5.1.2. Інструменти та приладдя для роботи з тканиною на уроках трудового навчання.

Заняття з розкроювання та виготовлення виробів з тканини чинною програмою «Трудове навчання: технічна та художня праця» передбачені у З класі. На цих уроках учитель знайомить учнів з інструментами та приладдям, що використовуються при ручному шитті. Для роботи з тканинами необхідні певні інструменти, з якими вчителю слід ознайомити дітей. Коротко охарактеризуємо їх (див. рис. 14).

Кравецькі ручні голки (1) класифікують за довжиною і товщиною від №1 до №12 та за призначенням: середньої довжини з довгим гострим кінцем - для ручного шиття, з більшим вушком і довгим гострим кінцем -для різних декоративних робіт та вишивання, короткі швейні із круглим вушком - для дрібних стібків на щільній тканині.

Кравецькі шпильки (2, 3) необхідні для прикріплення викрійки до тканини або тимчасового скріплення деталей виробу. Зберігають їх у спеціальній подушечці.

Тканину ріжуть кравецькими ножицями (4), але учням початкової школи краще використовувати ті ножиці, якими різали папір.

Сантиметрова стрічка (5) використовується для зняття мірок. Виготовляється з нерозтяжного матеріалу і має шкалу від 1 до 150 см з обох боків.

Наперсток (6) захищає середній палець від уколів голкою під час ручного шиття.

Олівець (8) дозволяє швидко наносити мітки безпосередньо на тканину.

Отже, основними інструментами для роботи з тканиною, які використовуються на уроках трудового навчання: технічної та художньої праці в початковій школі є: ножиці, шпильки, голки, сантиметрова стрічка, олівець та наперсток. Ножиці, голки та шпильки - небезпечні інструменти, тому при роботі з ними необхідно дотримуватися правил безпеки.

5.1.3. Методика ознайомлення молодших школярів з кроєм та ручним шиттям

Перед ознайомленням молодших школярів з кроєм та ручним шиттям, необхідно правильно організувати робоче місце та підготовити учнів до цього процесу. Першим етапом є вміння користуватися голкою, з яким учні ознайомлюються у 1 класі. Учитель показує дітям як втягнути нитку в голку і зав'язати на кінці нитки вузлик. Довжина нитки повинна відповідати відстані від долоні до підборіддя.

Практична робота з оволодіння правильними і безпечними прийомами роботи з голкою починається з формування вмінь виконувати стібки та шви.

Стібок - це відстань між двома послідовними проколами з протягнутою між ними ниткою. Він є елементом кожного шва. Послідовно чергуючись, стібки утворюють шов. Для ознайомлення молодших школярів зі швами чинною програмою з трудового навчання запропоновано такі шви: «голку вперед», «голку назад», «через край». Коротко охарактеризуємо ці шви.

Шов «голку вперед» один з найпростіших ручних швів, яким молодші школярі користуються під час роботи з тканиною. Виконують його рівними стібками на відстані 5 мм один від одного, тому він однаковий з лицьового боку і з вивороту тканини. Шов «голку вперед» можна застосувати і як декоративний. Стібками різної довжини легко вишити нескладний орнамент або контури малюнка (див. рис. 15). Шов «голку вперед з перевивом» виконують так: прошивають дрібними стібками вздовж лінії, потім нитку констрасного кольору пропускають під стібками з лицьової сторони (див. рис. 16).

Шов «голку назад» виконують так: прошивають стібок з виворотногобоку тканини, протягують нитку на лицьовий бік, і виконують стібки, щоразу відступаючи 3 мм назад від місця виходу нитки.

Шов «через край» виконують у вигляді рівних скісних стібків. Він однаковий з обох боків і дуже зручний для обметування, обкидання країв зрізаної тканини, з'єднання деталей виробу.

Після засвоєння прийомів виконання швів, молодші школярі ознайомлюються з різними способами обробки тканини: утворення бахроми (див. рис. 17), підгинання і прошивання країв з відкритим та закритим зрізом (див. рис. 18).

У процесі ознайомлення учнів з технологією виготовлення одягу вчитель звертає увагу на послідовність розкроювання тканини, з'єднання окремих деталей та способи декорування.

Роботу з тканиною починають з виготовлення викрійки. її вирізають з цупкого паперу. Перед розкроюванням необхідно визначити лицьовий бік тканини. Для цього відрізок кладуть так, щоб можна було порівняти одночасно обидва його боки. Викрійку розміщують на випрасованій тканині, раціонально розкладаючи деталі, і за допомогою кравецьких шпильок закріплюють її. Кольоровим олівцем або тонкою крейдою проводять розмітку. За розміткою вирізають окремі деталі. Особливу увагу слід звернути на технологію крою тканини: її не можна піднімати і відривати від столу, а кінець ножиць повинен ковзати по поверхні столу.

Слід також ознайомити учнів з історією українського народного одягу та його характерними ознаками, демонструючи при цьому малюнки із зображенням традиційних костюмів різних регіонів України та сучасних моделей вбрання, що виконані за народними мотивами.

Програмою з трудового навчання: технічної та художньої праці передбачено навчання учнів виготовленню простих виробів з тканини, що мають прямі зрізи (серветки з бахромою, рушники) та заокругленої форми (подушечки для голок, ляльковий одяг, м'які іграшки). Це сприяє розвитку в молодших школярів дизайнерської творчості, конструктивно-художніх та конструктивно технічних умінь.