3.3. Засоби, що пригнічують секрецію залоз шлунка. (використовуються при гіперсекреції шлунку)

При захворюваннях шлунка, які супроводжуються підвищеною кислотністю шлункового соку (виразкова хвороба, гіперацидний гастрит). використовуються холіноблокуючі засоби і засоби, які усувають стимулюючий вплив ендогенного гістаміну на залози шлунка.

Класифікація:

2. м-холіноблокатори (гастроцепін),

3. блокатори Н2-рецепторів (ранітидин, фамотидин),

4. блокатори протонного насоса (Н+, К*\ АТФ-аза) (омепразол, ланзопразол, пантопразол, рабепразол, нізатидин та ін.).

Холіноблокатори на рівні периферичних нервових вузлів, як і на рівні м- холінорецепторів, значно пригнічують стимулюючу дію блукаючого нерва на залози шлунка, внаслідок чого гальмується секреція кислоти хлороводневої. При повторному введенні цих засобів згодом зникає гіперацидний стан і пов'язане з цим порушення шлункового травлення.

Порівняльна характеристика препаратів

З блокаторів Н2-рецепторів у клінічній практиці широко застосовують ранітидин та фамотидин, що мають значну активність і не є шкідливими для пацієнта. Вони є конкурентними антагоністами гістаміну. Діючи на Н2- рецептори парієтальних екзокриноцитів, ці засоби значно зменшують секрецію кислоти хлороводневої. Меншою мірою пригнічують секрецію пепсину і гастромукопротеїду (внутрішнього фактора Касла). Ці препарати мають низьку ліпофільність, тому погано долають гематоенцефалічний бар'єр, виділяються переважно нирками в незміненому вигляді.

Ранітидин відрізняється високою блокуючою активністю та вибірковістю дії на Н2-рецентори, а також низькою токсичністю. Добре абсорбується з травного каналу (біодоступність — 50 %). Т1/2 — 8-12 годин.

Показання: виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, гіпергастринемія, рефлюкс, ерозивний гастрит, дуоденіт.

Побічна дія: головний біль, шкірний висип, пронос, запор.

Фамотидин і нізатидин активніші, ніж ранітидин, діють триваліше (призначають 1 раз на добу), мають менше побічних ефектів.

Омепразол пригнічує функцію протонного насоса (Н+, К+, АТФ-ази) паріє­тальних екзокриноцитів шлунка.

Добре абсорбується з травного каналу. Діє тривало (призначають 1 раз на добу). Зв'язується з білками крові. Біотрансфор-мується в кислому середовищі канал ьців парієтальних екзокриноцитів на активний метаболіт сульфонамід. Останній утворює дисульфідний місток з НІ", К+, АТФ-азою і блокує її активність. Препарат пригнічує базальну і стимульовану секрецію кислоти хлороводневої, пепсину, має гастропро-текторну активність.

Показання: виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, рефлюкс, синдром Золлінгера - Еллісона.

Побічна дія: діарея, нудота, кишкова колька, слабкість, головний біль.

3.4. Антацидні засоби.

Засоби з властивістю лугів часто використовують для нейтралізації кислоти хлороводневої шлункового соку. До них звертаються тоді, коли гіперсекре-ція шлункових залоз не усувається холіно- та гістаміноблокуючими засобами. До антацидних засобів належить:

2. натрію гідрогенкарбонат,

3. магнію оксид,

4. магнію трисилікат,

5. алюмінію гідроксид

6. кальцію гідрогенкарбонат.

Ці засоби відрізняються між собою швидкістю розвитку ефекту, ефективністю, швидкістю абсорбції з кишок, наявністю резорбтивної дії, здатністю утворювати вуглекислоту в шлунку.

