Поширення та локалізація

Дубильні речовини зустрічаються переважно у вищих рослинах. Найбільшу кількість видів рослин з високим вмістом дубильних речовин відзначено у родинах бобові, гречкові, сумахові, миртові, розові.

Фізико-хіміні властивості, виділення і дослідження

Дубильні речовини, які здатні дубити шкуру і перетворювати її на шкіру, мають молекулярну масу від 1000 до 20000 вуглецевих одиниць. Це аморфні речовини від блідо-жовтого до світло-бурого кольору, добре розчинні у гарячій воді, метиловому та етиловому спирті, не розчинні – в хлороформі, бензолі, петролейному ефірі.

Ті, що мають нижчу молекулярну масу, не взаємодіють з білком шкіри, але мають в’яжучий смак та застосовуються в медичній та харчовій промисловості. Деякі з них виділені у вигляді кристалів і добре вивчені. Багато танінів оптично активні, легко окислюються на повітрі набуваючи темнішого забарвлення. Окислені конденсовані таніни називаються флабафенами.

Виділення. З ЛРС дубильні речовини екстрагуються гарячою водою.

Ідентифікація.Осадові реакції.

Загальні.

1. Дубильні речовини утворюють осади з розчинами желатину

2. Дубильні речовини осаджуються солями алкалоїдів.

3. Як і інші фенольні сполуки, вони дають осади (інколи забарвлення з солями важких металів). Найчастіше використовують солі заліза.

Кольорові реакції.

1. З солями важких металів.Дубильні речовини, які гідролізуються, з розчином залізоамонієвих галунів набувають темно-синього, а конденсовані – темно-зеленого забарвлення.

2. Конденсовані дубильні речовини з ваніліном у концентрованій хлороводневій або 70% сірчаній кислоті дають червоне забарвлення.

3. З нітратом натрію в кислому середовищі. Вільну елагову кислоту визначають по утворенню червоно – фіолетового забарвлення в середовищі оцтової кислоті Зв’язана елагова кислота визначається в середовищі сірчаної або соляної кислоти по утворенню кармінно –червоного, а потім синього кольору.

Реакції, по яким можна відрізнити гідролізовані від конденсованих дубильних речовин.

1. Якщо подіяти ацетатом свинцю в оцтовокислому середовищі на суміш двох груп дубильних речовин таніни, які гідролізуються, випадають в осад, а конденсовані залишаються в розчині.

2. З бромной водою. Осаджуються конденсовані дубильні речовини.

Кількісне визначення дубильних речовин.

Існує багато методів кількісного визначення дубильних речовин. Найпоширеніший з них – метод Левенталя. В основу його покладено окислення дубильних речовин перманганатом калію в слабо кислому середовищі в присутності індикатора індігосульфокислоти. Катехіни кількісно визначаються фотоелектроколориметричним методом з 1% розчином ваніліну в концентрованій

Біологічна дія та застосування

Застосування в медицині зумовлено здатністю танідів осаджувати білки, саме цим пояснюється характерний в’яжучий смак. Плівка, що утворюється на слизових оболонках запобігає поширення запалення (протизапальний ефект). Унаслідок утворення тонкого шару ушільненого білка зменшується подразнення слизових оболонок травного каналу, тому таніди використовуються як в’яжучий засіб при проносах.

Справляють також протимікробну дію. Використовують внутрішньо при гострий і хронічних колітах, ентеритах, гастритах, при запаленнях гортані, для полоскання ротової порожнини. Як кровоспинний засіб застосовують при геморої, у вигляді примочок при опіках, у вигляді змащувань при пролежнях.

Як антидоти таніди використовуються у медицині завдяки здатності утворювати, нерозчинні сполуки з солями важких металів і алкалоїдами. Крім того вони застосовуються як дезінтоксикуючі, антиоксидантні, капілярозміцнюючі засоби.