Психопатологія / 18 Основні клінічні ознаки і синдроми при Шизофр

Різноманітні клінічні ознаки шизофренії в дітей і підлітків можна згрупувати в такі чотири найтиповіші психопатологічні стани, які властиві певною мірою всім формам хвороби.

Патологічне (маячноподібне) фанта­зування спостерігається переважно в дошкільному пе­ріоді. Розрізняють фантазію безплідну, що ґрунтується на спотвореному розумінні реальності, і фантазію корисну, яка спирається на знання дійсності. Остання є необхідною умовою творчості.

Дитина — не безгрунтовний фантазер: вона ре­алістична, але її фантазія проста і бліда. Надто ма­лий практичний досвід дитини є причиною своєрідно­го дитячого вигадництва. Але коли це вигадництво базується на нереальному ґрунті, то судження, які відштовхуються від дійсності, дають дитині непра­вильне уявлення про світ. І таким чином виникають маячноподібні фантазії.

Патологічні фантазії спочатку не дуже відрізня­ються від звичайних фантазій дитини. Але в дальшо­му вони набирають зовсім відірваного від реальності характеру і нерідко пов'язані з обманами чуттів. Ди­тина починає уживатися з персонажами свого фан­тастичного світу. їй дозволяється все, що в нормі недоступне. Вона починає жити стереотипним життям гри, яка діаметрально протилежна навколишній дійсності. У фантазії дитина реалізує нездійсненні прагнення, мріє про могутність, відкриття невідомих країн, або будучи повним сиротою, твердить, що її батьки не померли, а удали з себе мертвих. Вона за­хоплюється якою-небудь галуззю знань, цікавиться питаннями філософського характеру, наприклад: яка глибина землі, що таке життя, що таке люди, час, чому цукор солодкий, чому світить сонце, чи не мож­на зробити так, щоб у людини було одне око і три руки, навіщо ми живемо тощо. Як ілюстрацію патоло­гічної фантастичної системи, що переростає в мая­чіння, наведемо свідчення 3. Н. Ушакової з історії хвороби дівчинки Валі С, яка довгий час страждала шизофренією.

Валя С. захворіла на третьому році життя. На 8 році у хво­рої викристалізувався такий фантастичний світ. Існує особлива країна, де живуть особливі люди-хулігани. Проникнути туди можна недозволеним шляхом — на буфері. Цим людям — по 8— 9 років. Вони народжують хуліганят. У хуліганській країні жін­кам відведене перше місце. Проводирка країни Аня Капаєва. У цій країні дуже багато шкіл. Дорослих не допускають у краї­ну хуліганів. Пізніше, в міру наростання аутизму і тупості, у хворої настає розщеплення. Вона твердить, що в її мозку жи­вуть думко-люди, які керують її думками, а ельфи — рухом тіла, причому вони ворогують між собою. Думко-люди нагадують країну хуліганів, але територія цієї країни — спинний мозок Валі. Пізніше хвора створює ще один варіант фантазії — країну втратовольців: людей, які втрачають людське обличчя через втрату волі і перетворюються на мавп. Країна думко-людей і країна втратовольців відтворюють країну хуліганів.

Абулія спостерігається у досить виявленій фор­мі в шкільному віці. При цьому стані хворий стає в'ялим і апатичним. Вже з самого початку захворювання школяр перестає проявляти властиву йому до того активність: замикається в собі, стає малодоступним і незрозумілим для навколишніх. Схильність до тривалого бездіяльного існування, наростаюча в'я­лість, зниження психічної активності, немов би хро­нічна втома, різкий спад працездатності є ранніми симптомами шизофренії.

У таких випадках абулію педагоги і батьки роз­глядають як прояв лінощів. Проте це не лінощі, а по­чаток шизофренічного процесу. Зниження активності виявляється дедалі яскравіше. Учень стає неуважним, відстає від товаришів у навчанні, потім без будь-яко­го приводу відмовляється відвідувати школу, не спіл­кується із знайомими, друзями, рідними, не виходить з дому, цілими днями лежить у ліжку, стає неохайним.

Спад вольової діяльності кінець кінцем призво­дить до того, що хворий перестає виконувати най­простіші дії; якщо йому не пропонують їсти, то він цілими днями не їсть, лежить у ліжку. До зазначених явищ нерідко приєднуються іпохондричні і маячні ідеї, а також галюцинації слухові, нюхові і загально­го чуття.

Емоційна тупість належить до числа по­стійних і найтиповіших порушень при шизофренії. Хво­рі внаслідок всенаростаючого загасання чуттів втра­чають емоційний контакт з оточенням, стають байдужі до того, що було основою їхнього інтересу, проявляють холодність до батьків і друзів. У затяжних випадках вони впадають у стан емоційного отупіння. При цьо­му блідне афект, хворого не турбує й те, що безпосе­редньо загрожує його життю, і те, що пов'язано з ін­стинктом живлення. Він втрачає яскравість і безпосе­редність переживань, ніщо не зацікавлює, не радує і не засмучує хворого. Словом, у міру прогресування хвороби емоційні реакції набирають форми повної байдужості, а пізніше наростає збіднення почуттів, емоційна тупість.

Розщеплення (розірваність) мислен­ня є загальною ознакою для будь-якої форми ши­зофренії. При цьому слід мати на увазі, що схиль­ність до мудрувань і резонерства (хворобливе мудрування) в підлітковому періоді може давати шизофренічне забарвлення най­різноманітнішим психічним захворюванням. Розірва­ності мислення, що свідчить про стадію розквіту ши­зофренічної симптоматики, передує хворобливе резо­нерство і безплідне мудрування. Хворий стає багатослівним і манірним, змінюється цілеспрямова­ність і ціленаправленість, інтереси і афекти ніби пере­міщаються, його цікавлять питання, що не заслугову­ють на увагу, випадковий факт або почуте слово є приводом для незрозумілих і довгих розмірковувань. Далі спостерігається порушення єдності психіки, втрачається закономірний зв'язок мислительних про­цесів. Мислення набирає характеру розірваності, мо­ва часто стає малозрозумілою, беззв'язною, причому внутрішній зв'язок розладнується і в письмовій мові. Мислення стає атактичним: хворі поєднують в одне уявлення і поняття, які не мають логічного зв'язку, а в граматично правильно побудованих фразах поєд­нуються несумісні уявлення, зникає логічний і смис­ловий зв'язок, внаслідок чого судження хворого пере­творюються в беззмістовний набір слів. У хворих виникає переживання відчуженості своїх думок, вони говорять про те, що в них з'являються чужі думки, які протікають незалежно від них і всупереч їхнім намірам.

Таким чином, для розщеплення мислення при ши­зофренії характерний відрив мислення від реальності, схильність до безплідного мудрування і символіки. В основі розщеплення і втрати єдності вищої нервової діяльності лежить порушення взаємодії першої і дру­гої сигнальних систем, кори і підкірки, фазові стани і утворення вогнищ застійного збудження, що виявля­ється у суб'єктивних переживаннях і поведінці хво­рих. У протіканні шизофренії умовно можна виділити такі три стадії її розвитку: 1) початкову; 2) стадію розквіту симптоматики; 3) кінцеву або результативну з слабоумством. Не можна, проте, ототожнювати шизофренічне (апатичне) слабоумство з травматичним або епілептичним. Перше не характеризується такою глибиною деструкції мозкової тканини, як друге.