Порівняльна характеристика препаратів

Найшвидше діє натрію гідрогенкарбонат (КаНСОЗ). При взаємодії його з кислотою хлороводневою шлункового соку (ИаНСОЗ + НС1 0 №С1 + С02 + + Н20) утворюється вуглекислота. Накопичуючись у шлунку, вона може сприяти перфорації його стінки (за наявності виразки). Крім того, подразнюючи рецептори слизової оболонки шлунка, вуглекислота викликає вторинну гіперсекрецію, що змушує вдаватися до нового введення антацидних засобів. Поряд з цим натрію гідрогенкарбонат, вільно адсорбуючись, може бути причиною системного алкалозу. Цьому сприяє також накопичення у дванадцятипалій кишці гідрогенкарбонатів кишкового вмісту, оскільки вони залишаються не нейтралізованими кислотою хлороводневою, яка сюди надходить із шлунка.

Подібно до натрію гідрогенкарбонату, швидкий антацидний ефект має кальцію карбонат осаджений (СаСОЗ). При взаємодії його з кислотою хлороводневою шлункового соку також утворюється вуглекислота (СаСОЗ + 2НС1і±СаС12 + Н20 + + С02), яка здатна викликати вторинну гіперсекрецію.

Антациди потрібно приймати за 1,5-2 години або через 1,5-2 години після приймання інших лікарських препаратів.

Циметидин не можна застосовувати одночасно з бензодіазепінами, пероральними антикоагулянтами, пропранололом, верапамілом, цитостатиками та препаратами, які пригнічують кровотворення.

Тривале приймання вісмуту су б цитр ату призводить до рубцевих деформацій шлунка та 12-палої кишки.

Алюмаг треба розжувати та тримати у роті до повного розчинення.

Перед їдою призначають блокатори Н₂-гістамінових рецепторів, М_гхолінолітики та інгібітори РҐ-К^А-АТФ-ази, карбальдрат, алюмаг, альмагель, в'яжучі засоби, плантаглюцид, препарати вісмуту (де-нол).

Після їди потрібно призначати симальдрат, маалокс, рені, метилурацил, вікаїр. Під час їди - мізопростол, метилурацил, всі антихелікобактерні засоби, окрім препаратів вісмуту.

Засоби,що застосоеуютьдля лікування виразкової

хвороби шлунка.

Пептична виразка — виразка ділянок травного тракту, які звичайно мають кисле середовище. Також використовуються терміни «виразкова хвороба травного тракту» та «виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки». Переважна більшість виразок викликаються інфекцією бактерії Helicobacter pylori, спиралевидної бактерії, яка живе в кислому оточенні шлунка. Виразки також можуть бути викликані або погіршені такими препаратами як аспірин та його замінники (нестероїдні протизапальні препарати, NSAID). Більшість пептичних виразок з'являються в дванадцятипалій кишці (перша частина тонкого кишківника, одразу після шлунка), ніж в самому шлунку. Близько 4 % виразок шлунку викликаються злоякісними пухлинами, у такому разі для діагнозу потрібна багаторазова біопсія. Виразки дванадцятипалої кишки загалом доброякісні.

Класифікація та препарати

2. Блокатори Нг - гістамінових рецепторів.

Фамотидин (фамосан, квамател), ранітидин (ранісан), циметидин,

нізатидин.

2. М - холінолітики.

Пірензепін (гастроцепін, гастропін), метацин, платифілін, атропін,

препарати беладонни.

2. Інгібітори ЇҐ-К-АТФ-ази.

Омепразол, ланзопразол, пантопразол, рабепразол, езомепрозол.

2. Антацидні та обволікаючі засоби.

Монокомпонентні: алюмінію фосфат (фосфалюгель), карбальтрат,

симальдрат,магнію оксид, натрію гідрогенкарбонат.

Комбіновані: алюмаг, альмагель, альмагель А, маалокс, рені.

2. В'яжучі засоби.

Де-нол,

сукральфат.

2. Репаранти.

Мізопростол,

метилурацил.

2. Комбіновані засоби для лікування виразкової хвороби.

Гастрофіт, вікаїр, гастрофарм.

2. Антихелікобактерні засоби.

