
- •6.Групи здоров”я дітей.
- •7.Гігієнічні основи фізичного виховання дітей дошкільнго віку.
- •8. Значення раціонального харчування дітей різних вікових груп у профілактиці дитячих хвороб.
- •9. Гігєнічна оцінка фізичного розвитку дитини.
- •10. Гігієна дітей раннього віку.
- •11. Вигодовування дітей грудного віку: природне, штучне, змішане. Переваги материнського молока для вигодовування дитини.
- •13.Ознаки рахіту, засоби профілактики рахіту, принципи лікування.
- •14. Принципи догляду за хворою дитиною
- •15. Хвороби порожнини рота: стоматит, афтозний стоматит, профілактика і лікування.
- •16. Гострий гастрит, хронічний гастрит –причини, ознаки, принципи лікування. Дієтотерапія
- •18. Гельмінтози дітей та їх профілактика
- •20. Гострі і хронічні запалення жовчних шляхів. Ознаки, принципи лікування. Профілактика.
- •21. Захворювання органів дихання у дітей і їх профілатика: риніт, аденотонзиліт, ларингіт, трахеїт.
- •22. Захворювання дихальних шляхів: гострий і хронічний бронхіт, пневмонія: ознаки, перебіг, профілактика лікування.
- •23. Бронхіальна астма – причини, ознаки, допомога при приступі ядухи. Профілактика.
- •24. Анемія у дітей і їх профілактика.
- •31.Цукровий діабет: причини, види, ознаки, перебіг, принципи лікування.
- •32.Профілактика цукрового діабету у дітей.
- •33.Надання невідкладної допомоги при гупер- і гіпоглікемічних станах у дітей.
- •34Психологічна, психопрофілактика й організаційна роль педагога у наданні психоневрологічної допомоги дітям.
- •35Профілактика порушень зору та слуху у дітей.
- •37.Поняття про епідемічний процес.
- •38.Імунітет, види імунітету.
- •40.Роль профілактичних щеплень у попередженні інфекційних хвороб.
- •41.Епідемічний паротит.
- •42. Грип, гострі респіраторно-вірусні інфекції. Ознаки, профілактика. Принципи лікування.
- •43.Профілатика туберкульозу у дітей.
- •44Сальмонельоз, харчові токсикоінфекції у дітей. Прояви, перебіг, лікування, профілактика.
- •45.Вірусні гепатити, їх згубний вплив на здоров”я дітей, принципи, профілактика
- •46. Епідемічна ситуація щодо розповсюдження вірусного гепатиту і туберкульозу серед дітей.
- •47. Санітарно-просвітницька робота серед дітей та їх батьків щодо запобігання розповсюдження інфекційних хвороб.
- •48. Захворюваність на віл/снід в Україні. Шляхи зараження, прояви хвороби, профілактика.
- •49. Особливості віл-інфікування та перебіг сніДу у дітей. Прогноз.
- •51.Дифтерія. Збудник, джерело інфекції, клінічні прояви, ускладнення, профілактика.
- •52. Скарлатина. Збудник, джерело інфекції, клінічні прояви, ускладнення, профілактика.
- •53.Кашлюк (коклюш). Збудник, джерело інфекції, клінічні прояви, ускладнення, профілактика.
- •54.Кір. Збудник, джерело інфекції, клінічні прояви, ускладнення, профілактика.
- •55.Вітряна віспа. Збудник, джерело інфекції, клінічні прояви, ускладнення, профілактика.
- •56.Краснуха. Збудник, джерело інфекції, клінічні прояви, ускладнення, профілактика.
- •57.Епідемічний паротит. Збудник, джерело інфекції, клінічні прояви, ускладнення, профілактика.
- •58.Грип як гостре епідемічне захворювання.
- •59.Аденовірусні інфекції.
- •63.Поняття про інфекційні хвороби. Епідемічний процес.
- •64.Класифікація інфекційних хвороб.
- •66.Поняття про імунологію. Види імунітету. Профілактичні щеплення.
