ознаки життєво важливих компонентів середовища, до яких належать прості фізичні чи хімічні ознаки (форма, роз­мір, рухливість, колір, запах тощо), а також їх просторові від­ношення.

2. Носіями цих ознак можуть бути як інші тварини, так і рослини чи об'єкти неживої природи.

3. Вони підкоряються закону сумації: зі збільшенням їх парамет­рів пропорційно посилюється інстинктивна реакція тварини.

В експериментальних умовах це викликає "супероптимальну" реакцію, коли тварини значно сильніше, ніж у нормі, реагують на штучний подразник.

Ключові стимули діють на поведінку тварини ніби примусово, змушуючи її виконувати певні інстинктивні рухи, незважаючи на загальну ситуацію, яка нею сприймається.

Рефлекс – це реакція організму на зміни зовнішнього чи внутрішнього середовища, що здійснюється через центральну нервову систему у відповідь на подразнення рецепторів.

Зовнішні подразники -- релізери

Безумовний рефлекс –це відносно постійні, генетично закріпленні реакції організму на подразники.

На відміну від релізерів, на які реагують тварини при ін­стинктивній поведінці, різні індиферентні подразники є для них загалом байдужими. Лише після того, як тварина запам'ятає їх у процесі накопичення індивідуального досвіду, вони набувають для неї певного значення. Отже, процес научіння характери­зується вибірковим вичленуванням деяких "біологічно нейт­ральних" компонентів середовища.

Умовний рефлекс – набута реакція організму на певний подразник, що виникла в результаті поєднання цього подразника з позитивним підкріпленням з боку актуальної потреби.

При виробці умовного рефлексу будь-який нейтральний для тварини умовний подразник (наприклад звук дзвінка) який неодноразово поєднується у часі з природнім безумовним подразником (позитивним прийманням їжі, чи негативним – біллю), стає попереджуючим сигналом життєво важливих подій, які не наступили.