План – конспект уроку

II семестр. Жанрове – тематичне розмаїття середньовічної літератури Клас: 8клас «Мандрівка у Середньовіччя»

Тема  уроку : Середньовіччя як історична і культурна доба.

Хід уроку

І. Організаційний момент . Емоційне забарвлення уроку . Створення позитивного настрою (побажання гарного настрою та успішної роботи на уроках).

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Перевірка домашнього завдання.

ІІІ. Оголошення теми, мети і завдань уроку, мотивація навчальної діяльності .

Сьогодні ми з вами відкриваємо надзвичайно цікаву сторінку світової історії та культури – добу Середньовіччя. Ви вже знайомилися з цією епохою на уроках історії. Що ж таке Середньовіччя? Тисячоліття, що відділяє Давній світ від Нового часу в історії людської цивілізації, називають Середніми віками. Цей термін ввели італійські гуманісти на межі 15 і 16 ст., вважаючи Середньовіччя часом глибокого культурного занепаду. Це часи жорстокої інквізиції та хрестових походів. Але Середні віки – важливий етап у становленні світової культури, саме вони стали підґрунтям для розвитку самобутніх культур Заходу і Сходу. Середньовічна культура подарувала людству справжні шедеври архітектури, живопису, літератури.

- Часто  до  терміна  «Середньовіччя»  додають  епітет  «темне». Чи  доречний  тут  цей  епітет?

Сьогоднішній урок мені хочеться провести у формі подорожі. І хоч ця прогулянка буде умовною, символічною, але в ній пройдемо справжні сходинки, що ведуть до вміння творчо мислити, аналізувати, здобувати нові знання, формувати  особисту думку.

- Отже, ви готові подорожувати?

- Давайте визначимо, які сходинки нашої подорожі ми повинні подолати, щоб дістатися вершини.  (Додаток 1.Слайд 2)

         http://www.slideshare.net/aleabestteather/1-29706088

1. Місце Середньовіччя в курсі всесвітньої історії. 

2.  Періоди середньовічної літератури (робота у зошитах), робота з хронологічною таблицею 3. Середньовічна архітектура.

4. Середньовічна музика.

5.  Театр.

6. Основні види літератури Середньовіччя.

Перша сходинка подорожі. Місце Середньовіччя в курсі всесвітньої історії.  Робота з документом. Учитель історії. 

Доба Середньовіччя охоплює період з 5 до початку 16 ст. – від загибелі Римської імперії до Англійської буржуазної революції. Вчені розділили цей великий проміжок часу на декілька періодів: це раннє середньовіччя (5-11ст.), зріле середньовіччя (12-поч.14ст.) і пізнє або Передвідродження (14-поч.15 ст.).

В Європі у IVст., здавалося б, непохитна Римська імперія остаточно занепала під впливом мігруючих племен та в силу внутрішніх протиріч. На її уламках утворилися нові держави. Почався процес формування націй. У суспільстві виникли нові феодальні відносини.   

Характерною рисою раннього середньовіччя були постійні війни, пограбування і набіги, які уповільнювали культурний розвиток. Суспільство раннього середньовіччя було загалом малограмотним. В той час активно розвивається усна поезія, особливо героїчний епос.

Саме в Середні віки остаточно утверджуються світові релігії: християнство в Західній та Східній Європі, іслам на Близькому і Середньому Сході, буддизм в країнах Південної Азії і Далекого Сходу.

У житті середньовічного суспільства вагомого значення набувала релігія. Офіційною релігією Середньовіччя було християнство. Християнська церква мала абсолютний вплив на духовне життя європейців. Вона формувала їхню  свідомість, сприяла розвитку культури й зміцненню єдності Європи. У зв’язку з цим з’являється нове світобачення, нова концепція особистості, моральних та суспільних обов’язків. Релігійне виховання формує ідею вірності християнським канонам, служіння Богу, а феодальні відносини узаконюють служіння васала сеньйору чи сюзерену.

Важливим надбанням було посилення інтересу до внутрішнього світу людини.

