1. Фізична підготовка в спортивних іграх

Фізична підготовка - це педагогічний процес, спрямований на зміцнення здоров'я, розвиток рухових якостей, підвищення загальної працездатності організму. Вона дозволяє швидше опанувати технічними та тактичними прийомами, придбати необхідні прикладні навички. Без достатньої фізичної підготовки неможливо успішно опановувати складними технічними прийомами в спортивних іграх. Фізична підготовка умовно ділиться на загальну і спеціальну.

Загальна фізична підготовка - це початкова ступінь підготовки спортсмена. Вона спрямована на всебічне фізичне виховання і створення передумов для спеціалізації в тому чи іншому компоненті ігрових дій, на досягнення високої спортивної майстерності. Для вирішення завдань загальної фізичної підготовки застосовується широке коло засобів з урахуванням статі, віку та специфіки обраного виду спортивних ігор. Це, перш за все вправи комплексу ГТО, вправи з легкої атлетики, гімнастики, акробатики, важкої атлетики, плавання, лижного спорту й т.д. Установлено, що формування складних ігрових навичок є більш успішним у тих займаються, які володіють більш широким руховим досвідом. Тому вправи для загальної фізичної підготовки підбираються з таким розрахунком, щоб вони надавали не тільки різносторонню дію на організм, але й сприяли розвитку переважно тих якостей, які необхідні для даної спортивної гри. Це забезпечується відповідним підбором фізичних вправ, їх обсягом, умілим плануванням протягом усіх річних циклів тренування, методикою проведення. Першорядне значення тут набуває методика спрямованості та послідовності застосування вправ. Мають бути чітко розроблені послідовність і дозування вправ, визначено завдання, яку вони вирішують в даному занятті. Бо можна підібрати такі вправи, які будуть розвивати один якість і сприяти розвитку іншого, так само як освоєння одного рухового навику буде впливати на успішне оволодіння іншим, що вирішує завдання гармонійного фізичного розвитку.

Спеціальна фізична підготовка - це процес розвитку фізичних якостей і умінь, які є передумовою якнайшвидшого оволодіння конкретними технічними прийомами. Її засобами розвивають певні якості, необхідні в ігрових умовах: вміння швидко переміщатися, вміння швидко переходити зі статичного положення в рух, вміння швидко зупинитися після переміщення; розвивають стрибучість, рухливість в суглобах, ігрову спритність, силу окремих груп м'язів. З цією метою використовуються спеціальні підготовчі вправи, подібні за структурою з основними ігровими діями. У першу частину уроку рекомендується включати вправи для розвитку швидкості, спритності, стрибучості. У другу - вправи для розвитку сили та інших якостей (поряд з розучуванням ігрового прийому). Фізичні якості найбільш успішно розвиваються при проведенні тренування за комплексним методом, тобто коли застосовуються різноманітні засоби, що передбачають одночасне розвиток не одного якості, а декількох (наприклад, швидкості, сили і витривалості; стрибучості та витривалості і т. д.). Сила є основою для прояву інших якостей. Від рівня її розвитку залежить прояв швидкості, витривалості, спритності. Вона необхідна для виконання всіх ігрових прийомів 'у всіх видах спортивних ігор. М'язова сила залежить від розмірів фізіологічного поперечника і морфологічної структури м'язової тканини. У результаті систематичного застосування спеціальних вправ відбувається потовщення м'язових волокон, поліпшується капилляризация, збільшується поперечник м'язи.

У залежності від режиму діяльності м'язів вправи поділяють на динамічні та статичні. При динамічних вправах тіло або його частини переміщаються в просторі так, як це відбувається при виконанні бігових або стрибкових рухів. При статичних вправах застосовуються одноманітні руху і положення тіла (як при упорах, висах), утримання та обтяження в певному положенні. При роботі з дітьми перевага віддається динамічним рухам.

Вправи для розвитку сили можна рекомендувати з 8-10 років. Розвивати силу в цьому віці рекомендується вправами з використанням власної ваги (присідання, віджимання) або вправами опором партнера (протидія в парах, перетягування і т. д.), а також з обтяженнями. Приріст м'язової сили залежить від методів, її розвитку: величини обтяжень, кількості повторень. Вправи не повинні бути тривалими і не повинні викликати надмірне напруження. Для неграничних обтяжень у вправах застосовують набивні м'ячі, гантелі, штанги, гімнастичні палиці та інші вантажі. На початковому етапі вправи з обтяженнями виконуються у повільному темпі. Поступово темп може збільшуватися. Вправи на розвиток сили поєднують із вправами на розслаблення.

У заняттях з дівчатками необхідно дотримуватися обережності. Дозування та інтенсивність вправ для них буде меншою, ніж для хлопчиків. Переважають вправи з обтяженням вагою власного тіла, гімнастичними палицями, неважкими снарядами.

Для всіх спортивних ігор дуже важливо розвивати стрибучість, яка залежить від розвитку м'язів нижніх кінцівок, швидкості їх скорочень і від загальної координації в виконуваному русі. Для її розвитку використовують стрибки у висоту, у довжину, через гімнастичну лаву, інші перешкоди, стрибки з обтяженнями. Хороший приріст стрибучості дають вправи у стрибках з висоти 1 -1,5 м з приземленням в попереджувальний режимі роботи м'язів.

Швидкість - це здатність людини здійснювати дії в мінімальний для даних умов відрізок часу. Вона характеризується трьома факторами: швидкістю відповідного руху на який-небудь зовнішній подразник, швидкістю одиночного руху і частотою рухів в одиницю часу. Всі ці фактори проявляються комплексно.

В ігровій діяльності швидкість проявляється в реакції на рухомий предмет (м'яч, шайбу і т. д.), на зміну положення партнера, в переміщеннях і виконання ігрового прийому, в аналізі та прийнятті рішення на конкретне ігрова дія і т. д. Між формами прояву швидкості немає прямої залежності. Можна мати гарну стартовою швидкістю, але повільно аналізувати і приймати рішення чи добре і швидко виконувати ігровий прийом, але повільно реагувати на переміщення партнера.