Метронідазол, амоксициклін, кларитроміцин, хелікоцин, препарати вісмуту.

2. Інші противиразкові засоби.

Дротаверин, ліквіритон, плантаглюцид, бенциклан.

Характеристика окремих фармакологічних груп

1. Блокатори Н₂ - гістамінових рецепторів.

Фамотидин (фамосан, квамател), ранітидин (ранісан), циметидин, нізатидин.

Механізм дії: блокують Н₂-гістамінові рецептори.

Фармакодинаміка: зменшують секрецію соляної кислоти та пепсину. Показання до застосування та взаємозамінність:

Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, гіперацидний гастрит. Рефлюкс езофагіт, синдром Золінгера-Елісона.

Побічна дія: Пригнічуючи секрецію водневих іонів і пепсину, блокатори II₂ -гістамінових рецепторів стимулюють збільшення продукції гастрину в клітинами антрального відділу шлунка, що може призводити до рецидивів виразки після раптової відміни препарату.

При швидкому введенні циметидину та ранітидину іноді спостерігаються серцеві аритмії.

При застосуванні циметидину можуть спостерігатися такі побічні явища: діарея, біль у м'язах, алергічні реакції, при тривалому застосуванні можливий розвиток імпотенції.

Протипоказання: вагітність, лактація, хворим з порушеннями функції печінки і нирок. Циметидин — дітям до 14 років.

2. М] - холінолітики.

Пірензепін (гастроцепін, гастропін), метацин, платифілін, атропін, препарати беладонни.

Механізм дії: блокують М_гхолінорецептори.

Фармакодинаміка: зменшують секрецію соляної кислоти та пепсину. Пірензепін має спазмолітичний ефект.

Показання до застосування та взаємозамінність:

Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, гіперацидний гастрит. Рефлюкс езофагіт, синдром Золінгера-Елісона.

Побічна дія: При застосуванні пірензепіну спостерігаються сухість у роті, легкі порушення ближнього зору.

Протипоказання: пірензепін не слід застосовувати у перші 3 місяці вагітності.

2. Інгібітори ЬҐ-К^А-АТФ-ази.

Омепразол, ланзопразол, пантопразол, рабепразол, езомепрозол.

Механізм дії: блокують фермент ЬҐ-ІС^А-АТФ-азу, яка відповідає за продукцію соляної кислоти.

Фармакодинаміка: зменшують секрецію соляної кислоти та пепсину. Показання до застосування та взаємозамінність:

Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, гіперацидний гастрит. Рефлюкс езофагіт, синдром Золінгера-Елісона.

Побічна дія: омепразол може викликати диспепсичні явища.

Протипоказання: вагітність, лактація, хворим з порушеннями функції печінки і нирок (омепразол).

2. Антацидні та обволікаючі засоби.

Монокомпонентні: алюмінію фосфат (фосфалюгель), карбальтрат, симальдрат, магнію оксид, натрію гідрогенкарбонат.

Комбіновані: алюмаг, альмагель, альмагель А, маалокс, рені.

Механізм дії: антацидні - нейтралізують соляну кислоту в шлунку. Обволікаючі засоби створюють плівку з колощу, яка захищає чутливі нервові закінчення від дії подразнюючих речовин і соляної кислоти, слизової оболонки шлунка.

Фармакодинаміка: антацидні та обволікаючі засоби наділені обволікаючим та антацидним ефектом.

Показання до застосування та взаємозамінність:

Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, гіперацидний гастрит. Побічна дія: антациди - можуть викликати диспепсичні явища, препарати алюмінію - запори.

Протипоказання: при виражених порушеннях функції нирок застосування препаратів алюмінію протипоказане.

29.В'яжучі засоби.Де-нол,

сукральфат.

Механізм дії: викликають дегідратацію або часткову коагуляцію тканинних

білків чи ранового ексудату і утворюють альбумінати (які захищають слизову

оболонку); діють бактерицидно на Helicobacter pylory (де-нол, сукральфат).

