39.Перші оригінальні агіографічні твори. Політичне значення руських житій.

Агіографічна проза, або інакше - житійна література, продовжувала традиції перекладних житій і патериків. Але руські письменники не копіювали візантійські зразки, а творчо «перетопили» візантійські впливи, як справедливо зауважує сучасна дослідниця О. Сліпушко. Оригінальні житія, створені в період Київської Русі: «Повідання про Бориса і Гліба», «Житіє Володимира», «Житіє Ольги», «Память і похвала князю Воло­димиру», «Житіє Феодосія Печерського». Досить популярним в усі християнські часи в Україні була така пам’ятка агіографії, як «Києво- Печерський патерик». Житійна література про Бориса і Гліба складається із творів відомих і анонімних авторів. Ранній анонімний агіографічний твір - житіє «Сказаніє про Бориса і Гліба, в якому за джерело послу­гували події, описані в «Повісті минулих літ». (Докладніше про це житіє - у книзі П. Білоуса «Історія української літератури ХІ-ХУІІІ ст.», с. 100­104). Особливо популярне «Житіє Феодосія Печерського» Нестора (80-ті роки ХІ ст.) складається з низки традиційних сюжетів згідно з вимогами жанру (майбутній святий з дитинства відрізняється надзви­чайною релігійністю, уникає мирських спокус, любить церкву). Про Феодосія автор зауважує: «Благодать Божа була з ним, і дух Святий змолоду вселився в нього». Ставши ченцем, він уособлює ідеальний образ аскета і подвижника, долає диявола і творить чудеса. Ним захоплюються ченці і миряни. До нього за порадою і благословенням іде князь. Це житіє виділяється талановито створеними картинами мирського та монастир­ського життя. Саме у «Житії Феодосія Печерського» Нестора монумен­тальний стиль епохи Середньовіччя знайшов найбільш яскраве і досконале вираження в описові «приватного» життя конкретної людини.

Нестор описує життя Феодосія як величний приклад служіння Богу і людям, вартий наслідування. У високому поетичному стилі пише автор про заснування Феодосієм Печерського монастиря. На думку Д Чижевського, у «Житії Феодосія Печерського» Нестора всі епізоди розпадаються на три групи:

1. Характеристика Феодосія як аскета, священика та ігумена мо­настиря.

2. Його ставлення до «світу».

3. Окремі прояви милості Божої - чудеса.

Підбиваючи підсумки, Д. Чижевський пише, що Феодосій - не представник крайньої аскези (втечі від світу до пустелі), а наближений він до палестинської монастирської традиції, яка поєднує помірковану аскезу з продуктивною працею та діяльністю на користь світу.

Досить популярними агіографічними творами були і є «Сказання про Бориса і Гліба» Якова Мніха (ІІ пол. ХІ ст.), «Повість і похвала князю Володимиру» (повна назва: «Пам’ять і похвала князю руському Воло­димиру, як хрестився Володимир і дітей своїх хрестив, і всю землю Руську від краю і до краю, і як хрестилась бабуся Володимира Ольга, до Володимира. Списано Іаковом Мнихом (місяця липня, в 15 день)»). Автор підкреслює, що Володимир може бути названий святим, бо святого чоловіка, як говорить Іоанн Златоуст, пізнають за його справами. Справи Володимира святі. Таким чином, книжник Яків Мніх утверджує необ­хідність канонізації Володимира - хрестителя Русі. (Текст твору можна прочитати за книгою «Тисяча років української суспільно-політичної думки» : у 9 т. - Т. 1. - С. 224-230).

«Києво-Печерський патерик» - пам’ятка І пол. ХШ ст. (місце монастиря в історії культури, автори, склад патерика, популярні сюжети, літературна історія, рецепція патерика в новій та новітній літературах). Самостійне опрацювання за книгою Ю. Ісіченка «Києво-Печерський патерик у літературному процесі кінця ХУІ - поч. XVIII ст. на Україні» (К., 1990), книгою Д. Абрамовича «Києво-Печерський патерик. Репринтне видання». - К., 1991 - текст, вступна стаття і післяслово В. Крекотня).

Політичне значення руських житій

Важливі політичні та історичні проблеми висвітлювалися у творах оригінальної руської літератури, що ґрунтувалися на досвіді усної дохристиянської культури.

У цих релігійно-біографічних творах розповідалось про життя мучеників, аскетів, церковних і, державних діячів, оголошених церквою святими; Іоанна Златоуста, Афанасія Александрійського, князів Бориса і, Гліба, вбитих своїм братом Святополком, засновника Києво-Печерського монастир Антонія Печерського. У Житіях відбивалися історичні події тих часів, моральні, філософські, естетичні уявлення, вони є досить цінними інформаціно-історичними джерелами. Так, наприклад, у “Житії Феодосія Печерського” яскраво відображені монастирський побут кінця XI ст., норові, звичаї тощо.