Основним засобом розвитку швидкості є вправи швидкісного характеру, які виконуються в комплексі з іншими рухами. Виконуються вони швидко, за несподіваним (бажано зоровому) сигналу. Це пов'язано з тим, що в іграх переважає зоровий подразник. Вправи повинні бути різноманітними, повинні охоплювати різні групи м'язів, сприяти підвищенню координаційних здібностей займаються.

Якість швидкості з часом може втрачатися, якщо над його розвитком систематично не працювати. Починають його розвиток з молодшого шкільного віку. Для цього підбираються спеціальні рухливі ігри з елементами виконання ігрових прийомів, стартові прискорення, естафети з перешкодами, м'ячами і т. д. Вправи виконуються в максимально швидкому темпі. Найкращі результати з розвитку швидкості рухів у дітей досягаються у віці від 7 до 15 років. Вправи для розвитку швидкості не слід давати на тлі втоми, тому що при цьому різко порушується координація рухів і втрачається здатність до швидкісних дій. Вправи для розвитку швидкості даються систематично на початку кожного тренувального заняття.

Витривалість - це здатність людини тривалий час долати стомлення, не знижуючи інтенсивності і точності рухових дій, вона обумовлюється стійкістю нервової системи до збудження великої інтенсивності, енергетичним забезпеченням діяльності організму, рівнем володіння ігровими навичками.

Спритність - це здатність до швидкого здійснення складних координаційних рухових актів в умовах мінливої ​​обстановки. Ступінь розвитку спритності визначають за точності, економічності і раціональності рухів. Спритність має першорядне значення у всіх ігрових прийомах, де пред'являються високі вимоги до координації рухів. Про її розвитку можна судити по тому, як швидко учень зможе опанувати складним ігровим прийомом; за ступенем точності виконання його в змінюється ігровій обстановці. Основним завданням розвитку спритності має бути оволодіння новими багатогранними руховими навичками. Спритність є комплексним фізичним якістю і включає в себе не тільки роботу проприорецепторов, але й роботу зорової системи. Якість спритності органічно пов'язане з силою, швидкістю, витривалістю, гнучкістю.

При розвитку спритності необхідно керуватися наступними методичними рекомендаціями: урізноманітнити заняття, систематично вводити в них нові фізичні вправи, різні форми їх поєднання; варіювати, застосовуючи зусилля і умови, супутні занять; регулювати навантаження на організм за першими ознаками погіршення точності рухів; визначати достатність відпочинку між повтореннями окремих завдань за показниками відновлення пульсу. Розвиток спритності слід починати з раннього дитинства, оскільки у віці 7-10 років розвиток цієї якості протікає найбільш інтенсивно. Молодші школярі досить легко схоплюють техніку складних фізичних вправ, швидко і точно засвоюють складні по координації рухові дії.

Для розвитку спритності у дітей використовуються всілякі фізичні вправи, рухливі ігри, що вимагають швидких переходів від одного рухової дії до іншого та взаємодії з граючими, вправи в техніці і тактиці гри в різних змінюються ситуаціях. Особливе значення для розвитку спритності мають гімнастичні та акробатичні вправи, які потребують вирішення координаційних і просторових завдань, розвиваючі навик всіляких приземлень. Вправи, спрямовані на розвиток цієї якості, вони дають у невеликому обсязі на початку основної частини уроку. Вони повинні нести в собі елементи новизни, оскільки вправи вже засвоєні і часто повторювані перестають сприяти розвитку спритності. У період статевого дозрівання відбувається уповільнення, і навіть погіршення показників розвитку якості спритності.

Гнучкість, чи рухливість, - це здатність до рухів з великою амплітудою вона залежить від будови суглобів, еластичності зв'язок і м'язів, Рухливість збільшується при підвищенні температури м'язів, тобто при їх роботі, при емоційному збудженні. Мірою визначення гнучкості служить максимальна амплітуда, з якою може бути виконано рух.

Розрізняють активну і пасивну форми гнучкості. Активна - це здатність досягати великого розмаху рухів в окремих з'єднаннях тіла за рахунок скорочення м'язових груп, що проходять через дане з'єднання. Пасивна - це здатність досягати великого розмаху в певних сполуках тіла за рахунок додатку додаткових зусиль, створюваних партнером, снарядом або обтяженням.

Завдання уроку: 1) Вивчення техніки бігу на короткій дистанції. Біг 30 м. 2) Вдосконалення техніки стрибків у довжину з місця. 3) Рухлива гра. Мета уроку: вивчати техніку бігу на короткій дистанції; вдосконалювати техніку стрибків у довжину з місця; виховувати почуття, колективізму, дружби. Обладнання: прапорці, секундомір, рулетка. Місце проведення: спортивний майданчик. Дата проведення: Урок проводить: Будз О.В., Вівчарук І.Д. № Зміст уроку Дозування Організація і методичні вказівки І. Підготовче частина 8-10 хв в одну шеренгу 1. Шикування класу 2. Рапорт чергового 3. Повідомлення про завдання уроку 4. Ходьба 20-30 м В повільному темпі 5. Біг 60-80 м В швидкому темпі 6. Загально розвиваючі колони в русі В русі в колону по одному А) Вихідне положення – права рука вгору, ліва вниз, 1-2 на кожний крок поворот тулуба 7-8 раз Руки прямі Б) В.п. – руки за головою 1-2 на кожний крок на поворот тулуба 6-8 раз В) В.п. – права рука за головою, ліва за спиною; на 1-2 переміна положення рук 7-9 раз Руки прямі 7. Загально розвиваючі вправи на місці На місці в колі А) В.п. – основна стійка. На 1- руки в сторону, на 2 – вгору, 3 – в сторни, 4 – вихідне положення 8-9 Руки прямі Ноги прямі Б) В.п. – руки в перед в сторони. На 1 – махом правої ноги дістали пальців лівої руки; 2 – вихідне положення; на 3 – махом лівої ноги дістали пальці правої руки; 4 – вихідне положення 7-8 В) Вихідне положення – основна стійка; На 1 – упор присівши, 2 – упор лежачи, 3 – упор присівши, 4 – вихідне положення 5-6 Г) В.п. – руки на пояс, стрибки спочатку на лівій нозі, потім правій і на двох разом По 5 раз Д) В.п. на 1 руки вгору, на 2 – перегнутися, на 3 – дістали долонями землі, на 4 – стали рівно 4 Е) Ходьба 10-15 сек. На місці, повільно ІІ. Основна частина 27-30 хв 1. Вивчення техніки бігу 30 м (стартове положення) А) Пояснення техніки бігу Б) Показ техніки виконання 1-2 рази В) Виконання стартового положення дітьми Увага на положення рук і ніг 2. Удосконалення в техніці стрибків у довжину з розбігу (відштовхуючись) А) Пояснення техніки виконання Б) Показ техніки виконання 1-2 рази В) Виконання дітьми 4-6 раз Ритм останніх 4-х кроків 3. Рухлива гра “Вудочка” Гравці стають у коло обличчям до центру. Відстань між ними 1-2 кроки. Керівник стоїть у центрі і крутить мотузку з мішечком на кінці (вудочку) так, щоб вона ковзала на підлозі під ногами гравців. Діти стрибають, а якщо когось вудочка зачепить, той вибуває 5-7 хв Слідкувати за дотриманням правил гри ІІІ. Заключна частина 3-5 хв. 1. Шикування класу - В шеренгу шикуйсь! 2. Ходьба 3. Вправи на приведення організму в стан відносного спокою 1 – руки в гору, вдихнути повітря, 2 – руки вниз видихнути повітря 6-7 раз 4. Підведення підсумків - Що нового ми навчилися робити на сьогоднішньому уроці Підвести підсумки: поведінка дітей на уроці 5. Домашні завдання 6. Організувати вихід дітей з уроку

