
- •6.Групи здоров”я дітей.
- •7.Гігієнічні основи фізичного виховання дітей дошкільнго віку.
- •8. Значення раціонального харчування дітей різних вікових груп у профілактиці дитячих хвороб.
- •9. Гігєнічна оцінка фізичного розвитку дитини.
- •10. Гігієна дітей раннього віку.
- •11. Вигодовування дітей грудного віку: природне, штучне, змішане. Переваги материнського молока для вигодовування дитини.
- •13.Ознаки рахіту, засоби профілактики рахіту, принципи лікування.
- •14. Принципи догляду за хворою дитиною
- •15. Хвороби порожнини рота: стоматит, афтозний стоматит, профілактика і лікування.
- •16. Гострий гастрит, хронічний гастрит –причини, ознаки, принципи лікування. Дієтотерапія
- •18. Гельмінтози дітей та їх профілактика
- •20. Гострі і хронічні запалення жовчних шляхів. Ознаки, принципи лікування. Профілактика.
- •21. Захворювання органів дихання у дітей і їх профілатика: риніт, аденотонзиліт, ларингіт, трахеїт.
- •22. Захворювання дихальних шляхів: гострий і хронічний бронхіт, пневмонія: ознаки, перебіг, профілактика лікування.
- •23. Бронхіальна астма – причини, ознаки, допомога при приступі ядухи. Профілактика.
- •24. Анемія у дітей і їх профілактика.
- •31.Цукровий діабет: причини, види, ознаки, перебіг, принципи лікування.
- •32.Профілактика цукрового діабету у дітей.
- •33.Надання невідкладної допомоги при гупер- і гіпоглікемічних станах у дітей.
- •34Психологічна, психопрофілактика й організаційна роль педагога у наданні психоневрологічної допомоги дітям.
- •35Профілактика порушень зору та слуху у дітей.
- •37.Поняття про епідемічний процес.
- •38.Імунітет, види імунітету.
- •40.Роль профілактичних щеплень у попередженні інфекційних хвороб.
- •41.Епідемічний паротит.
- •42. Грип, гострі респіраторно-вірусні інфекції. Ознаки, профілактика. Принципи лікування.
- •43.Профілатика туберкульозу у дітей.
- •44Сальмонельоз, харчові токсикоінфекції у дітей. Прояви, перебіг, лікування, профілактика.
- •45.Вірусні гепатити, їх згубний вплив на здоров”я дітей, принципи, профілактика
- •46. Епідемічна ситуація щодо розповсюдження вірусного гепатиту і туберкульозу серед дітей.
- •47. Санітарно-просвітницька робота серед дітей та їх батьків щодо запобігання розповсюдження інфекційних хвороб.
- •48. Захворюваність на віл/снід в Україні. Шляхи зараження, прояви хвороби, профілактика.
- •49. Особливості віл-інфікування та перебіг сніДу у дітей. Прогноз.
- •51.Дифтерія. Збудник, джерело інфекції, клінічні прояви, ускладнення, профілактика.
- •52. Скарлатина. Збудник, джерело інфекції, клінічні прояви, ускладнення, профілактика.
- •53.Кашлюк (коклюш). Збудник, джерело інфекції, клінічні прояви, ускладнення, профілактика.
- •54.Кір. Збудник, джерело інфекції, клінічні прояви, ускладнення, профілактика.
- •55.Вітряна віспа. Збудник, джерело інфекції, клінічні прояви, ускладнення, профілактика.
- •56.Краснуха. Збудник, джерело інфекції, клінічні прояви, ускладнення, профілактика.
- •57.Епідемічний паротит. Збудник, джерело інфекції, клінічні прояви, ускладнення, профілактика.
- •58.Грип як гостре епідемічне захворювання.
- •59.Аденовірусні інфекції.
- •63.Поняття про інфекційні хвороби. Епідемічний процес.
- •64.Класифікація інфекційних хвороб.
- •66.Поняття про імунологію. Види імунітету. Профілактичні щеплення.
- •71. Загартування сонцем.
- •72. Водні процедури, як фактор загартування.
- •73.Дизентерія. Збудник, джерело інфекції, ознаки, принципи лікування, профілактичні заходи.
- •75.Харчові токсикоінфекції. Збудник, джерело інфекції, ознаки, профілактичні заходи.
- •77. Харчування дітей від 1 до 7 років.
- •78. Організація харчування в дошкільній установі.
- •79. Режим дня дітей ясельного віку.
- •80. Режим дня дітей дошкільного віку.
