Випишіть Розвиток дивергентного ( творчого ) мислення в подачі навчального матеріалу за блочною системою з використанням методів
ейдотехніки.
Міністерство освіти
Тема роботи: “Розвиток дивергентного ( творчого )мислення в подачі навчального матеріалу за блочною системою з використанням методів ейдотехніки ”.
Виконавець: вчитель початкових класів Тернопільської ЗОШ № 24
Семирозум О. М.
Науковий керівник: Николин М. М.
Тернопіль, 2010.
План
Розділ 1. Мислення молодших школярів як психолого – педагогічна проблема.
Поняття мислення, його види та форми.
Дивергентне мислення і психолого-педагогічні умови його розвитку.
Розділ 2. Формування мисленнєвих дій та операцій при застосуванні моделі персоніфікованого навчання та методів ейдотехніки.
2.1. Система роботи із розвитку мислення при використанні моделі персоніфікованого навчання та методів ейдотехніки.
Висновки
Додатки
Література
Вступ
Пізнання навколишнього світу починається з відчуттів, сприймань і породжує людське мислення. Воно супроводжує усі розумові процеси особистості. Саме мислення забезпечує можливість виходу за межі чуттєвого, розширює межі та глибину пізнання, відображає істотні зв’язки і відношення між предметами, через відоме веде нас до невідомого. До розумової діяльності людину спонукають здебільшого проблемні ситуації. Що є вихідним моментом мислення.
На сучасному етапі розвитку психологічної науки спостерігається величезний інтерес до проблеми творчості і т. зв. дивергентного – творчого мислення та його співвідношення з інтелектуальним потенціалом особистості.
Численні дослідження переконливо доводять необхідність розвитку творчих здібностей дітей в умовах шкільного навчання. Особливо ця проблема актуальна для початкової школи, коли закладається підґрунтя для всебічного розвитку школяра та інтенсивно формуються всі психічні процеси і властивості особистості.
Мета дослідження
Дослідити розвиток творчого мислення молодших школярів при організації навчання учнів в подачі матеріалу за блочною системою, а також використання методів ейдотехніки.
Для реалізації мети дослідження необхідно розв’язати наступні завдання
З’ясувати психологічну сутність поняття мислення, показати його функції, види та форми.
Охарактеризувати основні показники дивергентного мислення та умови його розвитку в учнів.
3. Розкрити сутність методики викладання предметів за блочною системою.
Під час написання роботи були використані такі методи психолого-педагогічного дослідження аналіз наукової літератури, спостереження, бесіди, експеримент ( який триває).
Практичне значення роботи зумовлюється актуальними завданнями удосконалення навчально-виховного процесу початкової ланки освіти. Окрім того, теоретично окреслено та практично втілено систему роботи з розвитку творчого мислення молодших школярів.
Розділ 1. Мислення школярів як психолого-педагогічна проблема
Поняття мислення, його види та форми
Пізнання дійсності починається з відчуттів, сприймань та виникаючих уявлень, але ця чутлива картина світу не дає можливості глибоко і всебічно пізнати його. Зокрема, живе споглядання неспроможне проникнути у складні форми взаємодії явищ, об’єктів, подій, у їх причини та наслідки. Для відображення цих моментів буття необхідний перехід від відчуттів, сприймань до мислення. Відправним моментом мислення є постановка запитань Що це?, Чому так?, З якої причини?, Що робити?
Отже, мислення використовує емпіричні знання. Чуттєве пізнання дає матеріал для міркування і є передумовою для вищого ступення відображення світу, що полягає у здійсненні глибинного аналізу, пошуку значущих для індивіда орієнтирів.
Мислення є узагальненим відображенням дійсності.
Мислення має дійовий, активний і цілеспрямований характер.
Мислення нерозривно пов’язане з мовою та мовленням. Мовлення є способом, а мова – засобом вираження думки і формою її існування. Чим більше продумана думка, тим чіткіше вона виражається у мовленні. З огляду на особливості взаємозв’язку і взаємодії мислення та мовлення, П. Я. Гальперін розглядає формулювання думок уголос. Закріплення думки або судження в слові як один із послідовних етапів формування розумових дій. Так, якщо вчитель пропонує учневі думати вголос, це поліпшує контроль за напрямком думки та вдосконалює її. [2]
Особливу роль у процесі взаємодії мислення і мовлення відіграє внутрішнє мовлення. Воно обслуговує думку, сприяє її виникненню і готує до вираження у зовнішньому мовленні.
Мислення – це соціально зумовлений, пов'язаний з мовленням психічний процес самостійного відображення істотно нового, тобто процес узагальненого та опосередкованого відображення дійсності в ході її аналізу і синтезу, що виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання і здатний виходити далеко за його межі. ( О. В. Брушлінський).
На основі специфічних рис мислення можна вирізнити основні функції мислення.
Розуміння. Г. С. Костюк писав Процеси розуміння – це і є процеси нашого мислення, спрямованого на розкриття тих чи інших об’єктів у їх істотних зв’язках з іншими об’єктами.[4]
Розв’язання проблем і задач. Мислення виникає в проблемній ситуації.