«Каченята» Раз-два — всі пірнають, Три, чотири — виринають, П'ять, шість — на воді Кріпнуть крильця молоді, Сім, вісім — що є сили Всі до берега поплили, Дев'ять, десять — обтрусились І за парти опустились. «Гори Карпати» Раз-два — піднімається гора, Три, чотири — це круті гірські схили, П'ять, шість — це орли дивний танець завели, Сім, вісім — це смерічки похилилися до річки, Дев'ять, десять — це вода з водоспаду витіка. «Буратіно» Буратіно потягнувся, Раз — нагнувся, два — нагнувся, Руки в сторону розвів — Мабуть, ключик загубив. А щоб ключик відшукати, Треба нам навшпиньки встати. «Зайченята» Сірі зайчики маленькі (Вушка є у них довгенькі) В лісі грались, веселились, — Працювати вже стомились. А щоб добре працювати, Треба трішки пострибати. Відпочили, розім'ялись Й до роботи знову взялись. Один комплекс вправ виконується протягом 2—3-х тижнів. «Ходить білочка по лісі» Ходить білочка по лісі, — Діти ходять по кімнаті, прос- По високому, густому, тягають руки вперед, розводять По зеленому, рясному. в сторони, слідкують поглядом, В неї стежечок багато: відводять руку у загадану сторо- По землі і по деревах. ну, слідкують поглядом, поверта- Справа стежечка — до зірки, ються назад, простягають руки Зліва стежечка — до шишки, вперед, слідкують поглядом. Ззаду стежка — до горішка. Особливості методики проведення уроків фізичної культури в 1-4 класах

Під час проведення уроків фізичної культури учні здобувають необхідні знання, навички та вміння.

Внаслідок цього зміст уроку фізкультури, його організація проведення визначаються відповідними методами навчання, методичними прийомами, способами організації діяльності учнів, умінням управляти цією діяльністю.

До методів навчання на уроках фізкультури належать:

• метод слова (розповідь, пояснення, бесіди, розбір, оцінка, команда підрахунок);

• практичні методи (по частинах, у цілому, ігровий, змагальний)

• методи наочності (пряма і непряма наочність).

Словесні методи відіграють важливу роль у навчанні учнів фізичних вправ, в активізації пізнавальної діяльності та озброєнні відповідними знаннями.

Пояснення - це опис техніки виконання рухової дії, особливостей правил її виконання. На відміну від простого опису, пояснення доказує ефективність визначеного способу виконання даного руху.

Бесіда - це форма навчання, де використовуються питання-відповіді. Спираючись на знання та досвід вивченого матеріалу, вчитель питаннями спрямовує розкриття суті виконання визначених рухів при повторені.

Команда - це наказ, який зобов’язує виконувати рухи за строго встановленою формою. Команда може подаватись голосом, сигналом, особистим прикладом. Команда, яка подається голосом, ділиться на попередню (вимовляється протяжне, голосно, чітко і вказує, що потрібно виконувати) і виконавчу (вимовляється голосно, енергійно, відривно, вказує момент дії).

Розпорядження - це наказ, висловлений у довільній формі.

Підрахунок - це прийом, за допомогою якого відраховуються проміжки часу, частини руху, час виконання вправи. Підрахунок дозволяє давати учням необхідний темп виконання руху.

Використання словесних методів у навчанні фізичних вправ сприяє активізації розумової діяльності учнів, пізнанню особистих рухів, свідомому та практичному засвоєнню фізичних вправ, набуттю необхідних знань про них.

Практичні методи навчання в своїй основі мають активну рухову діяльність учнів. Залежно від ступеня регламентації умов виконання фізичних вправ ці методи діляться на дві групи: метод строго регламентованої вправи (навчання по частинах, в цілому) та частково регламентованої (ігровий, змагальний). Різниця між цими методами відносна.

Методи наочності забезпечують зорове та слухове сприйняття рухової дії, яка вивчається. Найпоширенішим методом навчання є показ учителем або учнем. Перший показ, як правило, повинен створити цілісну характеристику вправи. Тому до нього ставляться такі вимоги: чіткість і точність виконання вправи, вибір місця показу вправи, концентрація уваги учнів на сприйнятті техніки виконання вправи, повторення вправи учнем.

