- •Історичні(17 книг)
- •Івана: – 21 розділ.
- •2.Загальна характеристика старозавітних книг: тематичні групи, проблематика, образна система.
- •Історичні книги (12 книг)
- •3.Законоустановчі книги Старого Заповіту.
- •Композиція
- •Композиція
- •Композиція
- •4.Зміст та ідеї книги Буття.
- •5.Зміст та ідеї книги Вихід. Образ пророка Мойсея.
- •6.Морально-поетичні книги Старого Заповіту.
- •7.Старозавітні пророчі книги. Загальна характеристика книг «великих» пророків.
- •8.Характеристика синоптичних євангелій.
- •9.Жанр притчі у новозавітних євангеліях. Притча про сіяча: зміст, образність.
- •10.Загальна характеристика євангелія від Матвія. Образ Ісуса у ньому.
- •11.Загальна характеристика євангелія від Марка. Образ Ісуса у ньому.
- •12.Загальна характеристика євангелія від Луки. Образ Ісуса у ньому.
- •13.Загальна характеристика євангелія від Івана. Образ Ісуса у ньому.
- •14.Історія Різдва у новозавітних євангеліях: зміст, образність.
- •15.Історія таємної вечері: зміст, образність.
- •16.Історія зради у новозавітних євангеліях: зміст, образність.
- •17.Історія Воскресіння у новозавітних євангеліях: зміст, образність.
- •18.Притча про десять дів: зміст, образність.
- •19.Притча про блудного сина: зміст, образність.
- •20.Притча про доброго самарянина: зміст, образність.
- •21.Притча про таланти: зміст, образність.
- •22.Притча про пшеницю та бур’ян: зміст, образність.
- •23.Остромирове Євангеліє (1056-1057).
- •Новий Завіт
- •24.Пересопницьке Євангеліє (1556-1561) як пам’ятка української культури.
- •2011 Року виповнюється 450 років від завершення праці над створенням визначної рукописної пам’ятки староукраїнської літературної мови та мистецтва – „Пересопницького Євангелія”.
- •25.Острозька Біблія (1581): історія видання, особливості.
- •26.Християнізація Київської Русі та її роль у розвитку національного письменства.
- •27.Час і причини появи перекладної літератури у Київській Русі.
- •28.Поняття про Перший південнослов’янський вплив.
- •29.Найпоширеніші види збірників житійних творів.
- •30.Художні особливості агіографічного жанру.
- •31.Жанрові різновиди історичної прози: палеї, хроніки, хронографи.
- •32.Основні тематичні групи апокрифів.
- •33.Перекладна світська повість. Найбільш популярні у Київські Русі перекладні повісті.
- •34.Перекладна природничо-наукова література.
- •35.Оригінальна ораторська проза: загальна характеристика.
- •36.Дидактичне красномовство Київської Русі. «Повчання» Феодосія Печерського.
- •37.Композиція і особливості стилю «Слова про Закон і Благодать» Іларіона.
- •39.Перші оригінальні агіографічні твори. Політичне значення руських житій.
- •40.Історія створення та ідейно-тематичний зміст Києво-Печерського патерика.
- •41.Особливості формування і функціонування жанру паломницької літератури. Загальний зміст та головна ідея «Ходіння» Данила.
- •42.Причини виникнення жанру літописання на Русі.
- •43.Характеристика списків та редакцій «Повісті врем'яних літ».
- •44.Ідея незалежності Київської Русі у «Повісті врем’яних літ».
- •45.Ідея єдиного княжого роду у «Повісті врем’яних літ».
- •46.Форми літописної оповіді у «Повісті врем'яних літ».
- •47.Образ ідеального князя у «Повісті врем'яних літ».
- •48.Загальна характеристика оповідання про осліплення Василька Теребовльського.
- •49.Коротка характеристика Київського літопису.
- •50.Особливості композиції Галицько-Волинського літопису.
46.Форми літописної оповіді у «Повісті врем'яних літ».
Слово «літопис» утворилося від слів «літо» (рік) і «писати». Це найдавніший вид літератури, у якому записи велися у хронологічній послідовності. Літописи одночасно є як історичними документами, так і художніми творами. Історичними — тому, що в літописах автори записували відомості про події минулого, а також ті, сучасниками яких були самі. Художніми творами літописи є тому, що вони включають чимало легенд, переказів, а сучасні авторові події описуються емоційно, образно, із застосуванням художніх засобів. Найвідомішим і найдавнішим літописом часів Київської Русі є «Повість минулих літ»
(«Повість временних літ»). Вважають, що «Повість минулих літ» мала три редакції (варіанти). Першу було закінчено у 1113 році, її створив літописець-чернець Нестор. Цей варіант не знайдений, але згадується в інших редакціях твору.
