2. Обмеження життєдіяльності

Обмеження життєдіяльності ― це будь-яке обмеження або відсутність внаслідок порушення (недоліку) здатності здійснювати діяльність у межах, що є нормальними для людини того чи іншого віку.

Обмеження життєдіяльності, що є сполучним ланцюгом між порушенням та соціальною недостатністю, відноситься до складних або інтегрованих видів діяльності, що є звичайними для індивідуума, таких як поведінка виконання різних завдань, володіння навичками та ін. Обмеження життєдіяльності, як порушення, може бути тимчасовим або постійним, оборотним або необоротним, а також прогресуючим чи регресуючим. Обмеження життєдіяльності може бути також як психологічна реакція на фізичне, сенсорне та інше порушення. Обмеження життєдіяльності у повсякденному житті зводиться до утруднення існування та діяльності індивідуума. Звичайна діяльність людини – це інтеграція психологічних (психічних), фізичних та соціальних функцій, що функціонують як єдина система.

Наводимо класифікацію основних категорій життєдіяльності у відповідності з міжнародною номенклатурою порушень (1989).

1. Здатність до самообслуговування – спроможність підтримувати первинне, ефективне, незалежне від інших осіб існування, включаючи функції особистого догляду за собою та іншу повсякденну діяльність, навички особистої гігієни.

2. Здатність до самостійного пересування – спроможність самостійно переміщуватися у просторі, долати перешкоди, зберігати рівновагу тіла в межах побутової, громадської та професійної діяльності.

3. Здатність до навчання – здатність до сприйняття та викладення знань (загальноосвітніх, професійних та ін.), володіння навичками та вміннями (соціальними, культурними, побутовими).

4. Здатність до трудової діяльності – спроможність здійснювати діяльність відповідно до вимог до змісту, обсягу та умов виконання роботи.

5. Здатність до орієнтації – здатність людини самостійно орієнтуватися в навколишньому оточенні, сприймати і аналізувати його стан і відповідно реагувати на його зміни.

6. Здатність до спілкування – спроможність встановлення контактів з людьми, підтримувати звичні громадські стосунки шляхом сприйняття, переробки та передачі інформації.

7. Здатність контролювати свою поведінку – бути свідомим та спроможним адекватно поводити себе у повсякденному житті та у відношенні до оточуючих, адекватно реагувати з урахуванням соціально-правових норм.

3. Соціальна недостатність у відповідності до міжнародної номенклатури порушень (1989)

У людини, яка має ті чи інші вади здоров’я, відмічається соціальна недостатність. Вона виникає внаслідок порушення або обмеження життєдіяльності. В зв’язку з цим людина може виконувати лише обмежену роль у житті суспільства, або зовсім не може виконувати ніякої ролі. Поняття соціальна недостатність включає в себе три аспекти:

1) надання певного значення самим індивідуумом або його оточенням відхиленням від норми, що мають місце в анатомічній структурі, функції або в характері діяльності;

2) враховуючи час, місце, становище та роль індивідуума, оцінка таких відхилень знаходиться в залежності від культурних норм групи або суспільства, в зв’язку з чим людина може проявляти соціальну недостатність в одній групі та не проявляти її в інших;

3) поява в групі індивідуума з відхиленнями від норми в стані здоров’я супроводжується оцінкою не на його користь.

Вищенаведене свідчить про те, що соціальна недостатність (дезадаптація) є соціалізацією порушення або обмеження життєдіяльності внаслідок того чи іншого відхилення в стані здоров’я і виникає через неспроможність індивідуума відповідати сподіванням або прийнятим громадським нормам в тій чи іншій групі людей або в суспільстві. У людини з соціальною недостатністю виникає порушення здатності відігравати так звані «життєві ролі» (критерії виживання), а також виникає надмірна залежність від медичних та соціальних установ.

У відповідності до Міжнародної номенклатури порушень, обмежень життєдіяльності та соціальної недостатності (1989) розрізняють соціальну недостатність (дезадаптацію) внаслідок обмеження фізичної незалежності, мобільності, здатності займатися звичайною діяльністю, здатності до отримання освіти, здатності до професійної діяльності, економічної самостійності, здатності до інтеграції у суспільство.