Для створення в учнів правильної уяви про рухову дію необхідно використовувати наочні посібники, технічні засоби - таблиці, малюнки, схеми, фотографії, кінофільми. Ці посібники повинні допомогти розкрити основні вимоги до виконання рухової дії.

Під час проведення уроків фізичної культури в молодших класах використовуються різні методи організації діяльності учнів під час виконання програмового матеріалу.

До них належать: фронтальний, потоковий, груповий, індивідуальний. Фронтальний метод забезпечує високу щільність на уроці. При ньому всі учні одночасно виконують певну роботу. Його використовують при виконанні загальнорозвиваючих вправ без предметів та з ними, під час ходьби, бігу, танцювальних кроків та з’єднань, пересуванні на лижах, шикуванні, перешикуванні і т.д.

При потоковому методі учні виконають вправи по черзі, один за одним. Широко використовується цей метод при стрибках у довжину, висоту, при виконанні акробатичних вправ, лазінні та перелізанні тощо.

Груповий метод передбачає ділення учнів на групи. Кожна група виконує вправи. Часто його використовують в основній частині уроку. Він також дає можливість більш ущільнити урок та забезпечити різнобічний вплив на учнів. Місце вчителя при такому методі там, де вивчається нова вправа, або вправа технічно складна і потребує страхування.

Індивідуальний метод використовується переважно при виконанні учнями вправ, тестів, нормативів на оцінку.

При виборі методі організації учнів на уроці фізичної культури важливо забезпечити раціональне використання часу, оптимальне фізичне навантаження на учнів, поступове його збільшення від початку уроку і зниження навантаження в кінці уроку, дотримання потрібних інтервалів відпочинку між виконанням вправ.

Методи організації учнів на уроці безпосередньо впливають на щільність уроку. Щільність - це відношення раціонально використаного часу до загального часу, відведеного на урок. На щільність уроку великий вплив має така організація уроку, при якій одночасно виконують вправи якомога більше учнів А це досягається організаційними і методичними прийомами, в основі чого є:

• забезпечення уроку необхідним інвентарем та обладнанням, своєчасною їх підготовкою;

• використання фронтального та потокового способів організації учнів;

• чіткість показу та пояснення вчителем;

• організованість та дисципліна учнів (своєчасний прихід на урок, чітке виконання команд).

Проведення уроків з високою щільністю забезпечує раціональну фізичну та розумову активність дітей, підвищує ефективність навчально-виховного процесу і сприяє вихованню в дітей організованості та дисципліни.

У більшості шкіл уроки фізичної культури в 1-4 класах проводять учителі початкових класів, а тому вимога до них така:

• забезпечити високу якість проведення уроків фізкультури та виконання програмового матеріалу;

• спільно з лікарем забезпечити проведення медичного огляду учнів та врахувати його результати в своїй роботі:

• створювати належні санітарно-гігієнічні вимоги до місць занять;

• заняття проводити у відповідній спортивній формі;

• брати участь в організації і проведенні позакласних заходів з фізичної культури, залучати до них всіх учнів;

• проводити серед батьків роз’яснювальну роботу про значення фізичної культури і спорту для дітей;

• розширювати свої знання в області фізичного виховання дітей;

• сприяти підвищенню інтересу до фізичної культури і спорту, формувати у них стійкий інтерес до самостійних занять фізичними вправами.

ІІ.2. Підготовка до уроку фізичної культури

Якісне вирішення педагогічних завдань уроку можливе при ідеальній підготовці вчителя до нього. В підготовці до уроку розрізняють два етапи. Метою першого етапу є визначення оптимального варіанту змісту та побудови уроку, а саме: уточнення освітніх, виховних та оздоровчих завдань, розробка змісту уроку з урахуванням попередніх знань, визначення системи навчальних завдань та дозування вправ, вибір методів і методичних прийомів, адекватних завданням уроку та його змісту, визначення способів зворотної інформації, критеріїв оцінки якості роботи, визначення способів переміщення на місці занять, підбір дидактичного матеріалу (навчальні картки, наочні посібники і т.д.). наявності обладнання, визначення місць занять, розподіл навчального часу між конкретними видами діяльності учителя та учнів, визначення раціональної побудову уроку, послідовність дій вчителя, розбір змісту домашніх завдань. Кінцевий результат планування фіксується в конспекті уроку.

Другий етап підготовки до уроку полягає безпосередньо в практичних діях оформлення місць виконання навчальних завдань, визначення зон розподілу інвентарю та обладнання. Попередньо необхідно перевірити технічну справність обладнання, інвентарю, місць приземлення для стрибків, стану бігових доріжок. Підготовка вчителя передбачає опрацювання спеціальної методичної літератури (посібників, монографій, журнальних статей з питань уроку з метою використання досягнень педагогічної науки і практики, написання конспекту уроку), особисту рухову підготовку, мовну підготовку.

Підготовка учнів до уроку передбачає ознайомлення їх з основними завданнями, напрямками та особливостями змісту майбутнього уроку, виконання домашніх завдань (особливо підготовчих та однотипних за структурою фізичних вправ, читання літератури з теми уроку), виготовлення дидактичного матеріалу, який потрібний буде на уроці, підготовка власного інвентарю (наприклад, підготовка лиж), передбачає бути готовим виконувати інструктивно-методичну роботу, запропоновану вчителем (функції помічника, груповода, судді, контролера та ін.).

ІІ.3. Мета, завдання та критерії обліку успішності учнів початкових класів з фізичної культури в школі

Облік успішності з фізичної культури в школі має на меті виявити стан засвоєння учнями навчального матеріалу, що вивчається на окремих уроках фізичної культури, повноту і точність засвоєння розділів програми за навчальну чверть, семестр, рік, виявити фізичний розвиток та фізичну підготовку школярів на основі виконання програми, навчальних нормативів. Облік успішності учнів з фізичної культури повинен відповідати певнимпедагогічним вимогам:

• бути систематичним і своєчасним протягом усього навчального року;

• цілеспрямованим і визначатись головними завданнями, які вирішуються тим чи іншим розділом програми з фізичної культури;

• всебічним, тобто охоплювати всі сторони процесу навчання і виховання на уроках фізичної культури;

• різноманітним, що дає змогу контролювати хід навчального процесу і залучати учнів до систематичної, планомірної роботи для оволодіння різними розділами програмового матеріалу з фізичної культури.

