40.Історія створення та ідейно-тематичний зміст Києво-Печерського патерика.

Києво-Печерський патерик — збірка оповідань про ченців Києво-Печерського монастиря, заснованого в середині XI ст.

Патерик складено в XIII столітті на основі листування єпископа Володимиро-Суздальського Симона (помер 1226) і ченця Печерського монастиря Полікарпа. У «Патерик» включено лист Симона, з якого відомо, що Полікарп один час був ігуменом Косьмодем'янского монастиря в Києві. Він звернувся до єпископа Симона (також постриженика Києво-Печерського монастиря) за підтримкою, тому що хотів за допомогою київської княгині Верхуслави та її брата —великого князя — Юрія Всеволодовича також стати єпископом. Але Симон докорив Полікарпа за честолюбство і суєтність помислів і навів у приклад перших ченців Києво-Печерського монастиря, про діяння яких розповів у дев'ятьох докладених до послання «словах». Вважається, що вони були написані Симоном раніше і тільки додані до листа. Ні лист Полікарпа, ні його відповідь на лист Симона не відомі, але, мабуть, він взяв до уваги поради Воладимирського єпископа. Незабаром Полікарп пише послання печерському архімандритові Акіндіну, у якому повідомляє про свою згоду записати усні розповіді Симона про перших печерських подвижників, про що його колись просив Акіндін. Таким чином, до записів Симона Полікарп приєднав свої власні записи монастирських переказів. Усього ним записано 11 оповідань про перших ченців.

Крім листування до Найдавнішої редакції Патерика XIII ст., за припущеннями Д.І.Абрамовича та О.О. Шахматова, увійшли «Слово про створення церкви Печерської», написане Симоном між 1222—1226 роками, і «Слово про перших чорноризців печерських» — 4 оповідання патерикового типу про перших ченців. Вони читалися ще в складі «Повісті временних літ».

Наприкінці XIV — початку XV ст. виникли дві нові редакції — Арсеніївська і Феодосіївська. Арсеніївська редакція виключила всю епістолярну частину і деякі «слова», зате додала «Житіє Феодосія Печерського» (див. Нестор), «Похвалу Теодосію», «Сказання про початок Печерського монастиря» з Повісті временних літ. Феодосіївська редакція доповнила основний текст «словом» про охрещення княгині Ольги і князя Володимира, учительними «словами», житіями руських і візантійських святих.

У 1460—1462 роках крилошанин Печерського монастиря Касіян створює дві нові редакції Патерика, основані безпосередньо на Найдавнішій. За другою Касіяновською редакцією Патерик був виданий Д.І.Абрамовичем. У XVII ст. в обстановці гострої боротьби з уніатством і католицизмом у Києво-Печерському монастирі створюються нові редакції: Друкована 1635 року Сильвестра Косова, Йосипа Тризни (1647—1656), 2-а Друкована редакція 1661 року та інші.

Усі редакції відрізняються принципами добору матеріалу і системою компонування творів (тематична, за авторськими циклами або хронологічна).

Тематика твору: 1) про Божественне заступництво над монастирем, 2) про міжнародне визнання монастиря і 3) про його духовний вплив в межах Руської землі.

До першої тематичной групи модна віднести розповідь про варяг Шимон,де Шимон просить Господа благосполовити його і віддає всю свою спадщину йому

Другу групу патериковому оповідань складають розповіді, загальний зміст і мета яких полягали в тому, щоб прославити суспільне значення Києво-Печерського монастиря. У них мова йде, головним чином, про взаємини братії з світом, насамперед, зі світською владою. Згідно з ними, печерські ченці духовно протистояли недосконалому, котрий перебуває у гріху світу, сміливо викривали поширене в ньому зло, твердо відстоювали істини Христового вчення і в кінцевому рахунку перетворювали світ

Нарешті, третю групу оповідань «Києво-Печерського патерика» складають описи внутрішнього життя ченців. Розповіді ці характеризують різні види подвижництва: трудніческій, молитовно-аскетичний і духовний. У них відзначаються і позитивний і негативні сторони чернечого життя, її злети і падіння. Основною темою при цьому є тема боріння ченців з дияволом, тема 12:00:24

подолання ними різних спокус, спокус, страхувань і досягнення через таку боротьбу святості і здатності до чуд. Багато уваги тут приділено опису і характеристиці бісів: вони можуть поставати, випробовуючи ченця, то у вигляді ангелів, то у вигляді людини, то у вигляді потвор. У цьому відношенні найбільш яскравими є розповіді про чорноризців Еразм, про Микиту затворника, про Феодора і Василя.