5.8. Перелік причин інвалідності

На сьогоднішній день лікарі-експерти медико-соціальної експертної комісії можуть встановити наступні причини інвалідності:

– загальне захворювання;

– інвалідність з дитинства;

– трудове каліцтво;

– професійне захворювання;

– поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, пов’язані із захистом Батьківщини;

– поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, пов’язані з перебуванням у партизанському загоні;

– поранення, контузія або каліцтво, пов’язані з бойовими діями у період Великої Вітчизняної війни (або з наслідками бойових дій);

– поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, отримані при виконанні обов’язків військової служби;

– захворювання, отримане в період проходження військової служби;

– поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання отримані при виконанні інтернаціонального обов’язку;

– поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, отримані при виконанні обов’язків військової служби під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних об’єктах, та випробуваннях ядерної зброї;

– захворювання, травма, каліцтво, пов’язані з роботами під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та інших ядерних об’єктах;

– захворювання, пов’язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

В інструкції відмічено, що при підвищенні групи інвалідності внаслідок професійного захворювання, трудового каліцтва, захворювань та травм, пов’язаних з аварією на ЧАЕС, з бойовими діями у період Великої Вітчизняної війни в разі виникнення більш тяжкого загального захворювання причина інвалідності встановлюється згідно з вибором хворого (інваліда).

5.9. Основні критерії встановлення

ГРУП ІНВАЛІДНОСТІ

Перша група інвалідності встановлюється при стійких, значно виражених функціональних порушеннях в організмі, що зумовлені захворюваннями, травмами або уродженими дефектами, які призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, неспроможності до самообслуговування і викликають потребу в постійному, що не регулюється, сторонньому нагляді, догляді чи допомозі.

До інвалідів першої групи відносять хворих з тяжкими порушеннями стану здоров’я, які повністю нездатні до самообслуговування, потребують повного постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду, абсолютно залежні від інших осіб або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування, потребують постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду, залежні від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій.

Критерії встановлення 1-ї групи інвалідності: нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до самостійного пересування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до орієнтації (дезорієнтація); нездатність до спілкування; нездатність контролювати свою поведінку.

Прикладами встановлення першої групи інвалідності можуть бути наступні захворювання та стани:

– хронічний обструктивний бронхіт, емфізема легенів, пневмосклероз, дихальна недостатність ІІІ ступеня, хронічне легеневе серце, серцева недостатність ІІІ стадії;

– цироз печінки змішаної етіології, виражена активність у стадії декомпенсації, портальна гіпертензія ІІІ, печінковоклітинна недостатність ІІ-ІІІ ступеня, анасарка;

– захворювання чи наслідки травм центральної нервової системи з одним або декількома наступними синдромами: геміплегія, виражений аміостатичний синдром, виражена атаксія, гіперкінетичний синдром з неможливістю стояння та ходьби, тетраплегія, верхній чи нижній параліч, нижній парапарез зі значним порушенням функції тазових органів та неможливістю ходіння і стоянні, тотальна афазія, тощо;

– ідіотія або виражена імбецильність;

– туберкульоз будь-якого відділу хребта в стадії активного ураження зі значним порушенням функції хребта (порушення функції хребта ІІІ ступеня) та інші.

Друга група інвалідності встановлюється хворим зі стійкими і вираженими функціональними порушеннями в організмі, які зумовлені захворюванням, травмою або уродженим дефектом, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, при збереженій здатності до самообслуговування і відсутності потреби постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги.

Критерії встановлення 2-ї групи інвалідності: здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і (або) за допомогою інших осіб;здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і (або) за допомогою інших осіб; нездатність до трудової діяльності чи здатність до виконання трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і (або) спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб; нездатність до навчання чи здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома; здатність до орієнтації в часі і просторі, що потребує допомоги інших осіб; здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і (або) за допомогою інших осіб; здатність частково або повністю контролювати свою поведінку тільки при допомозі сторонніх осіб.

Наряду з цим, 2-га група інвалідності встановлюється також особам, які мають дві або більше хвороб, по кожній із яких хворого можна визнавати інвалідом 3-ї групи, наслідки травм або уроджені дефекти та їх комбінації, що в сукупності функціональних порушень призводять до значного обмеження життєдіяльності людини та її працездатності.

Друга група інвалідності визначається також інвалідам 3-ї групи з дитинства (учням, студентам) на період навчання; після закінчення навчального закладу надається довідка про придатність їх до роботи внаслідок набуття ними професії.

Прикладами встановлення 2-ї групи інвалідності можуть бути наступні захворювання та стани:

– виразкова хвороба шлунка, тяжкий перебіг, із занепадом харчування ІІІ ступеня;

– хронічний обструктивний бронхіт, емфізема легенів, пневмосклероз, ДН ІІ ступеня, хронічне легеневе серце, серцева недостатність ІІ-А стадії;

– ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія, ІV функціональний клас;

– захворювання серця з хронічною серцевою недостатністю ІІ-Б стадії;

– віддалені наслідки черепно-мозкової травми з вираженим геміпарезом;

– віддалені наслідки перенесеного менінгоенцефаліту з помірним тетрапарезом;

– захворювання і стани очей при гостроті зору з переносимою корекцією 0,05-0,08 на обидва ока чи око, що краще бачить, або концентричне звуження меж поля зору до 20 градусів від точки фіксації на обох очах;

– туберкульоз тазостегнового або колінного суглоба в стадії активного ураження зі значним порушенням опори і ходьби, порушення функції суглоба ІІІ ступеня.