Облік успішності здійснюється з урахуванням індивідуальних, вікових і статевих особливостей учнів.

У процесі роботи з фізичної культури в школі проводиться поточний іпідсумковий облік успішності.

Поточний облік успішності проводиться на уроках фізичної культури. Найбільш ефективно це буває тоді, коли учнів заздалегідь попереджають, що на наступному уроці фізичної культури перевірятимуться їх знання, вміння та навички. Крім цього, можна проводити систематичне опитування учнів, за вибором перевіряти фізичну підготовленість окремих учнів або всього класу.

Слід вважати за доцільне такий прийом підготовленості учнів, коли про перевірку попереджується весь клас, а оцінка виставляється лише окремим учням. Такий прийом значно активізує весь навчальний процес.

Під час перевірки знань, умінь та навичок учитель повинен стежити за правильністю виконання рухів і дій, своєчасно виявляти допущені учнями помилки, подавати необхідну допомогу і забезпечувати надійне страхування.

Результати перевірки вчитель обов’язково записує до класного журналу. Виставлені оцінки треба оголосити учням і обґрунтувати їх, підкресливши при цьому позитивні і негативні сторони у виконанні учнями програмових вимог.

Визначення підсумкової оцінки успішності за чверть і за навчальний рік потребує індивідуальної перевірки підготовленості всіх учнів класу відповідно до вимог діючої програми. При визначенні оцінки за чверть учитель повинен враховувати оцінки, одержані учнем на уроках, але оцінка за чверть не виводиться як середнє арифметичне з усіх оцінок, одержаних за чверть.

Четвертну оцінку вчитель виставляє, головним чином, на підставі фактичних знань, умінь та навичок, яких набув учень за чверть навчального року. Такий принцип визначення підсумкової оцінки за чверть стимулює учня до систематичної роботи протягом всього навчального року.

При визначенні оцінки за рік слід враховувати успішність за кожну чверть, а також загальний рівень фізичної підготовленості учнів на кінець навчального року, що визначається контрольною перевіркою якості виконання окремих фізичних вправ під час проведення спеціально організованих спортивних змагань з основних розділів програми.

Учням, віднесеним за станом здоров’я до підготовчої медичної групи, оцінка виставляється на загальних підставах, за винятком виконання навчальних нормативів у видах фізичних вправ, які їм не дозволені.

Уроки фізичної культури з учнями, віднесеними до спеціальної медичної групи, проводяться окремо за спеціальною програмою. Поточні оцінки для них виставляються за знання та техніку виконання рухових дій, за чверть та за рік ставиться "зараховано" або "не зараховано".

Виходячи з того, що основним навчальним матеріалом з фізичної культури в початкових класах є елементи рухових дій з основної гімнастики, легкої атлетики, лижної підготовки, плавання, а також вивчення рухливих ігор та елементів спортивних ігор, рекомендуються такі норми оцінки рівня здобутих знань, умінь та навичок.

Оцінювання виставляється за 12-ти бальною шкалою.

Оцінка "5" (10-12 балів) ставиться за доскональне оволодіння технікою рухів, передбачених програмою, міцне знання правил рухливих ігор, уміння результативно використовувати набуті навички в руховій діяльності, відмінне виконання навчальних нормативів.

Досконале оволодіння технікою рухів, що входять до складу рухових дій, передбачених програмою для учнів початкових класів, вимагає дотримання встановленої форми рухів, виконання їх за певною амплітудою і в даному напрямі, дотримання встановленого темпу збереження необхідного ритму рухів при вмілому використанні зусиль, що забезпечують успішне їх виконання. Під час рухливих ігор учні початкових класів повинні виявити активність, спритність і уміння діяти в колективі.

Оцінка "4" (7-9 балів) ставиться за правильне виконання техніки рухів при наявності неістотних помилок, недостатньо результативне використання набутих навичок у руховій діяльності, вміння вільно включатись у рухливі ігри за визначеними правилами при частковому зниженні активності в процесі гри, добре виконання навчальних нормативів. До неістотних помилок у виконанні засвоєних рухів слід віднести часткове порушення форми руху, незначні зміни заданої амплітуди і напряму руху, часткове і деяке порушення норм використання зусиль, що забезпечують успішне виконання рухів.

Оцінка "3" (4-6 балів) ставиться за правильне в основному виконання техніки окремих рухів, але при допущенні деяких помилок, при обмеженому використанні набутих навичок у руховій діяльності, задовільному виконанні навчальних нормативів. До помилок у цьому випадку, слід віднести значне порушення форми руху, велике зменшення амплітуди і значне відхилення від заданого напряму, значне порушення темпу і ритму руху, дуже велике збільшення напружень при самостійному виконанні заданих рухів.

Оцінка "2" (1-3 бали) ставиться за неправильне з технічного боку виконання окремих рухів, дуже обмежене використання набутих навичок в руховій діяльності, незадовільне виконання навчальних нормативів.

ІІІ. Засоби на уроках фізичної культури в 1-4 класах

Успіхом вирішення завдань фізичного виховання є правильне поєднання фізичних засобів, тобто правильна організація всього режиму учня, повноцінне харчування, виконання гігієнічних вимог у школі, вдома, кваліфіковане проведення занять фізичними вправами, систематичне загартування організму природними факторами (сонце, повітря, вода), профілактичні та лікувальні заходи.

Зміст фізичного виховання учнів початкових класів має три складові частини:

• фізичне виховання в школі;

• фізичне виховання на позакласних заняттях;

• фізичне виховання в сім’ї.

До форм організації, фізичного вихованім в школі належать:

• урок фізичної культури;

• форми фізичного виховання в режимі навчального дня;

• заняття в гуртках фізичної культури для молодших школярів, в секціях загально фізичної підготовки;

• змагання, свята, ігри, туристичні походи;

• екскурсії, перегляд кінофільмів на спортивну тематику, показові виступи, зустрічі з найкращими спортсменами.

