8.Характеристика синоптичних євангелій.

Синопти́чні Єванге́лії (від грец. συνόψις syn-opsis, син-опсіс) — разом (спільно) дивитися) — три перші книги Нового Заповіту, написані синоптиками (Євангелія від Матвія, Марка і Луки). За своїм змістом синоптичні Євангелії багато в чому перегукуються і повторюють одне одного. Четверте Євангеліє від Івана відрізняється за стилем і змістом від синоптичних.

Синопс - (огляд). Центральною темою дослідників трьох Євангелій стала так звана синоптична проблема. Тобто яким чином можна пояснити узгодження трьох перших Євангелій Нового Заповіту як дослівно так і у виборі тем та послідовностей.

 У цих творах є виклад і діяльність Спасителя за подібним змістом. Всі ці євангелія мають спільну історичну структуру, відрізняючись тільки в деяких деталях. Наприклад, подібно описують хрещення та спокушання Христа, Його служіння в Галілеї, усі вони показують визнання Петра в кесарії Филиповій як поворотний момент у служінні, подібно описують останню мандрівку в Єрусалим, суд, розп’яття та воскресіння. Крім однакового змісту, можна побачити й опис якоїсь події з одинаковою лексикою. Наприклад: зцілення прокаженого; питання про владу Христа; частини есхатологічного вчення; прохання Йосипа Ариматейського віддати йому Тіло Ісуса.

Починається Новий Завіт з Євангелія від Матвія. Воно має 28 розділів, його автор – митар, закликаний Ісусом в учні, про що пише й сам Матвій (Мт. 9:9]. Він постає добрим знавцем іудейської традиції. Про Євангеліє від Матвія сучасний його перекладач Л.Лутковський пише, що воно написано іудеєм і для іудеїв, він добре знає Палестину, іудейські звичаї, ревно ставиться до іудейського вчення. Головна ідея його твору – довести, що Ісус є Месією. Матвій наполягає на моральних проблемах вчення Ісуса. Чітко простежується іудейське походження християнства. Теологи датують написання Євангелія від Матвія 42 р. Н.е., тобто негайно після страти Ісуса Христа. Більшість науковців – початком II ст. Вони вважають, що в основі Євангелія від Матвія лежить давно вже втрачений варіант арамейського Євангелія і Євангеліє від Марка. Цей варіант арамейського Євангелія А.Робертсон називає «єврейським Матвієм».

Другим у Новому Завіті йде Євангеліє від Марка Вважають, що воно є найдавнішим. Воно найбільш стисло викладає біографію Ісуса, починаючи її з його водного хрещення у Івана Хрестителя в річці Йордан, тобто охоплює останні шість років його життя. Написано Євангеліє в 62-63 рр. У Римі й для римлян. Його автор Марк мандрував з апостолом Павлом, а згодом – з апостолом Петром. Не виключено, що сам він із римлян. Євангеліє від Марка має лише 16 розділів і є найкоротшим з усіх.

Євангеліє від Луки, лікаря, живописця, мабуть, грека з Антіохії – найбільші докладне, має 24 розділи, написане як добротний літературний твір. Автор, безумовно, видатний гуманіст. Він писав своє Євангеліє для християн з язичників. Богослови вважають його ровесником Євангелія від Марка, але дослідження тексту говорять про його написання у II ст.

9.Жанр притчі у новозавітних євангеліях. Притча про сіяча: зміст, образність.

Найбільш поширеним супровідним жанром, включеним у тексти Євангелій, є притчі. Усі вони стосуються вчення Христа й інтерпретуються як утаємничені одкровення істини. Вони також містять коментар месіанських пророцтв, наближаючи тексти Євангелій до традиції юдейського мідрашу. Притчевість і алегоричність найбільше зближують тексти Євангелій з текстами Старого Заповіту. Використовуючи спільну образність, ті ж алегоричні аналогії, вони засвідчують, що продовжують давню релігійну традицію в її оновленому статусі. Головна відмінність цього жанру від інших – не у формальних вимірах, а у виході за межі історичного дискурсу: наративи набувають рис метаісторичності, Ісус зображується не як філософ чи новий учитель моралі, а як Месія, в житті Якого втілилися усі проголошені давніми пророками провіщення. Зв'язок із Старозавітнім корпусом сакральних текстів творить в Євангеліях особливий рівень інтертекстуальності, що робить Біблію унікальним за своєю природою текстом світової культури.

ПРИТЧА ПРО СІЯЧА : Вийшов сіяч посіяти зерно. Те, що впало край дороги, затоптали. Що впало на кам’янистий ґрунт — засохло без вологи. Дещо впало в терен і було ним заглушене. А те, що впало на добру землю, вродило стократно.  ОБРАЗНІСТЬ : Зерно — Боже Слово. Зерна край дороги — це ті, у кого диявол забрав із серця це слово. Що на кам’янистому ґрунті — це ті, хто відійшов під час випробувань. Які поміж терном — це ті, що забувають слово Боже за щоденними клопотами та багатством, не дають плоду. Зерна на добрій землі — це ті, хто Слово почує і збереже в щирому та доброму серці.