“Нематеріальні активи”

1.Сутність і класифікація нематеріальних ресурсів

2.Поняття та елементний склад нематеріальних активів

3.Механізм оцінки нематеріальних активів

4.Методи оцінки вартості нематеріальних

активів 5.Сутність процесів комерціалізації

Нематеріальні ресурси підприємства – складова частина потенціалу підприємства, яка забезпечує економічну користь протягом тривалого періоду і має ту особливість, що в них відсутня матеріальна основа одержання прибутку (доходу) та не визначені майбутні розміри цього прибутку (доходу).

По своїй природі нематеріальні ресурси

(нематеріальні активи) виникають як результат нових унікальних знань у будь-якій формі, або як наслідок винятковості (природної або органічної).

За складом нематеріальні активи розподіляються за такими напрямками:

майнові права; інтелектуальна власність;

відкладені, або відстрочені витрати;

2

гудвіл.

Інтелектуальна власність становить сукупність прав на інтелектуальний продукт і складається із промислової власності, авторського права і суміжних прав, а також об’єкти, які не мають спеціального правового захисту.

Об’єкти промислової власності:

винаходи, об’єктами яких можуть бути продукти (пристрої, речовини, мікроорганізми та ін.);

корисні моделі, об’єктами яких є конструктивне вирішення пристрою або його складових частин;

промислові зразки – нове художньо–конструктивне вирішення виробів, коли досягається єдність технічних та естетичних властивостей;

товарні знаки та знаки обслуговування – оригінальні позначення, за

допомогою яких товари і послуги одних виробників відрізняються від однорідних товарів і послуг інших виробників.

Основними вимогами до товарних знаків та знаків обслуговування являються: їх новизна, оригінальність і охоронопригодність, тобто можливість

Майнові права – прав користування земельними ділянками, природними ресурсами, водяними об’єктами, підтвердженням яких є ліцензія, орендні права.

Відкладені, або відстрочені, витрати – організаційно- юридичні витрати, що здійснюються в момент створення підприємства (наприклад, витрати, пов'язані з утворенням юридичної особи - гонорари юристам за складання установчих документів, послуги за реєстрацію фірми і т. ін.).

Гудвіл може бути визначений як сукупність тих елементів бізнесу або персональних якостей, які стимулюють клієнтів продовжувати користуватися послугами даного підприємства або даної особи і приносять фірмі прибуток понад того, який потрібний для одержання розумного доходу на всі інші активи підприємства, включаючи доход на всі інші нематеріальні активи, що можуть бути ідентифіковані й окремо оцінені . Часто гудвіл розглядається як вартість ділової репутації підприємства, його ділових зв'язків, популярності торгової назви, товарного знаку .

Об’єктами винаходів можуть бути продукт і спосіб.

Виділяють декілька основних видів продуктів, які можуть стати об’єктами винаходів:

пристрій (машина, механізм, прилад):речовина (з’єднання, суміші, розчини, сплави);

штам мікроорганізмів, культура кліток рослинного і тваринного походження і ін.

Для визначення патентоспроможності винаходу в Україні установлені критерії:

наявність новизни винаходу;наявність певного рівня винаходу;промислова придатність винаходу.

6

Об’єкти, що охороняється авторським або суміжними правами. До складу таких об’єктів відносяться твори науки, літератури і мистецтва незалежно від їх обсягу, жанру, призначення, мети створення, які можуть існувати в письмовій, в усній, образотворчій та об’ємно–просторовій формі.

Суміжні права – це права, які примикають до авторського права і є похідними від нього. Вони поділяються на три види: права виконавців, права виробників, права організації радіомовлення і ін.

Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності до складу яких належить результати творчої діяльності людини, які не мають спеціального правового захисту:

фірмові найменування - позначення підприємства або особи від імені якої здійснюється виробнича та інша діяльність;

ноу–хау (знання чи досвід технічного організаційного, виробничого і економічного характеру, що можу бути практично використані і принести власникові певні переваги. Об’єктами ноу–хау являються посібники, рецепти, формули тощо, а також незапатентовані винаходи;

комерційна таємниця - відомості безпосередньо пов’язанні з діяльністю підприємства, розголошення яких може завдати шкоди економічним інтересам підприємства.

За станом використання виділяють нематеріальні активи:

функціонуючі (працюючі) – об'єкти, використання яких приносить підприємству доход у дійсному періоді;

нефункціонуючі (непрацюючі) – об'єкти, що не використовуються з якихось причина, але можуть використовуватися в майбутньому;

За тривалістю використання виділяють нематеріальні активи:

поточні - об'єкти, що використовуються в діяльності підприємства не більше року, тому що швидко втрачають свою споживчу вартість. Вони включаються в поточні витрати підприємства;

довгострокові - об'єкти нематеріальних активів, що використовуються в діяльності підприємства більше року. Їх вартість частинами переноситься на вартість виробленого з їх допомогою продукту (амортизується);

За ступенем відчуження нематеріальні активи поділяються на:

відчужувані - об'єкти нематеріальних активів, що здатні цілком передаватися при їх продажу, передаванні, оренді;

невідчужувані - об'єкти нематеріальних активів, що залишаються у власності підприємства-власника при частковому переданні прав на8 їх використання;

За ступенем впливу на фінансові результати підприємства:

об'єкти нематеріальних активів, здатні приносити доход безпосередньо, за рахунок упровадження їх в експлуатацію;об'єкти нематеріальних активів, які опосередковано впливають на фінансові результати;

За ступенем правової захищеності:

нематеріальні активи, що захищаються охоронними документами (авторськими правами);нематеріальні активи, не захищені охоронними документами (авторськими правами);

За ступенем вкладення індивідуальної праці працівниками даного підприємства нематеріальні активи поділяються на:

власні - об'єкти, що розроблені особисто працівниками або засновниками підприємства;

пайові - об'єкти, розроблені разом з іншими фізичними або юридичними особами на пайових умовах;

придбані зі сторони - об'єкти, що отримані від інших фізичних або юридичних осіб, за

плату або безоплатно.

9

Юридичний захист об’єктів інтелектуальної власності полягає у забороні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника або їх підробки. Право власності на використання винаходів, корисних та промислових зразків засвідчується шляхом видачі державним органом (патентним відомством) спеціального охоронного документу патенту винахіднику, яким підтверджує право його власника на відповідний об’єкт інтелектуальної власності.

Передача права власності на використання нематеріальних активів іншими суб’єктами здійснюється у формі ліцензійної угоди – договору, згідно з яким власник нематеріального активи передає іншій особі ліцензію на використання своїх прав на патенти, товарні знаки та знаки обслуговування тощо.

Ліцензія – це дозвіл на використання нематеріального активу протягом певного періоду за обумовлену винагороду.

Ліцензійна угода – це договір відповідно до якого власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі, товарного знака, комерційної таємниці (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, ноу-хау, товарні знаки тощо. У ліцензійній угоді встоновлюються терміни та обсяг використання комплексу інформації, що передбачається, умови й обсяг оплати за передачу ліцензійного права, можуть зазначатися й інші умови10 .