5.1.4. Методика виготовлення виробів з ниток, шнура, тасьми. В'язання гачком

Чинною програмою з трудового навчання: технічної та художньої праці передбачено навчання учнів плетінню в три нитки у 2-му класі. Для цього молодіш школярі використовують товсті нитки, шнур або тасьму.

Перед плетінням нитки складають разом та рівняють. З одного кінця міцно з'єднують та кріплять до цвяха. Далі виконують плетіння в такій послідовності: праве пасмо перекидають справа на ліво поверх середнього і воно стає середнім, а середнє - крайнім правим. Потім крайнє ліве пасмо перекидають поверх середнього і воно стає середнім, а середнє - лівим. Так продовжують до кінця пасом. Кінець косички зав'язують вузликом. Такий виріб з ниток можна використати як закладку до книжки.

Програмою з трудового навчання: технічної та художньої праці передбачено навчання учнів в'язанню гачком. Для роботи використовують нитки, а відповідно до них гачки. Гачок має ручку і робочу частину, так звану борідку. Найбільш зручними для молодших школярів будуть гачки з пластмасовою і дерев'яною ручкою від №12 до №6 (номер гачка визначається за його товщиною в міліметрах). Нитку слід добирати у 1,5 рази товщу від заглибини біля борідки гачка.

У 3 класі учні засвоюють основні елементи в'язання гачком: глуха петля, напівстовпчик, стовпчик, накид, стовпчик з накидами. Використовують при цьому вовняні, бавовняні та синтетичні нитки. Учителю слід звернути увагу на правильне положення тулуба під час в'язання: спина повинна торкатися стільця, рухати необхідно пальцями, а не всією рукою. Дотримання цих умов допоможе швидше оволодіти навичками в'язання.

Перші в'язані вироби учнів, що мають форму ланцюжків, кружечків, можна використати для аплікаційного панно.

Гачком можна прикрашати вироби (хустинку або серветку). Для цього на відстані 1 см від краю тканини витягують нитки. Обв'язують краї серветки спочатку стовпчиком без накиду, потім другий ряд - повітряними петлями.

Слід зазначити, що в'язання та плетіння з ниток, шнура, тасьми розвиває пізнавальну і творчу активність дітей, допитливість, виховує почуття прекрасного, любов до праці.

Тема 5.2. Художні техніки декоративно-ужиткового мистецтва: вишивка.

Лекція План викладу

5.2.1.Художня вишивка як один із видів декоративно-ужиткового мистецтва.

5.2.2.Техніки та орнаменти української народної вишивки

5.2.1. Художня вишивка як один із видів декоративно-ужиткового мистецтва

Одним із завдань освітньої галузі «Технологія» є формування уявлення про різні види дизайну, серед яких особливе місце належить декоративно-ужитковому мистецтву українського народу.

У народній культурі важливу роль відіграє декоративне мистецтво - галузь мистецтва, яка художньо-естетично формує матеріальне середовище, створене людиною. До нього належать такі види: декоративно-ужиткове, монументально-декоративне, оформлювальне, театрально-декораційне тощо. Види декоративно-ужиткового мистецтва представлені на рис. 19. Сьогодні твори декоративно-ужиткового мистецтва, зокрема вишивка, розглядаються як джерело розвитку сучасного дизайну. Вишивка - один із основних видів декоративно-ужиткового мистецтва, орнаментоване або сюжетне зображення на тканинах, виконане різними видами стібків і швів.

Як свідчать археологічні розкопки, мистецтво вишивки на Україні виникло приблизно у IV ст. н.е. Згодом вона перетворилася у ремесло, почали відкриватися школи для навчання майстринь. Відомо, що одна із перших таких шкіл була організована у IX ст. сестрою Володимира Мономаха - Ганною. У XVI-XVII ст. формуються вишивальні центри (Київщина, Чернігівщина, Поділля та ін.), які й сьогодні залишаються провідними. Кінець XIX ст. характеризується масовим використанням вишивки на жіночому та чоловічому одязі.

Історією визначена особлива роль вишивки у житті людини, створенні естетичного середовища інтер'єру, самовираженні українського народу. Сучасна народна вишивка розвивається на основі традиційної спадщини минулого і досягнень художньої культури. У ній відображено багатство українського народу, що підтверджується численними повторами та комбінаціями геометричного, рослинного, зооморфного орнаментів. В історичному розвитку вишивки важливого значення набула кольорова символіка. Червоний - любов, світло; чорний - смуток, нещастя; зелений - оновлення життя, весна. Варто відзначити, що українська народна вишивка у своїй іконографії зберігає давні архаїчні мотиви, але разом з тим, займає чільне місце серед сучасних видів декоративно-ужиткового мистецтва.