- •Педагогіка як наука. Об‘єкт, предмет.
- •Функції педагогіки.
- •Характеристика основних педагогічних категорій.
- •Методологічні основи педагогіки.
- •Методи науково-педагогічних досліджень.
- •Фактори розвитку та формування особистості.
- •Тенденції розвитку освіти у ххі столітті.
- •Педагогічна професія у сучасному суспільстві. Основні види педагогічної діяльності.
- •Педагогічна майстерність: компоненти та показники.
- •Характеристика педагогічних здібностей.
- •Професійний ідеал вчителя. Основи і засоби професійної самоосвіти.
- •Функції вчителя.
- •Роль спілкування у педагогічній діяльності. Стилі спілкування (за Кан-Каликом).
- •Дидактика як наука та система.
- •Основні дидактичні категорії та їх характеристика.
- •Ознаки та структурні компоненти процесу навчання.
- •Закономірності та функції навчання.
- •Виховна
- •Самовдосконалення або забезпечення самостійності учнів
- •Характеристика принципів навчання.
- •Класифікація методів навчання за ю. Бабинським.
- •Репродуктивний, пояснювальний, ілюстративний, проблемного викладу, частково пошуковий (евристичний), пошуковий, дослідницький.
- •Загальні вимоги щодо вибору методів навчання.
- •Поняття про зміст освіти. Мета шкільної освіти.
- •Концепція розвитку інклюзивної освіти.
- •Види навчання.
- •Характеристика класно-урочної системи організації навчання.
- •Характеристика державних нормативних документів, у яких відображений зміст освіти у сучасній школі.
- •Особливості та стадії процесу виховання.
- •Найважливіші принципи процесу виховання.
- •Мета і завдання гуманістичного виховання.
- •Класифікація методів виховання за г. Щукіною.
- •Встановіть співвідношення виховання, самовиховання і перевиховання.
- •Встановіть співвідношення виховання і навчання.
- •Розкрийте поняття «базової культури особистості» як єдності її складових елементів, внутрішніх зв‘язків у виховання.
- •Філософсько-світоглядна підготовка учнівської молоді.
- •Виховання громадської культури в системі виховання громадянина.
- •Виховання основ моральної культури особистості.
- •Виховання трудової культури і профорієнтаційна робота.
- •Виховання естетичної культури особистості.
- •Основні напрямки виховання фізичної культури особистості.
- •Сутність та змістова характеристика виховного колективу.
- •Структура колективу. Етапи розвитку колективу.
- •Вплив колективів вільного спілкування на становлення соціального досвіду особистості учня.
- •Педагогічні умови взаємодії особистості і колективу.
- •Види педагогічних конфліктів та причини їх виникнення.
- •Стилі поведінки особистості під час конфлікту.
- •Педагогічні шляхи вирішення конфліктів (я-висловлювання, картографія, посередництво та ін. )
- •Пріоритетність родинного виховання. Структура та функції сім‘ї.
- •Труднощі та суперечності сімейного виховання.
- •Методи діагностики вихованості особистості.
- •Основні підходи до визначення поняття «педагогічний менеджмент». Його функції.
- •Передовий педагогічний досвід та його вивчення.
- •Система освіти в Україні.
-
Методи науково-педагогічних досліджень.
1. Традиційно - педагогічні методи:
-
педагогічне спостереження;
-
дослідницька бесіда;
-
вивчення і узагальнення педагогічного досвіду, першоджерел;
-
вивчення шкільної документації. Продуктів діяльності учнів.
2. Педагогічний експеримент – спеціальна організація педагогічної діяльності учителів і учнів, вихователів і вихованців з метою перевірки і обґрунтування наперед розроблених теоретичних припущень, або гіпотез. Якщо гіпотеза знаходить своє підтвердження в педагогічній практиці, дослідник робить відповідні теоретичні узагальнення і висновки.
Розрізняють такі види експерименту:
а) констатуючий експеримент ,що проводиться на початку дослідження і своїм завданням має вияснення стану справ у шкільній практиці з тієї чи іншої проблеми;
б) творчо-перетворюючий , коли вчений розробляє гіпотезу, теоретичні основи. Здійснює конкретні практичні заходи щодо вирішення досліджуваної проблеми;
в)контрольний, суть якого полягає в застосуванні апробованої методики в роботі інших педагогів та шкіл.
3. Педагогічне тестування – цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних обстеження, що проводиться в умовах строгого контролю.
- тести успішності;
- інтелектуального розвитку;
- діагностики рівня засвоєння знань, умінь;
- ступеню сформованості багатьох якостей тощо.
4. Соціологічні методи застосовуються для масового опитування учасників процесу виховання, навчання, освіти, які мають колективний (груповий) характер:
- усне опитування (інтерв’ю);
- письмове опитування (анкетування).
5. Кількісні методи використовуються для:
- обробки результатів спостережень і експериментів(статистичний метод, шкалування);
- для моделювання, діагностики, прогнозування, комп‘ютеризації навчально-виховного процесу.
-
Фактори розвитку та формування особистості.
Спадковість – здатність людського організму передавати свої ознаки під час відтворення потомства.
За спадковістю передається:
-
структура організму
-
стадії його дозрівання
-
будова НС
-
динамічність нервових процесів
-
поєднання білків, лише генетично запрограмованих
-
група крові
-
резус фактор
За спадковістю передається схильність до:
-
цукрового діабету
-
гемофілії
-
венеричних хвороб
-
шизофренії
Зовнішні ознаки, що передаються за спадковістю:
-
особливості конституції тіла
-
колір очей, волосся, шкіри.
Задатки – це потенційні можливості для розвитку здібностей.
Здібності – це індивідуально-психологічні особливості людини і умови успішного виконання різних видів діяльності.
Обдарованість – це сукупність здібностей.
Людина стає особистістю лише в процесі соціалізації (залучення індивіда до системи суспільних відносин) та формування соціального досвіду.
Середовище – це реальна дійсність в умовах якої відбувається розвиток людини.
Рівні середовища:
-
Мікро чинники – найближче оточення (сім, однолітки, сусіди, виховні організації)
-
Мезочинники - регіон країни, села, міста і засоби масової інформації.
-
Макрочинники – країна, суспільство, держава, етнос (народ).
-
Мегачинники – космос, планета, людство загалом.
Виховання – спільна діяльність вихователя і вихованців, спрямована на розвиток свідомості, духовного світу вихованця, формування досвіду, його поведінки і діяльності; становлення особистості як суб’єкта життєтворчості.