У позашкільних заходах використовуються такі форми організації фізичного виховання:

• заняття в дитячо-юнацьких спортивних школах;

• заняття в туристично-екскурсійних станціях;

• заняття в парках культури і відпочинку, дитячих майданчиках, туристичних базах, житлово-комунальних конторах.

До форм фізичного виховання в сім’ї належать:

• заходи в режимі дня (ранкова гімнастика, загартування, фізкультпаузи під час виконання домашніх завдань);

• самостійне виконання фізичних вправ;

• виконання завдань фізичної культури;

• відпочинок, прогулянки, походи.

Серед названих засобів і умов, які сприяють правильному фізичному розвиткові дітей, особливе місце мають заняття фізичними вправами.

Фізичні вправи є основними засобами фізичного виховання в школі.

На уроках фізичної культури використовуються передбачені навчальною програмою вправи основної гімнастки (основні положення і рухи руками, ногами і тулубом, вправи з м’ячами, скакалками, акробатичні і танцювальні вправи, вправи на акробатичній стінці, вправи з рівноваги, ходьби, біг, стрибки, метання), рухливі ігри, лижна підготовка, плавання, вправи з легкої атлетики.

Шикування, перешикування використовується як засоби організації учнів на уроках фізичної культури, що сприяє правильному розвиткові постави, гнучкості рухів, концентрації уваги.

Усі вищезгадані вправи належать до групи вправ загального розвитку вони дають дітям добру школу рухів і сприяють зміцненню їх рухового апарату.

Вивчаючи основні положення і рухи руками, ногами, тулубом, учень набуває навиків основних компонентів будь-якого руху (напрямку, амплітуди, ритму, темпу) і навчається свідомо керувати своїми рухами.

Володіючи основними механізмами кожного руху, а також навчившись поєднувати їх, учень продовжує удосконалювати навики рухової дії до повного узгодження всіх їх компонентів; рухи стають точними, вільними, економними. Вправи загального розвитку виховують у дітей навики правильного дихання.

Вправи для формування правильної, постави і профілактики плоскостопії, необхідні для дітей молодшого шкільного віку, використовуються на кожному уроці.

Акробатичні вправи різнобічно впливають на організм дитини, особливо на вестибулярний апарат. З допомогою цих вправ найбільш ефективно розвиваються орієнтування в просторі та відчуття рівноваги.

Танцювальні вправи впливають на формування правильної постави, легкої і невимушеної ходьби. Діти, слухаючи музику, звикають поєднувати свої рухи з музичним супроводом.

Лазіння і перелізання сприяють розвиткові сили м’язів, особливо рук, плечового поясу, спритності, гнучкості, координації рухів, витривалості, впливають на формування правильної постави.

Вправи з рівноваги формують уміння зберігати рівновагу, що є важливим у житті і діяльності кожної людини. А тому ці навички формуються з дитинства, використовуючи спеціальні вправи.

Ходьба і біг належать до природних видів рулів. Вони сприяють розвиткові опорно-рухового апарату та займають у фізичному вихованні школярів одне з провідних місць. Основне освітнє завдання початкових класів - виховати у дітей правильну, раціональну, красиву ходьбу, з підтримкою даного темпу.

Біг на різні дистанції - один з найпоширеніших засобів фізичного виховання - є невід’ємною частиною до інших рухів (стрибки, метання, ігри). Основою навчання бігу в молодших класах є виховання навику вільного, прямолінійного бігу на пальцях з високими підніманнями стегна, паралельними постановці стопи.

У першому класі головну увагу необхідно звернути на вільний біг із зберіганням правильної постави, в другому - навчати дітей ставити ногу з попередньої частини стопи, бігти рівномірно, а також із зміною темпу.

У третьому класі навчають дітей швидкому бігові із вмінням долати перешкоди під час бігу.

Стрибки - природний вид рухової діяльності Вони характеризуються короткочасними, але значними особистими зусиллями, розвивають швидкісну орієнтацію в просторі, координацію рухів, сприяють розвитку швидкості, спритності, сміливості. Заняття стрибками позитивно впливають на діяльність серцево-судинної системи, дихальної систем й організму.

У молодших класах перш за все вивчають такі елементи стрибка:

правильний розбіг, відштовхування, координація рухів у польоті і приземленні:

Метання - це теж вид рухової діяльності. Вправи з метання предметів позитивно впливають на розвиток нервово-м’язового та кістково-зв’язкового апаратів. Метання сприяє виробленню в дитини точності, узгодження дій кисті, рук, передпліччя, плеча, плечового поясу, ніг, тулуба, удосконалює окомір і вміння розраховувати свої зусилля.

Ігри. У цей розділ навчальної програми входять різні рухливі ігри з елементами бігу, стрибків, метання, вправи для загального розвитку, лазіння, перелізання. Емоційний підйом учнів під час гри сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу та вдосконаленню навиків розвитку фізичних якостей. На уроках фізкультури в 1-2 класах необхідно проводити по одній-дві, а в 3 - одну гру.

Під час занять з лижної підготовки діти вивчають правила поведінки з лижами, палками, вивчають основні стройові вправи з лижами, види шикування, перешикування, а також елементами лижної підготовки: по перемінному двокроковому ходу, ступаючому, поворотах і т.д.

Плавання має велике прикладне значення, а тому входить у програму фізичної культури. Плавання - один із найбільш дійових засобів оздоровлення та фізичного розвитку дитини.

ІІІ.1. Завдання фізичного виховання школярів 1-4 класів

Фізичне виховання є невід’ємною частиною навчально-виховного процесу роботи школи воно спрямоване підготувати учнів до життя та суспільно-корисної праці.

Робота з фізичного виховання є багатогранна і потребує від дитини самостійності, ініціативи, організованості, активності та кмітливості.

Основні завдання школи: зміцнення здоров’я, сприяння правильному фізичному розвиткові загартування школяра. Ці завдання і є важливими у всій роботі з фізичної культури і спорту в школі, повинні бути в центрі уваги вчителя початкового навчання та всього педагогічного колективу.

