1. Заснування Києва. Київське князівство полян за Аскольда та Діра.

Під 862 р. літописець згадує київських князів Діра й Аскольда. Очевидно, вони були останніми зі слов'янської династії князів, початок якій поклав Кий. Правили вони, напевно, у різні часи, їхнє князювання позначилося низкою видатних подій. Дір уже володів значною територією. До його столиці приїздили купці з інших країн.

Розголосу набув морський похід руських дружин під проводом Аскольда на Константинополь. Кораблі русів йшли з такою швидкістю, що вісники із захоплених ними поселень не встигли попередити Константинополь про небезпеку. На світанку 18 червня 860 р. руський флот із 200 лодій увірвався до бухти Золотий Ріг. Берегова сторожа не встигла натягти над поверхнею води велетенський ланцюг, яким завжди надійно перекривала вхід до бухти.

З лодій висадилися воїни і одразу почали облогу мурів столиці Візантії. У місті виникла паніка. Імператор із військом на той час перебував у поході проти арабів. Візантійський автор описав цю подію так: "Народ вийшов з країни північної... й племена піднялись від країв землі, тримаючи лук і спис, вони жорстокі й немилосердні, голос їхній шумить, мов море".

Руси хотіли захопити місто ураз, а коли це не вдалося, розпочали облогу і пограбували передмістя. Але переконавшись, що місто їм не здобути, зняли облогу і з великою здобиччю повернулися додому. Облога Константинополя стала своєрідним пунктом відліку руської історії у грецьких хроніках. Візантія визнала східнослов'янську державу.

2. Російсько-польська війна у 1654 -1656 рр. і Україна. Віленське перемир’я.

Віленське перемир'я 1656 — перемир'я, укладене 24 жовтня 1656 у м. Вільно (тепер Вільнюс, Литва) між Річчю Посполитою і Московською державою.

Переговори у Вільно тривали протягом серпня-жовтня 1656. Українська делегація, на вимогу польської сторони, не була допущена до участі у виробленні умов Віленського перемир'я, а висунуті гетьманом Богданом Хмельницьким пропозиції були відкинуті. За угодою припинялися воєнні дії між Польщею і Московією та обидві країни зобов'язувалися не розпочинати переговорів про мир із Швецією. Обговорювалося питання про встановлення державних кордонів і обрання Олексія Михайловича польським королем після смерті Яна II Казимира, які, однак, не дали конкретних результатів.

3.Українська революція 1917–1921 рр.: причини, характер, рушійні сили, політичні табори, періодизація, підсумки та наслідки. Громадянська війна та інтервенці

Українська Революція, Українська Революція 1917–1921 років — революційні події на землях історичної Київської Русі-України, українських губерній колишньої Російської імперії, складова частина Російської Революції на землях історичної Великої Росії (колишньої Російської імперії), які являли собою боротьбу за правду, свободу і народовладдя під різними гаслами і прапорами, боротьбу українського трудового народу за своє національне і соціальне визволення, які повністю змінили структуру влади у східній Європі, призвели до появи сучасної Києво-Руської, Української Держави-Республіки (згадується під різними назвами за різних урядів і у різних офіційних документах) у 1917–1921 роках, яка у 1921–1991 рр. була у складі Радянського Союзу, а з 1991 рр. стала незалежною, другою за величиною державою у Європі.

Початком Української Революції можна вважати Лютневу Революцію в Російській імперії, до складу якої входила більша частина земель історичної Київської Русі-України (українські, малоросійські губернії) у ході якої було проголошено автономну Українську Державу-Республіку, яка після Жовтневої Революції у Петрограді проголосила про свою незалежність і самостійність. У період 1917–1921 років в молодій Українській Державі неодноразово змінювалась влада, гасла і прапори, назви, уряди і розміри підконтрольних їм земель (УНР, Українська держава, ЗУНР). Врешті решт владу в Українській Республіці захопили прорадянські і промосковські налаштовані більшовицькі революційні військово-політичні діячі (УНР(р), УСРР), які підписали угоду з Російською Федеративною Республікою про створення Радянського Союзу. Таким чином Українська Держава продовжила формальне існування, але фактично, за умовами союзного договору стала невіддільною частиною Сполучених Радянських Держав. Для відновлення незалежної Української Держави, завершення справи Української Революції потрібно було чекати і боротися до 1991 року.

Отже, Українська Революція 1917-го року великою мірою зазнала поразки. Ця поразка була наслідком незгуртованості політичної еліти, незавершеності процесу формування нації, відмінностей між національними та соціальними завданнями визвольного руху, його обумовленості зовнішніми політичними й насамперед військовими факторами.

БІЛЕТ № 12