31. Примусове «відкриття» Японії зах.Державами.

П'ятнадцятирічний період, що передував революції 1867 проходив під знаком все зростаючого тиску на Японію з боку капіталістичних держав. Цей натиск став відчуватися вже на початку XIX ст., А в 1840-х роках набув загрозливого характеру. Саме ці роки ознаменувалися посиленням агресії Англії в Китаї. Англійський капіталізм, як найбільш сильний, прокладав собі вогнем і мечем шлях на китайський ринок. Американці також виявляли підвищений інтерес до Далекого Сходу. Будучи зацікавленими в закабаленні Китаю, англійці й американці шукали опорні бази на Тихому океані для подальшої експансії в цьому регіоні. Особливо в цьому були зацікавлені США, які не мали колоніальних володінь поблизу від Китаю і були відокремлені від нього просторами Тихого океану. Японія в очах американців і була тією ідеальною базою, володіння якої допомогли б США зміцнити свої позиції в Китаї, а також проникнути на російський Далекий Схід і до Кореї.

У 1845 р. американський конгрес дав повноваження президенту США на встановлення торгових відносин з Японією. У мотивувальній частині відверто вказувалося, що Америка потребує морські бази на морях, що омивають береги Китаю.

Після декількох безуспішних спроб увійти в контакт з японською владою Сполучені Штати спорядили у 1852 р. експедицію в Японію, носившу підкреслено військовий характер. 8 липня 1853 в бухту Урага біля столиці Едо увійшла ескадра командора Перрі. Кораблі Перрі були озброєні артилерією і жерла гармат були загрозливо спрямовані на берег. Перрі привіз лист сьогуну від імені президента США та подарунки - моделі машин, які вироблялися в Америці; це повинно було продемонструвати технічну міць Сполучених Штатів.

Ця військова демонстрація приголомшила токугавські верхи. Найбільш непримиренні прихильники політики ізоляції наполягали на строкових військових заходах. У храмах почалися молебні про позбавлення Японії від небезпеки. Розгублений уряд звернувся по допомогу навіть до голландців з проханням скласти проект оборони. Але в міру наближення терміну відповіді на лист президента США, взяли гору більш помірковані настрої. Японські правителі усвідомлювали, що якщо б навіть голландці забезпечили їх зброєю, важко було б сподіватися на успішність збройної відсічі. Вирішено було використовувати тактику затягування і, не даючи американцям остаточної відповіді, залучити їх до тривалих преговорів.

Але в лютому 1854 р. командор Перрі прибув за відповіддю на чолі посиленої ескадри, що складалася з 9 кораблів. На цей раз сьогун і його оточення не ризикнули дратувати Перрі політикою зволікань. Вони вважали за благо поступитися, побоюючись, що інакше заговорять американські гармати. Сьогун дав згоду на переговори. Переговори тривали шість тижнів, в результаті чого 31 березня 1854 року був підписаний перший японо-американський договір, згідно з яким для іноземної торгівлі були відкриті порти Сімода і Хакодате.

Таким чином, американці силою пробили пролом в тій стіні, яка через політику Токугава протягом двох з половиною століть штучно відділяла Японію від зовнішнього світу. Слідом за договором з США Японія за короткий проміжок часу уклала аналогічні з Англією, Голландією, Росією та рядом інших держав.

33 +34. Ліквідація сьогунату Токугава. «Революція Мейдзі»

У наступні роки тиск великих держав на Японію посилився, що призвело до втрати провідних позицій сегуном та його прибічниками і зростання масового невдоволення населення країни. Цим скористалися найбільш розвинені південно-західні князівства, які заявили про необхідність повернення влади імператора. У 1863 р. сегун був змушений зустрітися з імператоромв Кіото і погодитися санкціонувати його указ «про вигнання варварів», тобто європейців. Проте уряд сегуна не бажав розгортати боротьбу проти іноземців, які дедалі частіше у відносинах з Японією застосовували військову силу. Вбачаючи в сегунському уряді свого союзника, англійці та французи надавали йому фінансову допомогу, постачали зброю та направляли офіцерів для підготовки японських військ. Це дозволило сегуну розпочати військові дії в 1862-1864 рр. з опозиційним центром - князівством Тесю - та одержати перемогу. Проте це була короткочасна перемога. Народне невдоволення зростало, і передові князівства очолили антисегунський рух.

Муцухіто (1852-1912) - японський імператор з 1867 р. Період правління Муцухіто з 1868 р. називався «Мейдзі». Був першим імператором Японії після повалення Сегунату протягом періоду «Мейдзі». Під час його правління було проведено ліберально-демократичні реформи, прийнято Конституцію 1889 р. У 1867 р. на імператорський престол вступив п'ятнадцятирічний Муцухіто, від імені якого фактично діяли опозиційні князівства. У кінці року представники опозиції вручили сегуну меморандум з вимогою повернути владу імператору, незаконно захоплену родом Токугава. Враховуючи співвідношення сил, сегун був змушений прийняти цю вимогу, але став готуватися до збройної боротьби, яка розпочалася невдовзі.

Однак уже в січні 1868 р. війська сегуна були розбиті поблизу Кіото. У лютому капітулювала сегунська столиця Едо. Боротьба тривала ще декілька місяців, після чого Се-гунат остаточно припинив своє існування. Антисегунська коаліція перемогла завдяки підтримці селян та ремісників.