14. Дидактика як наука та система.

Дидактика – є галуззю педагогіки, що містить теорію освіти і навчання. ЇЇ предметом є процес навчання т умови його протікання (зміст, засоби, методи навчання , взаємодія між педагогом та учнем), результати. Їх діагностування та оцінку.

Завдання дидактики:

1. опис і пояснення процесів та умов навчання

2. відповідь на запитання «навіщо навчаємо» 9мета), «чому навчаємо?» (зміст), «як потрібно навчати?» (метод, засіб)

3. дослідження сутності закономірностей процесу навчання у зв‘язку із вихованням, освітою, творчою самореалізацією учнів, розвитком їхніх здібностей

4. дидактика визначає основи змісту навчання

5. розробка освітніх технологій, методів, форм та прийомів навчання.

6. контроль системи діагностики і оцінки результатів

7. прогнозування результатів навчання

Термін «дидактика» походить із Стародавньої Греції і дослівно перекладається «той хто навчає». Вперше термін запропонував В. Ратке, німецький педагог, він говорив, що це є «мистецтво навчати». У ХVІІ ст. Ф. Бекон (англійський філософ) обґрунтував як наукову галузь знань.

Загальна дидактика – це теорія освіти і навчання. Крім того існують часткові методики (це методики навчання окремим дисциплінам), авторські (системна розвиваючого навчання Ельконіна-Давидова).

• дидактика вищої школи

• дидактика початкового навчання

15. Основні дидактичні категорії та їх характеристика.

Викладання – це упорядкована діяльність педагога, спрямована на досягнення мети навчання, забезпечення управління навчально-виховним процесом і розвитком особистості.

Учіння – це процес у ході якого на основі пізнання, виправляння та набутого досвіду, виникають нові форми поведінки та діяльності, змінюються раніше набуті.

Раціонально організоване викладання сприяє учінню в результаті якого учень отримуючи знання, формує в собі переконання, установки, світогляд, власну систему цінностей, тому учіння організоване вчителем призводить до змін особистості дитини.

Основними дидактичними категоріями і поняттями є: навчання, процес навчання, навчальний процес, освіта.

По відношенню до кожного учня освіта – це процес і результат навчання, розвитку і виховання.

Навчання – це природна властивість індивіда привласнювати життєвий досвід у процесі самонавчання, за допомогою якого його взаємодії з об‘єктами навколишнього світу.

За умови спеціальної організованості з боку педагога або дорослого, за чітко виокремленою метою існує процес навчання.

Процес навчання – це цілеспрямована організована взаємодія вчителя та учня, опосередкована змістом діяльності в ході якої розв‘язується завдання освіти, виховання та загального розвитку.

Навчальний процес – це спеціально організоване і кероване навчання у певному навчальному закладі, за чітким змістом освіти, погодженою діяльністю учасників навчального процесу, що має певний розпорядок, режим та форми організації (денна, вечірня, заочна, дистанційна, екстернат на).

Освіта - процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних сил (мислення, уяви, пам'яті тощо) та результат цього процесу — досягнення певного рівня освіченості.

Залежно від мети, особливостей підготовки учнів розрізняють загальну, політехнічну й професійну освіту.

Загальна освіта є сукупністю основ науки про природу, суспільство, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині незалежно від професії.

Політехнічна освіта — сукупність знань про головні галузі виробництва й набуття загальнотехнічних умінь, необхідних для участі в продуктивній праці. її здобувають у процесі вивчення предметів політехнічного циклу: математики, фізики, хімії, біології, географії, а також інших предметів — історії, основ держави і права, літератури, трудового навчання.

Професійна освіта є сукупністю знань, практичних умінь і навичок, необхідних для певної галузі трудової діяльності. Вона забезпечує глибоке вивчення наукових основ з обраного виду праці, формування спеціальних практичних умінь та навичок, виховання майбутніх фахівців. Внаслідок професійного навчання особа набуває певну спеціальність і кваліфікацію.

   Знання — факти, відомості, наукові теорії, закони, поняття, системно закріплені у свідомості людини.

   Дидактика виділяє такі види знань: — основні терміни і поняття. Забезпечують розуміння, тлумачення, сприйняття наукових положень; — факти щоденної дійсності й наукові факти. Допомагають пізнанню законів будь-якої науки, формуванню переконань, формулюванню, обстоюванню ідей; — основні закони науки. Розкривають зв'язки і відношення між різними об'єктами та явищами дійсності; — теорії. Містять систему наукових знань про певну сукупність об'єктів, про методи пояснення та передбачення явищ конкретної предметної галузі; — знання про способи діяльності. Вони є сукупністю методів, набуття і нагромадження знань; — оцінні знання. Відомості про норми ставлення до різних явищ життя.    Характерними особливостями повноцінних знань учнів є: повнота знань (кількість передбачених програмою знань про об'єкт вивчення); глибина знань (кількість усвідомлених істотних зв'язків певного знання з іншими, що до нього належать); оперативність знань (готовність і вміння учня застосувати їх у конкретних ситуаціях); гнучкість знань (швидкість знаходження варіативних способів застосування їх за зміни ситуації); конкретність та узагальненість знань (розуміння конкретних виявів узагальненого знання, здатність підводити конкретні знання до узагальнень); системність знань (сукупність знань, яка за своєю структурою відповідає структурі наукової теорії); усвідомлення знань (розуміння зв'язку між ними через уміння їх застосовувати).    Знання про навколишній світ поділяються на теоретичні знання (поняття, системи понять, теорії, гіпотези, закони і методи науки) і фактичні знання, одиничні поняття (знаки, цифри, букви, назви, події).

   Уміння — здатність свідомо діяти на основі засвоєних знань.

   Передбачають використання набутих знань. Формування їх складним процесом аналітично-синтетичної діяльності, яке проходить кілька стадій: усвідомлення, оволодіння, реалізація.

   Навички — автоматизовані, звичні, безпомилково виконувані дії (доведені до автоматизму уміння).

   Уміння і навички можуть бути теоретичними (в їх основі — правила оперування поняттями, вони є результатом аналізу-синтезу) і практичними (дії, що регулюються за допомогою формул, моделей).