Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Збірник задач

.pdf
Скачиваний:
746
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
22.04 Mб
Скачать

Електрохімія

електродів S. Відношення l , що називають константою кондукто-

S

метричної комірки, обчислюють за рівнянням (6.3), вимірявши опір розчину з точно відомим Ν (звичайно розчин КСl):

l

Ν

R .

 

 

(6.4)

 

 

KCl

KCl

 

S

Молярна електрична провідність (Ο) дорівнює питомій провідності (Ν), помноженій на об’єм (V), в якому міститься 1 моль електроліту і який називають розведенням:

Ο κ V.

(6.5)

Розведення — це величина, обернена молярній концентрації:

1

 

 

 

 

 

V

 

.

(6.6)

 

 

 

c

 

 

 

Тому

 

 

 

 

Ο Ν .

(6.7)

 

 

c

 

 

 

Розмірність Ο така:

 

 

 

>Ο

См м –1 м3

 

См м2

.

 

 

 

моль

 

моль

Питому і молярну електричну провідності можна обчислити за

рівняннями

 

 

 

Ν

(u u) F c

;

(6.8)

Ο

(u u) F

,

(6.9)

де u+ i u— електричні рухливості катіона і аніона (швидкості при одиничному градієнті потенціалу 1 В·м–1); с — молярна концентрація;

— ступінь дисоціації; F — число Фарадея (1 F = 96485 Кл/моль).

Для нескінченного розведення, коли

= 1, рівняння (6.9) набу-

ває вигляду

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ο

φ

φ

φ

φ

F u

φ

F

φ

Ο

φ

 

 

(u

u) F

u

Ο

.

(6.10)

Добуток електричної рухливості іона на число Фарадея ui ·F = Οi називається іонною електричною провідністю.

Отже, молярна електрична провідність електроліту при нескінченному розведенні дорівнює сумі іонних електричних провідностей при нескінченному розведенні (Закон Кольрауша).

81

Збірник задач з фізичної та колоїдної хімії

 

 

Для сильних електролітів гранична молярна електрична провід-

ність Οφ може бути знайдена екстраполяцією залежності Ο — f (

с )

на значення с = 0 відповідно до рівняння Кольрауша:

 

 

 

 

 

Ο

Οφ – в

с.

 

 

 

 

(6.11)

Відношення кількості електрики, перенесеної іонами даного

виду, Qі, до загальної кількості електрики, що пройшла через

електроліт, Q, називають числом переносу іона:

 

 

 

 

 

 

Q

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t

.

 

 

 

 

 

(6.12)

 

 

 

 

i

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Q

 

 

 

 

 

 

 

Числа переносу іонів можна виразити через їх електричні

рухливості:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t

 

 

u

 

 

 

 

u

 

 

 

 

 

і

t

 

 

 

.

(6.13)

 

 

 

u u

 

u

 

u

 

 

Явно, що

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t t

1.

 

 

 

 

(6.14)

За експериментальними значеннями чисел переносу іонів і

граничних молярних провідностей електролітів можна розрахувати

іонні електричні провідності при нескінченному розведенні:

 

 

φ

Ο

φ

t

 

φ

Ο

φ

t .

 

 

Ο

 

і

Ο

 

 

(6.15)

За допомогою кондуктометрії, яка грунтується на вимірюванні

електричної провідності розчинів, визначають різні фізико-хімічні

характеристики електролітів: ступінь і константу дисоціації, добуток

розчинності та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З рівнянь (6.9) і (6.10) випливає, що

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ο

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Οφ

 

 

 

 

 

(6.16)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

φ

φ

 

 

 

 

 

 

(для розбавлених розчинів u | u і u

| u

).

 

 

 

 

 

Підставивши значення

 

в закон розведення Оствальда, одержуємо

рівняння для розрахунку константи дисоціації:

 

 

 

 

 

 

 

 

2 c

Ο2 c

 

 

 

 

 

 

K

 

1 –

Οφ (Οφ Ο) .

 

 

 

(6.17)

Визначення розчинності основане на тому, що насичений

розчин малорозчинного електроліту можна вважати нескінченно

розбавленим. Отже, молярну електричну провідність такого розчину

можна обчислити за законом Кольрауша (6.10), використавши таб-

82

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Електрохімія

 

 

личні дані. Концентрацію насиченого розчину с (розчинність) роз-

раховують за рівнянням

 

 

 

 

 

 

Ν Ν

 

 

 

 

 

 

H O

 

 

 

 

 

2

 

 

 

c

Οφ Οφ .

 

(6.18)

 

 

 

 

 

(При вимірюванні Ν сильно розбавлених розчинів необхідно

враховувати провідність води).

