2. Територ1альна поведшка

Територп різних видів тварин можуть частково чи повтстю збігатися, але тварини одного виду зазвичай мають свою влас-ну територію. Територіальна поведінка властива i людям: якщо на стріху вашего будинку сяде голуб чи ворона, це мало хви-люе, але якщо ми у своему домі, шд''ізді або в саду зустршемо непроханого гостя, то це викличе негативні відчуття.

Загальна площа залежить від двох чинників: від потреб у V і'жі 'ii хазяша i від продуктивності грунту. Територія тварини поділяеться на різні ділянки, з якими пов'язані щлком певні види діяльності, тобто існуе внутрішній поділ територй'. Тери-торія багатьох видів тварин містить: домівку перпюго порядку (місце найб1лыпо1 безпеки), домівки другого i третьего поряд-ків, перешкоди, туалет, комфортне місце (наприклад, дерево, що використовуеться для чухання), місце купания, місце хар-чування (щальня), комору, місце водопою тощо. На територй існують основні i другорядні стежки. Тобто, тварина живе в 'організовашй просторово-часовій системі, вона прив'язана до 'окремих місць, де в певний час відбуваються певні дп. Сте,жки тварин мають аналоги i у людей, причому не тільки в сілъськш місцевості, а и навіть у сучасних великих містах: адже в біль-шості випадків люди ходять певним маршрутом, переходять вулицю в певному місщ, воліють ходити певною частиною тро­туару тощо. У дітей, що йдуть до школи, спостерігаеться навіть своерідний ритуал, коли дитина проходить лише певними міс-цями, здійснюе на своему шляху певні матпуляцп (наприклад, торкаеться телефонноі будки чи стовпа). Якщо ж цей ритуал з якихось причин порушуеться, то це викликае неспокш, перед-чуття нещастя (наприклад, формуеться негативна самооцшка тощо).

У чужих незвичних місцях людина відчувае дискомфорт. Наприклад, европейцю тяково у тротчному лісі, а пігмея при-гшчуе тривале перебування на відкритому просторі, оскшьки f його психологічний стереотип — первісний незайманий ліс. Отже, для кожного виду існуе свій специфічний психотип — психобіологічний i поведшковий комплекс, найлшще пристосо-ваний до життя.

Домінування та lepapxm

Одтею з наибольших потреб жквих 1стот е необх1дшсть за-ймати певне місце у стадшй iepapxii". Шд iepapxieio розуміють порядок шдпорядкування тварин у групі.

При цьому зовсім не обов'язково, щоб домшуючою особиною була найсильтша i най-агресивніша тварина — ранжирування за цими критеріями за-звичай icnye, але тшьки у тих видів, де це виправдано інтере-сами популящг в щлому. В шших випадках критеріями, які визначають ранг тварини, е щлком інші часто психолопчш ознаки. Так, у деяких птахів домшуюча особина здатна до роз-в'язання таких завдань, які неспроможш вирішити шші пред-ставники даного гурту.

В основі iepapxii часто лежить агресивна поведшка. На дум­ку Лоренца, у тварин icnye внутрішня непереборна потреба до arpecii, яка обов'язково вимагае свого виходу назовиі.. Тому тварина низького рангу, яка не мае на кого спрямовувати свою arpeciio, часто переводить ц на себе (наприклад, мавпи кусають CBoi кшщвки).

Найчіткіша 1ерарх1я існуе у комах i птахів. Але в rpyni ссавщв домшування одних тварин над шшими може шоді змі-нюватися протягом кшькох годин залежно від того, хто is cy-пернишв голодшший чи сердитплий, а хто воліе заради свого спокою поступитися, оскшьки в даний момент його не дуже цшавить предмет конкуренцц (1'жа, житло, самиця тощо). Роль заспокшливих чинниклв у ссавщв Biflirpae грумшг (чищення хут-ра), а у птахів — алоприншг (запрошення до чищення nip'я).

Стосунки домшування-шдпорядкування у свош основі "осо­бисті", вони неможливі, якщо тварини не втзнають одна одну. Наприклад, бшки між свинями вдалося припинити, обприскав-ши ix парфумами, оскшьки ці тварини перестали розрізняти одна одну i порушилася іерархія.

Домінують зазвичай найсильшші, найкрупніші та найваж;чі тварини. Як правило, ці якості перш за все пов'язаш з віком. Важливу роль також вцпграе агресивність, яка у самщв тісно пов'язана з шньою статевою актившстю. Розрізняють кшька основних тишв домшування:

1. лтшна iepapxm, коли найсильтша тварина погрожуе тва­рині, яка сто1ть на ступшь нижче, а та — шшш підлеглій особині i т. д. Л1н1йну iepapxiro можна схематично зобразити так:а=>р=^>у^=>—^а)- Тварина-альфа фактично шдтримуе дисциплшу вгурті, а тварина-омега icnye для психологічноі розрядки всіх1нших члешв групи, які ввдганяють ii від 1жі, а шоді навіть за-бивають до смерті. Часто самці-омега (займають у iepapxii най-нижче становище) не можуть паруватися, оскшьки самищ ix неприймають;

2. трикутна iepapxin спостерігаеться 1ноді в невеликій гру-пі курей чи молодих швників, коли встановлюеться "трикут-ний" іерархічний порядок дзьобання один одного. Ця іерархія може зберігатися досить довгий час, хоча пояснити ii дужеважко; ~"

3. двоступенева iepapxin, при якій одна особина домшуе надрештою тварин, які мають однаковий ранг. Дом1нування одтеітварини над усіма іншими членами групи називаеться деспо-тіею. Цей тип іерархічних вщносин зустрічаеться досить часто,особливо серед мишей i щурів; v_-'

4. змінене домшування, коли то один, то шший член гуртупереважае над шшими. Часто це залежить від того, на чиш те-pnTopii знаходиться тварина. У пересл1дувано1' тварини на власній територй' посилюються домінантні властивості, i вона починае активно виганяти переошдувача, запал якого на чужій територй помітно згасае; ____

5. паралелъна iepapxia спостерігаеться тоді, коли у самщв е своя іерархія, а у самиць — шша. Це бувае у шимпанзе, пацюків, мишей, птахів.

Як вже згадувалося, найжорстшша іерархія існуе у безхре-бетних тварин (комах). У вищих тварин завдяки зростанню ролі , шдивідуального досвіду в поведінці кожного члена громади ви-никае порівняно м'яка іерархія (дельфіни, шимпанзе, гіенові собаки). 1ерархічш відносини у стаді е основою поведінки тва-/ рин, вони стабілізують групову організацію, що мае велике зна-¹ Ч.чення для виживання особини i виду в щлому.