- •1. Поняття та мета екологічного інспектування.
- •2. Суб’єкти та об’єкти екологічного інспектування.
- •3. Форми екологічного контролю.
- •4. Система органів екологічного контролю та інспектування.
- •5. Повноваження державних органів екологічного контролю.
- •6. Повноваження громадських органів екологічного контролю.
- •7. Загальні відомості про екологічні інспекції.
- •8. Типи інспекцій.
- •9. Повноваження і права державної екологічної інспекції.
- •10. Загальні відомості про здійснення перевірки.
- •11. Основні етапи проведення екологічної перевірки. Їх характеристика.
- •12. Планування, організація і підготовка до перевірки.
- •13. Порядок проведення і початок перевірки
- •14. Хід інспекторської перевірки.
- •15. Оформлення перевірки.
- •16. Матеріали і документи, які повинні розглядатися при перевірці повітроохоронної діяльності підприємства.
- •17. Об’єкти обстеження при виробництві виробничих підрозділів підприємства.
- •18.Права державних інспекторів під час проведення перевірки.
- •19. Обов’язки державних інспекторів під час проведення перевірки.
- •20. Екологічне інспектування повітроохоронної діяльності.
- •21. Документальне оформлення перевірки. Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.
- •22. Матеріали і документи, які повинні розглядатися при перевірці повітроохоронної діяльності підприємства.
- •23. Вимоги до розміщення та обладнання місць відбору проб з газопилових потоків.
- •24. Що повинно перевірятись на автопідприємствах.
- •25. Операція «Чисте повітря».
- •26. Поняття інвентаризації викидів забруднюючих речовин у повітря та чим регламентується її проведення.
- •27. Перевірка водоохоронної діяльності промислових об’єктів
- •28. Екологічний контроль за впливом сільськогосподарських об’єктів на водні ресурси
- •29. Перевірка водоспоживання.
- •30. Перевірка водовідведення.
- •31. Перевірка потенційних джерел забруднення поверхневих і підземних вод.
- •32. Перевірка водоохоронних заходів.
- •33. Основні порушення водного законодавства.
- •34. Особливості перевірки меліоративних систем.
- •35. Відбір проб води на екологічний контроль.
- •36. Державний контроль за охороною земель.
- •37. Державний контроль при рекультивації порушених земель.
- •38. Основні порушення земельного законодавства. Відповідальність за порушення вимог земельного законодавства.
- •39. Перевірка об’єктів з питань поводження з відходами.
- •40. Основні порушення при поводженні з токсичними відходами.
- •41. Контроль за використанням пестицидів та агрохімікатів.
- •42. Екологічні аспекти сучасного лісокористування.
- •43. Особливості державого контроль лісів та інших рослинних ресурсів
- •44. Вилучення знарядь незаконного добування природних ресурсів і виробленої з них продукції.
- •45. Основні порушення законодавства в галузі збереження лісів та інших рослинних ресурсів:
- •46. Державний контроль у галузі охорони, використання та відтворення тваринного світу.
- •47. Основні порушення законодавства про тваринний світ.
- •48. Використання та відтворення диких тварин.
- •49. Перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони, використання та відтворення рибних запасів.
- •7. Організація боротьби з порушниками правил рибальства та браконьєрами:
- •50. Природно-заповідний фонд: стан та проблеми його збереження.
- •51. Особливості державного контролю природно-заповідних територій та об’єктів.
- •52. Основні порушення законодавства про природно-заповідний фонд.
- •53. Спеціальне використання природних ресурсів. Дозвіл на здійснення даного типу діяльності.
- •54. Концептуальні засади державного екологічного контролю на кордоні.
- •55. Екологічний контроль транспортних засобів.
- •56. Вимоги до автотранспортних засобів у разі перевезення небезпечних вантажів.
- •57. Екологічний контроль вантажів.
- •58. Перевірка вантажів на морських та річкових суднах
- •59. Екологічний контроль об’єктів рослинного та тваринного світу
- •60. Радіаційний контроль
- •61. Рівні проведення радіаційного контролю.
- •62. Хіміко-аналітичний контроль речовин.
- •63. Адміністративні заходи впливу.
- •64. Протокол про адміністративне правопорушення.
- •65. Постанова по справі про адміністративне правопорушення.
- •66. Заходи дисциплінарного впливу.
- •67. Відшкодування збитків, спричинених порушенням природоохоронного законодавства.
- •68. Обмеження або припинення фінансування об'єктів будівництва.