Прикладами встановлення 2-ї групи інвалідності при сукупності захворювань та дефектів можуть бути:

– виражений парез однієї верхньої або нижньої кінцівки і відсутність ока або відсутність зору на одне око;

– захворювання серця з хронічною серцевою недостатністю ІІ-А стадії та помірний геміпарез;

– кукса нижньої кінцівки і хронічна дихальна недостатність ІІ ступеня внаслідок захворювання органів дихання;

– кіфосколіоз ІV ступеня і хронічна дихальна недостатність ІІ ступеня, хронічне легеневе серце, серцева недостатність ІІ-А стадії;

– цукровий діабет, тип 1, тяжка форма, стадія субкомпенсації, гіпертонічна хвороба ІІ стадії, серцева недостатність ІІ-А стадії.

Інваліди П групи можуть виконувати ту чи іншу роботу лише в спеціально створених умовах; в спеціально створених для інвалідів цехах, де забезпечується організація особливого режиму праці (скорочення робочого дня, індивідуальні норми виробітку, додаткові перерви у роботі, сурове дотримання санітарно-гігієнічних норм, медичний нагляд і систематична лікарська допомога та ін.); на спеціально створених місцях; в надомних умовах з індивідуальним ритмом роботи без обов’язкових норм виробітку, з доставкою в необхідних випадках сировини додому та приймання вдома готової продукції.

Інваліди 2-ї групи можуть виконувати не протипоказані види праці, в тому числі і висококваліфікованої, у будь-яких установах і на підприємствах різних форм власності, де адміністрація забезпечує спеціальні умови (наприклад, ненормований робочий день, невеликий обсяг роботи, необхідні перерви в роботі, режим харчування, окремі приміщення та ін.).

Третя група інвалідності встановлюється при стійких, помірної тяжкості функціональних порушеннях в організмі людини, які зумовлені захворюваннями, наслідками травм або уродженими дефектами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, в тому числі працездатності, та виникнення в зв’язку з цим потреби соціальної допомоги і соціального захисту.

Критерії встановлення 3-ї групи наступні: здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; здатність до навчання у навчальних закладах загального типу при дотриманні спеціального режиму навчального процесу і (або) з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає); здатність до орієнтації в часі, у просторі за умови використання допоміжних засобів; здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації.

Помірно виражене обмеження життєдіяльності визначається частковою втратою можливостей до повноцінної трудової діяльності – втрата професії, або значне зниження кваліфікації, або значне зменшення обсягу трудової діяльності (більш ніж на 25 %), значне утруднення в набутті професії чи в працевлаштуванні в осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії.

Прикладами встановлення 3-ї групи інвалідності можуть бути наступні захворювання та стани:

– ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія, ІІІ функціональний клас у робітника, робота якого пов’язана з помірним або значним фізичним навантаженням;

– ревматичні захворювання кістково-м’язової системи з порушенням функції суглобів та хребта ІІ ступеня;

– захворювання єдиної нирки з хронічною нирковою недостатністю І ступеня;

– захворювання і стани очей, при яких спостерігається практична сліпота одного ока (гострота зору нижче з переносимою корекцією 0,05, або концентричне звуження меж поля зору до 10 градусів від точки фіксації) внаслідок професійного захворювання, трудового каліцтва або воєнної травми;

– наслідки перенесених захворювань центральної нервової системи з помірним парезом верхньої або нижньої кінцівок, чи помірними координаторними розладами;

– різко виражена контрактура (обсяг рухів 8–10 градусів) або анкілоз кульшового суглоба у функціонально невигідному положенні (під кутом більше 170 градусів і менше 150 градусів);

– розхитаність плечового чи ліктьового суглобів.

Приклади захворювань та станів, що в сукупності призводять до помірного обмеження життєдіяльності:

– інфільтративний туберкульоз верхньої частки лівої легені, дихальна недостатність І-ІІ ступенів. Виразкова хвороба шлунка в фазі нестійкої ремісії, перебіг середньої тяжкості, занепад харчування І-ІІ ступеня;

– легкий парез однієї або двох кінцівок в поєднанні з нестабільністю хребта І або ІІ ступеня.

Приклад помірного обмеження життєдіяльності внаслідок зменшення обсягу трудової діяльності (більше ніж на 25 %): переведення інженера, який страждає гіпертонічною хворобою ІІ стадії з гіпертонічними кризами середньої тяжкості і частоти, на роботу інженера на 0,5 ставки.

Приклад помірного обмеження життєдіяльності внаслідок втрати професії і перехід на іншу роботу зі зниженням кваліфікації: переведення слюсаря VI розряду на роботу слюсаря на виданні інструментів у зв’язку з наслідками черепно-мозкової травми, що проявлялись легким правостороннім геміпарезом та легкими розладами координації.