10.5. Професійні захворювання

Професійні захворювання – захворювання, що виникли внаслідок професійної діяльності працюючого та зумовлені виключно або переважно впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою, і є характерними для конкретних професій. Професійні хвороби підрозділяються на дві великі групи: гострі та хронічні.

До гострих професійних захворювань (інтоксикацій) відносять хвороби, які виникають раптово, після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу відносно високих концентрацій хімічних речовин, що знаходяться в повітрі робочої дози, або рівнів чи доз інших несприятливих факторів.

Основними документами, якими керуються лікарі при встановленні зв'язку захворювання з шкідливими факторами виробництва, є «Перелік професійних захворювань» від 8 листопада 2000 р. № 1662 та «Інструкція про застосування переліку професійних захворювань» від 29 грудня 2000 р. № 374/68/338.

До переліку професійних захворювань віднесені хвороби, які викликані виключно дією шкідливих виробничо-професійних факторів (пневмоконіози, вібраційна хвороба та ін.), а також ряд захворювань, у розвитку яких установлений причинний зв'язок з впливом шкідливих виробничих факторів. Це такі хвороби, як бронхіт, алергічні хвороби, катаракта та ін.

У наведених документах підкреслюється, що при вирішенні питань про зв'язок захворювання з умовами праці необхідно враховувати клінічну форму та особливості його розвитку, конкретні санітарно-гігієнічні умови праці і стан умов праці в конкретній професії, які підтверджуються відповідними документами. Це такі документи: виписка з історії хвороби та амбулаторної картки, санітарно-гігієнічна характеристика умов праці і копія трудової книжки.

До професійних хвороб слід відносити найближчі та віддалені наслідки професійних захворювань (наприклад, стійкі органічні зміни центральної нервової системи після інтоксикації ртуттю, окисом вуглецю та ін.). Необхідно враховувати можливість розвитку професійного захворювання через тривалий період часу після припинення контакту з шкідливим фактором (пізні: силікоз, папілома сечового міхура та ін.). До професійних захворювань можуть бути віднесені хвороби, які розвинулись на фоні професійного захворювання ( наприклад, рак легень, який виник у хворого на пнемоконіоз, або пиловий бронхіт, що підтверджується однотипністю гістологічних змін в слизовій оболонці бронхів).

До професійних захворювань слід віднести погіршення перебігу непрофесійної хвороби, яке призвело до втрати працездатності хворого. Наприклад, ускладнення (інсульт) гіпертонічної хвороби, яка виникла на фоні вібраційної хвороби.

Діагноз гострого професійного захворювання (інтоксикації), що виникає на виробництві, встановлюється лікарем будь-якого лікувально-профілактичного закладу після обов'язкової консультації з профпатологом та лікарем з гігієни праці територіальної санітарно-епідеміологічної станції. Діагноз гострого професійного контактного дерматиту, що виник на виробництві, встановлюється лікарем-дерматологом за погодженням з територіальною СЕС та профпатологом. При професійних інфекціях (вірусний гепатит, бруцельоз, сибірська виразка, кліщовий енцефаліт та інші) діагноз встановлюється лікарем-інфекціоністом та профпатологом з урахуванням епідрозслідування, проведеного фахівцями територіальної СЕС.

Якщо виявлене у працюючих у шкідливих умовах захворювання має змішану етіологію (професійну і непрофесійну), його слід розглядати як професійне з урахуванням відповідних даних, наведених у санітарно-гігієнічній характеристиці умов праці (наприклад, бронхіальна астма у працівниці цеху з виробленння антибіотиків фармацевтичного заводу).

Питання про постекспозиційний період, протягом якого може робитися висновок про зв'язок захворювання з умовами праці, повинно вирішуватись індивідуально, з урахуванням характеру захворювання та особливостей етіологічного чинника.

До хронічних професійних захворювань відносять хвороби, які виникли в результаті довготривалої дії шкідливих виробничих факторів. Діагноз такого захворювання повинен включати саму назву хвороби, основні синдроми та ступінь їх вираженості.

На сьогоднішній день в Україні діагноз хронічного професійного захворювання (інтоксикації) мають право встановлювати вперше лише спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади: науково-дослідні інститути гігієни праці та професійних захворювань (Донецьк, Київ, Кривий Ріг, Харків), Донецька обласна спеціалізована лікарня професійних захворювань, профпатологічні відділення обласних лікарень Луганської, Львівської та Черкаської областей. Вирішення всіх спірних питань відносно встановлення діагнозу професійного захворювання та ін. покладено на Науково-дослідний інститут медицини праці Академії медичних наук України (м. Київ). Цей інститут має право відмінити рішення відносно професійних захворювань будь-якого спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу республіки.

У випадках використання хімічних способів захисту рослин у сільському господарстві всі питання відносно встановлення професійного захворювання вирішуються в Українському науково-дослідному інституті екогігієни і токсикології хімічних речовин (м. Київ).

Питаннями встановлення професійного захворювання працівникам, що працюють на всіх видах транспорту в Україні, займається Український НДІ транспортної медицини (м. Одеса).

У випадках впливу іонізуючої радіації та інших шкідливих чинників на працівників (у тому числі і населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС) питання зв'язку захворювання з їх дією вирішують регіональні міжвідомчі експертні ради, а при вирішенні спірних питань - Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України та Харківський НДІ медичної радіології.

Слід відзначити, що перерлічені вище установи повинні не тільки питання про встановлення професійного захворювання, але й вирішувати питання про можливість подальшої роботи працівника в умовах дії шкідливих виробничих факторів.

Якщо виноситься рішення про неможливість продовження роботи у своїй професії, то такий працівник направляється на МСЕК, де виноситься рішення про визнання або невизнання його інвалідом та встановлюється ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, визначається час настання інвалідності, складається ІПР та ін.

При первинному направленні хворого з професійним захворюванням на МСЕК необхідно представити наступні документи: висновок спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного захворювання, направлення на МСЕК (ф. 88) з додатковими методами обстеження, відомості про тимчасову втрату працездатності за останні 12 місяців, результати проведеного лікування та його ефективність, запит з підприємства (або направленння Фонду) про встановлення професійної працездатності у відсотках, завірену копію трудової книжки, а в окремих випадках за необхідності – санітарно-гігієнічну характеристику робочого місця.

Порядок встановлення зв'язку смерті працівника з професійним захворюванням такий самий, як і при трудовому каліцтві (див. розділ 10.4).