 

 

 

 

При кондуктометричному титруванні точку еквівалентності

знаходять за допомогою кондуктограми, побудованої в координа-

тах 1 — об’єм титранту. Кондуктограма титрування сильної кис-

R

 

 

 

 

 

лоти лугом наведена на рис. 6.1.

 

 

 

 

Рис. 6.1. Крива кондуктометричного титру-

 

вання розчину HCl розчином NaOH

 

6.2. Електродні потенціали та електрорушійні сили

6.2.1. Термодинамічний вираз для рівноважного

 

електродного потенціалу

 

Якщо на електроді оборотно та ізотермічно проходить реакція

Θ1А1 + Θ2А2 + zе

 

Θ3А3 + Θ4А4,

(6.19)

то електродний потенціал Μ можна розрахувати за рівнянням

 

Μ

Τ

aΘ

3 aΘ

4

 

Μ 0

lg 3

4

,

(6.20)

 

 

Θ

ν

 

 

z

a

1 a

2

 

 

 

1

2

 

 

 

 

 

 

 

83

 

Збірник задач з фізичної та колоїдної хімії

 

 

 

де а1, а2, а3, а4, — початкові (нерівноважні) активності реагентів;

Μ0 — стандартний електродний потенціал, тобто потенціал електрода

при початкових активностях, що дорівнюють одиниці; Τ

2,303 RT

 

 

;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

Τ — крутість електродної функції.

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При Т = 298 К рівняння (6.20) має вигляд

 

 

 

 

 

 

 

Μ

Μ 0

0,059

aΘ 3

aΘ

4

 

 

 

 

 

 

3

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

·

lg

 

.

 

 

 

(6.21)

 

 

 

 

z

 

aΘ1

aΘ

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

2

 

 

 

 

 

 

 

6.2.2. Класифікація електродів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

Електрод першого роду можна навести у вигляді схеми

M

M .

Рівняння електродної реакції можна записати так:

 

 

 

 

 

 

Mz ze

М.

 

 

 

 

 

Потенціал електрода першого роду розраховують за рівнянням

 

 

 

 

Μ

z

Μ 0 Τ

lg

a

z .

 

 

(6.22)

 

 

 

 

M M

 

 

M

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

Для розбавлених розчинів воно має вигляд

 

 

 

 

 

Μ

z

Μ 0

Τ

lg

с z (рівняння Нернста).

(6.23)

 

 

M M

 

 

 

M

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

Різновидом електродів першого роду є газові електроди.

Найбільш важливим представником газових електродів є водневий

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

електрод.

Схема

електрода

така:

Н

Н

Pt .

Водневому

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

електроду відповідає реакція

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2H 2e

Н2.

 

 

 

 

 

Водневий електрод, який працює в умовах:

 

 

 

 

 

 

 

a

1,

p

101,3 кПа ,

 

 

 

 

 

 

 

H

 

H

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

називають стандартним. Потенціал стандартного водневого

електрода прийнятий рівним нулю при всіх температурах.

 

 

Рівняння для потенціалу водневого електрода можна записати так:

 

 

 

Μ

 

Τ lg a

Τ pH .

 

 

(6.24)

 

 

 

Н

 

H

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Електрод другого роду записують у вигляді схеми

A

MA, M.

84

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Електрохімія

Рівняння електродної реакції має вигляд

 

МА + ze

 

 

М + Аz–.

 

 

 

 

 

 

 

Потенціал електрода другого роду виражають рівнянням

 

Μ

 

Μ 0

Τ

 

z–

– lg a z– .

(6.25)

M, MA

A

 

 

A

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

Потенціал цього електрода можна виразити також через активність іонів металу Мz+, використовуючи добуток розчинності важкорозчинної солі ДРМА:

Μ

 

Μ 0

Τ

lg a

 

 

 

– lg ДР

z ,

(6.26)

 

z–

 

МА

 

 

 

М, МА

А

z

 

M

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Μ 0'

 

 

 

де Μ 0' — стандартний потенціал відповідного електрода першого

роду.

Таким чином, порівнюючи стандартні потенціали відповідних електродів першого і другого роду, можна визначити добуток розчинності важкорозчинної солі.

До електродів другого роду належать хлоросрібний і каломельний електроди.

Схема хлоросрібного електрода

 

 

 

 

 

 

 

 

Cl

 

AgCl, Ag.

 

 

 

 

 

 

 

На хлоросрібному електроді проходить реакція

 

 

AgCl + e

 

 

 

Ag + Cl.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Потенціал хлоросрібного електрода визначають за рівнянням

Μ

 

 

 

0,222 – 0,059 lg a

(6.27)

 

 

 

 

Ag, AgCl

Cl

 

 

 

Cl

 

при 298 К.

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема каломельного електрода

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Cl

 

Hg Cl , Hg .

 

 

 

 

 

2

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Йому відповідає реакція

 

 

 

 

Hg2Cl2 + 2e

 

 

2Hg + 2Cl.