Фармакодинаміка: в'яжучі засоби наділені гастропротекторним, антимікробним, в'яжучим ефектом.

Показання до застосування та взаємозамінність:

Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, гіперацидний гастрит. Побічна дія: при застосуванні вісмуту спостерігаються диспепсичні явища, сукральфату, препаратів алюмінію - можливі запори.

Протипоказання: при виражених порушеннях функції нирок застосування вісмуту субцитрату, сукральфату протипоказане. Сукральфат також протипоказаний при вагітності.

6. Репаранти, комбіновані та інші препарати.

Мізопростол, метилурацил.

Механізм дії: репаранти стимулюють процеси регенерації.

Фармакодинаміка: репаранти, комбіновані та інші противиразкові засоби

мають гастропротекторний; антацидний, в'яжучий (вікаїр, гастрофарм, ліквіритон); спазмолітичний (дротаверин, ліквіритон, плантаглюцид), протизапальний ефекти (метилурацил, ліквіритон, вісмуту субцитрат, плантаглюцид). Показання до застосування та взаємозамінність:

Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, гіперацидний гастрит (крім плантаглюциду).

Рефлюкс езофагіт, синдром Золінгера-Елісона (бенциклан).

Гіпоацидні гастрити, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки з нормальною чи зниженою кислотністю (плантаглюцид, гастрофіт).

Спазм периферичних судин, печінкові та ниркові коліки, холецистит, спастична і гіпермоторна дискінезія ШКТ, для зниження збудливості матки в період вагітності (дротаверин, бенциклан).

Побічна дія: при застосуванні метилурацилу, мізопростолу можливі диспепсичні явища, головний біль, алергічні реакції.

Протипоказання: мізопростол протипоказаний при вагітності. Метилурацил не можна застосовувати при гострих і хронічних формах лейкозу, лімфогранулематозі, злоякісних захворюваннях кісткового мозку. Плантаглюцид не слід застосовувати при гіперацидних гастритах та виразковій хворобі шлунка з підвищеною кислотністю.

7. Антихелікобактерні засоби.

Метронідазол, амоксициклін, кларитроміцин, хелікоцин, препарати

вісмуту.

Механізм дії: бактерицидне діють на Helicobacter pylory.

Фармакодинаміка: наділені антибактеріальним ефектом.

Показання до застосування та взаємозамінність:

Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, гіперацидний гастрит.

Побічна дія: при застосуванні метилурацилу, мізопростолу, метронідазолу, хелікоцину можливі диспепсичні явища, головний біль, алергічні реакції. При лікуванні метронідазолом можлива лейкопенія.

Протипоказання: Метронідазол і хелікоцин протипоказані при вагітності, лактації, порушеннях кровотворення, активних захворюваннях

цнс.

Хелікоцин не слід застосовувати пацієнтам молодше 18 років, а також при захворюваннях ПЖТ з тривалою діареєю чи блюванням.

Порівняльна характеристика препаратів

В 'яжучі засоби

Сукралфат утворює клейку речовину, яка особливо інтенсивно і міцно покриває виразкову поверхню шлунка і 12-палої кишки приблизно на 6 годин.

Вісмуту субцнтрат колоїдний (де-нол) має антацидну і цитопротекторну дію. являє собою колоїдну суспензію, яка під впливом хлористоводневої кислоти шлунка утворює білий осад у вигляді полімерглікопротеї-нового комплексу, що має високу спорідненість з глікопротеїнами слизової оболонки, особливо некротичних тканин виразкової поверхні. Де-нол стимулює синтез PgE:, що підвищує утворення слизу та бікарбонатів. Має також антисептичну дію та бактерицидну на Helicobacter pylori.

Репаранти, комбіновані та інші засоби

Мізопростол - синтетичний аналог простагландину Еі. Виявляє цитопротективний вплив, пов'язаний зі збільшенням утворювання слизу в шлунку та підвищенням секреції бікарбонату слизової оболонки шлунка. Виявляючи безпосередній вплив на парієнтальні клітини шлунка, мізопростол пригнічує базальну, ночну та стимульовану (їдою, гістаміном, пентагастрином) секрецію.