- •71. Загартування сонцем.
- •72. Водні процедури, як фактор загартування.
- •73.Дизентерія. Збудник, джерело інфекції, ознаки, принципи лікування, профілактичні заходи.
- •75.Харчові токсикоінфекції. Збудник, джерело інфекції, ознаки, профілактичні заходи.
- •77. Харчування дітей від 1 до 7 років.
- •78. Організація харчування в дошкільній установі.
- •79. Режим дня дітей ясельного віку.
- •80. Режим дня дітей дошкільного віку.
- •85. Гігієна сну
- •88. Аномалії конституції та алергічні реакції у дітей
- •89.Виховання навичок осообистої гігієни у дітей в дошкільних закладах
- •90.Значення контролю за розвитком і станом здоров`я дитини для планування виховної та оздоровчої роботи в дошкільному закладі
44Сальмонельоз, харчові токсикоінфекції у дітей. Прояви, перебіг, лікування, профілактика.
. Сальмонельоз — гостра інфекційна хвороба, що спричиняється численними бактеріями роду сальмонел і характеризується, переважним ураженням травного каналу.
Основним резервуаром та джерелом інфекції є тварини (велика рогата худоба, свині, водоплавна птиця, а також гризуни). Джерелом зараження, особливо у дітей раннього віку, є люди, які мають клінічно виражену або безсимптомну форму сальмонельозу.
Шлях передачі. Аліментарне зараження здійснюється у разі використання заражених продуктів харчування та за умови недостатньої термічної обробки цих продуктів. Контактне зараження від хворих на сальмонельоз відбувається в основному у дітей раннього віку. Новонароджені та немовлята, особливо недоношені, можуть заразитися сальмонельозом аерогенно-пиловим шляхом. Контактне інфікування та аерогенно-пиловий шлях передачі сальмонельозу домінують під час спалахів інфекції в дитячих закладах і в лікарнях.
Інфікуюча доза неоднакова у людей різних вікових груп. Вона є мінімальною у дітей раннього віку, особливо у новонароджених, а також у дітей, ослаблених після перенесених або на тлі супровідних захворювань. У дітей до 1-го року життя захворюваність сальмонельозом у 20-30 разів вища, ніж у дітей шкільного віку та дорослих.
Сальмонельозу властива різноманітність проявів хвороби. Якщо зараження харчове, розвивається, як правило, сальмонельоз типу харчової токсикоінфекції. Інкубаційний період — від кількох годин до 1-2 днів. Гостро та швидко розвиваються явища гастроентериту та гастроентероколіту (біль у животі, блювання, пронос). Підвищується температура тіла, випорожнення прискорюються, вони рідкі, пінисті, дуже неприємного запаху. Можливі домішки слизу, прожилки крові. Сальмонельозна харчова токсикоінфекція розвивається переважно у дітей старшого віку, але можлива й у дітей раннього віку. Профілактика. Основою профілактики харчового сальмонельозу є ветеринарно-санітарний нагляд за забоєм худоби та птиці, контроль за збереженням і обробкою м'яса та інших харчових продуктів, санітарним станом харчоблоків, винищування гризунів, виявлення бактеріоносіїв серед працівників харчової промисловості та дитячих закладів.
Профілактика контактного сальмонельозу серед дітей раннього віку включає суворе дотримання харчового режиму та бактеріологічне дослідження випорожнень у людей, які їх оточують. Бактеріологічні обстеження проводять у матерів новонароджених дітей у пологовому будинку та у матерів, які доглядають за хворими дітьми в дитячих відділеннях лікарні; у всіх дітей, які поступають до лікарні для стаціонарного лікування; у дітей під час оформлення їх у дитячі заклади та перед поверненням до них після тривалої перерви. Якщо серед дітей виявлені бактеріоносії, їх ізолюють та лікують.
45.Вірусні гепатити, їх згубний вплив на здоров”я дітей, принципи, профілактика
Гепатити вірусні - інфекційні хвороби з переважним ураженням печінки, інтоксикацією і нерідко жовтяницею.