- •69. Обмеження або зупинення виробничої діяльності.
- •71. Притягнення до кримінальної відповідальності.
- •72. Екологічне інспектування меліоративних робіт.
- •73. Державний контроль за охороною водних ресурсів.
- •74. Екологічне інспектування використання земельних ресурсів.
- •75. Екологічне інспектування рекультиваційних робіт.
- •76. Контроль діяльності об’єктів природно-заповідного фонду.
- •77. Взаємодія екологічної інспекції з підрозділами державних установ.
- •78. Результати екологічного інспектування.
- •79. Відповідальність за порушення природоохоронного законодавства.
- •80. Державне управління охороною навколишнього природного середовища.
- •81. Види адміністративних стягнень.
- •82. Види дисциплінарних стягнень.
- •83. Цивільна відповідальність.
- •84. Санкції за окремі порушення природоохоронного законодавства.
- •85. Правила проведення екологічного інспектування.
- •86. Система екологічного контролю в Україні.
- •87. Правові основи екологічного інспектування.
- •88. Екологічний контроль на державному кордоні в зоні функціонування регіональних митниць і митниць.
- •89. Екологічний контроль за зберіганням та транспортуванням хімікатів.
- •90. Завдання Держекоінспекції України.
37. Державний контроль при рекультивації порушених земель.
Меліорація земель здійснюється згідно з проектами, затвердженими в установленому законодавством порядку.
Рекультивації підлягають землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та в гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничовидобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт.
Рекультивація земель є одним з ефективних заходів у розв’язанні проблеми раціонального використання земельних ресурсів і проблеми охорони навколишнього природного середовищ загалом. Основне завдання рекультивації полягає в тому, щоб шляхом виконання комплексу спеціальних робіт і заходів привести порушені землі в стан, придатний для використання в сільському, лісовому й рибному господарстві, для промислового й цивільного будівництва, створення рекреаційних зон.
Відповідно до земельного законодавства України підприємства, організації й заклади всіх форм власності під час розробки корисних копалин, проведення геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт зобов’язані:
− земельні ділянки, що вивільняються, привести у стан, придатний для використання;
− знімати, використовувати й зберігати родючий шар ґрунту під час проведення робіт, пов’язаних із порушенням земель.
Надання земельних ділянок для видобування корисних копали відкритим способом і торфу та проведення інших робіт, пов’язаних із порушенням ґрунтового покриву, проводиться після приведення раніше наданих земельних ділянок у стан, придатний для використання їх за призначенням.
Не проведення рекультивації порушених земель є грубим порушенням природоохоронного й земельного законодавств.
Рекультивація порушених земель проводиться тільки на підставі розроблених спеціалізованими проектними організаціями проектів рекультивації, які отримали позитивний висновок державної екологічної експертизи.
Для нових підприємств, що будуються, проект рекультивації є складовою частиною робочого проекту на будівництво.
У випадках, коли на підприємстві з будь-яких причин відсутній проект рекультивації, воно зобов’язане окремо замовити його розробку в спеціалізованій проектній організації.
Рекультивація проводиться, як правило, в межах, відведених підприємству земель. Під час оформлення земельного відводу для будівництва нових підприємств потрібно враховувати додаткову площу необхідну для виконання рекультиваційних робіт, зокрема, на виположування відкосів відвалів і бортів кар'єрів, для складування родючого шару ґрунту й потенційно родючих порід, здійснення протиерозійних та інших заходів.
Роботи з рекультивації порушених земель виконуються поетапно й поділяються на технічну та біологічну рекультивації.
38. Основні порушення земельного законодавства. Відповідальність за порушення вимог земельного законодавства.
Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративні та кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства, зокрема:
− укладення угод із порушенням земельного законодавства;
− самовільне зайняття земельних ділянок;
− псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними речовинами й стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;
− розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, що негативно впливають на стан земель;
− невиконання вимог щодо використання земель за цільові призначенням;
− порушення термінів повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;
− знищення межових знаків;
− приховування від обліку й реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;
− непроведення рекультивації порушених земель;
− знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічні споруд, захисних насаджень;
− невиконання умов знімання, збереження й нанесення родючого шару ґрунту;
самовільне відхилення від проектів землеустрою;
− ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;
порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельні ділянок. Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.
Здійснення державного контролю за використанням та охороною земель забезпечує збереження основного національного багатства нашої держави, вжиття заходів із відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог земельного законодавства.