Шкільний вік - це період швидкого росту і фізичного розвитку організму дитини, а тому школа повинна приділити значні зусилля для нормального розвитку учнів.

У цей період необхідно звернути увагу на розвиток і зміцнення серцево-судинної системи, органів дихання, а також стимулювати нормальний обмін речовин в організмі.

Важливе значення у цьому віці має також зміцнення опорно-рухового апарату, різносторонній розвиток м’язової системи, формування правильної постави, рухової активності дітей. Це впливає на розвиток центральної нервової систем й, удосконалює аналізатори і розвиток взаємодії.

Виробляти учням спеціальні гігієнічні навички - це є теж одним із завдань фізичного виховання в школі.

Виконання цього завдання досягається шляхом бесід, перегляду кінофільмів тощо.

Формування і удосконалення в школярів рухових навичок, вивчення В нових рухів і окремих дій є теж завдання фізичного виховання в школі.

Зміст шкільної програми з фізичної культури побудований так: діти систематично займаються на уроках фізичної культури, вдома, в гуртках та спортивних секціях, оволодівають життєво важливими навичками: ходьбою, бігом, метанням, рівновагою, ходьбою на лижах, плаванням.

Програма для учнів початкових класів пропонує навчання вправ з основної гімнастики, ігор, лижної підготовки, плавання та вправ з легкої атлетики.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб кожен учень систематично виконував фізичні вправи. Розвиток фізичних якостей (сили, швидкості, гнучкості витривалості, спритності) залежно від віку теж є одним із завдань фізичного виховання в школі.

Швидкість, сила, спритність, витривалість - якості, необхідні кожній людині. Проведення фізичних вправ у різному темпі, з різною складністю протягом більшого чи меншого часу сприяє розвиткові цих якостей.

Увесь процес фізичного виховання спрямований на вихованні у дітей таких морально-вольових якостей, як сміливість, упевненість, дисциплінованість, колективізм, почуття дружби та товариськості, працьовитості, культури поведінки.

Це завдання фізичного виховання вирішується засобами фізичних вправ (стрибки у висоту, стрибки через перешкоди, вправи з рівноваги, ігри і т.д.).

Вольові якості неможливо виховати без одночасного виховання моральних якостей особистості, а моральне виховання без вольової діяльності, вольових зусиль.

Формування правильної постави теж є одним із завдань фізичного виховання в школі. Цей процес є довготривалим і складним. Щоб досягти належних результатів, необхідно слідкувати за правильним положенням тулуба дитини, коли вона сидить, ходить, використовувати фізичні вправи для формування правильної постави на уроках фізичної культури, під час фізкультхвилинок, фізкультпауз. ранкової гімнастики і т.д.

Одним із завдань фізичного виховання школярів є виховання стійкого інтересу і навиків самостійно займатися фізичними вправами. Це завдання в школі необхідно реалізовувати з усіма дітьми, а всі заняття проводити організовано, енергійно, зацікавити змістом і формою навчального матеріалу, створювати умови для прояву дружніх взаємовідносин.

Для успішного проведення фізкультурно-масової роботи в школі, проведення уроків фізичної культури, позакласних заходів необхідна допомога вчителеві з боку учнів. Це завдання фізичного виховання вирішується в школі через доручення учням організовувати і проводити ігри, змагання зі своїми товаришами, показувати їм виконання вправ. Обов’язковою умовою підготовки фізкультурного активу е виконання доручень, завдань, відповідальність перед товаришами та колективом.

Фізкультурні паузи (динамічні перерви) проводяться в перерві між малорухливими видами діяльності та організованими заняттями з метою зняття втомлюваності дітей через використання нескладних рухливих вправ. Їх тривалість – 5-10 хв.

В зміст комплексу фізкультпаузи включаються загальнорозвиваючі вправи, біг, стрибки, рухливі ігри. Підбір і послідовність виконання вправ комплексу базуються на тих же принципах, що і фізкультхвилини, але кількість вправ зростає до 6–7, повторюються вони 6–8 разів, виконуються в повільному і середньому темпі.

Складаючи комплекси фізкультпауз потрібно врахувати, що перші вправи даються, в основному, для м’язів спини і плечового пояса (вправи для випрямлення хребта – потягування), потім для м’язів ніг і тулуба. На завершення повинні бути заспокоюючі вправи, ходьба.

В групах продовженого дня проводити фізкультпаузи можна в класі, спортивному і актовому залах, а якщо дозволяє погода, то на свіжому повітрі під керівництвом вихователя. Підбирати і складати комплекси йому допомагає учитель фізичної культури.

Під час фізкультпаузи необхідно звернути увагу дитини на правильне виконання вправ, дотримання послідовності і кількості повторень кожної вправи.

Підбираючи фізичні вправи до комплексу фізкультурних пауз, потрібно враховувати не тільки вік і зацікавленість дітей, а й дозування цих вправ, щоб учні не втомлювалися й занадто не збуджувалися. При складанні комплексів фізкультурних пауз доцільно дотримуватися такої послідовності: ходьба на місці, вправи на потягування, присідання, вправи для плечового пояса й рук, нахили таповороти тулуба, вправи на координацію рухів.

КОМПЛЕКСИ ДЛЯ ВИХОВАННЯ ВИТРИВАЛОСТІ

Комплекс 1.

1. Багаторазові кидки м'яча в стіну від грудей на відстані 1, 2, 3 метрів.

2. Рівномірний біг.

Комплекс 2.

1. Згинання та розгинання рук в упорі до втоми.

2. Біг з прискореннями па відстань до 60-80 метрів.

Комплекс 3.

1. Багаторазова серія кидків набивного м'яча з-за голови.

2. Біг через перешкоди па відстані, до 40-60 метрів.

Комплекс 4.

1. Згинання та розгинання рук із вагою (набивний м'яч, гантелі, мішечки з піском тощо).

2. Біг із подоланням перешкод (3-4 перешкоди па відстані до метрів).

Комплекс 5.

1. Вис на зігнутих руках. ,

2. З вихідного положення сидячи па підлозі чи па стільці, підия'ІІ

прямі ноги і тримати «кут». , І

Комплекс 6.