Розрізняють вірусні гепатити А, В, С, D і Е, кожний з яких викликається іншим збудником. Вірус гепатиту А дуже малих розмірів, містить РНК, знешкоджується при температурі 100 °С за 5 хв. Збудник гепатиту В належить до великих вірусів, має ДНК, до складу його білкової оболонки входить так званий поверхневий антиген (HBsAg). Цей вірус дуже стійкий до дії тепла: при температурі 120 °С гине через 30 хв. Вірус гепатиту D вважається дефектним, бо не має власної білкової оболонки; останню він утворює з поверхневого антигену вірусу гепатиту В, тому може розмножуватися лише в організмі хворих на цей гепатит.
Вірусний гепатит А - типова кишкова інфекція, джерелом якої є хвора людина, переважно в початковий період хвороби. Захворювання передається харчовим, водним і контактно-побутовим шляхами. Сприйнятливість до нього висока, тому максимальна захворюваність припадає на вік від 4 до 14 років. Характерна осінньо-зимова сезонність.
Джерелом інфекції при вірусному гепатиті В є хворі люди (заразні з кінця інкубаційного періоду до ЗО-35-го дня захворювання) і вірусоносії. ередача вірусу відбувається рановим шляхом, найчастіше під час переливань донорської крові, оперативних втручань, ін'єкцій ліків, а також у побуті в разі спільного користування бритвою, манікюрним набором, ножицями, якщо вони забруднені інфікованою кров'ю; з менструальною кров'ю, статевим шляхом. Сприйнятливість висока. Найчастіше хворіють діти на першому році життя і дорослі віком понад 30 років. Вірусний гепатит С передається парентерально, за епідеміологією він подібний до гепатиту В, найчастіше розповсюджується з донорською кров'ю та її препаратами. Збудник гепатиту D також передається через кров, ним досить часто заражені хворі на наркоманію. Вірусний гепатит Е, подібно до гепатиту А, розноситься з водою і харчовими продуктами.
Протиепідемічні заходи спрямовані на раннє виявлення та ізоляцію хворих. При вірусному гепатиті А за контактними особами спостерігають протягом 35 днів, при гепатиті В - б міс з моменту роз'єднання. Щотижня здійснюють опитування, термометрію, клінічний огляд з визначенням розмірів печінки і селезінки, а також 1 раз на 2-3 тиж беруть кров (визначення активності аланінамінотрансферази) і сечу (дослідження на білірубін). Крім того, відправляють кров на дослідження з метою виявлення вірусних антигенів і антитіл до них. В епідемічному осередку вірусного гепатиту А дітям і вагітним вводять донорський імуноглобулін у перші 7-10 днів контакту (у віці 1-6 років - 0,75 мл, 7-10 років - 1,5 мл, дітям старшого віку і дорослим - до 3 мл) або мефенамову кислоту (дітям 5-10 років - по 0,25 г 2 рази на день 3 дні підряд, дорослим - по 0,5 г 2 рази на день трьома одноденними курсами з інтервалом 10 днів). В епідеміологічно неблагополучних населених пунктах проводять передсезонну профілактику гепатиту А у дітей за допомогою донорського імуноглобуліну. В епідемічних осередках гепатитів А та Е роблять поточну і заключну дезінфекцію, як при кишкових інфекціях. Для запобігання парентеральному зараженню вірусами гепатиту необхідно ширше користуватися одноразовими медичними і лабораторними інструментами, суворо стежити за достерилізаційною обробкою і стерилізацією колючих і ріжучих засобів. Ретельно обстежують донорів крові та органів на носійство вірусів В і С. Для специфічної профілактики вірусних гепатитів А та В із крові донорів виготовлені імуноглобулінові препарати із захисним титром антитіл. Створені високоефективні вакцини, які вже успішно використовуються в ряді країн. Важливе значення має санітарно-освітня робота.