 

 

 

 

 

 

 

Рівняння для електродного потенціалу можна записати так:

Μ

 

 

 

 

Μ 0 Τ lg a .

(6.28)

Hg, Hg

Cl

 

Cl

Cl

 

 

 

 

2

2

 

 

 

 

 

Найчастіше використовують каломельні електроди, які містять 0,1 М; 1,0 М і насичений розчин хлориду калію. Їх потенціали при 298 К дорівнюють відповідно 0,334; 0,281; 0,242 В.

85

 

Збірник задач з фізичної та колоїдної хімії

 

 

Окислювально-відновний електрод записують у вигляді

схеми

Ox, Red

Pt ,

а

електродну

реакцію

можна

виразити

загальним рівнянням:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ox ze

 

 

Red.

 

 

 

Електродний потенціал дорівнює

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Μ

Red | Ox

 

Μ 0

Τ

lg aRed .

 

(6.29)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

aOx

 

 

До окислювально-відновних електродів належить хінгідронний

електрод:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

C H O , C H (OH) , H

Pt.

 

 

 

 

6

4

2

 

6

4

 

2

 

 

 

 

 

На електроді проходить реакція

 

 

 

 

 

 

 

 

С6Н4О2 + 2Н+ + 2е

 

 

С6Н4(ОН)2.

 

Вираз для потенціалу хінгідронного електрода має вигляд

 

Μ

(OH)

| C

H

O

Μ 0 Τ lg a .

(6.30)

 

 

C H

 

 

 

 

 

H

 

 

 

6

4

2

6

4

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стандартний потенціал хінгідронного електрода дорівнює 0,699 В

при 298 К.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Потенціал іонселективного електрода (ІСЕ) визначається проце-

сом розподілу іонів між мембраною і розчином.

 

 

Найбільш розповсюдженими ІСЕ є скляні електроди. Схема

скляного електрода з водневою функцією така:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

H

скляна мембрана

HCl AgCl, Ag.

 

Рівняння для потенціалу має вигляд

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Μ

 

 

const – Τ pH.

 

 

(6.31)

 

 

 

 

 

скл

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для перевірки водневої функції скляного електрода вимірюють

ЕРС кола, складеного із скляного електрода і електрода порівняння

(хлоросрібного,

каломельного), будують

калібрувальний графік

Е — рН і визначають крутість електродної функції Τ як кутовий

коефіцієнт калібрувальної прямої.

 

 

 

 

 

 

 

Комбінуючи різні за природою електроди, одержують різні

гальванічні елементи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо в оборотному гальванічному елементі проходить реакція:

 

 

Θ1А1 + Θ2А2

 

 

Θ3А3 + Θ4А4,

 

 

то його називають хімічним і його ЕРС дорівнює

 

 

 

 

 

 

0

 

Τ

aΘ

3 aΘ

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

4

 

 

 

 

 

 

 

E

E

lg

aΘ1 aΘ

,

 

 

(6.32)

 

 

 

 

 

 

 

z

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

2

 

 

 

 

86

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Електрохімія

де Е 0 — стандартна ЕРС.

ЕРС можна визначити також як різницю електродних потенціалів. При цьому від значення потенціалу позитивного електрода (його звичайно у схемі записують справа) віднімають значення потенціалу негативного електрода (лівого).

У колі без переносу обидва електроди занурені в один розчин, рідинна межі відсутня. Наприклад,

Pt H HCl AgCl, Ag — воднево-хлоросрібний елемент;

2

Ag, AgCl HCl скляна мембрана НCl AgCl, Ag — скляно-

хлоросрібний елемент.

У колі з переносом електроди занурені в різні розчини, що контактують між собою:

Zn ZnSO CuSO Cu;

44

Pt H HCl KCl AgCl, Ag;

2

Ag, AgCl HCl скл. мембрана СН СООН KCl AgCl, Ag .

3

У колах з переносом на межі між розчинами виникає дифузійний (розчини в одному розчиннику) або рідинний (розчини в різних розчинниках) потенціал. Дифузійний (або рідинний) потенціал треба враховувати при обчисленні ЕРС гальванічного елемента. Дифузійний потенціал звичайно важко розрахувати і на практиці його зменшують, вміщуючи між розчинами сольовий місток, тобто концентрований розчин солі з близькими рухливостями катіона і аніона (KCl, NH4NO3, NH4Cl). Наявність сольового містка позначають звичайно двома рисками:

Zn ZnSO CuSO , Cu .

44

Якщо гальванічний елемент складається з двох однакових електродів, занурених в розчини з різними активностями, то його називають концентраційним:

 

AgNO

AgNO

 

 

3

3

 

Ag

 

 

Ag.