У 1116 році закінчено другу редакцію «Повісті минулих літ». її автором був ігумен Видубицького монастиря Сильвестр. У 1118 році ще один варіант «Повісті...» написав невідомий літописець.
Уже на початку «Повісті минулих літ» літописці розповідають про утворення своєї держави: «Звідки пішла Руська земля, хто в ній почав княжити». Укладачі літописів пишалися високим походженням русичів, вважаючи їх нащадками улюбленого сина Ноя — біблійного героя, який урятував усе живе від потопу. Особливо в літописах наголошувалося на тому, що наші предки — Божі улюбленці. Розповідається також, що про заснування Києва апостол Андрій казав своїм учням так: «...Бачите гори оці? На цих горах возсіяє благодать Божа, буде город великий, і воздвигне Бог багато церков».
«Повість минулих літ» містить чудові легенди про трьох братів — Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь, які заснували Київ, про великих князів Олега, Ігоря, Святослава, Володимира, Ярослава Мудрого, що піднесли і зміцнили славу Київської Русі.
Літопис — найдавніший вид історичної та художньої літератури, у якому записи ведуться у хронологічній (часовій) послідовності.
Понад дев'ятсот років тому, в 1116 році ігумен1 Видубицького монастиря Сильвестр зробив останній список (варіант) літопису, відомого під назвою «Повість минулих літ».
Хто ж був автором «Повісті...»? Ми звикли називати цей твір просто літописом Нестора. Та чи не є легендою це ім'я? Науковці, співставивши відомі історичні документи, дійшли висновку, що реальність цього автора не викликає жодного сумніву. Вчені навіть спробували відновити біографію Нестора.
Нестор народився десь поміж 1040 і 1056 роками, походив, мабуть, із багатої родини, був освічений, володів іноземними мовами. Сімнадцятилітнім його прийняли до Печерського монастиря, бо в ті часи в монастир ішли навіть члени князівських родин — одні, щоб переховатися, інші — щоб поринути в улюблене книжне навчання. До останніх належав і Нестор. Печерський монастир був одним із найбільших культурних центрів Київської Русі. Там перекладали та переписували книги, складали «житія» святих, вели літопис. Як свідчать дослідження наших учених, літописання зародилося на Русі ще в дев'ятому чи десятому столітті; воно велося при дворах великих князів, у церквах, монастирях.
Тоді це була неймовірна праця... У монастирській бібліотеці знайдено опис зовнішності Нестора: «Нестор-летописець подоб сед, брада не раздвоилась, на плечах клобук2, в правой руке перо, а в левой — четки3...»
Ми читаємо «Повість минулих літ» не тільки як твір історичний, а й як твір високохудожній. Нестор, складаючи літопис, використав праці попередників, об'єднав їх у своєму творі. Літопис Нестора містить, окрім письмових джерел, й усні народні перекази, і свідоцтва очевидців, і особисті спостереження автора, і вставки з Біблії, з перекладів грецьких і болгарських книг. «Повість...»
переткана зворотами з живої народної мови, афористичними висловами4, приказками. Є й вислови, які переживали віки: зломити спис, січа люта, військо стоїть, як ліс тощо. В основі літопису лежить східнослов'янська мова... Українська мова й досі 13:24:48
зберігає слова, вживані в цьому літописі: жито, сочевиця, колодязь, зоря, зоріти, віко, посаг, подружжя, лукавий, вабити, сварити, приязнь, туга, сором, знемагати, володіти, уряд...
Але загалом текст «Повісті...» усе ж доволі складний для розуміння. Тому він потребує наближення до сучасного читача. Письменник Віктор Близнець зробив спробу навіть не перекласти, а переказати «Повість...». Намір письменника благородний, робота його межує зі справжнім подвигом.
Літопис Нестора зветься «Повість минулих літ». У ньому все підпорядковане часові, події пов'язані з роками, літописець іноді навіть розриває події, коли вони не вкладаються в один рік. Якщо нічого не відбувалося, автор проставляє роки як знамення часу або ж пише: «Нічого несть». Час невпинний і несе події, які вже сталися, і приносить нові, які ще мають бути...
За Павлом Загребельним
1 Ігумен — у православній церкві — управитель чоловічого монастиря.
2 Клобук—високий циліндричної форми чоловічий .. головний убір із покривалом, який носять православні ченці.
3Чотки (четки) — мотузка із нанизаним намистом для відліку прочитаних молитов
4Афористичні вислови — короткі, образні вислови, які в стислій формі виражають глибоку думку.