
- •Історичні(17 книг)
- •Івана: – 21 розділ.
- •2.Загальна характеристика старозавітних книг: тематичні групи, проблематика, образна система.
- •Історичні книги (12 книг)
- •3.Законоустановчі книги Старого Заповіту.
- •Композиція
- •Композиція
- •Композиція
- •4.Зміст та ідеї книги Буття.
- •5.Зміст та ідеї книги Вихід. Образ пророка Мойсея.
- •6.Морально-поетичні книги Старого Заповіту.
- •7.Старозавітні пророчі книги. Загальна характеристика книг «великих» пророків.
- •8.Характеристика синоптичних євангелій.
- •9.Жанр притчі у новозавітних євангеліях. Притча про сіяча: зміст, образність.
- •10.Загальна характеристика євангелія від Матвія. Образ Ісуса у ньому.
- •11.Загальна характеристика євангелія від Марка. Образ Ісуса у ньому.
- •12.Загальна характеристика євангелія від Луки. Образ Ісуса у ньому.
- •13.Загальна характеристика євангелія від Івана. Образ Ісуса у ньому.
- •14.Історія Різдва у новозавітних євангеліях: зміст, образність.
- •15.Історія таємної вечері: зміст, образність.
- •16.Історія зради у новозавітних євангеліях: зміст, образність.
- •17.Історія Воскресіння у новозавітних євангеліях: зміст, образність.
- •18.Притча про десять дів: зміст, образність.
- •19.Притча про блудного сина: зміст, образність.
- •20.Притча про доброго самарянина: зміст, образність.
- •21.Притча про таланти: зміст, образність.
- •22.Притча про пшеницю та бур’ян: зміст, образність.
- •23.Остромирове Євангеліє (1056-1057).
- •Новий Завіт
- •24.Пересопницьке Євангеліє (1556-1561) як пам’ятка української культури.
- •2011 Року виповнюється 450 років від завершення праці над створенням визначної рукописної пам’ятки староукраїнської літературної мови та мистецтва – „Пересопницького Євангелія”.
- •25.Острозька Біблія (1581): історія видання, особливості.
- •26.Християнізація Київської Русі та її роль у розвитку національного письменства.
- •27.Час і причини появи перекладної літератури у Київській Русі.
- •28.Поняття про Перший південнослов’янський вплив.
- •29.Найпоширеніші види збірників житійних творів.
- •30.Художні особливості агіографічного жанру.
- •31.Жанрові різновиди історичної прози: палеї, хроніки, хронографи.
- •32.Основні тематичні групи апокрифів.
- •33.Перекладна світська повість. Найбільш популярні у Київські Русі перекладні повісті.
- •34.Перекладна природничо-наукова література.
- •35.Оригінальна ораторська проза: загальна характеристика.
- •36.Дидактичне красномовство Київської Русі. «Повчання» Феодосія Печерського.
- •37.Композиція і особливості стилю «Слова про Закон і Благодать» Іларіона.
- •39.Перші оригінальні агіографічні твори. Політичне значення руських житій.
- •40.Історія створення та ідейно-тематичний зміст Києво-Печерського патерика.
- •41.Особливості формування і функціонування жанру паломницької літератури. Загальний зміст та головна ідея «Ходіння» Данила.
- •42.Причини виникнення жанру літописання на Русі.
- •43.Характеристика списків та редакцій «Повісті врем'яних літ».
- •44.Ідея незалежності Київської Русі у «Повісті врем’яних літ».
- •45.Ідея єдиного княжого роду у «Повісті врем’яних літ».
- •46.Форми літописної оповіді у «Повісті врем'яних літ».
- •47.Образ ідеального князя у «Повісті врем'яних літ».
- •48.Загальна характеристика оповідання про осліплення Василька Теребовльського.
- •49.Коротка характеристика Київського літопису.
- •50.Особливості композиції Галицько-Волинського літопису.
8.Характеристика синоптичних євангелій.
Синопти́чні Єванге́лії (від грец. συνόψις syn-opsis, син-опсіс) — разом (спільно) дивитися) — три перші книги Нового Заповіту, написані синоптиками (Євангелія від Матвія, Марка і Луки). За своїм змістом синоптичні Євангелії багато в чому перегукуються і повторюють одне одного. Четверте Євангеліє від Івана відрізняється за стилем і змістом від синоптичних.
Синопс - (огляд). Центральною темою дослідників трьох Євангелій стала так звана синоптична проблема. Тобто яким чином можна пояснити узгодження трьох перших Євангелій Нового Заповіту як дослівно так і у виборі тем та послідовностей.