Важливе значення світових релігій зумовило високий авторитет Біблії та Корану, що стали невичерпною скарбницею тем та сюжетів для художніх творів. У рлігійній літературі розповідається про праведне життя й страждання святих мучеників за віру, обгрунтовується ідея про безсмертність душі і розплата за скоєні гріхи. Подібні твори допомагали викорінювати «варварські» уявлення новонавернених християн.

Оскільки нові держави і нації формувалися на території колишньої Римської імперії, то мовою культури в цьому регіоні залишалася латинська мова. З часом вона поступово занепадала і почали розвиватися національні мови.

Невід’ємною частиною середньовічного суспільства є хрестові походи. Це військові експедиції, організовані західним християнським світом,  проти мусульман із метою звільнення Єрусалиму і Святої Землі (Палестини). Вони тривали з 1096 по 1291р. Усього нараховувалося вісім великих хрестових походів.   

На відміну від античної культури, яка проголошувала «здоровий дух у здоровому тілі», середньовічна культура проголошувала верховенство духа над плоттю, духовної краси над фізичною. Були проголошені догмати християнства й розроблені способи пристосування їх до повсякденного життя.

  Отож, ідеальною людиною може бути або чернець, або людина, яка зреклася земних утіх, протистоїть спокусам і живе з Богом у серці.

  Незважаючи на такі суворі догмати, суспільство жило своїм життям, відкривалися університети, розвивалися всі види мистецтв, становилися національні літератури. Люди залишалися людьми. Як і в інші історичні епохи, вони тягнулися до світла і краси.

 Занурення в епоху Середньовіччя.

Друга сходинка подорожі.

Для літератури Середньовіччя характерна перш за все відсутність єдності в літературному процесі. Окремі напрями в розвитку середньовічної літератури ми будемо розглядати в таких аспектах: назва напряму і культурний регіон розвитку, ідейно-тематичний зміст творів, їх жанри, а також найвідоміші твори та автори.

Періоди середньовічної літератури. Середні віки – важливий етап становлення світової культури. Саме воно стало тим підґрунтям, на якому склалися самобутні культури Сходу і Заходу.

Це епоха розквіту арабської, ірано-таджицької, китайської і японської літератур. Середньовічну літературу народи Європи поділяють на три періоди:   І. Раннє Середньовіччя ( ІV-ІХ ст.)

  ІІ. Зріле Середньовіччя ( ХІ-ХІV ст.)

  ІІІ. Пізнє Середньовіччя - Передвідродження.

   «Золотою сторінкою» світової літератури у період  Середньовіччя стала творчість митців  Сходу. Найголовніше, що їх об’єднує, - це палка зацікавленість людиною: її життям, почуттями, проблемами, знаннями, її духовними пошуками. Проте кожній національній східній літературі притаманні оригінальні риси, пов’язані з національними особливостями народів, релігією, яку вони сповідували.

   Для літератури Середньовіччя характерні ті ж ознаки, що і для доби Середньовіччя загалом:

• особлива роль релігії і церкви;

• нерівномірність літературного розвитку на карті світу («золотий вік» одних літератур і занепад інших);

• наявність латиномовної літератури;

• розквіт фольклору;

• розвиток рицарської літератури;

• анонімність і канонічність середньовічної літератури.

         

Особливості мистецтва Середньовіччя:

-         вплив філософії;

-         зацікавленість людиною;

-         вплив релігії;

-         національний колорит;

-         повчальність творів.

Робота в групах.

Під час роботи  на уроці учні заповнюють таблицю « Основні види літератури Середньовіччя».

Основні види літератури Середньовіччя
Світська
Міська
Церковна

Третя сходинка подорожі.

Учитель художньої культури про західноєвропейську середньовічну архітектуру. Перегляд презентації ( Додаток 2).

 http://www.slideshare.net/aleabestteather/2-29705978

 Умовно процес середньовічного будівництва можна поділити на два періоди: романський стиль ( VI-XIIст.) та готичний (XIII-XVст.).