Цілеутворення – це процес породження нових цілей, що відбуваються у мисленні.
4.Рефлексія розглядається як діяльність суб’єкта, що спрямована на усвідомлення способів і дій його пізнання.
Різноманітність мисленнєвих задач зумовлює різноманітність не тільки механізмів, способів, а й видів мислення. У психології прийнято розрізняти види мислення за змістом: наочно-дійове, наочно-образне та абстрактне мислення, за характером задач: практичне і теоретичне мислення, за ступенем новизни й оригінальності: репродуктивне ( відтворювальне) і творче
( продуктивне) мислення.
2.1. Дивергентне мислення і психолого-педагогічні умови його розвитку
Заслуга узагальнення результатів досліджень інтелекту належить Дж. Гілфорду. Він, зокрема, виділив два типи мислення конвергентне ( необхідне для знаходження єдино правильного розв’язання задачі) і дивергентне ( завдяки йому виникають оригінальні думки).
Сучасна шкільна система сприяє розвитку в учнів конвергентного мислення і пригнічує задатки дивергентного. Відомо, що Енштейн і Черчілль погано вчилися у школі, але не через недисциплінованість чи неуважність, а через нездатність прямо відповідати на поставленні запитання.
Творчі люди , із домінуючим дивергентним мисленням, схильні утворювати нові комбінації із елементів, котрі більшість людей використовують стереотипно.[5]
Творче мислення за Дж. Гілфордом, має такі особливості
Пластичність – здатність запропонувати кілька розв’язків у тих випадках, коли звичайна людина може знайти лише один чи два,
Рухливість – здатність перейти від одного аспекту проблеми до іншого, не обмежуючись єдиною точкою зору,
Оригінальність – здатність породжувати незвичайні, небанальні думки.
Творча особистість зможе розгледіти в силуеті гірського хребта риси голови крокодила, знайти два десятки різноманітних застосувань газеті та ін..
До мислитель них компонентів креативності відносять дивергентне – творче ( Дж. Гілфорд), нешаблонне ( Е. де Боно) мислення. Креативність забезпечується емоцією здивування ( Г. Фромм) та глибоко розвиненою пізнавальною активністю.
Рівень творчості дітей молодшого шкільного віку, як правило, залежить від тих навичок, яких дитина дошкільного віку набула в іграх, спілкуванні з оточуючими, продуктивних видах діяльності. Тому індивідуальні відмінності дітей, які спостерігає вчитель початкових класів вже досить значні. Побіжний погляд на творчість дітей дошкільного віку, порівняно із шкільним, дає всі підстави твердити про значне згасання творчих можливостей школярів по відношенню до дошкільників. Отже, для більшості дітей творчість і творче мислення замінюються шаблонним вивченням навчальних предметів.
Дитина високої творчої спрямованості здатна повністю заглибитися в те, що її цікавить, вона дуже винахідлива в образотворчій діяльності, іграх, використанні різних матеріалів, висловлює багато різних міркувань з приводу конкретної ситуації, здатна по новому підійти до розв’язання певної проблеми. Творча дитина, як правило, енергійна, дотепна, відрізняється розвиненою пам’яттю і виявляє значну самостійність у думках і поведінці. Звичайно, що здатність дитини до творчості поєднана з високим інтелектуальним рівнем, це виняток, рідкісне явище у звичайному шкільному класі. Проте потенційна творчість, як свідчать психологічні дослідження, притаманна кожній дитині. Завдання ж учителя – створювати умови, за яких схильність дітей до нового, нестандартного,. Бажання самостійно вирішувати поставлені завдання можуть дістати розвитку. Дитина молодшого шкільного віку шукає можливостей для виявлення своєї інтелектуальної енергії, що йде від потреби у творчості. Загалом у дітей цього вік творча потреба реалізується у двох напрямках У розвитку інтересу до пізнання та ігровій діяльності.[8]
Інтерес до пізнання в молодшому шкільному віці різнобічний і наче ще лежить на поверхні, не проникаючи глибоко у свідомість дитини і не мотивуючи в цілому навчальну діяльність. Саме творча потреба вимагає від процесу навчання ситуацій, які б стимулювали не лише пам'ять, а й розум. Так, учитель може використовувати на уроках систему запитань, створювати різного роду проблемні ситуації або вносити творчі елементи, завдяки чому учні мають змогу активізувати розумову діяльність, зробити відкриття.
Психологічно творчість є потребою людини, адже творча діяльність – це не лише відкриття в певній галузі науки, художні досягнення, певні продукти, що є значущими для суспільства, творчості вимагає повсякденне життя, з його малими і великими проблемами, які людина досить часто мусить вирішувати. Для неї подібне вирішення буде особисто творчим, і суб’єктивно вона переживає його як відкриття, як створення оригінального продукту, як новий підхід до вже відомого.
Формування творчої особистості відбувається під впливом умов середовища, в якому проживає людина.