71. Притягнення до кримінальної відповідальності.

У випадках особливо небезпечних порушень природоохорон­ного законодавства органи охорони навколишнього природ­ного середовища можуть направити відповідні матеріали в слідчі органи для порушення кримінальної справи. Матеріа­ли, які направляються в прокуратуру, повинні включати:

• повну назву підприємств, установ, організацій, які порушили закон, їх адресу і підпорядкованість;

• конкретний вид порушення, яке призвело до наднормати­вного забруднення природного середовища з негативними на слідками;

• наслідки забруднення, розміри матеріальної шкоди;

• перелік осіб, винних у забрудненні, з вказівкою міри вини кожної посадової особи;

• оригінали актів перевірок та протоколів про порушення,

• результати хімічних аналізів, фотодокументи, офіційні

• висновки, тощо.

Прокуратура зі свого боку зобов'язана в місячний термін проінформувати органи охорони навколишнього природного середовища про своє рішення. Якщо органи охорони природи не згідні з рішенням прокурора, вони можуть його оскаржити у вищих органах прокуратури. При відмові у порушенні кримінальної справи, але при наявності в діях правопорушника складу адміністративного порушен­ня, на нього може бути накладено адміністративне стягнення не пізніше місяця з дня прийняття рішення про відмову в по­рушенні кримінальної справи або її припинення.

72. Екологічне інспектування меліоративних робіт.

Меліорація – це система заходів, спрямованих на поліпшення родючості сільськогосподарських угідь. Розрізняють меліорацію гідротехнічну, хімічну і фітомеліорацію.

Меліорація гідротехнічна – сукупність заходів по зрошенню, обводненню і осушенню земель для сільськогосподарського використання з метою покрашення їх водного режиму.

Меліорація хімічна полягає головним чином у регулюванні лужності і кислотності ґрунтів шляхом внесення відповідних хімічних речовин.

Фітомеліорація передбачає використання певних видів рослин для зниження мінералізації та надмірного зволоження ґрунтів, застосування сівозмін сільськогосподарських угідь.

Екологічне інспектування меліоративних робіт полягає в обстеженні та оцінки стану земельних угідь, де здійснюється меліорація.

Зрошування земель не повинно призводити до заболочування та засолення угідь. При обстеженні зрошувальних масивів встановлюється фактичний рівень ґрунтових вод, який порівнюється з проектним, що спостерігався до початку зрошення. Здійснюється відбір проб ґрунтів для подальшого хімічного аналізу на вміст солей та мінеральних елементів і порівняння з хімічним складом ґрунту до початку зрошувальних робіт.

Обводнення має на увазі забезпечення водою безводних та маловодних районів, яке відбувається шляхом спорудження каналів та водогонів від великих річок, як правило, зрегульованих. Обводнювальні канали не повинні бути джерелом підтоплення прилеглої території.

Осушення земель, які були раніш заболоченими, не повинно викликати вітрову ерозію ґрунтів.

Хімічна меліорація земель може призвести до перевищення залишкових концентрацій речовин – меліорантів. При екологічному інспектуванні таких земель здійснюється відбір проб для хімічного аналізу ґрунтів для з’ясування ступеню забрудненості хімічними меліорантами.

При екологічному інспектуванні земель встановлюється дотримання періодичності сівозмін і ефективність застосування фітомеліорації.