1. Стрибки на місці через скакалку па двох, одній нозі із зміною ні черзі ніг. І

2. Біг із зміною лідера.

Комплекс 7.

1. Біг із вагою (м'ячі набивні, мішечки з піском тощо).

2. Утримання лаги на прямих, витягнутих уперед руках (набивні м'ячі, гантелі тощо).

Комплекс 8.

1. Утримання ваги на розведених у сторони руках (300, 400, 5(1 грамів).

2. Просування стрибками вперед Із скакалкою.

Комплекс 9.

1. Багаторазове підкидання та ловля набивного м'яча.

2. Біг у парах, руки па плечі партнера.

Комплекс 10.

1. З вихідного положення — гімнастична палиця за спиною, біг прискоренням па відстані, до 00-80 метрів.

2. Ходіння на руках за допомогою партнера.

Рухливі ігри по розвитку витривалості.

«Естафета гусениця». Учасники кожної команди розподіляються на дві групи і шикуються, як для зустрічної естафети за протилежними лініями майданчика. Гравці першої групи кожної команди приймають положення «гусениці», гравець кладе ліву руку на ліве плече гравця, який стоїть спереду, а правою рукою підтримує гомілкостоп його правої ноги, зігнутої в колінному суглобі. По сигналу вони починають пересування вперед, стрибаючи на одній нозі і зберігаючи рівновагу. Як тільки останній в цій колоні перетне протилежну лінію, в гру вступають учасники другої групи. Виграє та команда, в якій останній в колоні, скоріше перетне лінію старту при умові, що всі гравці під час пересування зберігають положення «гусениці».

Естафета «Біг з обручем».(мал. 10) Група розподіляється на команди по 4 учасника в кожній. Гравці шикуються в колону по одному за загальною лінією старту. Проти кожної колони на відстані 16м встановлюють стійку для повороту. У кожного направляючого в колоні гімнастичний обруч. По сигналу від вибігає вперед, оббігає поворотну стійку і повертається в свою команду. За стартовою лінією він надіває обруч на22 чергового гравці і тепер вони двоє, знаходячись в обручі, біжать. Потім таким же чином до них приєднуються третій, четвертий гравці. Виграє команда, учасники якої скоріше виконують завдання.

Естафета «Заплямуй останнього». Група розподіляється на рівні команди, гравці яких стають в колону по одному і беруться за пояс гравця, який стоїть спереду. Самий спритний гравець стає нападаючим і розташовується на відстані 1,5-2м від команди суперника. Направляючий в кожній колоні являється захисником. Його завдання перешкоджу вати рукам нападаючого, який намагається заплямити останнього в колоні. Гравці в колонах не мають права роз`єднувати руки і перешкоджати пересуванню нападаючого. Це може роботи тільки захисник, інші гравці допомагають йому, пересуваючись разом з ними. Ні захисник, ні нападаючий не мають права охоплювати один одного руками. Захисник відштовхує нападаючого тулубом. Гра триває 3 хвилини. Виграє команда, нападаючий якої зумів більшу кількість разів заплямити останнього гравця. Варіант: Гравці стають в колону по одному і беруть за пояс гравця, який стоїть спереду. Призначений викладачем гравець, стає нападаючим і розташовується на відстані 1,5-2м від направляючого в колоні. Направляючий в колоні являється захисником. Гравці не мають права роз`єднувати руки, в випадку роз`єднання, гравець, який зробив це стає нападаючим. завдання нападаючого заплямити останнього гравця в колоні, останній стає нападаючим. Гра продовжується до 5 хвилин.

Естафета «В`юни». В грі можуть приймати участь декілька команд з 7-9 учасників в кожній. Вони шикуються в колону, при цьому головні гравці розташовуються ближче до центру майданчика. По сигналу викладача, направляючі гравці роблять поворот на 3600. Як тільки направляючий повертається в вихідне положення, до нього приєднується черговий гравець, який взявши головного гравця під пояс, повертається з ним на 3600 навколо себе. Аналогічно робить і третій гравець. З кожним поворотом росте кількість «в`юнів». Виграє команда, гравці якої скоріше виконають повороти і займуть вихідне положення.

«Складна підсічка». Гравці роблять коло і розраховуються на 1 і 2 номери, створюючи дві команди. По сигналу гравці приймають положення в упорі лежачи. В середині кола стає розвідний і крутить скакалку по колу. Гравці відштовхуються руками від підлоги, намагаючись не доторкнутись скакалки Гравець, який задів скакалку отримує штрафне очко. Команда, яка отримала 10 штрафних очок програє. Гру можна провести і на час. Наприклад, команда, яка на протязі 5 хвилин набере меншу кількість штрафних очок виграє. В зв`язку з тим, що учасники гри можуть знаходитись довго в упорі лежачи, слід робити перерви для відпочинку. Варіант – Гравці лягають на живіт, створюючи коло. В руках в них набивні м`ячі. При русі скакалки учасники на прямих руках піднімають м`яч від підлоги. 23 Варіант – Гравці, створюючи коло, приймають положення упор сидячи, руки позаду, ноги прямі. В ступнях затиснуті набивні м`ячі (1-2 кг). При обертах скакалки гравці піднімають ноги від підлоги, намагаючись не задіти скакалку.

Естафета «Квач зі скакалкою». Двоє гравців беруть за різні ручки скакалку і пересуваючись по майданчику, вільною рукою намагаються торкнутись інших гравців. Перший спійманий гравець стає між ведучими і береться однією рукою за середину скакалки. Він також приєднується ловити інших гравців. Щоб трійка гравців, яка водить звільнилася від своїх обов`язків, треба кожному з них (не відпускаючи скакалку) спіймати по одному (різному) гравцю. Двоє останніх гравців приймають скакалку у тих, що водять і знову починають ловлю. Правила гри, вільним гравцям дозволяється пробігати під скакалкою. Вибігати за кордон майданчика забороняється і тим, що тікають і тим що наздоганяють. Гра продовжується 10 хвилин. Перемагає той, хто жодного разу не був зловленим.