У цих творах є виклад і діяльність Спасителя за подібним змістом. Всі ці євангелія мають спільну історичну структуру, відрізняючись тільки в деяких деталях. Наприклад, подібно описують хрещення та спокушання Христа, Його служіння в Галілеї, усі вони показують визнання Петра в кесарії Филиповій як поворотний момент у служінні, подібно описують останню мандрівку в Єрусалим, суд, розп’яття та воскресіння. Крім однакового змісту, можна побачити й опис якоїсь події з одинаковою лексикою. Наприклад: зцілення прокаженого; питання про владу Христа; частини есхатологічного вчення; прохання Йосипа Ариматейського віддати йому Тіло Ісуса.
Починається Новий Завіт з Євангелія від Матвія. Воно має 28 розділів, його автор – митар, закликаний Ісусом в учні, про що пише й сам Матвій (Мт. 9:9]. Він постає добрим знавцем іудейської традиції. Про Євангеліє від Матвія сучасний його перекладач Л.Лутковський пише, що воно написано іудеєм і для іудеїв, він добре знає Палестину, іудейські звичаї, ревно ставиться до іудейського вчення. Головна ідея його твору – довести, що Ісус є Месією. Матвій наполягає на моральних проблемах вчення Ісуса. Чітко простежується іудейське походження християнства. Теологи датують написання Євангелія від Матвія 42 р. Н.е., тобто негайно після страти Ісуса Христа. Більшість науковців – початком II ст. Вони вважають, що в основі Євангелія від Матвія лежить давно вже втрачений варіант арамейського Євангелія і Євангеліє від Марка. Цей варіант арамейського Євангелія А.Робертсон називає «єврейським Матвієм».
Другим у Новому Завіті йде Євангеліє від Марка Вважають, що воно є найдавнішим. Воно найбільш стисло викладає біографію Ісуса, починаючи її з його водного хрещення у Івана Хрестителя в річці Йордан, тобто охоплює останні шість років його життя. Написано Євангеліє в 62-63 рр. У Римі й для римлян. Його автор Марк мандрував з апостолом Павлом, а згодом – з апостолом Петром. Не виключено, що сам він із римлян. Євангеліє від Марка має лише 16 розділів і є найкоротшим з усіх.
Євангеліє від Луки, лікаря, живописця, мабуть, грека з Антіохії – найбільші докладне, має 24 розділи, написане як добротний літературний твір. Автор, безумовно, видатний гуманіст. Він писав своє Євангеліє для християн з язичників. Богослови вважають його ровесником Євангелія від Марка, але дослідження тексту говорять про його написання у II ст.
9.Жанр притчі у новозавітних євангеліях. Притча про сіяча: зміст, образність.
Найбільш поширеним супровідним жанром, включеним у тексти Євангелій, є притчі. Усі вони стосуються вчення Христа й інтерпретуються як утаємничені одкровення істини. Вони також містять коментар месіанських пророцтв, наближаючи тексти Євангелій до традиції юдейського мідрашу. Притчевість і алегоричність найбільше зближують тексти Євангелій з текстами Старого Заповіту. Використовуючи спільну образність, ті ж алегоричні аналогії, вони засвідчують, що продовжують давню релігійну традицію в її оновленому статусі. Головна відмінність цього жанру від інших – не у формальних вимірах, а у виході за межі історичного дискурсу: наративи набувають рис метаісторичності, Ісус зображується не як філософ чи новий учитель моралі, а як Месія, в житті Якого втілилися усі проголошені давніми пророками провіщення. Зв'язок із Старозавітнім корпусом сакральних текстів творить в Євангеліях особливий рівень інтертекстуальності, що робить Біблію унікальним за своєю природою текстом світової культури.
ПРИТЧА ПРО СІЯЧА : Вийшов сіяч посіяти зерно. Те, що впало край дороги, затоптали. Що впало на кам’янистий ґрунт — засохло без вологи. Дещо впало в терен і було ним заглушене. А те, що впало на добру землю, вродило стократно. ОБРАЗНІСТЬ : Зерно — Боже Слово. Зерна край дороги — це ті, у кого диявол забрав із серця це слово. Що на кам’янистому ґрунті — це ті, хто відійшов під час випробувань. Які поміж терном — це ті, що забувають слово Боже за щоденними клопотами та багатством, не дають плоду. Зерна на добрій землі — це ті, хто Слово почує і збереже в щирому та доброму серці.