- •85. Гігієна сну
- •88. Аномалії конституції та алергічні реакції у дітей
- •89.Виховання навичок осообистої гігієни у дітей в дошкільних закладах
- •90.Значення контролю за розвитком і станом здоров`я дитини для планування виховної та оздоровчої роботи в дошкільному закладі
63.Поняття про інфекційні хвороби. Епідемічний процес.
Інфекційні хвороби - це група захворювань, які спричиняються патогенними бактеріями, вірусами, рикетсіями, найпростішими, грибами. Спільною ознакою більшості інфекційних хвороб е можливість передаватися від хворого організму здоровому і у разі наявності сприятливих умов набувати масового, епідемічного поширення.
Інфекція — це проникнення мікроорганізму в інший організм і наступні їх взаємовідносини, які визначаються властивостями макро- і мікроорганізму.
1. Інфекція властива всім істотам.
2. В загальнобіологічному розумінні поняття інфекції в дечому збігається з поняттям симбіозу та охоплює закономірності і неантагоністичних взаємовідношень мікро- і макроорганізму.
3. Поняття «інфекція» охоплює також зміни збудника, яких він зазнає в процесі еволюції, під час перебування в зовнішньому середовищі, в організмі переносників.
Інфекційний процес - це сукупність захисних фізіологічних та патологічних реакцій організму в певних умовах зовнішнього середовища у відповідь на вплив патогенного мікроорганізму.
Інфекційна хвороба - це найвищий ступінь розвитку інфекційного процесу, що проявляється різними клінічними симптомами і змінами біологічного, фізіологічного, біохімічного, анатомічного, мікробіологічного та епідеміологічного характеру.
Епідемічний процес – це процес поширення інфекційних хвороб. Для виникнення епідемічного процесу необхідна наявність трьох основних факторів: джерела інфекції, відповідних шляхів передачі і поширення інфекції, сприйнятливого для даної інфекції населення.
Фактори епідемічного процесу:-джерело інфекції(хвора людина бактеріоносій тварини)
-фактори передачі(їжа,вода,грунт,повітря,комахи,предмети побуту ); -сприятливість організму(реактивність організму,щеплення).
64.Класифікація інфекційних хвороб.
Загальновизнаної класифікації інфекційних хвороб поки що немає. У нашій країні найбільшого поширення набула класифікація видатного українського вченого академіка Л.В. Громашевськоґо. Вона ґрунтується на механізмі передачі інфекції і специфічній первинній локалізації збудника в організмі, що зумовлює певний патогенез хвороби, її основні клінічні прояви. Згідно з цією класифікацією, інфекційні хвороби поділені на чотири великі групи.
Кишкові інфекційні хвороби. Збудник локалізується в кишках, виділяється з фекаліями. Зараження людини відбувається перорально через фактори, які піддаються фекальному забрудненню (вода, їжа, мухи, руки та ін.). До цієї групи належать антропонози — черевний тиф, дизентерія, ешерихіози, амебіаз, холера, вірусний гепатит А і С, поліомієліт, деякі зоонози, гельмінтози, сальмонельози (частково паратиф В), лептоспіроз, ботулізм, бруцельоз, псевдотуберкульоз, кишковий єрсиніоз, ящур, лістеріоз. Якщо хвороби цієї групи супроводжуються бактеріємією, збудник може виділятися з сечею (черевний тиф, лептоспіроз), молоком (бруцельоз), іноді зі слиною, потом.
Інфекційні хвороби дихальних шляхів. Збудник переважно локалізується в слизовій оболонці дихальних шляхів, виділяється у зовнішнє середовище з секретами дихальних шляхів під час кашлю, чхання, розмови. Щоб спричинити зараження людини, збудник повинен потрапити на слизову оболонку дихальних шляхів (під час вдихання), іноді на інші слизові оболонки. До цієї групи належать кір, краснуха, коклюш, натуральна та вітряна віспа, вірусна паротитна хвороба, інфекційний мононуклеоз, орнітоз, грип та інші гострі респіраторні захворювання, менінгококова хвороба, енцефаліт, вірусний менінгіт, ангіна, скарлатина, дифтерія, легіонельоз.
Кров'яні (трансмісивні) інфекційні хвороби. Спричинюються збудниками, які мають первинну та основну локалізацію в крові хворих. Зараження людини відбувається, коли збудник потрапляє безпосередньо в кров (лімфу) від живих кровосисних переносників - членистоногих. До цієї групи належать антропонози — висипний і поворотний тиф, флеботомна (москітна) гарячка, малярія, шкірний лейшманіоз Старого Світу, а також зоонози — чума, туляремія, ендемічні рикетсіози, сезонний енцефаліт, кліщовий поворотний тиф, геморагічні гарячки (в тому числі жовта, денге), трипаносомоз.
