86. Система екологічного контролю в Україні.

Завданням екологічного контролю є забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону довкілля всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Система екологічного контролю в Україні складається з державних органів контролю і органів контролю громадських екологічних організацій.

Міністерство охорони навколишнього середовища (Мінприроди)

Міністерство палива та енергетики (Мінпалива)

Міністерство охорони здоров’я (МОЗ)

Міністерство аграрної політики (МАП)

Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС)

Інші міністерства з обмеженими повноваженнями (Мінпраці, МВС та ін.)

Міністерствам підпорядковуються різні Департаменти, Комітети, Інспекції, Управління, Служби, а також відповідні органи на місцях (ДЕІ).

87. Правові основи екологічного інспектування.

Держекоінспекція у своїй діяльності керується, як екологічним законодавством України, так і Міжнародним екологічним законодавством.

Екологічне законодавство України - це ціла система нормативно-правових актів, що містять еколого-правові норми, які здатні регулювати екологічні правовідносини, що виникають у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки.

Україна є учасником понад 20 міжнародних конвенцій та двосторонніх угод, пов`язаних з охороною навколишнього природного середовища. Міжнародні зобов`язання України щодо навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки випливають з положень вже ратифікованих а також тих, що знаходяться в стадії розгляду конвенцій та угод.

За роки незалежності створено нове природоохоронне законодавство, яке доповнює Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” та регулює правовідносини у сферах взаємодії людини і природи. У першу чергу - це Земельний кодекс України (1992 р., нова редакція 2001 р.), який регулює охорону і раціональне використання земель; Лісовий кодекс України (1994 р.), що охоплює питання щодо збереження, відновлення та раціонального використання лісів; Водний кодекс України (1995 р.), заяким забезпечується правова охорона вод від засмічення, забруднення, виснаження і регулює порядок їх використання; Кодекс про надра України (1994 р.), що забезпечує раціональне, комплексне використання надр для задоволення потреб суспільства, їх охорону, гарантуючи при цьому безпеку людей та довкілля при користуванні надрами; Закон України “Про охорону атмосферного повітря” (1992 р.), спрямований на відновлення та збереження природного стану атмосферного повітря, а також відвернення шкідливого впливу на довкілля та цілу низку законів. Широке коло питань охорони навколишнього природного середовиша і раціонального використання природних ресурсів закріплено в Конституції України (ст. 13; 16; 50, 92), а також у спеціальному розділі “Екологічна безпека” Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.

Новий Кримінальний кодекс України (2001 р.) містить розділ “Злочин проти довкілля” і статті, яких раніше в попередньому Кримінальному кодексі України (1960 р.) не було. Це порушення правил екологічної безпеки (ст. 236), заховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238), забруднення або псування землі (ст. 239), проектування чи експлуатація споруд без захисту довкілля (ст. 253), безгосподарне використання землі (ст. 254) та ін. За злочини передбачена кримінальна відповідальність у вигляді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади.