43.Характеристика списків та редакцій «Повісті врем'яних літ».

 Перша редакція 1113 (1112- за Шахматовим). Автор: Нестор-літописець, чернець КПЛ (1056 (?) – 1114 (?)).Біля 17-ти років пприйняв постриг у КПЛ. Там зберігаються його мощі. Замовник: Святополк Ізяславович (покровитель КПЛ). Особливості: Відома в двох списках. Повністю не дійшла.Доповнення, внесені Нестором:  • звістки з Амартола про східних слов”ян та Болгарію;  • географічний огляд земель Русі (з хронографів);  • спроби зв”язати історію слов”ян з всесвітньою історією;  • включив чотири договори руських князів з греками;  • розповідь про перенесення мощів Феодосія Печерського  Теза про варязьке походження династії руських князів. Вилучена з обігу (?). Закінчення редакції пов”язують із зміною ігумена монастиря та зміною київського князя.  Друга редакція 1116-1117. Автор: Сильвестр (р. нар. невід. – 1123 р.), ігумен Видубецького монастиря. Замовник: Володимир Мономах (покровитель Видубецького монастиря). Особливості: Майже ідентична першій редакції. Продовжив виклад подій 1113-1116 рр. Події 1093-1113 рр. Редагувалися з метою прославлення Володимира Мономаха в боротьбі з половцями. Події 1097-1100 рр. подані за літописом попа Василя. Володимир Мономах – ворог Святополка.  Третя редакція 1118-1119 Автор Невідомий. Духівник Мстислава (?).Можливо, піп Василій (за М.Алешковським).Можливо, в роботі над редакцією брав участь Мстислав, який до 1117р. князював у Новгороді.Замовник: Мстислав Володимирович. Особливості: Розповідь доведена до 1117 р. Доповнення:  • розповідь ГурятиРоговича;  • ладозькі легенди тощо.  Духівником Мстислава Володимировича внесене Повчання Володимира Мономаха дітям.Мстислав намагався піднести роль Новгорода і варягів, які йому служили. Проварязькі симпатії автора редакції.  38.Особливості історіософії «Повісті врем’яних літ». Стрижнем історіософських поглядів Нестора стає ідея боговибраності слов'янського народу, захисту та збереження єдності руської держави, включення слов'янства в контекст церковної історії, але з точки зору земних справ, політики, місця слов'ян серед інших народів. Історичний процес тлумачиться ним, виходячи з ідеї "Божого блюдіння", характерної для середньовічних філософів, які вважали, що все у світі передбачено Богом і все, як хороше, так і погане, добре і зле у світі відбувається з волі Бога в нагороду чи покарання народу. Історія роду людського розглядається Нестором як арена боротьби добра і зла, диявола і Бога. Диявол спокусив Адама і Єву, по його наученню потомки Адама і Єви почали поклонятися ідолам, не послухали посланих богом пророків, у силу чого Бог змушений був покарати світ з тим, щоб апостоли рознесли світло істини по всьому світі. Для руської землі таким апостолом став Володимир, який ввів християнство.  Нестор-літописець не приховує своєї синівської любові до рідної полянської руської землі, її людей, які, перебуваючи у величі історії, осягають красу вічних моральних істин. Він прагне усвідомити причини нещасть, що випали на долю його батьківщини, вбачаючи їх насамперед у розбраті, міжусобицях, братовбивстві. І тут, ввіряючи світ управлінню ангелів, осмислюючи життя в контексті протиборства добра і зла, Бога і диявола (сатани), Нестор висловлює немало уявлень про реальні причини тих чи інших подій. Так, розглядаючи нещастя, які випали на долю Русі (усобиці, нападки половців та ін.) як суть "батіг Бога", він показав процес створення руської держави на основі договору народу з князями. Та саме на останніх Нестор і покладає провину за ці нещастя, обґрунтовуючи ідею єдності Руської землі, правда, не під егідою великокнязівської влади, а влади церковної.