Інфекційні хвороби зовнішніх покривів. Первинна локалізація збудника — це шкіра і зовнішні слизові оболонки, через які відбувається зараження людини при безпосередньому (прямому) контакті (венеричні хвороби, сказ, содоку) або через фактори зовнішнього середовища: одяг, постільну білизну, посуд, продукти харчування та ін. (правець, сибірка тощо). Крім названих до цієї групи належать бешиха, сап, феліноз (хвороба від котячих подряпин), трахома, інфекційний кон'юнктивіт. Майже всі вони є зоонозами (крім венеричних хвороб).
Інфекційні
хвороби : кишкові
інф.хвороби(водний,харчовий,фекально-оральний),
інфекційні хвороби дихальних шляхів(
повітряно-краплинний,повітряно-
пиловий), кровяні інфекційні
хвороби(проміжний хазяїн, кровосисні
комахи,інструментальний);інф. хвороби
зовнішніх покривів (контактно - побутовий
прямий,контактно – побутовий непрямий.
65.Профілактика поширення інфекційних хвороб. Однією з основних причин розповсюдження інфекційних захворювань в дитячих колективах є недотримання вимог гігієни. Грає роль і те, що в закритих приміщеннях тісне і тривале спілкування дітей між собою сприяє передачі інфекції від однієї дитини до іншої. Тому в дитячих установах, особливо закритого типу, необхідно регулярно проводити профілактичні заходи. Профілактика інфекцій повинна здійснюватися не епізодично, а шляхом планомірного виконання системи заходів, що запобігають занесенню інфекції в колектив і розповсюдження її, а також заходів, що підвищують загальну і специфічну несприйнятливість дитячого організму.
Правильне планування і експлуатація приміщень, суворе виконання режиму дня, раціональне харчування дітей з достатнім введенням в меню вітамінів, фізичне виховання і особливо загартування, а також хороша організація загального медичного обслуговування і виховної роботи підвищують опірність дитячого організму до різних шкідливих дій зовнішнього середовища, у тому числі і до хвороботворних мікробів.
Важливим заходом в системі боротьби з потраплянням інфекції до дитячих установ є правильна організація прийому дітей. Перед направленням до дитячої установи дитина повинна бути ретельно оглянута лікарем поліклініки, обстежена на бактеріоносійство дифтерії і кишкових захворювань. Лікар повинен з'ясувати, чи немає інфекційних захворювань в будинку і квартирі, де живе дитина, і уточнити, якими інфекційними хворобами вона раніше перехворіла. На основі даних обстеження лікар видає відповідну довідку. Крім того, до дитячої установи повинна бути представлена довідка з санітарно-епідеміологічної станції про те, що у дитини і людей, що живуть в сусідстві з нею немає інфекційних захворювань.
Велике значення має санітарний контроль за прийомом персоналу на роботу, особливо до дитячих установ закритого типу.
Особи, що поступають на роботу в харчові блоки дитячих установ і на посади, пов'язані з безпосереднім обслуговуванням дітей (вихователі), підлягають повному медичному огляду, ретельному опитуванню про перенесені захворювання; разом з тим з'ясовується, чи немає інфекційних хвороб по місцю їх проживання. Ці особи повинні бути обстежені на бактеріоносійство (кишкові інфекції).
Велике значення має санітарно-освітня робота, яка ведеться з обслуговуючим персоналом дитячих установ, з дітьми, а також і з їх батьками.
З раннього віку діти повинні навчитися завжди підтримувати своє тіло і одяг в чистоті, при кашлі і чханні прикривати рот і ніс носовою хусткою або тильною стороною долоні і т.д.
Вельми важливий ретельний облік захворюваності інфекційними хворобами дітей і персоналу дитячих установ.
В період літньої оздоровчої роботи на дачі необхідно виконувати комплекс спеціальних профілактичних заходів. Велике значення має санітарно-гігієнічний стан місця, куди виїжджає дитяча установа. Питання про придатність ділянки і приміщень для літнього відпочинку дітей вирішує санітарно-епідеміологічна організація. Без візи органів санітарного нагляду виїзд установи не дозволяється.
У дітей, що виїжджають на літній відпочинок, повинні бути довідки від санітарно-епідеміологічної станції про відсутність інфекційних захворювань за місцем проживання.