4.Зміст та ідеї книги Буття.

Книга складається з 50 розділів і поділяється на дві частини:

У першій частині (глави 1-11) викладено історію людства до патріархів, вона містить у собі як би універсальне введення у всесвітню історію, оскільки стосується вихідних пунктів і початкових моментів первісної історії всього людства; у книзі описані такі ключові моменти як створення світу, гріхопадіння, всесвітній потоп, таспорудження Вавилонської вежи

У другій частині (глави 12-50) викладено історію патріархів й їхніх родин, описується історію зародження єврейського народу в особі його родоначальників — патріархівАвраама, Ісаака й Якова.

Книги Буття має внутрішній поділ використаний автором: поділ на толедоти –роди. Кожний толедот починає нову частину книги, так що родоводи книги Буття являють собою каркас усієї розповіді. Усього в книзі нараховують 10 толедотів в кожній з двох тематичних частин міститься по-п’ять толедотів.

Частина І. 1) толедот (буття) неба і землі: 2: 4-4;

2) толедот Адама: 5-6: 8;

3) толедот Ноя: 6: 9-9;

4) толедот синів Ноя: 10-11:9;

5) толедот Сима: 11: 10-26;

Частина ІІ. 1) толедот Фарри і Авраама: 11: 27 - 25: 11;

          2) толедот Ізмаїла: 25: 12-18;

3) толедот Ісаака: 25: 19-35;

4) толедот Ісава: 36;

5) толедот Якова: 37-50.

Продовженням книги Буття є книга Вихід.

5.Зміст та ідеї книги Вихід. Образ пророка Мойсея.

«Ви́хід» (лат. Exodus) — друга частина П'ятикнижжя Мойсея. Книга описує період часу від початку поневолення євреїв у Єгипті фараоном до першого місяця другого року по виходу їх з Єгипту (Вих. 40:17), усього близько 210 років.

Головним героєм виступає сам Мойсей. Розповідається про народження Мойсея, початок служіння Богу. Розповідається про вихід з Єгипту та про події, що призвели до цього. Бог наслав на корінних жителів Єгипту сім Єгипетських кар:

• перетворення води у річках на кров;

• нашестя жаб;

• нашестя вошей;

• нашестя мух;

• грозу та град;

• нашестя сарани;

• три дні темряви;

• смерть кожного первістка з корінного населення Єгипту.

Під час подій книги Вихід Бог також передав Мойсею скрижаль з Десятьма заповідями на горі Сінай.

У книзі Вихід явно зображено непрохідне провалля поміж святим Богом і грішною людиною. Наближення до Бога, до Христа-Спасителя, можливе хіба що через пролиття священиком крови чистої тварини — як прообраз того, що спілкування з Богом можливе нині тільки через Голгофу Христа, за умови очищення від усілякої нечистоти дорогоцінною кров‘ю Агнця Божого (Ів. 1:7). В той же час старозаповітне жертвопринесення не могло стати виправданням грішника, «бо неможливо, щоб кров телят і козлів знищувала гріхи» (Євр. 10:4). Мандрування ізраїльтян пустелею слугує прообразом життя віруючих серед пустель цього світу, котрий виповнений різними спокусами і небезпеками.

6.Морально-поетичні книги Старого Заповіту.

Старий Завіт складає приблизно три чверті обсягу Біблії. У Старий Заповіт входять П'ятикнижжя Мойсея (Буття, Вихід, Левіт, Числа, Второзаконня), Книги пророків і Писання. Також умовно всі книги Старого Завіту можна розділити на книги морально-релігійного і світського змісту.

Серед книг морально-релігійного змісту особливо виділяються наступні (з П'ятикнижжя Мойсея):

1. Буття і Вихід (гол. 1-20), де описується Бог, виникнення світу, початок стосунків між людиною і Богом, перші моральні та етичні поняття про добро і зло, гріх і ставлення Бога до гріхопадіння людей.

2. Результат (гл. 20-40), Левит, Повторення Закону. В них розвивається ідея всемогутності Бога, закладається фундамент морально-релігійних відносин в стародавнього іудейського суспільстві.

3. Книги Пророків і Писання розвивають морально-релігійні концепції, закладені в П'ятикнижжі Мойсея, описують і пророкують наслідки відмови від моральних цінностей, даних в Книгах Мойсея.

У перших книгах Біблії (Буття, Вихід) на основі опису виникнення світу і людей, історії життя перших людей закладається обгрунтування під морально-етичні норми і цінності, які дані в наступних книгах Святого Письма.

Обгрунтуванням необхідності дотримання моральних норм (Божих заповідей) в Старому Завіті служить існування безтелесного, невидимого (Іс. 33:20), вічного (Пс. 89:3, Іс. 40:28), незмінного (Мал. 3:6), всемогутнього (Бут. 17:1), всюдисущого та Всеправедного (Пс. 138:7-12; 7:12; 10:7) Бога, від милості якого повністю залежить життя всього світу.

Недотримання людиною моральних норм у Старому Завіті прирівнюється до відмови від відносин з Богом, до ворожнечі з ним: «Отже, Ізраїль, чого вимагає від тебе Господь, Бог твій? Тільки того, щоб ти боявся Господа, Бога твого, ходити всіма його, і любити Його, і служити Господеві, Богові твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю. Щоб виконувати заповіді Господа та постанови Його, ... »(Втор. 10:12-13). І в Старому і в Новому Заповіті неодноразово знову і знову підкреслюється, що «слухняність ліпший від жертви ... Бо непокірливість як гріх, що чари ... »(1 Сам 15:22-23) і навіть за нещире, показне дотримання заповідей Божих слід розплата« ... бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце »(1 Сам 16:7).