Термін «романський» умовний. Він називається так тому, що споруди цього часу були переважно кам’яні  і побудовані за римським способом, на відміну від дерев’яних будівель. Романський стиль відповідав вимогам неспокійного часу – добі феодальних війн, загарбань. Усі ці загрози вимагали створювати будівлі, які за певних умов могли стати фортецями. Суворі й понурі вежі, високі й масивні мури, важкі склепіння, невеликі вікна, що іноді нагадували бійниці. Замки – місце, де ховалися від нападників мешканці навколишніх сіл. Церкви, собори, монастирі були теж ніби фортеці. Плани культових споруд мали форму хреста. Стіни майже не розписані, лише у добу зрілості романського стилю стіни храмів були розмальовані зображеннями святих.

Собор був місцем суспільного життя. Його оточували численні лавки та лотки, де продавали різноманітні товари. Купці тут  укладали угоди, а світські дами приходили похизуватись своїми нарядами. Також обмінювались новинами та плітками, влаштовували танці та карнавали, грали у м’яча . Під час небезпеки в соборі знаходили притулок мешканці сусідніх селищ не тільки зі своїми пожитками, а й навіть і з худобою. Також у цьому храмі  професори читали лекції своїм студентам, роблячи перерву на  час богослужінь.

 Четверта сходинка подорожі.

Середньовічна музична історія починається умовно з VI ст. Побутували народні пісні у супроводі національних музичних інструментів. Народні гуляння, хороводи, танці. Зупиняючись у містах і поселеннях, ходили мандрівні актори.

У добу раннього Середньовіччя їх називали, так як і акторів у Давньому Римі, гістріонами, які одночасно були оповідачами, музикантами, танцівниками, співаками, дресирувальниками тварин, блазнями. До того ж вони співали ще й духовні пісні, акомпануючи собі на віолі.

   У Франції мандрівних акторів називали жонглерами. Довгий час вони були єдиними носіями світської музичної культури і єдиними професіоналами в області інструментальної музики. У Німеччині це були шпільмани, у Київській Русі – скоморохи. Вагантами називали тих акторів, які у своїй творчості користувалися лише латинською мовою.

За часів Київської Русі в музичному мистецтві одночас існували три напрямки: народна музика, придворно-світська та церковна. Окрім того, у давньоруському суспільстві протиставлялись два поняття: інструментальна музика та спів. Якщо у світському житті музичні інструменти були невід’ємною частиною  творчості  (княжі застілля, народні свята, військові походи), то в релігійній культурі музичне мистецтво було представлене включно вокальними творами.

П’ята сходинка  подорожі.

Учитель літератури про середньовічний театр.

  Історія середньовічного театру розпочинається із так званого тропу – першої форми споглядальної проповіді (Vст.). Це була ніби ілюстрація до Священого Писання перед богослужінням, яка виконувалась священиком і хором. Потім з’являються літургічні вистави – інсценівки із Євангелія на Великдень та Різдво. У ХIIст. популярності набувають житійні п’єси, або ж міраклі, що присвячувались ушануванню того чи іншого святого. У XIII ст. з’являються містерії, сценарії яких складалися на основі Старого і Нового заповітів. Під час містерій до акторів, які грали перші ролі, приєднувались і городяни. Ці вистави  відбувалися на майдані, куди збиралося майже все місто. Наприкінці епохи Середньовіччя з’являються повчальні твори на релігійні й філософські теми, котрі одержали назву мораліте.

Вчитель. Середньовічна література Заходу була оригінальна і самобутня. Літературознавці умовно поділяють її на три потоки: 

міська, релігійна (клерикальна),  світська (куртуазна ).

Шоста сходинка подорожі ( Додаток  3)

 

 

   V. Підсумок уроку. «Мікрофон». - Середні віки ще називають темними віками (Dark Ages). Чи погоджуєтесь ви з таким визначенням? Поясніть свою думку.

Актуальне інтерв’ю.

Учитель. Подорож завершено. Залишається обмінятись враженнями.

         Що цікавого ви почули про  епоху Середньовіччя ?

         Що вас найбільше вразило на уроці?

         Чи можна вважати, що наша подорож була не тільки цікавою, а й корисною?

- Назвіть хронологічні межі доби Середньовіччя.

- Які періоди має доба Середньовіччя?

- Чому середні віки мають таку назву?

- Назвіть жанри церковної літератури, поширеної у Середньовіччі.

- Як виник героїчний епос?

-Коли та як виникає куртуазна література?

-Якими є особливості середньовічної культури Сходу?