Метилурацил має протизапальну дію, прискорює процеси клітинної регенерації, стимулює лейкопоез.

Вікаїр містить вісмут, магнію карбонат основний, натрію гідрокарбонат, порошок корневища аїру і кору крушини.

Гастрофарм - комбінований препарат. Виявляє анальгезуючу та антацидну дії за рахунок буферних аластивостей протеїну, який міститься у великій кількості (25-35%) в препараті. Стимулює процеси регенерації в слизовій оболонці шлунка та 12-палої кишки.

Гастрофіт - лікарський збір з 15 лікарських рослин, стимулює ре- паративні процеси, виявляє жовчогінну, вітрогінну, протизапальну дію. Використовується для профілактики та оптимізації лікування гастриту (у тому числі гіпоацидного), дуоденіту, ентероколіту, профілактики рецидивів виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, коліту, холециститу, холангіту, дискінезії сечовивідних шляхів, для регуляції моторної функції шлунка та кишечника, нормалізації випорожнення.

Дротаверин (но-шпа, но-шпа форте, но-кру-ша) за фармакологічними властивостями близький до папаверину, але володіє більш вираженою та тривалою міотропною спазмолітичною дією. Чинить також ва- зоділатуючу дію.

Після вживання всередину швидко всмоктується з ШКТ. Біодоступність - 100%. Не проникає через ГЕБ. Не впливає на вегетативну нервову систему.

Бенциклан поряд зі спазмолітичною дією виявляє помірну судино­розширювальну. Володіє місцевоанестезуючою активністю, викликає помірний седативний ефект.

Антихелікобактерні засоби

Метронідазол - антипротозойний засіб, який має також широкий спектр антибактеріальної дії та наділений високою бактерицидною активністю по відношенню до хелікобактера. Використовують при лікуванні виразкової хвороби в схемі так званої "потрійної терапії", де метронідазол комбінують з препаратом вісмуту і тетрацикліну або амоксициліном. Стандартна "потрійна терапія" звичайно проводиться протягом більше двох тижнів і дозволяє домогтися знищення хелікобактера в 90-95% випадках. Завітай "потрійна терапія" проводиться на фоні приймання антагоністів Н- рецепторів гістаміну протягом 2-4 тижнів після закінчення антибактеріального лікування.

Хелікоцин є комбінацією амоксицшііну та метронідазолу. Курс лікування включає трьохразове приймання обох препаратів протягом 12 днів.

Оксиферискарбон натрію, ретаболіл, вітамінні препарати А, В, В₂, РР, В₆, ВІ2, С, Р також прискорюють загоювання виразок.

Якщо присутня інфекція Н. pylori, найбільш ефективним методом лікування є комбінації 2 антибіотиків (таких як, наприклад, ериторміцин, ампіцилін, амоксіцилін, тетрациклін, метронізадол) разом з інгібітором протонного насоса (РРІ). Наприклад, ефективною комбінацією є амоксіцилін + метронізадол + пантопразол (РРІ). У випадку відсутності Н. pylori, часто використовуються тривале лікування високими дозами РРІ.

Лікування Н. pylori зазвичай приводить до знищення інфекції, після чого симтоми звичайно проходять і виразки виліковуються. Проте, може відбутися і повторна інфекція, у цьому випадку потрібний і повторний курс лікування, вже з іншими антибіотиками. Починаючи з широкого поширення використання РРІ і антибіотиків проти Н. pylori в 1990-х роках, хірургічні процедури (подібні до ваготомії, тобто перетинання галузей блукаючих нервів для зниження секреції шлункового соку, або резекції шлунка) для нескладних пептичних виразок вже не використовуються.

Перфорована пептична виразка вимагає негайного хірургічного втручання (локального висічення виразки). У випадку виразок що кровоточать, проводять ендоскопію для зупинення кровотечі припіканням або ін'єкцією