 

a

a

 

 

1

2

 

 

 

 

 

ЕРС концентраційного кола з переносом:

Е Μ

Μ Μ

,

2

1

Д

де ΜД — дифузійний потенціал.

 

 

(6.33)

(6.34)

87

Збірник задач з фізичної та колоїдної хімії

Дифузійний потенціал кола типу (6.33) можна обчислити за рівнянням

Μ

 

u

– u

 

RT

ln

a2

,

(6.35)

Д

 

u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u

 

 

F

 

a

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

де u — рухливості іонів.

Якщо підставити у (6.34) значення потенціалів електродів і значення дифузійного потенціалу, одержимо

 

2u

 

 

RT

a

(6.36)

E

 

 

 

ln .

 

 

 

 

 

2

 

 

 

u

u

 

 

F

a

 

 

 

 

 

1

 

 

За наявності сольового містка ЕРС кола буде дорівнювати

 

RT

a

(6.37)

E

ln .

 

 

2

 

 

 

F

a

 

 

 

1

 

 

6.3. Потенціометрія

Потенціометрія — це фізико-хімічний метод досліджен-

ня, що грунтується на вимірюванні ЕРС.

Потенціометричним методом визначають, наприклад, термодинамічні характеристики реакцій: 'G, 'H, 'S, константу рівноваги.

В оборотному гальванічному елементі здійснюється максимальна корисна робота zFE, яка дорівнює зменшенню енергії Гіббса:

– G zFE .

(6.38)

Якщо початкові активності реагентів дорівнюють одиниці, то з (6.38) одержуємо

– 'G 0 zFE 0 ,

(6.39)

де 'G0 — стандартна зміна енергії Гіббса; Е 0 — стандартна ЕРС. Із стандартної зміни енергії Гіббса обчисляють константу рівноваги реакції:

– 'G0 RT ln K.

(6.40)

Вивчаючи температурну залежність ЕРС гальванічного елемента, визначають зміну ентропії:

 

 

0

 

 

'S 0 zF w E

 

.

(6.41)

 

wT

 

 

 

p

 

Зміну ентальпії розраховують за рівнянням Гіббса-Гельмгольца:

88

Електрохімія

G0 H 0 – T S 0 .

(6.42)

При потенціометричному титруванні точку еквівалентності (т. е.) знаходять, будуючи графік залежності ЕРС (рН) від об’є- му доданого титранту. Графік має s-подібну форму і називається інтегральною кривою потенціометричного титрування (рис. 6.2, а). Для знаходження т. е. будують дотичні до нижньої (1) і верхньої (2) гілок кривої, а також до середньої ділянки (3). Т.е. відповідає середина відрізку дотичної (3), який міститься між дотичними (1) і (2).

Більш точне визначення т. е. можна здійснити за допомогою дифе-

E

ренціальної кривої, побудованої в координатах V – V (рис. 6.2, б). Т.е. відповідає пік на диференціальній кривій.

Рис. 6.2. Інтегральна (а) і диференціальна (б) криві потенціометричного титру-

вання

Для розрахунку константи дисоціації за результатами потенціометричного титрування використовують рівняння Гендерсона:

>A

 

pK = pH – lg >HA ,

(6.43)

де [A] і [HA] — концентрації аніонів і молекул кислоти.

У процесі титрування вимірюють значення рН, розраховують [A] і [HA] і знаходять ряд значень рK, з яких одержують середнє значення.

Приблизно значення рK можна знайти за кривою титрування як рН у точці напівнейтралізації. Як видно з рівняння Гендерсона, в цій точці, коли [A] = [HA], рK = рН.

89

 

Збірник задач з фізичної та колоїдної хімії

 

Будують криву титрування в координатах рН — V титранту,

знаходять еквівалентний об’єм, об’єм напівнейтралізації V1/2 і

відповідне йому значення рН1/2 = рK (рис. 6.3).

 

 

Рис. 6.3. Визначення константи дисоціації

 

 

за кривою титрування

 

 

 

 

Приклади розв’язання задач

 

1. При 18 °С молярна електрична провідність водних розчинів

КCl різної концентрації має такі значення:

 

 

 

с, моль/л

 

0,160

0,384

 

0,705

1,489

 

2

 

10,25

10,01

 

9,90

9,62

 

Ο, См м /кмоль

 

 

 

 

 

 

 

Знайдіть граничну молярну електричну провідність KCl при

даній температурі, а також питому електричну провідність і ступінь

дисоціації КCl у 0,25 М розчині.

 

 

 

Р о з в ' я з а н н я . Граничну молярну електричну провідність виз-

начаємо за лінійною залежністю Ο

c

(6.11). Розраховуємо зна-

чення

c :

 

 

 

 

 

 

 

с

 

0,40

0,62

 

0,84

1,22

 

Ο

10,25

10,01

 

9,90

9,52

90

 

 

 

 

 

 

 

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]