9.Соціопсихолінгвістичний аспект культури мови.

Спілкування, або ж комунікативна взаємодія людей, відбувається переважно у вербальній (словесній) формі - у процесі мовного обміну інформацією. Його особливість полягає в тому, що воно за формою і змістом спрямоване на іншу людину, включене в комунікативний процес, є фактом комунікації. Вербальна комунікація може бути спрямована на окрему людину, певну групу (чи навіть не мати конкретного адресата), але в будь-якому разі вона має діалогічний характер і являє собою постійні комунікативні акти. У процесі спілкування мовлення виконує також інформативну функцію. Виділяють інформацію інструментальну, що стосується безпосередньо засобів розв'язання певного завдання, та експресивну, що торкається оцінок, самооцінок, емоційних зв'язків між членами групи (тобто цей вид інформації має соціально-емоційний характер). Інструментальна інформація більше пов'язана з регуляцією власне діяльності. За допомогою експресивної інформації активно регулюється взаємодія між членами групи. Між цими двома видами інформації важко провести чітке розмежування. Мовлення є засобом емоційного впливу, який стимулює або гальмує дію людини. Емоційно-позитивний вплив (заохочення) та емоційно-негативний вплив (покарання) регулюють спільні дії партнерів. Це сприяє кращому розумінню ситуативних цілей, поліпшує ефективність групової діяльності. Без застосування комунікативних категорій схвалення та несхвалення неможлива ніяка координація спільної діяльності.

10.Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації.

Етикет- це кодекс правил поведінки, що регламентують взаєминиміж людьми у різних ситуаціях.Нині узвичаєно виокремлювати за сферою використання діловийетикет- норми поведінки і спілкування різних соціальних груп. Визначальна ознака його - співпраця і взаємопорозуміння.Основну частину етикету загалом становить мовний, мовленнєвийі спілкувальний етикет, які нині виокремлюють авторитетні фахівціз проблем культури спілкування. Спілкування- це діяльність людини, під час якої відбуваєтьсяцілеспрямований процес інформаційного обміну. Отже, під час спілкування найперше враховуються особливості мовного етикету.Мовний етикет- це сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національно специфічних стійких формул івиразів у ситуаціях установлення контакту зі співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності. Мовний етикет як соціально-лінгвістичне явище виконує такі функції:

^ контактопідтримувальну - встановлення, збереження чи за-

кріплення стосунків адресата й адресанта;

^ ввічливості (конотативну) - прояв чемного поводження членів колективу один з одним;

^ регулювальну (регулятивну) регулює взаємини між людьми

у різних спілкувальних ситуаціях;

^ впливу (імперативну, волюнтативну) - передбачає реакцію співбесідника- вербальну, невербальну чи діяльнісну;

^ звертальну (апелятивну) - привернення уваги, здійснення впливу на співбесідника; Мовленнєвий етикет - реалізація мовного етикету в конкретних актах спілкування, вибір мовних засобів вираження. Сукупність мовних і немовних засобів спілкування, якими послуговуються у різних комунікативних ситуаціях, становить спілкувальний етикет.

Спілкувальний етикет - це гіперпарадигма, яку мовці відтворюють за правилами, узвичаєними в певній мовній спільноті.Йому властива національна своєрідність, ідіоетнічність.